Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/1697/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2021. Зареєстровано: 16.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2021.
Дата набрання законної сили: 05.05.2021
Номер судового провадження: А/857/5158/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1697/19 пров. № А/857/5158/21
		 
		головуючого судді Коваля Р.Й.,
		суддів Гуляка В.В.,
		Ільчишин Н.В.,
		з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника позивача Харчука В.І.,
		представників відповідача Омельченко Л.С., Шурди О.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року (прийняте у м. Рівне суддею Борискіним С.А.: складене у повному обсязі 16 листопада 2020 року) в адміністративній справі № 460/1697/19 за позовом ОСОБА_1 до Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом до Копилівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року позов задоволено.
		Визнано протиправним і скасовано рішення Копилівської сільської ради від 25 червня 2019 року № 830-45-VII «Про дострокове припинення повноважень сільського голови Копилівської сільської ради ОСОБА_1 ».
		Поновлено ОСОБА_1 з 26 червня 2019 року на посаді сільського голови Копилівської сільської ради.
		Стягнуто з Копилівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.06.2019 по 05.11.2020 в розмірі 420 316 грн 88 коп. (сума вказана без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику).
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допущене до негайного виконання.
		 
		Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, його оскаржила Макарівська селищна рада, яка вважає, що рішення в цій частині є таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і ухвалити в цій частині нове рішення.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що Макарівська селищна рада є правонаступником Копилівської сільської ради і видатки, пов`язані з виконанням цього рішення, можуть бути здійснені виключно з бюджету Макарівської селищної територіальної громади; отже, вказане рішення безпосередньо впливає на права та обов`язки Макарівської селищної ради.
		Вказує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального права, а саме: положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), зокрема його пунктів 4, 8, 2 (абзац третій). А розрахунок середнього заробітку, що зазначений судом першої інстанції в цьому рішенні, є помилковим, оскільки суд безпідставно застосував висновки щодо заробітної плати позивача у розмірі 17 155,80 грн, викладені в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 460/2953/19; безпідставно включив у розрахунок суми виплат, які позивачу не були встановлені. Середній заробіток необхідно було визначати виходячи з посадового окладу позивача відповідно до додатку 54 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 268) та надбавки за ранг відповідно до додатку 9 до цієї постанови та з урахування коефіцієнтів коригування цих видів виплат відповідно до пункту 10 Порядку № 100. 
		Звертає увагу на те, що спір у цій справі належить до трудових, тому, з покликанням на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у пунктах 75 - 79 постанови від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), зазначає, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 420 316,88 грн, виходячи з розрахунку 1143,72 грн середньоденної заробітної плати, тоді як посадовий оклад позивача згідно постанови Кабінету Міністрів України № 268 становив 6600,00 грн/ місяць, а надалі - 7000,00 грн/місяць, потім - 7500,00 грн/місяць, майже у 3 рази перевищує розмір заробітної плати, яку могла б отримати позивач, працюючи на роботі. Крім того, стягнення на користь позивача середнього заробітку у розмірі 420 316,88 грн буде здійснюватися з бюджету Макарівської селищної територіальної громади, що є непосильним тягарем для неї, беручи до уваги припинення 25 сільських (селищних) рад (45 населених пунктів), територія яких увійшла до складу Макарівської селищної територіальної громади.
		 
		Адвокат Харчук В.І. в інтересах позивача ОСОБА_1 подав відзив на вказану апеляційну скаргу, у якому вказав, що суд першої інстанції правильно встановив, що середній заробіток має обчислюватися відповідно до приписів абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, виходячи з виплат за фактично відпрацьований час, тобто за 15 робочих днів, при тому, що відповідач, всупереч приписам ухвали суду, не надав до суду жодних доказів щодо розрахунку та розміру середньоденного (середнього) заробітку. Суд правомірно врахував при цьому розмір заробітної плати, встановлений рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 460/2953/19, яке набрало законної сили, а доводи апелянта зводяться до незгоди із вказаним рішенням. Позиція апелянта про те, що середній заробіток має розраховуватися лише з посадового окладу, суперечить статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та положенням Порядку № 100. Безпідставними є й покликання апелянта щодо врахування постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 р. у справі № 761/9584/15-ц про можливість застосування положень Цивільного кодексу України та зменшення розміру відповідальності роботодавця, позаяк у справі, що розглядається, застосовується стаття 235 КЗпП України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, а не у зв`язку із затримкою виплати заробітної плати при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України. А доводи апелянта про те, що стягнутий середній заробіток є непосильним тягарем для нього, не мають жодного нормативно-правового обґрунтування і ці кошти на виплату заробітної плати були б передбачені, якби позивач не була звільнена. Також Макарівська селищна рада не позбавлена права компенсувати свої втрати в порядку регресу з винних в незаконному звільненні позивача осіб. Тому просить апеляційну скаргу Макарівської селищної ради залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
		 
		Макарівська селищна рада подала пояснення на відзив на апеляційну скаргу, у якому не погодилась з доводами позивача на преюдиційність обставин, встановлених рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 460/2953/19, позаяк ні вказане рішення, ні матеріали цієї справи не містять жодного доказу та обґрунтування про встановлення позивачу додаткових видів виплат; також ці обставини безпосередньо не досліджувалися і не встановлювалися судом та не відображені в мотивувальній частині судового рішення, а для нарахування додаткової заробітної плати повинна бути законна підстава. Позивач будь-якої додаткової заробітної плати за результатами роботи не отримувала, жодних підстав для цього не мала, а додані до відзиву відомості про виплату заробітної плати ОСОБА_2 жодним чином не доводять її право на отримання додаткової заробітної плати. Просить врахувати ці пояснення при розгляді справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді сторонами не оскаржується, а Макарівська селищна рада оскаржує це рішення частково - в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в цих межах.
		 
		У судовому засіданні представники апелянта підтримали вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просять апеляційну скаргу задовольнити. Позивач та її представник, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Першим реченням частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до підпункту «з» пункту 1 якого цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується також у випадках вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.
		 
		Визначаючи розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції вказав таке.
		 
		Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
		Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку № 100 середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		Разом з тим, відповідно до речення другого абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		 
		Судом встановлено, що позивач фактично відпрацювала на посаді 15 робочих днів, що є менше 2-х місяців (з 04.06.2019, після поновлення Макарівським районним судом по 25.06.2019). Отже, середня заробітна плата позивача має обчислюватися виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Як видно з рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 у справі № 460/2953/19, яке набрало законної сили, заробітна плата позивача за період з 04.06.2019 по 25.06.2019 склала 17 155,80 гривень.
		 
		Кількість днів вимушеного прогулу за період з 26.06.2019 по 05.11.2020 - 343 робочих дні.
		 
		Суд зауважив, що відповідно до пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
		 
		Як встановлено судом, відповідно до додатку № 54 до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 (в редакції постанови від 19.06.2019 № 525) посадовий оклад сільського голови з кількістю населення до 3 тис. був визначений у розмірі 7000 гривень.
		 
		Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 441, яка вступила в дію з 25.06.2020, посадовий оклад сільського голови з кількістю населення до 3 тис. чоловік збільшено до 7500 гривень.
		 
		Коефіцієнт коригування відповідно до пункту 10 Порядку № 100 визначається діленням нового підвищеного окладу (ставки) на той, що був до підвищення (лист Мінсоцполітики від 22.03.2019 № 383/0/206-19). Підприємство самостійно вирішує, на скільки знаків після коми округляти отриманий показник (не менше ніж на два знаки). Найбільшу точність дає округлення до 5 - 6 знаків після коми.
		Отже, коефіцієнт коригування складає: 7500 : 7000 = 1,071428.
		Середній заробіток складатиме: 343 робочі дні Ч 1143,72 грн Ч 1,071428 = 420 316,88 грн. 
		 
		Визначаючи розмір середнього заробітку, як уже було зазначено вище, суд першої інстанції виходив із того, що позивач після поновлення на посаді судом (04.06.2019) фактично відпрацювала менше двох місяців, тому, відповідно до речення другого абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, її середня заробітна плата має обчислюватися виходячи з виплат за фактично відпрацьований час - 15 робочих днів.
		 
		Проте, такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки приписи речення другого абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 стосуються працівників, які загалом пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців.
		 
		Натомість, позивача було обрано на посаду голови Копилівської сільської ради в 2015 році, а згідно з рішенням Копилівської сільської ради сьомого скликання Макарівського району Київської області № 01-01-VII від 20.10.2015 «Про підсумки виборів Копилівського сільського голови», вирішено: вважати обраною ОСОБА_1 Копилівським сільським головою та привести її до присяги посадової посади місцевого самоврядування.
		Тобто, ОСОБА_1 пропрацювала на займаній посаді більше двох календарних місяців, що виключає визначення розміру середнього заробітку за приписами речення другого абзацу третього пункту 2 Порядку № 100.
		 
		Відповідно до речення першого абзацу третього та абзацу четвертого пункту 2 Порядку № 100 в у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. 
		Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. 
		 
		З огляду на зазначені норми та встановлені у справі обставини розмір середнього заробітку позивача має бути визначений на підставі абзацу третього пункту 4 вказаного Порядку, відповідно до якого в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
		 
		Відповідно до абзаців першого, другого пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		Згідно із абзацами першим, другим пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.
		Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).
		 
		Статтею 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України. 
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова № 268) визначені умови оплати праці для посадових осіб місцевого самоврядування. 
		Згідно з Додатком 54 до цієї постанови посадовий оклад сільського голови села з чисельністю населення до 3 тис. у період з 04.06.2019 по 25.06.2019 становив 6600,00 грн./місяць.
		 
		Також, рішенням Копилівської сільської ради від 20.10.2015 № 001-01-VII «Про підсумки виборів Копилівського сільського голови» позивачу було присвоєна 9 ранг. 
		Згідно з Додатком 57 до Постанови № 268 розмір надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування становив 90,00 грн. 
		 
		У період вимушеного прогулу відбулося підвищення посадового окладу сільського голови у населених пунктах з кількісно населення до 3 тис. з 6600,00 грн до 7000,00 грн (з 25.06.2019) та до 7500,00 грн (з 12.06.2020), та розміру надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування з 90,00 грн до 500,00 грн (з 25.06.2019).
		Отже, періоди збільшення посадового окладу та надбавки за ранг: 25.06.2019 - збільшення посадових окладів сільських голів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 525 з 6600,00 грн до 7000,00 грн, надбавки за ранг - з 90,00 грн до 500,00 грн; 12.06.2020 - збільшення посадових окладів сільських голів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2020 р. № 441 з 6600,00 грн до 7500,00 грн.
		 
		Відтак, розмір середньоденного заробітку позивача становить: 
		6690,00 грн : 15 днів (відпрацьовано у червні 2019 року) = 446,00 грн.
		З урахуванням збільшення посадового окладу розмір середнього заробітку за період з 26 червня 2019 року по 11 червня 2020 року буде складати: 
		241 робочий день Ч 446,00 грн Ч 1,12108 = 120 500,41 грн, 
		де 1,12108 - коефіцієнт коригування (7500,00 грн : 6690,00 грн).
		За період з 12 червня 2020 року по 05 листопада 2020 року середній заробіток буде складати: 
		102 робочих дні Ч 446,00 грн Ч 1,19581 = 54 399,79 грн, 
		де 1,19581 - коефіцієнт коригування (8000,00 грн : 6690,00 грн).
		Загальна сума середнього заробітку за 343 дні вимушеного прогулу буде складати:
		120500,41 грн + 54399,79 грн = 174 900,20 грн. 
		 
		З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Що стосується покликань апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 р. у справі № 761/9584/15-ц, то такі є безпідставними, позаяк правовідносини у вказаній справі та справі, що розглядається, не є тотожними.
		 
		Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду першої інстанції не впливають, тому колегія суддів апеляційного суду не надає їм оцінку.
		 
		Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		 
		За таких обставин рішення суду першої інстанції рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу; у решті - залишити без змін.
		 
		Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
		1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги Макарівської селищної ради є частково суттєвими і складають підстави для висновку про частково неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного визначення розміру середнього заробітку, що має наслідком зміну судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційну скаргу Макарівської селищної ради Київської області задовольнити частково.
		 
		Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2020 року в адміністративній справі № 460/1697/19 змінити, замінивши в абзаці четвертому резолютивної частини рішення цифри «420 316 (чотириста двадцять тисяч триста шістнадцять) грн 88 коп.» цифрами «174900 (сто сімдесят чотири тисячі дев`ятсот) грн 20 коп.» 
		 
		У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк   Н. В. Ільчишин  Постанова складена у повному обсязі 14 травня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...