Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/9347/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2021. Зареєстровано: 19.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2021.
Дата набрання законної сили: 05.05.2021
Номер судового провадження: А/857/1932/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9347/20 пров. № А/857/1932/21
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Коваля Р.Й.,
		суддів Гуляка В.В.,
		Ільчишин Н.В.,
		з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., 
		представника апелянта Соколовського І.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року (прийняте у м. Львові суддею Коморним О.І.; складене у повному обсязі 31 грудня 2020 року) в справі № 380/9347/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 Державної екологічної інспекції у Львівській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Львівська міська рада, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання протиправним та скасування припису,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправним і скасувати припис Державної екологічної інспекції у Львівській області № 272-02 від 18.08.2020.
		Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що припис є незаконним та підлягає скасуванню, позаяк вказані у приписі земельні ділянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровими номерами: 4610136600:07:007:0162 (площа 0,0361га), 4610136600:07:007:0163 (площа 0,0194 га), 4610136600:07:007:0164 (площа 0,0201 га), 4610136600:07:007:0165 (площа 0,0244 га) з цільовим призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» належать їй на праві власності, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.12.2018 за індексними номерами: 148942413,148937312, 148953234, 148958504; ці ділянки утворились внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер: 4610136600:07:007:0044 (площа 0,1000 га), яка була придбана нею в 2010 році у ОСОБА_11 на підставі договору купівлі-продажу. У договорі зазначено про надання у власність цієї земельної ділянки на підставі ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009 № 2865 «Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові». Згідно витягів з Державного земельного кадастру від 05.12.2018 на ці земельні ділянки при їх використанні не встановлено жодних обмежень, пов`язаних із природоохоронним режимом ставка. У договорі купівлі-продажу земельної ділянки також зазначено, що відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані. Не встановлено таких обмежень і документацією із землеустрою - Технічною документацією для складання Державного акта на право спільної сумісної власності на земельну ділянку, у АДРЕСА_1 , розробленої у 2009 році Львівським міським відділом Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» на виконання ухвали Львівської міської ради від 09.07.2009 № 2865. 
		Згідно інформації, наведеної в листі Держекоінспекції у Львівській області від 21.08.2020 № 02-3691 на адресу Львівської міської ради, ставок № 1.5 у АДРЕСА_2 є штучною водоймою, паспорт ставка № 1.5 у АДРЕСА_2 виготовлений у 2012 році. А водним об`єктом цей ставок визнано лише 20.03.2014 ухвалою Львівської міської ради № 3067; а відповідно до інформації, наведеної в листі Держекоінспекції у Львівській області від 21.08.2020 № 02-3691 на адресу Львівської міської ради, земельна ділянка під прибережну смугу цього ставка не виділялась, проєкт землеустрою щодо встановлення такої не виготовлявся та не затверджувався. У Довідці від 15.09.2020 № 32-13-0.37-5269/169-20 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, плану топографо-геодезичного знімання території, виготовленого 02.04.2019 ПП «Геокапітал» та Генплану міста Львова, між ставком та земельними ділянками, належними їй й земельною ділянкою кадастровий номер 4610136600:07:007:0154 знаходиться дорога загального користування. Тобто, на території її земельних ділянок, які передані в приватну власність ще у 2009-10 роках, і належать до земель громадської та житлової забудови, не може знаходитись прибережна смуги ставка № 1.5 у АДРЕСА_2 , статус і розміри якого встановлені лише у 2012 - 2014 роках. Зазначає, що така прибережна захисна смуга повинна бути встановлена проєктом землеустрою з урахуванням існуючої забудови, та містобудівної документації, в т.ч. наявних доріг, що передбачено статтею 88 Водного кодексу. Відсутність встановленої прибережної захисної смуги ставка визнає навіть відповідач у п. 2 оскаржуваного припису; відтак пункти припису суперечать один одному. 
		Щодо пункту 2 припису вона заперечує проти наявності в неї обов`язку «вжити заходів щодо встановлення водоохоронної зони-прибережної смуги на земельних ділянках за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164 у АДРЕСА_1 », позаяк відповідно до ухвали Львівської міської ради № 536 від 2016 р. дозвіл на виготовлення документації із землеустрою для встановлення прибережної смуги водного об`єкта на АДРЕСА_2 надано ЛКП «Зелений Львів». Прибережна захисна смуга, відповідно до статті 88 Водного кодексу, повинна бути встановлена відповідно до наявної містобудівної документації з урахуванням доріг та наявних ділянок приватної власності, тобто в меншому розмірі. Прийняття або неприйняття участі нею у виготовленні документації із землеустрою для встановлення прибережної смуги водного об`єкта на АДРЕСА_2 , це право, а не її обов`язок. Звертає увагу на те, що в акті державного контролю, на підставі якого внесено припис, зазначено, що до нього додається «план-схема ділянки, на якій порушено природоохоронний режим із зазначенням розмірів площ ділянок та відстані до прибережної смуги та урізу води». Зазначені у Акті держконтролю висновки про те, що територія площею 107,5 м кв. на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та територія площею 72 м кв. на суміжній до них земельній ділянці кадастровий номер 4610136600:07:007:0154 розташовані в межах прибережної смуги ставка № 1.5 по АДРЕСА_2 , ґрунтуються лише на план-схемі, посилання на інші докази та документи у Акті відсутні, проте така план-схема виконана від руки, без зазначення дати її складення, координат, перепадів висот місцевості, способу, яким здійснювались заміри; підписана інспекторами, які здійснювали перевірку, та заявником ОСОБА_2 . Зазначене ставить під сумнів достовірність даних, які у ній містяться. Просить урахувати, що забудова її земельних ділянок здійснювалась відповідно до вимог чинного законодавства, згідно будівельних паспортів, виданих Управлінням ЛМР та повідомлень про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорту, зареєстрованих інспекцією ДАБК у м. Львові у червні 2020 року. З огляду на викладене стверджує про суб`єктивність та незаконність оскаржуваного припису відповідача, який порушує її права та законні інтереси на використання майна, що знаходиться в її приватній власності, встановлює не передбачені чинним законодавством обов`язки.
		 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року позов задоволено частково.
		Визнано протиправним і скасовано припис № 272-02, винесений 18.08.2020 Державною екологічною інспекцією у Львівській області, в частині вжити ОСОБА_1 заходи щодо встановлення водоохоронної зони-прибережної смуги на земельних ділянках за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164 у АДРЕСА_1 .
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Львівській області судовий збір в сумі 280,27 грн.
		 
		Не погодившись із цим рішенням, його оскаржили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим за неправильного встановлення обставин, які мають значення для справи, за неповного дослідження та неправильної оцінки доказів, які є в матеріалах справи, помилкових висновків та неправильного застосування норм матеріального права, що мало наслідком безпідставну відмову в задоволенні частини позовних вимог. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши її позов повністю.
		Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на постанову Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 330/1629/18, обґрунтовує загалом тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви. Також вказує, що приймаючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: безпідставно не застосував приписи статей 86 - 89 Водного кодексу України та не врахував приписи статей 317, 319, 321, 373, 375 Цивільного кодексу України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку по відсутність порушення оскаржуваним приписом її прав. А стаття 88 Водного кодексу України застосована судом без урахування тієї її частини, яка передбачає, що в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Також незаконною є вимога пункту 1 припису щодо необхідності прибрати територію в межах прибережної смуги від сторонніх предметів та об`єктів, яка є суміжною з її ділянкою та перебуває в комунальній власності. Також суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки послався на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення - репортаж телебачення «Твоє місто» під назвою «Чи загрожує забудова озеру у Снопківському парку». 
		 
		ОСОБА_2 вважає, що рішення суду прийняте за неповного з`ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Тому просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Вимоги апеляційної скарги, з покликанням на пункт 4 частини другої статті 89 Водного кодексу України, обґрунтовує тим, що суд першої інстанції лише поверхнево дослідив надані ним та відповідачем докази, що призвело до винесення необґрунтованого рішення про часткове задоволення позову. При цьому, суд першої інстанції не дослідив відеозапис з місця перевірки видання «Твоє місто», план-схему забудови, план-схему до акта перевірки, акт перевірки від 18 серпня 2020 року та листи від 21 серпня 2020 року, повідомлення про початок будівельних робіт від 26 червня 2020 року, будівельні паспорти на забудови ділянок позивачки від 20 червня 2019 року, зокрема того, що забудова буде вестись впритул до прибережної захисної смуги (менше 20 метрів замість 25); не долучено генеральні плани по ділянках, які спростовують позицію суду. Також із відеозапису інтернет-видання видно, що заміри проводились до фундаменту будинку. Помилковими є висновки суду про те, що матеріали справи не містять доказів того, що фундаменти будинків входять у прибережну захисну смугу, при тому, що таке встановлено як актом перевірки, так і листами відповідача. Порушення підтверджують також зареєстровані повідомлення про початок будівельних робіт, будівельні паспорти та їх план-схеми. Судом також неправильно застосовано приписи частин першої, другої статті 28, частини п`ятої статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», частини четвертої статті 111 та частини дванадцятої статті 186 Земельного кодексу України, із чого випливає, що позивач, здійснюючи державну реєстрацію проєкту технічної документації з поділу земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, повинна була зареєструвати прибережну захисну смугу як вид обмеження, однак вона не відобразила це в переліку обмежень всупереч закону. Відтак, положення припису в частині покладення обов`язку на неї вжити заходи щодо встановлення прибережної захисної смуги на її земельних ділянках полягали саме у необхідності їх реєстрації в Державному земельному кадастрі, а не покладення обов`язку на позивачку розробити проєкту документацію. Також суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про призначення земельно-технічної судової експертизи для необхідності з`ясування питань, відображених в плані-схемі та акті перевірки. Тобто, суд проігнорував відомості, відображені в плані-схемі, про те, що прибережна смуга накладається на земельну ділянку позивачки, а отже будівельні роботи здійснюються на землях захисної смуги.
		 
		Позивач подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи це хворобою свого представника, а також тим, що сама вона є особою похилого віку та не може прибути в суд, у зв`язку з ризиками, пов`язаними із пандемією коронавірусу.
		 
		Заслухавши думку учасників судового засідання, порадившись, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що таке не може бути задоволене, позаяк хвороба представника не підтверджена жодними доказами; не заявлено про додаткове надання таких доказів, тому не може вважатися безумовною і достатньою підставою для відкладення апеляційного розгляду справи.
		Крім того, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що попереднє судове засідання у справі також відкладалося за клопотанням позивача.
		Також, колегія суддів зауважує, що угода позивачем була укладена з адвокатським об`єднанням «Вощепинець, Тарлак і партнери» і у випадку неможливості одного із адвокатів об`єднання взяти участь у судовому засіданні, об`єднанням міг бути призначений інший представник; проте, неможливість іншого представника взяти участь в судовому засіданні в клопотанні не зазначена. 
		 
		З приводу покликань на пандемію коронавірусу колегія суддів зазначає, що рекомендації Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020) не вказують на припинення судами розгляду справ, а лише встановлюють особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами.
		 
		На період установлених на території України карантинних заходів Восьмий апеляційний адміністративний суд здійснює розгляд справ у звичному режимі (але з певними обмеженнями); забезпечено доступ учасників справи до суду, в тому числі і шляхом надіслання та приймання процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в т.ч. письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами поштового та електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.
		 
		Окрім того, позивач могла скористатися можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини четвертої статті 195 КАС України, згідно якої під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		 
		При цьому колегія суддів апеляційного суду також враховує й те, що явка позивача та її представника не визнана судом обов`язковою, крім того, останні не вжили жодних заходів для участі в розгляді справи, зокрема, не заявили клопотань про розгляд справи з участю позивача в режимі відеоконференції, не скерували додаткових доказів, пояснень тощо.
		 
		Відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Також одним із принципів адміністративного судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Спір повинен бути вирішений судом, зокрема, своєчасно, з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася за судовим захистом, та в розумні строки.
		 
		Клопотань про продовження терміну розгляду справи від цих представників та представника апелянта не надходило, а відтак суд апеляційної інстанції з урахуванням приписів частини другої статті 309 КАС України, позбавлений процесуальної можливості продовжити строк розгляду цієї справи за власною ініціативою.
		 
		Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
		Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (п. 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.
		У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.
		 
		Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. 
		У протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи.
		 
		Додатково колегія суддів враховує, що з урахуванням приписів частини п`ятої статті 44 КАС України вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи.
		 
		А відповідно до частини другої статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що матеріли адміністративної справи чітко відображають правову позицію позивача та її представника, їхні доводи і обґрунтування є у матеріалах справи, а тому є достатніми для вирішення справи по суті апеляційних вимог і прийняття законного та обґрунтованого судового рішення. Тобто, є можливим апеляційний розгляд справи у відсутності цих учасників.
		А відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призведе до порушення права осіб на доступ до суду, правової невизначеності судового рішення, ухваленого судом першої інстанції та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм щодо граничних строків розгляду апеляційних скарг, при тому, що представник іншого апелянта з`явився як в це, так і в попереднє судове засідання. 
		 
		У судовому засіданні представник апелянта Юринца Т.С. підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно витягів державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на праві власності належать земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 за кадастровими номерами: 4610136600:07:007:0162 (площа 0,0361 га), 4610136600:07:007:0163 (площа 0,0194 га), 4610136600:07:007:0164 (площа 0,0201 га), 4610136600:07:007:0165 (площа 0,0244 га); цільове призначенням «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)», індексні номери: 148942413,148937312, 148953234, 148958504 (т.1, а.с. 7-23).
		Вказані ділянки утворились внаслідок поділу земельної ділянки кадастровий номер: 4610136600:07:007:0044 (площа 0,1000 га), яка була придбана позивачкою у ОСОБА_11 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Пелех О.З. 29 квітня 2017 року за реєстровим № 483 (т. 1, а.с. 48 - 50).
		 
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Держекоінспекція є центральним органом виконавчої влади. Підпункт "б" підпункту 2 пункту 4 цього Положення встановлює, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій.
		 
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі також - Закон № 877-V; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
		 
		На підставі звернень ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 старший державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Мандій А.І. та державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища у Львівській області Галій В.Я. згідно наказу Державної екологічної інспекції у Львівській області від 14.08.2020 № 332-і/п провели перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства при використанні земельної ділянки у АДРЕСА_1 , за результатами якої склали Акт № 512/02/703 від 18 серпня 2020 року.
		Перевіркою встановлено, що при здійсненні будівельних та земляних робіт по АДРЕСА_1 порушено природоохоронний режим використання прибережної смуги ставка (водного об`єкта № 15 в АДРЕСА_2 ), а саме: на земельній ділянці загальною площею 107,5 м кв. (яка розташована в межах ділянок за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164) із земель житлової та громадської забудови, що перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування, здійснюються будівельні та земляні роботи, заскладовано будівельні блоки у кількості 3 штук у межах території, що входить до прибережної смуги ставка, чим порушено вимоги статей 60, 61 ЗК України та статей 88, 89 ВК України. Також встановлено, що всупереч цим нормам гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_13 порушили природоохоронний режим прибережної смуги ставка - здійснили складування будівельних блоків, розмістили 2 металеві вагончики та металеві ємкості на ділянці загальною площею 72 кв м. в межах прибережної смуги на землях запасу комунальної власності ділянки № 4610136600:07:007:0154.
		Відстань від межі ділянок за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ..163, ...164, які обгороджені металопрофілем до урізу води ставка (водного об`єкта № 1.5 по АДРЕСА_2 ) становить від 16 до 20 м, що відображено на план-схемі до акта перевірки (т. 1, а.с. 5 - 6).
		 
		За наслідками проведеної перевірки та відповідно до встановлених порушень тоді ж посадові особи відповідача видали припис за № 279-02, яким зобов`язали позивачку:
		1. Не порушувати природоохоронний режим 25-метрової прибережної смуги ставка № 1.5 ( у АДРЕСА_2 ) при здійсненні будівництва житлових будинків у АДРЕСА_1 , не здійснювати діяльності, що заборонена у межах прибережної смуги. Прибрати територію в межах прибережної смуги площею 72 м кв. по АДРЕСА_1 (що розташована на ділянці за кадастровим номером 4610136600:07:007:0154) та площею 107,5 м кв. по АДРЕСА_1 (що розташована на ділянках за кадастровим номером 4610136600:07:007:0162, ...163,164) від сторонніх предметів та об`єктів та використовувати в подальшому ділянки за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164 згідно вимог Земельного та Водного кодексів України з дотриманням режиму використання прибережної смуги ставка № 1.5 (у АДРЕСА_2 ). Термін виконання - до 18.11.2020.
		2. Враховуючи розміщення частини ділянок за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164 у межах прибережної смуги (водоохоронної зони) впорядкувати водоохоронну зону (прибережну смугу) та вжити заходи щодо встановлення водоохоронної зони-прибережної смуги на земельних ділянках за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164 у АДРЕСА_1 . Термін виконання - до 18.11.2020.
		 
		Вважаючи цей припис неправомірним, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.
		 
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з покликанням на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 15.03.2018 у справі № 805/3070/17-а, від 23.12.2020 у справі № 815/132/17, вказав таке.
		 
		Оскільки позивач допустила посадових осіб Державної екологічної інспекції у Львівській області до перевірки та не реалізувала свого права на недопуск, порушення відповідачем порядку проведення перевірки не є підставою для скасування оспорюваного припису.
		 
		Відповідно до статті 10 Водного Кодексу України здійснення заходів щодо раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів входить до компетенції міських, сільських і селищних рад.
		 
		Статтями 30 та 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що організація благоустрою населених пунктів входить до компетенції міських, сільських і селищних рад.
		Здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами входить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
		 
		Контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами (стаття 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»). 
		 
		Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.
		Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частина друга статті 58 Земельного кодексу України).
		Порядок виготовлення проектів землеустрою щодо встановлення меж водоохоронних зон визначено ст. ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України.
		Відповідно до статті 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
		 
		Відповідно до приписів статті 87, 87 Водного кодексу України для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.
		Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.
		Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.
		Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.
		Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад і центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		 
		З метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
		Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.
		Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
		Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.
		У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
		Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
		Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.
		 
		Згідно із пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
		Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
		 
		Встановлено, що на водний об`єкт - став, що розташований неподалік спірних ділянок Управління екології та благоустрою Львівської міської ради у 2012 році видало паспорт на водний об`єкт № 1.5 в АДРЕСА_2 , який споруджений орієнтовно у 1986 році, що підтверджує віднесення водойми до водних об`єктів та водного фонду.
		 
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, суд першої інстанції вказав, що відповідач протиправно пунктом 2 оскаржуваного припису поклав на позивача обов`язки вжити заходи щодо встановлення водоохоронної зони-прибережної смуги на земельних ділянках за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164 у м. Львів по вул. Кримська, 57, позаяк Львівська міська рада ухвалою від 26.05.2016 № 536 вже надала ЛКП «Зелений Львів» дозвіл на виготовлення документації із землеустрою для встановлення прибережної смуги водного об`єкта на вул. Бучми у м. Львові (т. 1, а.с. 62 - 63). Відтак, останній повинен встановити прибережну захисну смугу, відповідно до пункту 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486, та узгодити з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру.
		 
		При цьому колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта ОСОБА_2 , як такі, що знаходяться поза межами предмета судового дослідження про те, що суд неправильно застосував приписи частин першої, другої статті 28, частини п`ятої статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр», частини четвертої статті 111 та частини дванадцятої статті 186 Земельного кодексу України, із чого випливає, що позивач, здійснюючи державну реєстрацію проєкту технічної документації з поділу земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, повинна була зареєструвати прибережну захисну смугу як вид обмеження, однак вона не відобразила це в переліку обмежень всупереч закону. 
		 
		Що стосується його покликань на те, що положення припису в частині покладення обов`язку на неї вжити заходи щодо встановлення прибережної захисної смуги на її земельних ділянках полягали саме у необхідності їх реєстрації в Державному земельному кадастрі, а не покладення обов`язку на позивачку розробити проєкту документацію, колегія суддів зазначає, що таке базується на довільному тлумаченні апелянтом вимог припису, позаяк таке в пункті 2 припису не вказано, а припис, як рішення суб`єкта владних повноважень, повинен бути ясним, чітким, зрозумілим і не повинен допусками множинного тлумачення його вимог.
		 
		А його доводи про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні його клопотання про призначення земельно-технічної судової експертизи для необхідності з`ясування питань, відображених в плані-схемі та акті перевірки; суд проігнорував відомості, відображені в плані-схемі, про те, що прибережна смуга накладається на земельну ділянку позивачки, а отже будівельні роботи здійснюються на землях захисної смуги, то такі, з огляду на викладене, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
		 
		Також встановлено, що на цей час документація із землеустрою для встановлення прибережної смуги водного об`єкта на вул. Бучми у м. Львові не виготовлена, та відповідно не зменшена і згідно вимог земельного та водного кодексів України не може бути іншою як 25 метрів.
		А відсутність окремого проекту землеустрою не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 1 липня 2015 р. № 6-184цс15, Велика Палата Верховного Суду у постанові 7 квітня 2020 року справа № 372/1684/14-ц (пункт 39).
		 
		Також, згідно з актом перевірки, позивачкою при здійсненні будівельних та земляних робіт по вул. Кримській, 57 у м. Львові порушено природоохоронний режим використання прибережної смуги ставка (водного об`єкта № 15 в АДРЕСА_2 ), зокрема, на земельній ділянці загальною площею 107,5 м кв. (яка розташована в межах ділянок за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164) із земель житлової та громадської забудови, що перебуває у її приватній власності для будівництва та обслуговування, здійснюються будівельні та земляні роботи, заскладовано будівельні блоки у кількості 3 штук у межах території, що входить до прибережної смуги ставка, встановлено 2 металеві вагончики та металеві ємності на ділянці загальною площею 72 кв. м в межах прибережної смуги на землях запасу комунальної власності ділянки № 4610136600:07:007:0154, чим порушено вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України та статей 88, 89 Водного кодексу України.
		А відстань від межі ділянок за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ..163, ...164, які обгороджені металопрофілем до урізу води ставка (водного об`єкта № 1.5 по АДРЕСА_2 ) становить від 16 до 20 м, що відображено на план-схемі до акта перевірки (а.с. 6) і також підтверджується записом перевірки репортажу видання «Твоє місто» під назвою «Чи загрожує забудова озеру у Снопківському парку» (http://tvoemisto.tv/news/chy_zagrozhuie_zabudova_ozera_u_snopkivskomu_parkxi_video_l12548.html).
		Стосовно доводів позивачки про видачу їй будівельних паспортів Управлінням ЛМР у червні 2019 р та повідомлень про початок виконання будівельних робіт суд вказав, що відсутність окремого проекту землеустрою не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, так як її розміри встановлені законом, то вимоги припису не порушувати природоохоронний режим 25-метрової прибережної смуги ставка № 1.5 (у м. Львів по вул. Бучми) при здійсненні будівництва житлових будинків у м. Львові, по вул. Кримська, 57, не здійснювати діяльності, що заборонена у межах прибережної смуги, прибрати територію в межах прибережної смуги площею 72 м кв. по АДРЕСА_1 (що розташована на ділянці за кадастровим номером 4610136600:07:007:0154) та площею 107,5 м кв. по вул. Кримській, 57 (що розташована на ділянках за КН 4610136600:07:007:0162, ...163,164) від сторонніх предметів та об`єктів та використовувати надалі за кадастровими номерами 4610136600:07:007:0162, ...163,164 згідно вимог Земельного та Водного кодексів України з дотриманням режиму використання прибережної смуги ставка № 1.5 (у м. Львові по вул. Бучми, впорядкувати водоохоронну зону (прибережну смугу) ґрунтуються на вимогах закону.
		 
		Решта доводів апеляційних скарг на законність судового рішення не впливають, тому колегія суддів не бере їх до уваги та не розглядає їх.
		 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		 
		Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
		 
		Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		 
		За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення позовних вимог.
		 
		Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційних скарг зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. 
		 
		Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2020 року в адміністративній справі № 380/9347/20  без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України. 
		 
		 
		Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк   Н. В. Ільчишин  Постанова складена у повному обсязі 17 травня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...