Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/89/18 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано судом: 19.05.2021. Зареєстровано: 19.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2021.
Дата набрання законної сили: 19.05.2021
Номер судового провадження: 22-ц/812/933/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		19.05.21
		22-ц/812/933/21
		Справа №488/89/18
		Провадження № 22-ц/812/933/21
		Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		18 травня 2021 року                         м. Миколаїв
		Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ 
		головуючого - Яворської Ж.М.,
		суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
		при секретарі судового засідання - Пасечнюку І.П.,
		за участі представника стягувача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження 
		апеляційну скаргу
		особи, яка не брала участь у справі - ОСОБА_1 
		на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2020 року, постановлену головуючим суддею Селіщевою Л.І., дата складання повного тексту не зазначена, за скаргою ОСОБА_3 на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),-
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У березні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
		Обґрунтовуючи скаргу вказував, що він є боржником за виконавчим провадженням ВП №59097663, відкритим за виконавчим листом №2/488/918/18 (488/89/18), ВП №59525331, відкритим за виконавчим листом №2/488/965/19 (488/837/19) та ВП № 59525440, відкритим за виконавчим листом №2/488/965/19 (488/837/19).
		Вказані виконавчі провадження були об`єднанні в зведене виконавче провадження №59097663 та перебувають на виконанні у головного державного виконавця вказаного відділу ДВС Корнієнко В.А.
		10 лютого 2020 року державний виконавець з метою примусового стягнення з нього боргових зобов`язань винесла постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до АТ «Перший Український міжнародний банк» про арешт відкритих на його ім`я рахунків № НОМЕР_1 - основного як зарплатного проекту, та № НОМЕР_2 - кредитна картка.
		Таким чином, на підставі вищезазначеної постанови була заблокована заробітна картка скаржника, що призвело до порушення конституційних прав громадян, а тому скаржник вважає, що рішення прийняте державним виконавцем Корабельного ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є неправомірним та передчасним.
		Посилаючись на викладене, просив зобов`язати державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову про арешт коштів боржника, винесену 10 лютого 2020 року за ВП №59097663.
		Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2020 року вказану скаргу задоволено.
		Зобов`язано державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_3 винесену 10 лютого 2020 року за ВП №59097663.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу в скасувати.
		Зокрема вказував, що його не було залучено до участі у розгляді даної скарги, жодних листів чи судових повісток на його адресу не надсилалось, в наслідок чого він був позбавлений можливості скористатись наданими йому правами, щодо надання своїх пояснень та доказів, які мають істотне значення для вирішення справи.
		Також вказував, що суду першої інстанції задовольняючи скаргу зазначив про її обґрунтованість та доведеність письмовими доказами у справі, проте таке не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо особливості режиму використання банківського рахунку на який накладено арешт.
		Правом на подачу відзиву інші учасники справи не скористалися.
		Стягувач ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з`явився, проте направив свого представника адвоката Гудиму Т.А., яка у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.
		Боржник, відділ ДВС про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
		В силі ч.2 ст.372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явилися.
		Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених ст.367ЦПК України межах, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
		Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (ч. 5 ст. 12 ЦПК України).
		Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Ухвала суду вказаним положенням закону в повній мірі не відповідає.
		Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Частиною першою статті 450 ЦПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржується.
		Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст. 450 ЦПК України).
		Аналогічні роз`яснення містяться і у абз.1 п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».
		Як вбачається з копії постанови про арешт коштів боржника від 10 лютого 2020 року винесеної у виконавчому провадженні ВП №59097663 під час примусового виконання виконавчого листа №2/488/918/18 (488/89/18) виданого 02 квітня 2019 року Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1449350, 00 грн, стягувачем у вказаному виконавчому провадженні є ОСОБА_1 .
		При цьому, необхідно зазначити, що стягувач ОСОБА_1 , всупереч приписам ч.1 ст.450 ЦПК України, не був залучений до участі у розгляді даної справи у належному процесуальному статусі, і відповідно, розгляд справи відбувся за його відсутності. Разом з тим, предметом вимог скарги ОСОБА_3 на неправомірні дії державного виконавця є питання, вирішення яких судом безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси стягувача ОСОБА_1 . На вказані обставини останній посилався у своїй апеляційній скарзі.
		Частиною першою статті 6 Конвенції кожному гарантується право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
		Із посилання на параграф 87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) ЄСПЛ визначив, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. "Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63).
		Понад те, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33 та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1567-68, параграф 38).
		Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі "Ruiz-Mateos v. Spain", наведене вище, с. 25, параграф63).
		Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно ОСОБА_1 порушені через його незалучення до участі у справі та непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.
		Таким чином, суд першої інстанції не виконав своїх обов`язків, визначених законом, не залучив до участі у справі стягувача, повно, всебічно й об`єктивно не з`ясував усіх обставин справи, не надав їм належної оцінки та ухвалив судове рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим.
		Дана обставина в силу п.п.3 та 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нового судового рішення. За такого доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо незалучення його до участі у справі, неповідомлення його про дату, час та місце розгляду справи є доречними.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що у січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.
		Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 1445250 грн. та 4100 грн. судових витрат.
		02 квітня 2019 року на виконання вищезазначеного рішення суду першої інстанції Корабельним районним судом м. Миколаєва видано виконавчий лист №2/488/918/18 (488/89/18).
		10 лютого 2020 року головним державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Корнієнко В.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках АТ «ПУМБ» НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться н рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 (а.с.127, 128).
		Не погоджуючись з накладеним арештом на рахунок на який він отримує заробітну плату ОСОБА_3 звернувся до начальника Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявою у якій просив про розгляд такої в короткі строки, оскільки заробітна плата є його єдиним джерелом доходу (а.с.133).
		Начальником Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зазначено, що відсутні підстави для зняття арешту з вказаних рахунків та запропоновано ОСОБА_3 за вирішенням питання звернутись до суду (а.с.134-136).
		Звертаючись до суду із скаргою ОСОБА_3 вказував, що державний виконавець з метою примусового стягнення з нього боргових зобов`язань винесла постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до АТ «Перший Український міжнародний банк» про арешт відкритих на його ім`я рахунків № НОМЕР_1 - основного як зарплатного проекту, та № НОМЕР_2 - кредитна картка.
		Таким чином, на підставі вищезазначеної постанови була заблокована заробітна картка скаржника, що призвело до порушення конституційних прав громадян, а тому скаржник вважає, що рішення прийняте державним виконавцем Корабельного ВДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) є неправомірним та передчасним.
		Задовольняючи скаргу суд першої інстанції вказав, що при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем неправомірно накладено арешт за зарплатний рахунок боржника, а тому така підлягає скасуванню.
		З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на таке.
		За змістомст.129-1Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Згідно з п.7 ч.3 ст.18 Закону Закон № 1404-VIII, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
		Статтею 56 Закон № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
		Відповідно до ч.2 ст.48 Закон № 1404-VIII забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст.26-1 Закону України «Про теплопостачання», ст.18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
		Відповідно до ч.3 ст.52 Закону №1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
		Згідно з абз.2 ч.2 ст.59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
		Згідно з п.1 ч.4 ст.59 Закону № 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
		Відповідно до п. 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.
		З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому ст.48 Закону № 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.
		Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.
		Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-VIII).
		Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.
		Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.
		Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі № 6-535цс15.
		Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала. Такого ж висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 03 лютого 2021 року у справі №756/1927/16-ц.
		Рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АК «ПУМБ» використовується ОСОБА_3 для отримання заробітної плати, підтвердженням чого є Інформаційна довідка видана АТ «ПУМБ» та довідка видана філією «Дельта-Лоцман» ДП «АМПУ». 
		Накладаючи арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_3 , який не виконав судове рішення, головний державний виконавець у постанові від 10 лютого 2020 року зазначив, що арешт накладається на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках АТ «ПУМБ» НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_3 . Отже, державним виконавцем при винесенні вказаної постанови не було порушено вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
		В свою чергу, АТ «ПУМБ» на який нормами ст. 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку НОМЕР_1 , виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.
		За таких обставин, рахунок НОМЕР_1 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набули статусу вкладу.
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій не врахував, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на рахунку, який належить ОСОБА_3 стали його власністю та набули статусу вкладу, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 та зобов`язання державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) скасувати постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_3 винесену 10 лютого 2020 року за ВП №59097663.
		Зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до ч.4 ст.59 Закону № 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому п.10 ч.1 ст.34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.
		Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).
		Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
		Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому висновок суду про те, що накладення арешту на грошові кошти боржника порушує його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.
		Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваного судового рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
		Частиною 1 статті 452 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
		За такого, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 454 грн. витрат пов`язаних з розглядом справи судом апеляційної інстанції.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382ЦПК України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Ухвалу Корабельного районного суду міста Миколаєва від 10 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_3 на дії державного виконавця Корабельного відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).
		Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. судового збору.
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
		 
		Головуючий                                 Ж.М. Яворська
		Судді                                     Т.М. Базовкіна
		   Л.М. Царюк
		 
		Повний текст постанови складено 19 травня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...