Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 873/79/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2021. Зареєстровано: 17.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2021.
Дата набрання законної сили: 12.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 травня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  873/79/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Огородніка К.М.- головуючого,      Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.,
		 
		за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.; 
		 
		за участю представників сторін:
		ТОВ "Нор-Ест Агро" - Бонтлаба В.В.,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"
		на ухвалу      Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 
		за заявою Товариства обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" про розподіл судових витрат  на професійну правничу допомогу 
		у справі № 873/79/20
		за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" на бездіяльність державного виконавця Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020  №873/79/20  
		у третейській справі № 15/20 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕРНОПРОМ ГРУП"
		про стягнення заборгованості.
		 
		За результатами розгляду апеляційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.07.2020 у третейській справі № 15/20 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕРНОПРОМ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" 669 710,88 грн, у тому числі: заборгованість за поставлений товар у сумі 643764,00 грн, 9 031,60 грн пені та 16 915,28 грн з урахуванням 30% річних на підставі за договором купівлі-продажу № 12/20/57 від 27.04.2020. 
		 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" (далі - ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО") про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.07.2020 року у третейській справі № 15/20 задоволено та постановлено після набрання законної сили цією ухвалою, на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.07.2020 у третейській справі № 15/20 видати накази наступного змісту:
		- стягнути з ТОВ "УКРЗЕРНОПРОМ ГРУП" на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" за договором купівлі-продажу №12/20/57 від 27.04.2020 669 710, 88 грн, у тому числі: заборгованість за поставлений товар у сумі 643764,00 грн, 9031,60 грн пені та 16915,28  грн з урахуванням 30% річних на підставі договору;
		- стягнути з ТОВ "УКРЗЕРНОПРОМ ГРУП" на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" третейський збір у сумі 7098,00 грн;
		- стягнути з ТОВ "УКРЗЕРНОПРОМ ГРУП" на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО"  1 051,00 грн судового збору за подання до господарського суду заяви видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення.
		 
		ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" звернулось до Північного апеляційного господарського з скаргою на бездіяльність державного виконавця Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) під час примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 № 873/79/20, в якій просило суд:
		- визнати за період із 19 листопада 2020 року по 04 лютого 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) у виконавчому провадженні №63179943, №63180165 та №63180354 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 18 вересня 2020 року у справі №873/79/20, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63179943, № 63180165 та № 63180354 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020  у справі №873/79/20 із врахуванням статей 10, 13, 18, 26, 36, 48, 53, 54 Закону України "Про виконавче провадження"; 
		- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63179943, № 63180165 та № 63180354 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №873/79/20 із врахуванням статей 10, 13, 18, 26, 36, 48, 53, 54 Закону України "Про виконавче провадження".
		 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 скаргу ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО"    задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро)          за період з 19.11.2020 по 04.02.2021 у виконавчому провадженні № 63179943, № 63180165 та № 63180354 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 873/79/20 із врахуванням норм Закону України    "Про виконавче провадження".  Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Фортечного          ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 63179943, № 63180165 та № 63180354 щодо примусового виконання наказів Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 873/79/20 із врахуванням норм Закону України          "Про виконавче провадження".
		 
		До Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО"     Бонтлаба В.В.      надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на статтю 129 ГПК України, у якій заявник просив стягнути з Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15     200,00 грн. 
		 
		Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 заяву представника          ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" адвоката В.В. Бонтлаба          про покладення на Фортечний ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції                    судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції  на користь ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8     200,00 грн. У задоволенні решти заяви представника          ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" адвоката В.В.Бонтлаба    про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи - відмовлено.
		 
		Ухвала мотивована тим, що оцінивши витрати ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" з урахуванням складності цієї справи та виконаних роботи, суд дійшов висновку, що відповідно до    статті 74 ГПК України доведеним,  документально обґрунтованим та таким, що відповідає критерію розумної необхідності, є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді у сумі 8 200,00 грн.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "HOP-ЕСТ АГРО" подало апеляційну скаргу, в якій  просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "HOP-ЕСТ АГРО" про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн та прийняти нове рішення,  яким заяву задовольнити повністю.
		 
		Апеляційну скаргу мотивовано наступним.
		 
		Суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі №  910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/3583/19. При цьому, суд не зазначив та не довів жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість стверджувати те, що вимоги вказаної заяви є необґрунтованими та неправомірними.
		 
		Суд в порушення вимог статті 238 ГПК України залишив без належного правового дослідження подані та існуючі докази у даній справі, а також повноваження суду, можливість та процесуальний порядок щодо можливого зменшення судом заявлених до відшкодування судових витрат; не зазначив та не довів жодного належного та допустимого обґрунтування та правового твердження, котрі б надавали можливість стверджувати те, що вимоги вказаної заяви є необґрунтованими та неправомірними.
		 
		До суду не надходило клопотань про зменшення розміру вказаних витрат, а тому у суду були відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченого адвокатом на виконання робіт.
		 
		Північний апеляційний господарський суд не врахував правову позицію об`єднаної палати  Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, що викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, оскільки судом в частині щодо розподілу та стягненню розміру судових витрат прийнято рішення за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення; за недоведеності  висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи і неправильним застосуванням норм процесуального права.
		 
		При цьому просить врахувати правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 щодо можливості суду самостійного здійснення правильної правової кваліфікації спірних правовідносин та застосування саме таких норм права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
		 
		Доводи інших учасників справи
		Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
		Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		 
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
		 
		Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		 
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		 
		Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
		 
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
		 
		Із наявних матеріалів справи вбачається, що пунктами 1.2, 2.1 договору від 07.12.2020 № 07-12-2020 про надання правової допомоги визначено перелік послуг правової допомоги, які надає Адвокатське бюро "Василя Бонтлаба" (далі - Бюро) ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО". 
		 
		Розділом 5 договору, визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правову допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання правової допомоги, який є невід`ємною частиною цього договору і враховує обсяг і складність правової допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правової допомоги та інші суттєві обставини. Бюро надає клієнту електронною поштою або в паперовому вигляді акт здачі-прийняття виконаної правової допомоги в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Акт здачі-приймання виконаної правової допомоги підписується сторонами в розумні інтервали часу після надання правової допомоги та оплати наданої допомоги і фіксує факт надання правової допомоги, яка передбачена цим договором. (п.п. 5.1-5.3)
		 
		На підтвердження оплати послуг адвоката заявник надав Акт від 11.03.2021 № 07-12-2020 здачі-приймання виконаної правової допомоги згідно договору від 07.12.2020 на суму 15   200,00 грн, платіжне доручення від 11.03.2021 №5256 на суму 15    200,00 грн. 
		 
		Від Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та заперечень стосовно розміру заявлених витрат не надходило.
		 
		Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
		 
		При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		 
		Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		 
		У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду  у  складі   суддів   Касаційного   господарського   суду від 03.10.2019 у  справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. 
		 
		До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		 
		Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
		 
		Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" 
		 
		Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
		 
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
		 
		Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.  Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
		 
		Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
		 
		У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		 
		Дослідивши матеріали справи, а також додані до заяви договір про надання правової допомоги,  акт здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг з  описом наданих послуг, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу 15 200,00 грн не є співмірним із складністю справи; виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
		 
		Щодо заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу адвоката у справі Касаційний господарський суд зазначає, що скаргу на дії державного виконавця підписано адвокатом Бонтлабом В.В., який був присутній у судових засіданнях у суді від 24.02.2021, від 10.03.2021, тривалість яких не перевищувала 20 хвилин.          
		 
		В пункті 2 Акта  здачі-приймання виконаної правової допомоги згідно договору №07-12-2020 сторони вказали, що вартість однієї години правової допомоги Бюро  складає 700,00 грн, участь адвоката у судовому засіданні із розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця -  1     200,00 - 1 500,00 грн (в залежності від тривалості судового засідання). Також, пунктом 2 Акта передбачено, що гонорар у випадку прийняття позитивного для КЛІЄНТА рішення: задоволення скарги - 2 270 гривень.  Водночас,  у разі часткового задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця  сторони узгодили гонорар адвоката, який складає 2000,00 грн.
		 
		Апеляційним господарським судом встановлено, що визначена в акті вартість підготовки скарги на бездіяльність державного виконавця в обсязі 4 години  складає     2800,00 грн (вартість однієї годи 700,00 грн); участь у судових засіданнях від 24.02.2021, від 10.03.2021 складає 1200,00 грн    та 1500,00 грн відповідно; гонорар у разі часткового задоволення скарги - 2000,00 грн.
		 
		Відтак, зважаючи на викладене, що матеріалами справи підтверджується надання послуг на суму 7500,00 грн, які включають складання скарги - 2800,00 грн, участь у судових засіданнях від 24.02.2021, від 10.03.2021 - 2700 грн, гонорар -     2000,00 грн. 
		 
		Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком Північного апеляційного господарського суду, що  визначені в Акті дії щодо аналізу матеріалів виконавчого провадження в обсязі 2 годин та аналізу майнового стану боржника в обсязі 2 годин не відповідають та не є співмірними обсягам наданих послуг, оскільки поглинаються підготовкою скарги на дії державного виконавця, з урахуванням того, що для підготовки скарги знадобилось 4години. 
		 
		Час, витрачений на виготовлення необхідної кількості примірників скарги    та направлення поштою цієї скарги  в обсязі 3 годин є необґрунтованим, враховуючи те, що підготовка скарги на бездіяльність органів державної виконавчої служби   зайняла 4 години, крім того доказів на підтвердження фактичного виконання вказаної послуги не надано. Отже, ці послуги є непідтвердженими.
		 
		Суд першої інстанції, здійснивши аналіз обґрунтувань заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу з урахуванням поданих доказів, встановив, що дана справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, зокрема щодо аналізу судової практики апеляційних господарських судів та практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо розгляду скарг на бездіяльність органів державної виконавчої служби та розгляду апеляційних і касаційних скарг органів ВДВС. Відтак визначені в Акті вказані дії в обсязі 4 години є непідтвердженими, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини п`ятої    статті 129 ГПК України   та не є співмірним зі складністю справи. 
		 
		В той же час, зважаючи на те, що скарга на бездіяльність державного виконавця містить посилання на судову практику, суд дійшов висновку, що в цій частині задоволенню підлягають витрати в сумі 700,00 грн як за 1 годину роботи. 
		 
		З огляду на викладене, оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, Верховний Суд вважає правомірним висновок Північного апеляційного господарського суду про часткове задоволення заяви представника ТОВ "НОР-ЕСТ АГРО" Бонтлаба В.В.   про розподіл правничої допомоги та відшкодування з Фортечного ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро)           витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді у сумі 8 200,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до   статті 74 ГПК     України   доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
		 
		Доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду. Однак у справі, що переглядається, судом першої інстанції вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони. Вказане спростовує доводи скаржника про не врахування правової позиції Верховного Суду у наведених в апеляційній скарзі справах.
		 
		Колегія суддів також відзначає, що у разі неподання іншою стороною клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд при розподілі судових витрат не вправі використовувати критерії, визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України.
		 
		У такому випадку, як вже було зазначено вище, суд може використовувати виключно правила, встановлені у частині п`ятій статті 129 ГПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат та, відповідно мотивувавши своє рішення, покласти не всі витрати на професійну правничу допомогу на сторону, на користь якої ухвалено рішення, що і було зроблено у цій справі.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		Частиною 1 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у справі прийнята відповідно до фактичних обставин, з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
		 
		Розподіл судових витрат
		У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
		Керуючись статтями 25, 129, 240, 253, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Суд - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НОР-ЕСТ АГРО" залишити без задоволення.
		2. Ухвалу  Північного  апеляційного  господарського  від 29.03.2021 у справі №873/79/20 залишити без змін.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                             Огороднік К.М.
		 
		 
		Судді                                                                                                      Пєсков В.Г.
		 
		                                                                                                    Ткаченко Н.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...