Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/897/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, з них:; рішень, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.
Надіслано для оприлюднення: 17.05.2021. Зареєстровано: 19.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2021.

Номер судового провадження: П/9901/897/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		 
		13 травня 2021 року 
		Київ
		справа № 9901/897/18
		адміністративне провадження № П/9901/897/18
		 
		судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О. у справі № 9901/897/18 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, відшкодування моральної шкоди,
		19 листопада 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якій просила:
		- визнати протиправними дії ВККС України щодо неналежного оформлення суддівського досьє ОСОБА_1 № 01010;
		- визнати протиправною бездіяльність ВККС України щодо не зазначення в оскаржуваному рішенні мотивів його ухвалення;
		- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 17 жовтня 2018 року № 1825/ко-18;
		- зобов`язати ВККС України повторно провести кваліфікаційне оцінювання судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 зі стадії «Дослідження досьє та проведення співбесіди» відповідно до вимог законодавства України та прийняти відповідне рішення за наслідками пройденого кваліфікаційного оцінювання суддею ОСОБА_1 ;
		- стягнути з ВККС України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 листопада 2018 року відкрито провадження за цим позовом у справі №9901/897/18 (провадження №  П/9901/897/18).
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року провадження у справі за цим позовом закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Закриваючи провадження у цій справі, Верховний Суд виходив з того, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підведення її підсумків (у ВККС України) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС України про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього "кваліфікаційного" провадження. Звільнення судді з посади є конституційною функцією Вищої ради правосуддя (далі - ВРП). У межах "кваліфікаційного" провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС України. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України. 
		Верховним Судом враховано, що ВРП може ухвалити рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади. В цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення. 
		Тож у підсумку Верховний Суд дійшов висновку, що з  урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП. Тобто, зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП та ВККС України у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Суд вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП. 
		При цьому під час розгляду цієї справи Судом установлено, що рішенням ВРП від 19 січня 2021 року № 69/0/15-21 відмовлено у задоволенні подання ВККС України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (https://hcj.gov.ua/doc/doc/5608).
		Водночас Верховний Суд виходив  з того, що оскаржуване рішення ВККС вичерпало свою дію та втратило юридичне значення, оскільки суддя продовжує перебувати на посаді судді відповідного суду.
		З наведеного слідує, що у цій справі Верховний Суд застосував принцип процесуальної економії, за змістом якого застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. 
		Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
		Користуючись цією нормою, висловлюю незгоду з ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року про закриття провадження у справі з огляду на таке.
		Відповідно до підппідпункту 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
		Згідно з пунктом 20 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №  1402-VIII) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», оцінюється колегіями ВККС України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення його з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС України.
		Відповідно до частин першої та другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
		Згідно з частиною другою статті 84 цього Закону за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом.
		ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (частина перша статті 88 Закону № 1402-VIII).
		Відповідно до частин другої і третьої статті 88 Закону № 1402-VІІІ суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
		При цьому рішення ВККС України у випадку виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями складається із двох частин: 1) визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, 2) внесення до ВРП рекомендації про звільнення з посади цього судді.
		У цій справі Судом встановлено, що ВККС України 17 жовтня 2018 року прийнято рішення № 1825/ко-18, яким комісія вирішила:
		- визначити, що суддя Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрала 649,25 балів;
		- визнати суддю Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді;
		- внести до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 41).
		У свою чергу, рішенням ВРП від 19 січня 2021 року № 69/0/15-21 відмовлено у задоволенні подання ВККС України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Харківського апеляційного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (https://hcj.gov.ua/doc/doc/5608).
		За змістом частин сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією. 
		Тож у цій справі виникла ситуація, коли позивачка не оскаржувала і не має наміру оскаржувати рішення ВРП, яким відмовлено у задоволенні вищевказаного подання ВККС України через необґрунтованість останнього.
		За таких фактичних обставин, можу погодитися із висновком колегії суддів про закриття провадження у цій справі в частині абзацу третього рішення ВККС України від 17 жовтня 2018 року № 1825/ко-18 про внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді, як такого, що втратило юридичне значення.
		Водночас ці висновки є несправедливими по відношенню до іншої частини оскаржуваного рішення ВККС України (абзаци перший та другий), якою визнано суддю ОСОБА_1 такою, що не відповідає займаній посаді.
		Я не можу погодитися із висновком Суду у цій справі про втрату юридичного значення оскаржуваного рішення в частині абзаців першого та другого про невідповідність судді займаній посаді у зв`язку із прийняттям рішення ВРП про відмову у задоволенні подання ВККС України про звільнення позивачки з посади судді, позаяк це рішення не нівелює іншої частини рішення ВККС України, як єдиного уповноваженого законом органу на прийняття рішення за наслідками індивідуальної оцінки судді.
		Законом не передбачена процедура автоматичної втрати чинності рішення ВККС України в означеній частині у прийняття ВРП рішення про відмову у задоволенні подання про звільнення судді з посади, як не передбачена і повторна процедура проведення оцінки відповідності судді займаній посаді, за наслідками якої суддя могла б одержати об`єктивну оцінку за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності.
		Рішення ВККС України про відповідність (невідповідність) займаній посаді приєднується до суддівського досьє та оприлюднюється на офіційному сайті ВККС України. А відтак цей висновок може бути використаний ВККС України під час наступних кваліфікаційних оцінювань або ж конкурсних процедур, тобто може безпосередньо впливати на питання суддівської кар`єри та розміру суддівської винагороди. 
		Так, приміром, на посаду судді відповідного апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією (частина третя статті 81 Закону № 1402-VIII). Тобто рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є кваліфікаційною вимогою, з якою пов`язана можливість призначення на посаду судді відповідного апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду.
		Представники позивачки наголошували, що оскаржуване рішення ВККС України негативно впливає на подальшу роботу судді та викликає недовіру до неї. Так, судді ОСОБА_1 в рамках справи № 520/2006/19, де вона була головуючим суддею, вже заявлявся відвід на підставі того, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді, що, у свою чергу, підриває довіру до неї, як до носія судової влади.
		У пункті 1 Висновку № 17 (2014) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про оцінювання роботи суддів, якості правосуддя та поваги до незалежності судової влади (Страсбург, 24 жовтня 2017 року) наголошено, що верховенство права в демократії вимагає не тільки незалежності судової влади, але й застосування компетентних судів, які виносять рішення найвищої якості. Консультативна Рада європейських суддів (КРЕС) приділяла постійну увагу двом основним проблемам. По-перше, захисту незалежності судової влади, по-друге, шляхам підтримання та підвищення якості та ефективності діяльності судових систем. Індивідуальне оцінювання суддів відноситься до обох цих питань. В цьому Висновку словосполучення «індивідуальне оцінювання суддів» включає в себе оцінку професійної діяльності індивідуальних суддів та їх компетентності.
		Водночас у пункті 41 цього Висновку КРЕС наголосила, що всі процедури індивідуального оцінювання мають надавати суддям змогу висловлювати свою думку стосовно власної діяльності і стосовно оцінки своєї діяльності. Будь яка процедура має надавати їм можливість оскаржити результати оцінювання до незалежних органів або в суді. Суддя якого оцінюють, повинен мати змогу сприяти оцінюванню, наприклад коментуючи попередній висновок, або надаючи пояснення в процесі оцінювання. Більше того, суддя, якого оцінюють, повинен мати ефективні засоби оскарження незадовільних результатів оцінювання, особливо якщо це впливає на "громадянські права" судді в розумінні статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Чим серйозніші результати оцінювання для судді, тим важливіші такі права на ефективний перегляд.
		У пункті 11 рекомендацій до цього Висновку КРЄС зауважила на важливості існування процесуальної справедливості в усіх елементах індивідуального оцінювання. 
		У цьому контексті особливу увагу привертають приписи частин другої і третьої статті 88 Закону №1402-VІІІ, якими прямо передбачено право судді (кандидата на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, на оскарження цього рішення в порядку, передбаченому КАС України.
		Приписами КАС України визначено порядок та процедуру оскарження рішень ВККС Ураїни, а саме статтею 266 цього Кодексу визначено особливості провадження, зокрема, у справах цієї категорії. 
		Виходячи з аналізу наведених законодавчих норм, можна дійти висновку, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, має право оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України. При цьому законодавцем конкретизовано, що саме рішенням ВККС щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
		Водночас, виходячи з обставин цієї справи, необхідно зазначити, що рекомендаційний характер має лише останній абзац оскаржуваного рішення (яким рекомендовано ВРП розглянути питання про звільнення позивачки з посади судді Харківського окружного адміністративного суду), а в іншій частині (у тому числі і щодо визнання позивачки такою, що не відповідає займаній посаді) оскаржуване рішення за своєю правовою природою є актом індивідуальної дії, який містить приписи про права та законні інтереси позивачки, у зв`язку із чим таке рішення може бути самостійним предметом оскарження до суду.
		У контексті обставин цієї справи, вважаю, що розглядаючи даний спір, суд повинен був надати оцінку доводам позивачки, зокрема в частині обґрунтованості та наявності мотивів визнання її такою, що не відповідає займаній посаді судді.
		Перевірка рішення, яке оскаржується, на предмет дотримання принципів, наведених у частині другій статті 2 КАС України, є гарантією досягнення мети адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Тому вважаю, застосування Верховним Судом у цій справі принципу процесуальної економії абсолютно недоречним, а застосований колегією суддів підхід таким, що неправомірно, всупереч прямим приписам закону, обмежує право позивача на доступ до суду задля оскарження незадовільних результатів її індивідуального оцінювання.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                               Л.О.Єресько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...