Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-3/2007 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); В порядку КПК України; Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими (виключними) обставинами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 14.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2021.
Дата набрання законної сили: 12.05.2021
Номер судового провадження: 13-67зво21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		12 травня 2021 року
		м. Київ
		справа 1-3/2007
		провадження № 13-67зво21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачаОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 
		розглянула заяву засудженого ОСОБА_16 про перегляд завиключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року щодо нього і 
		встановила:
		За вироком Апеляційного суду сумської області від 14 червня 2007 року ОСОБА_16 засуджено запунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190, ст. 70, ч. 2 ст. 71 Кримінального Кодексу України (далі  КК) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. 
		Верховний Суд України ухвалою від 16 жовтня 2007 року вирок залишив без зміни.
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) 11 березня 2021 року ухвалив остаточне рішення у справі «Дембо та інші проти України» (заява № 2778/18 та46інших, у тому числі ОСОБА_17 ), в якому констатував порушення ст.3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі  Конвенція) стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що факт визнання існування порушення становить достатню справедливу сатисфакцію.
		Посилаючись на вказане рішення ЄСПЛ, ОСОБА_16 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (даліВелика Палата) із заявою про перегляд завиключними обставинами постановленого вироку щодо нього. Просить його скасувати та постановити ухвалу, якою призначити покарання не пов`язане здовічним позбавленням волі. Зазначає, що не дивлячись на те, що КК визначає такий вид покарання як довічне позбавлення волі, однак його застосування суперечить рішенню ЄСПЛ, винесеному на його користь.
		Велика Палата, перевіривши заяву, виходить з такого.
		ЄСПЛ у рішенні в справі «Дембо та інші проти України», констатуючи порушення ст.3Конвенції стосовно довічного ув`язнення без перспективи звільнення, зазначив, що Конвенція не забороняє застосування довічного ув`язнення до осіб, засуджених за вчинення особливо тяжких злочинів, таких як убивство. Однак уєвропейській пенітенціарній політиці робиться наголос на реабілітації ув`язнених; первинне виправдання ізоляції особи від суспільства може втратити актуальність після тривалого відбуття покарання. Тож для дотримання вимог ст. 3 Конвенції має існувати можливість скорочення довічного ув`язнення, тобто засуджений повинен мати перспективу звільнення та можливість перегляду вироку на основі оцінки того, чи існують законні пенологічні підстави для його тривалого ув`язнення, до яких належать: покарання, стримування, захист громадськості тареабілітація. При цьому ЄСПЛ постановив, що сам факт визнання існування порушення, вже є достатньою справедливою компенсацією.
		Таким чином, у рішенні міжнародної судової установи, яке заявник зазначає якпідставу для перегляду, ЄСПЛ указав на системну проблему в українському законодавстві, що належить подолати заходами загального характеру  шляхом унесення до чинних законів змін, спрямованих на усунення її першопричини, а саме: шляхом запровадження в Україні процедур, які б на законодавчому рівні забезпечували у перспективі можливість звільнення або дострокового звільнення осіб,засуджених до довічного позбавлення волі.
		Удосконалення нормативно-правових актів шляхом прийняття законів, внесення до них змін та доповнень є компетенцією законодавчої влади і не належить доповноважень суду будь-якої інстанції. Єдиним органом законодавчої влади вУкраїні є Верховна Рада України, повноваженнями якої охоплюється внесення змін до чинного законодавства України, в тому числі і на виконання рішень міжнародної судової установи відповідно до Закону України від 23 лютого 2006року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		Застосовані у справі ОСОБА_16 принципи та характер констатованого порушення Конвенції свідчать про те, що не було додержано такого права заявника, яке наразі неможливо відновити у вигляді того ж стану чи становища, що існували до порушення Конвенції. У таких випадках, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету міністрів Ради Європи від 19 січня 2000 року, засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру, виконання яких покладається накомпетентні органи державної влади.
		Рішення ЄСПЛ, ухвалене на користь засудженого та 46 інших осіб, не містить вказівок на те, що в основі констатованих щодо ОСОБА_16 порушень Конвенції лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять підсумнів результат оскаржених проваджень на національному рівні, або що ці порушення були спричинені рішеннями, ухваленими в межах кримінальної справи, які й надалі зумовлюють шкідливі наслідки і не можуть бути усунуті іншим способом, як під час повторного розгляду справ.
		З огляду на викладене правові підстави для відкриття провадження за заявою засудженого про перегляд вироку щодо нього за виключними обставинами узв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом відсутні.
		Ураховуючи наведене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_16 слід відмовити, а заяву з усіма доданими матеріалами  повернути особі, яка її подала.
		 
		Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, та п. 15 розд. ХІ «Перехідні положення», Велика Палата Верховного Суду
		постановила:
		Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_16 про перегляд за виключними обставинами на підставі п. 2 ч. 3 ст.459 КПК вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року щодо нього.
		Заяву з усіма доданими до неї матеріалами повернути заявнику.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач  ОСОБА_1  
		Судді:  ОСОБА_2  ОСОБА_9  
		ОСОБА_3  ОСОБА_10 
		ОСОБА_4  ОСОБА_11 
		ОСОБА_5   ОСОБА_12 
		ОСОБА_6  ОСОБА_13 
		ОСОБА_7  ОСОБА_14 
		ОСОБА_8    ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...