Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/27986/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про виселення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 19.05.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: 61-17358ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		                                                                                       
		13 травня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/27986/18
		провадження № 61-17358св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М., 
		 
		учасники справи:
		 
		позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуакціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», підписану адвокатом Білоусом Андрієм Володимировичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2019 року в складі судді Вохмінової О. С. та на постанову Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року в складі колегії суддів Сопруна В. В., Матківської М. В., Міхасішина І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3  із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
		 
		Позов мотивувало тим, що 29 березня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 , який 21 жовтня 2010 року змінив ім`я на ОСОБА_4 , уклали кредитний договір № VIH0GA00001259, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 26 700 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% річних та з кінцевим терміном повернення до 27 березня 2017 року.
		 
		З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 29 березня 2007 року банк і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки № VIH0GA00001259, відповідно до умов якого позичальник передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності.
		 
		Позивач указував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер; станом на день смерті заборгованість за кредитом становила 59 595,27 дол. США, яка складалася з заборгованості за тілом кредиту - 22 214,63 дол. США, процентами -12050,78 дол. США, комісії - 1564 дол. США й пені в розмірі 23 765,86 дол. США.
		 
		Спадкоємцями ОСОБА_4 є ОСОБА_2 , яка подала заяву про прийняття спадщини, та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 16 вересня 2018 року позивач надіслав на адресу відповідачів лист-претензію з вимогою погасити борг, який відповідачі залишили без виконання.
		 
		З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» просило з метою погашення заборгованості, що виникла за кредитним договором № VIH0GA00001259 від 29 березня 2007 року в розмірі 22 214,63 дол. США, що еквівалентно 508 715,03 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 63,10 м? шляхом її продажу на публічних торгах із установленням початкової ціни продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Суди виходили з того, що АТ КБ «ПриватБанк» пред`явило вимоги до спадкоємців ОСОБА_4 з пропуском установлених статтею 1281 ЦК України строків, що з урахуванням висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), має наслідком втрату позивачем права вимоги за основним та забезпечувальним зобов`язаннями. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У вересні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. 
		 
		З посиланням на висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року в справі № 6-31цс16, зазначає, що положення статті 1281 ЦК України регулюють порядок пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Вважає, що строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями цивільного законодавства про позовну давність та не може змінюватися на підставі положень статті 1281 ЦК України. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 29 березня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 уклали кредитний договір № VIH0GA00001259, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в сумі 26 700 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% річних та з кінцевим терміном повернення до 27 березня 2017 року.
		 
		З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 29 березня 2007 року банк і ОСОБА_4 уклали договір іпотеки VIH0GA00001259, відповідно до умов якого позичальник передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності.
		 
		Відповідно до свідоцтва про зміну імені НОМЕР_1 , виданого 21 жовтня 2010 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_4 змінив ім`я на ОСОБА_4 (актовий запис №206).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		 
		Згідно наданого позивачем розрахунку станом на 01 листопада 2015 року заборгованість позичальника за кредитним договором № VIH0GA00001259 від 29 березня 2007 року становила 22 214,63 доларів США (заборгованість за наданим кредитом), 12 050,78 дол. США (заборгованість за процентами), 1 564 дол. США (заборгованість за комісією) та 23 765,86 дол. США (пеня).
		 
		Відповідно до матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_4 , АТ КБ «ПриватБанк» з повідомленням про наявність кредиторської заборгованості за кредитним договором № VIH0GA00001259 від 29 березня 2007 року у зв`язку зі смертю позичальника не звертався.
		 
		ОСОБА_2 звернулась із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Спадкоємець ОСОБА_3 на час відкриття спадщини був неповнолітнім, тому є таким, що прийняв спадщину в силу положень частини четвертої статті 1268 ЦК України.
		 
		АТ КБ «ПриватБанк» про смерть позичальника і відкриття спадщини дізналось 09 грудня 2015 року.
		 
		Листи-претензії з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № VIH0GA00001259 від 29 березня 2007 року надіслані банком на адресу спадкоємців ОСОБА_4 12 вересня 2018 року.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від              15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника, зокрема і в зобов`язаннях, забезпечених іпотекою, передбачені положеннями статей 1281, 1282 ЦК України та статті 23 Закону України «Про іпотеку» (в редакціях, чинних на момент відкриття спадщини). За змістом указаних норм права: 1) у разі переходу права власності на предмет іпотеки у порядку спадкування право іпотеки є чинним для спадкоємця; 2) спадкоємець, до якого перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця; 3) спадкоємець (фізична особа) не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником такий спадкоємець відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки; 4) спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього; 5) кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги; 6) наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що «оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов`язань, забезпечених іпотекою. Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (зокрема, іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою. Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань. З огляду на вказане, а також враховуючи невідповідність між висновком Верховного Суду України щодо застосування статті 1281 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 8 квітня 2015 року в справі № 6-33цс15, і висновком Верховного Суду України щодо застосування вказаної статті, викладеним у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16, Велика Палата Верховного Суду відступає у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) від останнього».
		 
		У справі, що переглядається, встановивши, що позивач дізнався про смерть ОСОБА_4 у грудні 2015 року, а з вимогою до спадкоємців боржника банк звернувся у вересні 2018 року, тобто з пропуском установленого статтею 1281 ЦК України преклюзивного строку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про втрату банком права вимоги до спадкоємців боржника за кредитним та іпотечним договорами № VIH0GA00001259 від 29 березня 2007 року, що є підставою для відмови в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк».
		 
		Доводи касаційної скарги щодо наявності у кредитора права пред`явити позов про звернення стягнення на предмет іпотеки до спадкоємців боржника в межах загального строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факт пропуску кредитором установленого в статті 1281 ЦК України строку пред`явлення вимог до спадкоємців боржника та суперечать висновку Великої Палати Верховного Суду, яка в постанові від 17 квітня 2018 року в справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 17 лютого 2016 року в справі № 6-31цс16, на який у касаційній скарзі посилається позивач.
		 
		Інших аргументів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених судових рішень касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» не містить.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», підписану адвокатом Білоусом Андрієм Володимировичем, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 червня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                          Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                              В. І. Крат
		 
		                                                                                                                     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...