Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/5452/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2021. Зареєстровано: 17.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" травня 2021 р.           Справа№ 910/5452/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Скрипки  І.М.
		суддів:            Тищенко А.І. 
		          Михальської Ю.Б. 
		  при секретарі судового засідання Линник А.М.
		за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від  13.05.2021
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 (повний текст рішення складено 27.11.2019) 
		у справі № 910/5452/18 (суддя Літвінова М.Є.)
		за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Укренергополіс"
		до Київської міської ради
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
		Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа - 1),
		Головне управління Державної Казначейської служби України у м. Києві (третя особа - 2),
		Департамент фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа - 3)
		про стягнення 84 334 114,21 грн.
		В судовому засіданні 13.05.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5452/18 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» задоволено частково, вирішено стягнути з Київської міської ради 56    662    467, 01 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 414    348, 85 грн. 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5452/18 скасувати в частині задоволення позовних вимог, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. 
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Укренергополіс»  (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 76    617    266, 81 грн.
		Справу розглянуто з урахуванням заяви позивача про уточнення (про збільшення розміру) позовних вимог, згідно з якою, в межах заявленого позову позивач просив стягнути з Київської міської ради 84    334    114, 21 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.03.2014 по 28.08.2019.
		Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у зв`язку із неповерненням відповідачем грошових коштів за правочином, визнаним недійсним в судовому порядку у справі №5011-62/2496-2012 (триваюче порушення).
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5452/18 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»  задоволено частково.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд погодився з доводами позивача щодо переривання строку позовної давності та обґрунтованості визначеного позивачем періоду прострочення, однак здійснив власний розрахунок інфляційних втрат у межах заявлених позивачем сум до стягнення, зокрема врахувавши періоди, в яких мала місце дефляція. 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		В апеляційній скарзі відповідач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що строк позовної давності переривався, та не пропущений позивачем.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
		- вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст. 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу строку позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення строку позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат. Отже, стягнення 3% річних та інфляційних втрат можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову; 
		- частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності є підставою для відмови в позові, Київська міська рада наполягає на застосуванні строків позовної давності в цій частині; 
		- наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013). 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду        міста Києва від 06.11.2019 року у справі №910/5452/18, розгляд справи призначено на 06.02.2020 року.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення прийняте у справі №910/5452/18 залишено без руху, а  ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Господарського міста Києва від 06.11.2019 року у справі        №910/5452/18, апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Господарського міста Києва від 06.11.2019 року у справі        №910/5452/18 з доданими документами повернуто заявнику без розгляду.
		Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи неодноразово відкладався.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 заяву судді Агрикової О.В. про самовідвід від розгляду справи №910/5452/18 задоволено; справу №910/5452/18 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до    ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду        від 17.02.2021 (колегія у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Разіна Т.І., Тарасенко К.В.)        задоволено заяву головуючого судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду апеляційної скарги Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі № 910/5452/18.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. про самовідвід від розгляду справи №910/5452/18 задоволено. Матеріали справи № 910/5452/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень    ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
		До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу 28.01.2020; надійшов також відзив на апеляційну скаргу третьої особи-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві) 09.12.2020. 
		20.02.2020 позивачем до справи долучено розрахунок індексу інфляції з урахуванням періодів, в яких мала місце дефляція, зокрема по сумі, на яку задоволено позов судом першої інстанції.
		05.05.2020 позивачем надані пояснення з розрахунком, згідно з якими, позивачем здійснено розрахунок суми, що підлягає стягненню у відповідності до сформованої у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 по справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 30.07.2019 у справі № 905/306/18 єдиної правозастосовної практики, тобто за кожен місяць з нарахуванням інфляційних втрат за наступний період, який має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
		23.09.2020 та 12.05.2021 позивачем підготовлені пояснення щодо переривання строків позовної давності у відношенні вимог, заявлених у справі. 
		          
		Явка представників сторін
		 
		Відповідачем у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення відповідач просив скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Київської міської ради. 
		Представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		Представники третіх осіб 2 та 3 в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
		Представник третьої особи -1 в судове засідання апеляційної інстанції 13.05.2021 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі.
		Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України). 
		Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.
		Оскільки явка представника третьої особи-1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
		Між відповідачем, як продавцем та позивачем, як покупцем, 31.05.2007 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:068:0062), розташованої на перетині бул. Дружби Народів та вул. Старонаводницької у Печерському районі м. Києва площею 3,7163 га у межах, що перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельної ділянки.
		Вказаний договір укладено на підставі рішення Київської міської ради № 482/1143 від 26.04.2007 року; ціна продажу земельної ділянки склала 55    880    145 грн., з яких аванс у сумі 8    485    224, 24 грн. було сплачено до укладення договору та решту в сумі 47    394    920, 76 грн. сплачено впродовж червня - серпня 2007 року, що засвідчується банківськими виписками та платіжними дорученнями, залученими до справи.                
		За розглядом справи №5011-62/2496-2012, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України 14.08.2012 року, визнано недійсним, зокрема, і договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 31.05.2007 року.
		В межах справи № 5011-14/5760-2012 (рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2012, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2012), вирішено:
		- витребувати у ПрАТ «СК «Укренергополіс» на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 1,6443 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0172, вартістю 18795619,79 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва;
		- витребувати у ТОВ «Ліберті Плаза» на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 3,7163 га, кадастровий номер 8000000000:82:068:0062, вартістю 42480181,11 грн., що розташована на перетині бульвару Дружби народів та вулиці Старонаводницькій у Печерському районі м. Києва.
		          Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/15794/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2017 року, відмовлено у задоволенні позову ПрАТ «СК        «Укренергополіс» до Київської міської ради про стягнення коштів. 
		Справа №910/15794/15 розглядалася судом за вимогами позивача, згідно заяви про  збільшення позовних вимог від 28.08.2015 про стягнення з Київської міської ради за рахунок місцевого бюджету міста Києва шляхом їх безспірного списання з рахунків Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань 91 359 900,00 грн. прямих збитків, 5 918 216,20 грн. процентів за безпідставне збереження грошових коштів, 41 508 453,17 грн. збитків від інфляції та 24 269 855,00 грн. втраченої вигоди (неодержаного прибутку), всього 163 056 425,27 грн. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суди вказали, що прийняті у цій справі судові рішення не перешкоджають позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, подавши позов з інших правових підстав і в межах іншого судового провадження.
		Відповідно до ч. 5    ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.
		Так, 24.03.2017 ПАТ «Страхова компанія «Укренергополіс» звернулося до суду з позовом про стягнення коштів за недійсним договором, а саме 55    880 145 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 66        633 822,77 грн. (справа № 910/4913/17) на підставі вимог статей        216,        1212 Цивільного кодексу України    з огляду на те, що земельну ділянку було повернуто відповідачу.
		Під час нового розгляду ПАТ «СК «Укренергополіс» подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 55    880    145 грн. - основної суми боргу, 77    677    730,77 грн. - інфляційних втрат, 10 122 726,54 грн. - 3% річних за період прострочення оплати відповідачем грошових коштів позивачу. Судом першої інстанції було відмовлено в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог в частині інфляційних втрат в сумі 77    677    730,77 грн.
		24.09.2018 року Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі №910/4913/17, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Київської міської ради на користь ПАТ «СК «Укренергополіс» борг у розмірі 55 880 145 грн., 3% річних у розмірі 7 178 684, 93 грн. та судовий збір у розмірі 229 294, 86 грн. В іншій частині позову  відмовлено.
		Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 року, відповідно до якого позивач перерахував грошові кошти у розмірі 55 880 145 грн. до місцевого бюджету, правових підстав для утримання та користування цими коштами у Київської міської ради не має, а тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Щодо переривання строку позовної давності місцевий господарський суд зазначив, що день набрання чинності судовим рішенням у справі № 5011-62/2496-2012 слугує початком перебігу позовної давності для заявлення вимог про сплату коштів у даному спорі. 
		Зазначене судове рішення набрало законної сили 20.06.2012, а тому строк позовної давності мав закінчитись 21.06.2015. Проте, 19.06.2015 ПАТ «СК «Укренергополіс» звернулося з позовом про стягнення з Київської міської ради збитків в сумі 91    359    900 грн., до суми яких була включена вартість продажу земельної ділянки (55    880 145 грн.), що є предметом спору у цій справі.
		Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 7    178    684,93 грн., суд першої інстанції зазначив, що 3% річних, які нараховані з 21.06.2012 року по 23.03.2014 року задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском строку позовної давності.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2019 року рішення господарського суду залишено без змін.
		Предметом заявленого позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 84        334    114, 21 грн., у зв`язку з безпідставним зберіганням коштів в сумі 55        880        145 грн., що нараховані за період з 24.03.2014 по 28.08.2019     (заява про уточнення (збільшення розміру) позовних вимог від 10.09.2019 (арк. спр. 129-131 том 1). 
		Вимоги позивача про стягнення нарахованих сум  інфляційних втрат (з 24.03.2014 по 28.08.2019) суд першої інстанції задовольнив частково, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку з урахуванням періодів, в яких мала місце дефляція. 
		          При прийнятті оскаржуваного у справі судового рішення, суд першої інстанції виходив з наступного.
		Вартість сплачених за недійсним договором купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 31.05.2007 року коштів в сумі 55 880 145,00 грн. була стягнена з відповідача на користь позивача згідно рішення судів по справі №910/4913/17.
		Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої        статті 625 Цивільного кодексу України        боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст.    256,    257 Цивільного кодексу України    позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно    ст. 264 ЦК України    позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		Відповідно до ч. 4    ст. 75 ГПК України    обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2019 року встановлено, що посилання скаржника на відсутність підстав для стягнення основного боргу в сумі 55    880    145 грн., у                зв`язку з пропуском строку позовної давності на звернення з позовом, а також твердження про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про переривання строку позовної давності, суд касаційної інстанції вважає безпідставними та необґрунтованими виходячи з того, що пред`явленням 19.06.2015 позову у справі № 910/15794/15 перервався перебіг строку позовної давності до вимог про стягнення коштів у цій справі за недійсним правочином.                
		З рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року у справі №910/15794/15 вбачається, що позивачем була подано заява про збільшення розміру позовних вимог, вказана заява була прийнята судом до розгляду, і у вказаній заяві було заявлено вимоги про стягнення 41508453,17 грн. збитків від інфляції.
		Таким чином, за висновком місцевого суду, 19.06.2015 року відбулося переривання строків позовної давності щодо стягнення збитків від інфляції, перебіг позовної давності починається заново, з позовною заявою в межах даної справи позивач звернувся 02.05.2018 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності.
		Згідно    ст. 264 ЦК України    позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
		Оскільки позивач з 2015 року намагається отримати кошти, які безпідставно утримує відповідач, не вчиняючи відповідних дій щодо виконання свого обов`язку щодо повернення коштів, посилання відповідача та третіх осіб на пропуск позивачем строків позовної давності суд першої інстанції визнав необґрунтованими.
		          При цьому, судом були відхилені посилання третьої особи та відповідача на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 910/1973/18; від 26.10.2018 у справі №        922/4099/17 з наступним обґрунтуванням: 
		- в межах справи №        910/1973/18 розглядалось питання про застосування    ст. 266 ЦК України, а не    ст. 264 ЦК України.    Стаття 266 ЦК України    регулює питання спливу строків позовної давності щодо основної та додаткових вимог, а    ст. 264 ЦК України    визначає застосування строків давності у випадку пред`явлення частини вимог (а не додаткових вимог), право на яку має позивач. При цьому Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою основне зобов`язання та стягнення 3 % річних і інфляційних витрат не співвідносяться як основне та додаткове зобов`язання, що не виключає застосування    ст. 264 ЦК України    щодо переривання строків позовної давності при пред`явленні частини позовних вимог. Крім того, фактичні обставини по справі №        910/1973/18 та по даній справі є різними. По справі №        910/1973/18 основна заборгованість була стягнена рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013, а позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних і інфляційних витрат було заявлено в лютому 2018 року, тобто після переривання строків звернення до суду, яке відбулося при поданні позову, за результатами якого було винесено рішення від 19.07.2013 року, закінчився загальний трирічних строк позовної давності, а тому суд дійшов висновку про можливість стягнення 3 % річних і інфляційних витрат лише за три роки, які передували зверненню до суду. В межах вказаної справи не розглядалось питання щодо переривання строків позовної давності та відсутній правовий висновок щодо застосування    ст. 264 ЦК України.
		- правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.10.2018 року по справі №        922/4099/17, не може бути застосована судом в межах даної справи, оскільки фактичні обставини справі різні, у вказаній справі не розглядалось питання та відсутній правовий висновок щодо переривання строків позовної давності у зв`язку зі зверненням позивача до суду.
		Натомість, судом першої інстанції застосовано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2018 року по справі №    908/1394/17.        
		У вказаній постанові, в п.п.        16 та 17 Верховний Суд зазначив:
		«Виходячи зі змісту частини 1 статті    598, статей    599,    600,    604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2    статті 625 цього Кодексу.
		Аналогічна правова позиція підтверджена й судовою практикою Верховного Суду України, зокрема, в постанові від 17 лютого 2016 року у справі №905/3137/14-908/5775/14.
		Отже, за змістом    статті 625 ЦК України    нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, відкриття виконавчого провадження чи його зупинення.
		В пункті 20 постанови Верховного Суду від 27.04.2018 року по справі №                908/1394/17 зазначено: «Більше того, у даному випадку мало місце переривання строку позовної давності за 3% річних та інфляційними втратами, як складовими основного зобов`язання, відповідно до    статті 264 Цивільного кодексу України    - внаслідок звернення позивача з позовом щодо стягнення основного боргу в сумі 430 005,04 грн. у справі № 908/1297/16».
		За висновком суду першої інстанції, позивачем було правомірно заявлено вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з 24.03.2014 по 28.08.2019, вказані вимоги задоволено частково в сумі 56        662        467,01 грн., оскільки до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 05.07.2019 року по справі    № 905/600/18.
		          Колегія суддів, оцінюючи надані до справи докази в їх сукупності, дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення вимог про стягнення суми інфляційних збитків за період прострочення з 24.03.2014 по 28.08.2019 прийняте внаслідок неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
		У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.
		Предметом заявленого у даній справі позову є вимоги позивача про стягнення нарахованих інфляційних втрат в сумі 84    334    114, 21 грн. за період прострочення з 24.03.2014 по 28.08.2019 внаслідок неповернення коштів, сплачених за недійсним правочином (ціна продажу 55    880    145 грн.).
		Нарахування інфляційних втрат за вказаний період позивач обґрунтовував тим, що строк позовної давності ним не пропущений, оскільки такий переривався при зверненні до суду з вимогами, що розглянуті судами в межах справи № 910/15794/15 (позов подано до суду 19.06.2015).
		Статтею 625 ЦК України    врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, за змістом наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Разом із тим,    главою 19 цього Кодексу    визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
		Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		              Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
		              Порядок відліку позовної давності наведено у    статті 261 ЦК України.
		              Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених    статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.
		У постанові Верховного Суду (у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 з огляду на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №        918/329/16, наведено висновок про те, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених    статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень    статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
		Аналогічні за змістом правові висновки виклав Верховний Суд у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі №        908/1394/17, від 21.11.2018 у справі № 642/493/17-ц    та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц.
		В свою чергу, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про стягнення інфляційних збитків за весь період, визначений позивачем, а саме з 24.03.2014 по 28.08.2019, оскільки відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а тому такі нарахування можуть підлягати до примусового стягнення в межах трирічного строку, що передував зверненню позивача до суду 02.05.2018, тобто з 02.05.2015.
		Таким, що прийнятий внаслідок неповного з`ясування обставин справи є висновок суду першої інстанції, що 19.06.2015 року відбулося переривання строків позовної давності щодо стягнення збитків від інфляції, а з позовною заявою в межах даної справи позивач звернувся 02.05.2018 року, тобто до спливу трирічного строку позовної давності.
		У    статті 264 ЦК України    визначено порядок переривання перебігу позовної давності. Так, згідно із цією статтею позовна давність переривається у разі пред`явлення позову особою до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		У постанові від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц Великою Палатою Верховного Суду наведено правовий висновок, за яким позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається. Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
		У дослідженні обставин переривання перебігу позовної давності шляхом пред`явлення позову господарському суду слід ураховувати, що підставою для переривання перебігу позовної давності є, зокрема, пред`явлення позову до одного із кількох боржників. Крім того, перебіг позовної давності переривається пред`явленням позову, якщо предметом цього позову є лише частина вимоги. Із наведеного випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред`явлення позову лише щодо частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов`язання припускається можливість виокремлення такої частини. При цьому частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов`язанням (частина 2        статті 625 ЦК України), які є складовою частиною основного боргу, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 917/1421/18).
		Також, у постанові від 26.02.2020 у справі №910/4391/19 Верховний Суд зазначив, що пред`явлення позову про стягнення 3% річних та інфляційних витрат не зумовлює переривання позовної давності за основною вимогою, оскільки дані вимоги (стягнення боргу) є окремим предметом позову.
		Визначаючи перебіг строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних нарахувань у спірних правовідносинах, суд першої інстанції правильно враховував встановлені обставини справи № 910/4913/17, де розглянуто вимоги позивача про стягнення коштів за недійсним договором, а саме 55        880        145 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 66        633 822,77 грн. на підставі вимог статей        216,        1212 Цивільного кодексу України.
		Так, у рішенні суду від 24.09.2018 у справі № 910/4913/17 було зазначено, що день набрання чинності судовим рішенням у справі № 5011-62/2496-2012 слугує початком перебігу позовної давності для заявлення вимог про сплату коштів у даному спорі. Зазначене судове рішення набрало законної сили 20.06.2012, а тому строк позовної давності мав закінчитись 21.06.2015. 
		19.06.2015 ПАТ «СК «Укренергополіс» звернулося до суду з позовом про стягнення з Київської міської ради 97 278 117,10 грн., з яких: 91359900,00 грн. - збитки та 5918216,20 грн. - проценти, нараховані за безпідставне збереження грошових коштів.
		Вказаний позов розглядався Господарським судом міста Києва в межах справи №910/15794/15, і при вирішенні спору у даній справі, суд першої інстанції зазначив:
		- з рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 року (у справі № 910/15794/15) вбачається, що 28.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Київської міської ради за рахунок місцевого бюджету міста Києва шляхом їх безспірного списання з рахунків Київської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» 91 359 900 грн. прямих збитків, 5 918 216, 20 грн. процентів за безпідставне збереження грошових коштів, 41 508 453,17 грн. збитків від інфляції та 24 269 855 грн. втраченої вигоди (неодержаного прибутку), всього 163 056 425,27 грн..
		Зазначені обставини відповідають судовому рішенню Господарського суду міста Києва від 01.09.2015 у справі № 910/15794/15, копія якого наявна у даній справі.
		У задоволенні позову у справі № 910/15794/15 було відмовлено при встановленні обставин, що прийняті у цій справі судові рішення не перешкоджають позивачу звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, подавши позов з інших правових підстав і в межах іншого судового провадження.
		Вказане рішення за результатами його перегляду залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2019.
		Тлумачення ст. 264 ЦК України свідчить, що переривання строку давності може мати місце лише у межах позовної давності, відповідно сплив позовної давності виключає можливість її переривання (постанови Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 648/3491/15-ц, від 24.04.2019 у справі № 569/8314/14-ц). 
		Таким чином, вимогу про стягнення інфляційних втрат позивачем було заявлено 28.08.2015, тобто після того, коли трирічний строк позовної давності (з 20.06.2012 по 20.06.2015) вже закінчився, чого не враховано судом першої інстанції при розгляді даної справи та зроблено помилковий висновок про переривання строку давності 19.06.2015 у відношенні до вимог про стягнення інфляційних нарахувань. 
		Окрім того, під час вирішення справи № 910/4913/17 були встановлені обставини пропуску строку давності за вимогами про стягнення 3% річних (нарахування передбачені ст. 625 ЦК України), а також було відмовлено у прийнятті до розгляду заяви, поданої під час нового розгляду ПАТ «СК «Укренергополіс» про збільшення позовних вимог, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 55                880                145 грн. - основної суми боргу, 77                677                730,77 грн. - інфляційних втрат, 10 122 726,54 грн. - 3% річних за період прострочення оплати відповідачем грошових коштів позивачу. 
		Таким чином, стягнення інфляційних втрат позивача не було частиною вимоги, яка розглянута в межах справи № 910/4913/17, що не впливає на перебіг строку давності за вимогами позивача у даній справі. 
		Також, заявлені до стягнення у цій справі інфляційні нарахування не є частиною вимоги, з якою позивач звернувся 19.06.2015 до місцевого господарського суду із позовом у справі № 910/15794/15, у розумінні положень частини 2    статті 264 ЦК України, оскільки вимоги про стягнення інфляційних нарахувань були заявлені у справі № 910/15794/15 лише 28.08.2015 (шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог), тобто вже після закінчення встановленого законом трирічного строку давності. 
		Позовна давність стосовно вимог про стягнення інфляційних нарахувань за період із 24.03.2014 по 02.05.2015 сплила, і з урахуванням змісту частини 4    статті 267 ЦК України    наявними є підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
		Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених    статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
		У цьому висновку суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 08.11.2019 у справі №         127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), в якій суд погодився з аналогічними висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: у постановах від 10.04. 2018 року у справі №         910/16945/14 та від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
		Враховуючи встановлені обставини, у вирішенні спірних правовідносин апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування іншого - відмінного від наведеного у цій постанові порядку застосування позовної давності в частині вимог щодо стягнення спірних сум інфляційних втрат на підставі частини другої    статті 625 ЦК України.
		Тобто, при зверненні з позовною заявою до суду 02.05.2018 у даній справі, з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності, у позивача виникло право заявити до стягнення в межах встановленого строку позовної давності для стягнення інфляційних втрат суму, нараховану за період 3 роки, що передували подачі позову, а саме з 02.05.2015.
		Щодо порядку нарахування інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
		За змістом    статті 625 ЦК України    нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.
		У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини 2    статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму «інфляційних втрат» як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
		У кредитора згідно з частиною 2    статті 625 ЦК України    є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.
		У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зазначено, що нарахування «інфляційних втрат» за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.
		Відповідно до частини 6    статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»    висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Частиною 4    статті 236 ГПК України        передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Однак суд першої, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат по сумі, заявленій до стягнення, не врахував висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18, зокрема, з урахуванням того, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється саме з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця. 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду    від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми    Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого    постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №                 1078, Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена    наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.
		При цьому, правильним є врахування судом першої інстанції правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду 05.07.2019 у справі    № 905/600/18, зокрема, в частині, що: 
		- нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання;
		- розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
		 
		В межах заявленого позову, з урахуванням строків позовної давності, сума інфляційних втрат позивача складає 28    223    662,66 грн., згідно наступного розрахунку: 
		Сума боргу + з урахуванням інфляції попереднього місяця Індекс інфляціїСума боргу з урахуванням індексу інфляціїІнфляційні збиткиРік/місяць55880145102,2%57109508,191229363,19травень 201557109508,19100,4%57337946,22228438,03червень 201557337946,2299,0%56764566,76-573379,46липень 201556764566,7699,2%56310450,23-454116,53серпень 201556310450,23102,3%57605590,591295140,35вересень 201557605590,5998,7%56856717,91-748872,67жовтень 201556856717,91102,0%57993852,271137134,35листопад 201557993852,27100,7%58399809,24405956,96грудень 201558399809,24100,9%58925407,52525598,28січень 201658925407,5299,6%58689705,89-235701,63лютий 201658689705,89101,0%59276602,95586897,05березень 201659276602,95103,5%61351284,052074681,10квітень 201661351284,05100,1%61412635,3361351,28травень 201661412635,3399,8%61289810,06-122825,27червень 201661289810,0699,9%61228520,25-61289,81липень 201661228520,2599,7%61044834,69-183685,56серпень 201661044834,69101,8%62143641,711098807,02вересень 201662143641,71102,8%63883663,681740021,96жовтень 201663883663,68101,8%65033569,631149905,94листопад 201665033569,63100,9%65618871,76585302,12грудень 201665618871,76101,1%66340679,35721807,58січень 201766340679,35101,0%67004086,14663406,79лютий 201767004086,14101,8%68210159,691206073,55березень 201768210159,69100,9%68824051,13613891,43квітень 201768824051,13101,3%69718763,79894712,66травень 201769718763,79101,6%70834264,011115500,22червень 201770834264,01100,2%70975932,54141668,52липень 201770975932,5499,9%70904956,61-70975,93серпень 201770904956,61102,0%72323055,741418099,13вересень 201772323055,74101,2%73190932,41867876,66жовтень 201773190932,41100,9%73849650,8658718,39листопад 201773849650,8101,0%74588147,31738496,50грудень 201774588147,31101,5%75706969,521118822,21січень 201875706969,52100,9%76388332,25681362,72лютий 201876388332,25101,1%77228603,9840271,65березень 201877228603,9100,8%77846432,73617828,83квітень 201877846432,73100,0%77846432,730травень 201877846432,73100,0%77846432,730червень 201877846432,7399,3%77301507,7-544925,02липень 201877301507,7100,0%77301507,70серпень 201877301507,7101,9%78770236,351468728,64вересень 201878770236,35101,7%80109330,371339094,01жовтень 201880109330,37101,4%812308611121530,62листопад 201881230861100,8%81880707,89649846,88грудень 201881880707,89101,0%82699514,97818807,07січень 201982699514,97100,5%83113012,54413497,57лютий 201983113012,54100,9%83861029,65748017,11березень 201983861029,65101,0%84699639,95838610,29квітень 201984699639,95100,7%85292537,43592897,47травень 201985292537,4399,5%84866074,74-426462,68червень 201984866074,7499,4%84356878,29-509196,44липень 201984356878,2999,7%84103807,66-253070,63серпень 2019        28    223    662,66           Нарахування інфляційних втрат проведено окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначено виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення і за кожен місяць, в якому мала місце інфляція. При цьому до розрахунку включено й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування за наступний період здійснено з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
		Місцевий господарський суд не встановив зазначені обставини справи, не звернув уваги на вищезазначені норми чинного законодавства та дійшов помилкових висновків про задоволення вимог позивача по сумі заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 24.03.2014 по 28.08.2019.
		Інші доводи апеляційної скарги щодо необхідності зменшення інфляційних нарахувань згідно ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки такі не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних збитків з урахуванням строку позовної давності у відношенні вимог про стягнення інфляційних збитків. 
		За        змістом        ст. 625 ЦК України, нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Застосування положень ст. 625 ЦК України, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних нарахувань, а тому інфляційні збитки  не є неустойкою у розумінні        положень    статті 549 цього Кодексу.
		Посилання апелянта на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18 судом відхиляються, оскільки вказана постанова прийнята у спорі, що виник за інших обставин за іншим предметом спору (стягнення штрафу та пені). 
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
		Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про стягнення нарахованих позивачем інфляційних збитків за період, визначений позивачем, а саме з 24.03.2014 року, оскільки відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а тому такі нарахування можуть підлягати до примусового стягнення в межах трирічного строку, що передував зверненню позивача до суду.
		При цьому, задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначив про відмову в позові у певній частині позовних вимог.
		Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційна скарга Київської міської ради підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/5452/18 підлягає скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення сум інфляційних збитків нарахованих за період з 24.03.2014 по 02.05.2015, із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові.
		У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову, судові витрати за розгляд справи покладаються на сторін пропорційно, а у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у відповідній частині за подання апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -                                                                                                                                                                                                ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/5452/18 задовольнити частково.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/5452/18 скасувати частково, в частині задоволення вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс»  про стягнення з Київської міської ради інфляційних втрат по сумі 28    438    804, 35 грн. нарахованих за період з 03.2014 до 05.2015.
		3. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/5452/18  залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/5452/18 наступним чином:
		«Позов задовольнити частково. 
		Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» (01042, м. Київ, бул. Дружби Народів 19, ідентифікаційний код: 32707743) 28    223    662,66 грн. (двадцять вісім мільйонів двісті двадцять три тисячі шістсот шістдесят дві гривні 66 копійок) інфляційних збитків, 209 678 грн. (двісті дев`ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень) судових витрат.
		В іншій частині в позові відмовити.»
		4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Укренергополіс» (01042, м. Київ, бул. Дружби Народів 19, ідентифікаційний код: 32707743) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, ідентифікаційний код: 22883141) 610 533 грн.  (шістсот десять тисяч п`ятсот тридцять три гривні) судового збору за подання апеляційної скарги.
		5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
		6. Матеріали справи №910/5254/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
		          Повний текст постанови підписано 17.05.2021. 
		Головуючий суддя                                                            І.М. Скрипка 
		 
		Судді                                                                                А.І. Тищенко
		 
		                                                                                Ю.Б. Михальська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...