Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/687/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2021. Зареєстровано: 19.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 травня 2021 року Справа № 924/687/20 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. 
		секретар судового засідання Кужель Є.М. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державного підприємства "Укрриба" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2020 р. у справі № 924/687/20 (суддя Виноградова В.В., повний текст рішення складено 03.12.2020 р.) 
		за позовом Заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, Полонської міської ради,
		до відповідачів: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях, 2) Фізичної особи-підприємця Гродзінського Віталія Людвіговича
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-1 - Державного підприємства "Укрриба"
		про визнання недійсним договору оренди
		за участю представників сторін:
		прокурор - Немкович І.І.;
		позивачів - не з`явилися;
		відповідача - 1 - Гоцанюк О.Р.;
		відповідача - 2 - не з`явився;
		третьої особи - не з`явився; 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної державної адміністрації, Полонської міської ради Хмельницької області звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Фізичної особи-підприємця Гродзінського Віталія Людвіговича про визнання недійсним договору № 1972 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності - гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня" (реєстровий номер 25592421.85.ААЕЖА811 інв. №1-308), що розташоване за межами с. Новоселиця, на території Полонської об`єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області та перебуває на балансі Державного підприємства "Укрриба", укладений 27.03.2018 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та ОСОБА_1 .
		В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що в порушення ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, ст. ст. 1, 14 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня" передані в оренду не у комплексі із земельною ділянкою водного фонду, на якій вони розміщені без формування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та без затвердження паспорта водного об`єкта; відповідні споруди не можуть бути об`єктом оренди у спірних правовідносинах в силу вимог ст. 51 Водного кодексу України, оскільки такі гідроспоруди знаходяться на Гамарнянському водосховищі на річці Хомора, що використовується для централізованого водопостачання м. Полонне. 
		Правовими підставами позову є положення ст. ст. 11, 15, 16, 181, 183, 186-188, 190, 203, 208, 215, 317, 326, 386 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 58, 59, 78, 79, 79-1, 84, 116, 125 ЗК України, ст. ст. 4, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 42 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
		 
		Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2020 р. у справі № 924/687/20 позов задоволено; визнано недійсним договір № 1972 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності - гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня", що розташоване за межами с.Новоселиця, на території Полонської об`єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області та перебуває на балансі Державного підприємства "Укрриба", укладений 27.03.2018 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області та Фізичною особою-підприємцем Гродзінським Віталієм Людвіговичем.
		Судове рішення мотивоване достатністю підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі у зв`язку із невжиттям заходів щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах позивачами та наявністю підстав в силу ст. ст. 203, 215 ЦК України для визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 27.03.2018 р. № 1972.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові. 
		Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції не враховано те, що:
		- паспорт рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня" в руслі річки Хомора загальною площею 70,0000 га на території Полонської міської об`єднаної територіальної громади розроблений ТОВ "РИБПРОМСЕРВІС" та отриманий і опрацьований Державним агентством водних ресурсів України Хмельницького обласного управління водних ресурсів 25.05.2017 р. та Державним агентством рибного господарства України Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Хмельницькій області 25.10.2017 р.;
		- лист Державного агентства водних ресурсів від 15.01.2020 р., на який посилається суд першої інстанції, в якому вказано про те, що Порядком розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2013 р. № 742, не передбачено будь-якого погодження чи затвердження розроблених паспортів і відповідальність за правильність віднесення паспортизованого об`єкта до рибогосподарської технологічної водойми - несе лише розробник паспорта. Крім того, суд не взяв до уваги, що паспорт на дану рибогосподарську технологічну водойму опрацьовано та підписаний відповідними органами, які при розгляді матеріалів зобов`язані вказати чи даний водний об`єкт віднесений до технологічних водойм;
		- до справи не надано доказів, що на час укладання спірного договору оренди став "Гамарня" віднесено до водойми, яка використовується для питних потреб; позивачем не вказано, яку із вимог ст. 203 ЦК України порушено сторонами під час укладання договору оренди. Також, судом не взято до уваги те, що сторонами не надано доказів про те , що дана гідротехнічна водойма не могла бути передана в оренду. 
		- позивачами не правильно обраний спосіб захисту своїх прав, оскільки скаржник жодним чином при укладанні спірного договору оренди не порушував права та законні інтереси ні Хмельницької ОДА, ні Полонської міської ради.
		 
		Листом від 29.12.2020 р. № 924/687/20/7214/20, Північно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи № 924/687/20 з Господарського суду Хмельницької області.
		06.01.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 924/687/20.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р. відкрито провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2020 р. у даній справі.
		 
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Укрриба" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
		Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що в матеріалах справи, окрім, технічного паспорту рибогосподарської технологічної водойми, копія якого з 2017 року знаходиться в Регіональному офісі водних ресурсів у Хмельницькій області, що підтверджується доданим до позовної заяви листом від 07.05.2020 р. № 507, відсутня будь-яка інша технічна документація на відповідний водний об`єкт. Суд першої інстанції, не визначивши, яким саме об`єктом є рибогосподарська технологічна водойма, називає її у рішенні просто "водойма". Судом першої інстанції не досліджено та не витребувано, зокрема, технічну документацію, що пов`язана з відповідним водним об`єктом та водокористуванням на ньому, не з`ясовано за допомогою яких гідротехнічних споруд відбувається таке користування та його правомірність. Відповідна технічна експертиза для підтвердження або спростування доводів позивачів у даній справі не призначалась. Таким чином, судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 79 ГПК України, не з`ясовано в повній мірі обставини справи, а судове рішення ґрунтується виключно на припущеннях без відповідної доказової бази. 
		Також, судом встановлено, що відповідне державне нерухоме майно, що є предметом договору, отримано на баланс ДП "Укрриба" від рибницького господарства, доказів зміни цільового призначення такого майна позивачами до суду не надано. 
		Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що укладання договору оренди щодо державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд для цілей аквакультури, не надає орендарю право на користування водним об`єктом та земельною ділянкою під ним, оскільки розпорядниками гідротехнічних споруд та водних об`єктів з земельними ділянками під ними є зовсім різні юридичні особи. Тобто, одночасно укласти договір на землю, водний об`єкт та гідротехнічні споруди, у зв`язку з різними розпорядниками такого майна, у даному випадку, не є можливим та не вимагається законодавством. Самі по собі окремі договори оренди гідротехнічних споруд та/або водного об`єкту з земельною ділянкою під ним не можуть визнаватись на цій підставі недійсними, або нікчемними, та жодним чином не порушують права позивачів.
		 
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, зупинено його дію, відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги; об`єднано для спільного розгляду апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ДП "Укрриба" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2020 р. у справі № 924/687/20.
		 
		Хмельницька обласна прокуратура надіслала до суду відзиви на апеляційні скарги, в яких просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення. Прокурор у відзивах зазначає, що факт невжиття заходів позивачами щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах сторонами, в тому числі самими позивачами не спростований скаржниками. Щодо доводів відповідача ФОП Гродзінського В.Л. про невикористання гідротехнічних споруд для зайняття рибним господарством (аквакультурою), а для рекреаційних цілей, то прокурор вказує, що оцінка щодо недійсності спірного договору оренди гідротехнічних споруд від 27.03.2018 р. № 1972 надається на момент укладення договору оренди. Згідно із п. 1.2 договору метою оренди гідротехнічних споруд є здійснення рибогосподарської діяльності (аквакультури). Будь-які докази на підтвердження своїх заперечень щодо невикористання гідротехнічних споруд для зайняття рибним господарством та використання їх для рекреаційних цілей відповідачем не надано, натомість з метою укладення спірного договору оренди ФОП Гродзінським В.Л. подавався паспорт рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня".
		Прокурор вказує, що з огляду на положення закону, об`єктом оренди державного майна можуть бути лише гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми. У спірних правовідносинах рибогосподарська технологічна водойма ставу "Гамарня" не створена та не може бути створена відповідно до вимог закону, а сам по собі факт наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня" не є достатнім доказом створення та функціонування такої рибогосподарської технологічної водойми. Безпідставними є доводи відповідачів, щодо віднесення прокурором спірної гідроспоруди до захисної, оскільки такі обставини не становлять підстави вказаного позову.
		Окрім того, як вказує прокурор неправомірність дій відповідача - Регіонального відділення ФДМ України по Хмельницькій області при укладені вказаного договору полягає у витребуванні у потенційного орендаря з метою укладення спірного договору оренди паспорта рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня", в той час як надання цього документа не передбачено ст. 9 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та Переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладення договору оренди майна, що належить до державної власності, затвердженим наказом ФДМ України від 15.02.2013 р. № 201.
		З огляду на викладене, доводи апелянтів є необгрунтованими, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення суду є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.
		 
		Розпорядженням керівника апарату суду від 23.02.2021 р. № 01-04/58 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі - Гудак А.В. у період з 22.02.2021 р. по 26.02.2021 р. включно, відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. п. 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2021 р. для розгляду апеляційних скарг визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. 
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 р. апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державного підприємства "Укрриба" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2020 р. у справі № 924/687/20 прийнято до провадження у новому складі суду.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 р. у справі № 924/687/20 було відкладено розгляд справи на 01.04.2021 р. об 14:30 год.
		У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 22.03.2021 р. по 05.04.2021 р. включно, судове засідання 01.04.2021 р. об 14:30 год. у справі №924/687/20 не відбулося.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 р. розгляд справи було призначено на 22.04.2021 об 15:00 год.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2021 р. розгляд скарг було відкладено на 13.05.2021 р. об 10:30 год.
		 
		Представник відповідача-1 в судовому засіданні 13.05.2021 р. підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просить скасувати рішення суду, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
		Прокурор в судовому засіданні 13.05.2021 р. заперечив доводи апеляційних скарг, просить відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Позивачі, відповідач-2 та третя особа в судове засідання не з`явилися, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.
		Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційних скарг стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача-1 та прокурора, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		 
		Як встановлено апеляційним господарським судом, згідно з актом приймання-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду господарського товариства ВАТ "Хмельницькрибгосп", від 11.07.2003 р. на баланс Державного підприємства "Укрриба" передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди, та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно (далі - гідротехнічні споруди), що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Хмельницькрибгосп", серед яких став Гамарне, івн. № 1-308, рік введення в експлуатацію - 1973, площа - 33,6 га (п. 25 переліку гідротехнічних споруд).
		 
		Наказом Державного департаменту рибного господарства від 21.08.2003 р. № 247, затверджено вищезазначений акт та закріплено зазначене в акті майно за ДП "Укрриба" на праві повного господарського відання.
		 
		У листі Державного агентства рибного господарства України від 30.06.2017 р., адресованому Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Хмельницькій області, останнє не заперечує щодо укладення договору оренди, зокрема гідротехнічних споруд ставу Гамарня (інв. №1-308), що знаходиться за адресою: с. Новоселиця, Полонський район, Хмельницька область з метою риборозведення на 2 роки 11 місяців за умови внесення зазначених у листі змін до договору. При цьому звернуто увагу на те, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій особі. При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватись в користування гідротехнічні споруди. Тобто законодавством передбачено користування на умовах оренди землею, водним простором та гідротехнічною спорудою однією особою.
		 
		Листом від 10.07.2017 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області звернулося до ДП "Укрриба" та з метою замовлення незалежної оцінки просило надати необхідну інформацію щодо гідротехнічних споруд ставу "Гамарня".
		 
		Листом від 07.08.2017 р. ДП "Укрриба", відповідаючи на вищенаведений лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області, зокрема зазначило, що з огляду на ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дозволено оренду лише "гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми". До надання в оренду гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми необхідно закріпити за нею такий статус, що можна зробити лише шляхом складання паспорту рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми, що унеможливить прийняття неправомочних рішень щодо оренди майна. Відповідно до інформації, яка зазначена в паспорті рибогосподарської технологічної водойми, залежить, чи можливо розглядати гідротехнічні споруди кожної водойми окремо як об`єкт оренди. Повідомило, що в ДП "Укрриба" відсутні паспорти рибогосподарських технологічних водойм.
		Така ж відповідь зазначена у листі ДП "Укрриба" від 15.09.2017 р. та повідомлено про перебування на балансі ДП "Укрриба" державного нерухомого майна, зокрема ставу Гамарня інв. №1-308 (25592421.85.ААЕЖАЖ811), обстеження гідротехних споруд якого проводилось 03.04.2017
		 
		У матеріали справи надано паспорт рибогосподарської технологічної водойми ставу Гамарня у руслі річки Хомора загальною площею 70 га на території Полонської міської об`єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області, розробленого ТОВ "Рибпромсервіс" на замовлення ОСОБА_1 (2017 рік). У паспорті визначено призначення та тип рибогосподарської технологічної водойми - русловий нагульний ставок, частково спускний, призначений для вирощування товарної риби; тип рибного господарства, до якого належить технологічна водойма - русловий нагульний ставок на річці Хомора загальною площею 70 га, в т. ч. площею водного дзеркала 70 га; джерело водопостачання водойми - річка Хомора, водопостачання за рахунок річкового стоку, атмосферних опадів з площі водозабору; балансоутримувач (відомча належність) рибогосподарської технологічної водойми - землі водного фонду рибогосподарської технологічної водойми знаходяться в управлінні обласної державної адміністрації, балансоутримувачем споруд виступає ДП "Укрриба" (інв. №1-308); відомча належність гідротехнічних споруд - державна власність, розпорядником державного майна виступає Регіональний Фонд державного майна в Хмельницькій області; вилов риби здійснюється неводом перед водоскидною спорудою.
		 
		27.03.2018 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Хмельницькій області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Гродзінським Віталієм Людвіговичем (орендар) укладено договір № 1972 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально-визначене (нерухоме) майном - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня" (реєстровий номер 25592421.85.ААЕЖАЖ811 інв. № 1-308) (майно), що розташоване за адресою: с. Новоселиця, на території Полонської міської об`єднаної територіальної громади, Полонський район, Хмельницька область та перебуває на балансі державного підприємства "Укрриба" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.11.2017 р. і становить за незалежною оцінкою 270 600 гривень (п. 1.1 договору).
		Згідно з п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою здійснення рибогосподарської діяльності (аквакультура).
		Майно на момент укладання договору потребує поточного ремонту відповідно до акту обстеження технічного стану об`єкта оренди від 28.03.2017 р. (п. 1.3 договору).
		Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
		Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Майно не підлягає приватизації та передачі в суборенду (п. 2.2 договору).
		За умовами п. п. 5.1, 6.1 договору передбачено право та обов`язок орендодавця використовувати орендоване майно відповідно до мети використання згідно із п. 1.2 та умов цього Договору та відповідно до чинних правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд рибоводних господарств, затверджених наказом Державного департаменту рибного господарства України від 13 січня 2004 року №6.
		Орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується між балансоутримувачем майна, орендарем та орендодавцем (п. 7.1 договору).
		У п. 10.1 договору визначено, що його укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27.03.2018 р. до 26.02.2021 р.
		 
		До договору додано додатки: 1 - розрахунок плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна, 2 - акт приймання-передавання індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 27.03.2018, згідно з яким балансоутримувач та орендодавець передали, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене (нерухоме) майно - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу с. "Гамарня" (реєстровий номер 25592421.85.ААЕЖАЖ811 інв. № 1-308), що розташоване за адресою: с. Новоселиця, на території Полонської міської об`єднаної територіальної громади, Полонський район, Хмельницька область та перебуває на балансі державного підприємства "Укрриба".
		 
		16.12.2019 р. проведено засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Хмельницької ОДА, під час якого розглянуто питання, в тому числі про стан водопостачання м. Полонне (вжиття спільно з орендарем гідротехнічної споруди ставка "Гамарня" першочергових заходів щодо недопущення виникнення надзвичайної ситуації, пов`язаної з припиненням питного водопостачання міста Полонне; забезпечення транзитного пропуску води по річці Хомора для відновлення рівня води в ставку "Гамарня" джерела водопостачання міста Полонне) (протокол від 16.12.2019 №9).
		 
		Заступник прокурора Хмельницької області листом до Хмельницької обласної державної адміністрації від 25.03.2020 р. звернув увагу на укладення між Регіональним відділенням Фону державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ОСОБА_1 договору щодо оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня", просив у разі неприйняття розпоряджень про передачу в оренду земельних ділянок водного фонду та неукладення договорів оренди повідомити про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави. 
		 
		Листом від 08.04.2020 р. Хмельницька обласна державна адміністрація у відповідь на вищезазначений лист заступника прокурора Хмельницької області повідомила, що Гамарнянське водосховище на річці Хомора використовується для централізованого водопостачання міста Полонне. Враховуючи положення ст. 51 Водного кодексу України, правові підстави для передачі в оренду Гамарнянського водосховища для рибогосподарських потреб в обласної державної адміністрації відсутні.
		 
		У відповідь на запит заступника прокурора Хмельницької області щодо надання інформації від 22.04.2020 р., Регіональний офіс водних ресурсів у Хмельницькій області листом від 07.05.2020 р., повідомив, що в 1984 році Хмельницькою філією "Львовгипроводхоз" на водойму на р. Хомора біля с. Новоселиця Полонського району розроблявся "Водохозяйственный паспорт Новоселицкого водохранилища". В результаті експлуатації, замулення та згідно паспорта, розробленого в 2017 році ТОВ "Рибпромсервіс", водойма рахується ставком. Відповідно до листа роз`яснення Державного агентства водних ресурсів України від 15.01.2020 №216/9/11-20 (копія листа додається) ставок "Гамарня", що знаходиться на території Новоселицької сільської ради Полонського району є джерелом питного водопостачання (використовується для питних потреб). З посиланням на інформацію, вказану в зазначеному листі-роз`ясненні, повідомлено, що руслові водосховища та ставки (побудовані в руслах річок), які наповнюються до нормального підпертого рівня стоком річок природним шляхом (без застосування або із застосуванням додаткових водонапускних споруд і пристроїв) не можуть бути віднесені до технологічних водойм. Став "Гамарня" знаходиться на руслі р. Хомора. 
		 
		У доданому листі Державного агентства водних ресурсів від 15.01.2020 р. також зазначено, що з огляду на те, що ставок "Гамарня" є джерелом питного водопостачання він не підлягає передачі у користування на умовах оренди. Також вказано, що Порядком розроблення паспорта рибогосподарської технологічної водойми, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 16.12.2013 №742, не передбачено будь-якого погодження чи затвердження розроблених паспортів, тому відповідальність за правильність віднесення паспортизованого об`єкта до рибогосподарської технологічної водойми несе лише розробник паспорта. Звернуто увагу на те, що територіальні органи Держводагентства при розгляді матеріалів щодо користування водними об`єктами мають виходити з того, що руслові водосховища та ставки на них не можуть бути віднесені до технологічних водойм.
		 
		У відповідь на лист заступника прокурора Хмельницької області від 27.03.2020 р., Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях листом від 16.04.2020 р. зазначило, що при укладанні договорів оренди гідротехнічних споруд рибогосподарського водойми на ставі Гамарня відділення керувалось Законом України "Про оренду державного та комунального майна". Повідомило, що на адресу відділення надійшли листи-погодження від Державного агентства рибного господарства України від 30.06.2017 р. по відповідному об`єкту оренди, та інформація про об`єкт оренди від балансоутримувача майна - ДП "Укрриба". Оголошення про намір передати в оренду державне майно - ГТС рибогосподарської водойми ставу "Гамарня" опубліковане в газеті "Відомості приватизації" від 12.02.2018 №13 (1137). Відділенням прийнято наказ від 28.02.2018 №116 про укладення договору оренди з ФОП Гродзінським В.Л.
		 
		Листом від 07.05.2020 р. Відділ у Полонському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомив прокурору, що згідно з даними індексно-кадастрового поділу гідротехнічна споруда ставу "Гамарня" частково розміщена в межах м. Полонне та за межами с. Новоселиця Полонської міської ради ОТГ; земельна ділянка водного фонду ставу "Гамарня" розташована за межами с. Новоселиця Полонської міської ради ОТГ.
		 
		Виконавчий комітет Полонської міської ради листом від 06.05.2020 р. повідомив прокурора про те, що земельна ділянка водного фонду, на якій функціонує технологічна водойма ставу "Гамарня", знаходиться за межами населеного пункту, а саме: за межами м. Полонного; гідротехнічна споруда ставу "Гамарня" згідно з кадастровим поділом розташована в межах м. Полонного.
		 
		Листами від 27.05.2020 р. заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Хмельницької обласної державної адміністрації, Полонської міської ради та повідомив про порушення при укладенні договору оренди від 27.03.2018 р. № 1972 законодавства, зокрема ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 17, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 1, ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", ст. 51 Водного кодексу України, зазначивши ,що рибогосподарська технологічна водойма ставу "Гамарня" не може бути створена та фунціонувати на Гамарнянському водосховищі , яке використовується для питного водопостачання міста Полонне. З огляду на зазначене повідомив про намір здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин, - Хмельницької обласної державної адміністрації та Полонської міської ради до РВ ФДМ по Вінницькій та Хмельницькій областях та фізичної особи-підприємця Гродзінського В.Л. про визнання недійсним договору.
		 
		Прокурор в інтересах держави в особі позивачів звернувся до суду із позовом про визнання недійсним договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна від 27.03.2018 р. №1972.
		Правовими підставами позову є положення ст. ст. 11, 15, 16, 181, 183, 186-188, 190, 203, 208, 215, 317, 326, 386 ЦК України, ст. 20 ГК України, ст. ст. 58, 59, 78, 79, 79-1, 84, 116, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 42 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
		 
		Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам наявності підстав для представництва інтересів держави прокурором в особі позивачів, апеляційний суд враховує наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.
		Згідно ч. 2 ст. 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статей 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		За приписами ч. 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. 
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 р., заява 61517/00, пункт 27).
		Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009 р., заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 р. №1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
		Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України.
		Спеціальним законом, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України "Про прокуратуру".
		Відповідно до ч. 3 ст. 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17).
		Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		- у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.20 у справі №912/2385/18 вказано, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджувань порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
		Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
		Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
		 
		Як встановлено судом першої та апеляційної інстанцій, заступник прокурора Хмельницької області звернувся до Хмельницької обласної державної адміністрації з листом від 25.03.2020 р., в якому звернув увагу на укладення між Регіональним відділенням Фону державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та ОСОБА_1 договору щодо оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня" та просив у разі неприйняття розпоряджень про передачу в оренду земельних ділянок водного фонду та неукладення договорів оренди повідомити про вжиті заходи, спрямовані на захист інтересів держави. 
		В свою чергу, листом від 08.04.2020 р. Хмельницька обласна державна адміністрація у відповідь на вищезазначений лист повідомила прокурора про те, що Гамарнянське водосховище на річці Хомора використовується для централізованого водопостачання міста Полонне, тому правові підстави для передачі в оренду Гамарнянського водосховища для рибогосподарських потреб в обласної державної адміністрації відсутні. Про вжиття будь-яких заходів, спрямованих на захист інтересів держави, лист інформації не містить.
		Також в ході вивчення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, під час передачі в оренду гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня", прокурор звернувся з листом від 04.05.2020 р. до міського голови Полонської міської об`єднаної територіальної громади.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі прокурором доведено наявність законних підстав на звернення з цим позовом до суду, оскільки вони зроблені з належним дослідженням обставин дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням встановлених обставин порушення відповідачами інтересів держави, а також наявності бездіяльності органів, уповноважених ці інтереси захищати.
		Наявні матеріали справи свідчать, що у даному випадку має місце бездіяльність компетентних органів і, оскільки повноважні органи знали про порушення інтересів держави, але достатніх ефективних заходів для захист та відновлення порушеного права не вчиняли, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, та вжиті заходи були очевидно недостатніми і порушення інтересів держави відповідачами не усунуто. Компетентні органи були обізнані із намірами прокурора щодо звернення до суду з даним позовом, адже зверненню прокурора з позовом до суду передувало листування.
		Разом з тим, невжиття Хмельницькою ОДА як органом, уповноваженим від імені держави здійснювати повноваження власника земельних ділянок водного фонду державної форми власності, та Полонською міською радою як органом, уповноваженим звертатися до суду у разі порушення майнових і немайнових прав жителів громади, заходів щодо захисту інтересів держави та територіальної громади шляхом звернення до суду із позовом про визнання спірного договору недійсним, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів до суду з таким позовом. Факт невжиття заходів позивачами щодо захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, сторонами, в тому числі самими позивачами, не заперечений та не спростований, а відтак доводи відповідача-2 про недостатність підстав для пред`явлення позову прокурором та перевищення ним повноважень є необгрунтованими.
		 
		 
		Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що за положеннями ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
		Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		 
		Предметом даного позову є вимога прокурора визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 27.03.2018 р., відповідно до якого відповідачу передано в оренду Регіональним відділенням ФДМ України по Хмельницькій області державне майно - гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня", розташоване с. Новоселиця на території Полонської міської об`єднаної територіальної громади.
		 
		Колегія суддів вказує, що організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
		Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору) орендодавцем є зокрема Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.
		У ч. 1 ст. 10 цього Закону зазначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації).
		Положеннями ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що не можуть бути об`єктами оренди, зокрема водосховища та водогосподарські канали комплексного призначення, міжгосподарські меліоративні системи, гідротехнічні захисні споруди (крім гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми).
		Тобто для встановлення відповідності оспорюваного договору положенням ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідно встановити обставини щодо правомірності віднесення орендованого об`єкта до гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми.
		Так, апеляційний господарський суд вказує, що згідно ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди)  об`єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
		Гідротехнічні споруди можуть входити до складу рибницького господарства, тобто єдиного майнового комплексу, до складу якого входить рибогосподарська технологічна водойма або їх комплекс, гідротехнічні споруди, інші споруди (пристрої), будівлі, устаткування, інвентар тощо, земельні ділянки, що призначений для розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури.
		Рибогосподарська технологічна водойма  це штучно створена водойма спеціального технологічного призначення, що визначається технічним проектом та/або паспортом, яка наповнюється штучно за допомогою гідротехнічних споруд і пристроїв та призначена для створення умов існування і розвитку об`єктів аквакультури.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибогосподарська діяльність - це діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо; рибогосподарський водний об`єкт (його частина) - водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.
		Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-2 за оспорюваним договором орендовано гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми ставу "Гамарня", однак сама водойма ставу "Гамарня" в оренді відповідача-2 не перебуває.
		 
		В свою чергу, в підтвердження надання водоймі статусу рибогосподарської технологічної водойми та, як наслідок, віднесення орендованих гідротехнічних споруд до споруд саме рибогосподарської технологічної водойми відповідачі посилаються на наявність паспорта рибогосподарської технологічної водойми ставу Гамарня у руслі річки Хомора загальною площею 70 га на території Полонської міської об`єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області, розробленого ТОВ "Рибпромсервіс" на замовлення ОСОБА_1 (2017 рік).
		Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, зокрема листа Регіонального офісу водних ресурсів у Хмельницькій області від 07.05.2020 р., листа Державного агентства водних ресурсів України від 15.01.2020 р. №216/9/11-20, ставок "Гамарня", який знаходиться на території Новоселицької сільської ради Полонського району є джерелом питного водопостачання (використовується для питних потреб). Водосховища та ставки, побудовані в руслах річок (став "Гамарня" знаходиться на руслі р. Хомора), які наповнюються до нормального підпертого рівня стоком річок природним шляхом (без застосування або із застосуванням додаткових водонапускних споруд і пристроїв) не можуть бути віднесені до технологічних водойм.
		В листі Державного агентства водних ресурсів України від 15.01.2020 р. № 216/9/11-20 звернуто увагу на те, що територіальні органи Держводагентства при розгляді матеріалів щодо користування водними об`єктами мають виходити з того, що руслові водосховища та ставки на них не можуть бути віднесені до технологічних водойм.
		В листі Хмельницької обласної державної адміністрації від 08.04.2020 р. також зазначено, що Гамарнянське водосховище на річці Хомора використовується для централізованого водопостачання міста Полонне. Питання про стан водопостачання м. Полонне з урахуванням необхідності вжиття заходів щодо гідротехнічної споруди ставка "Гамарня" було предметом розгляду засідання комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій Хмельницької ОДА 16.12.2019.
		Тобто віднесення Гамарнянського водосховища на річці Хомора (згідно з паспортом  ставок "Гамарня") до об`єктів питного водопостачання Хмельницькою обласною державною адміністрацією, Полонською міською радою як органами, уповноваженими на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, не заперечується.
		При цьому, як зазначено у листі Державного агентства водних ресурсів України від 15.01.2020 р. №216/9/11-20, відповідальність за правильність віднесення паспортизованого об`єкта до рибогосподарської технологічної водойми несе лише розробник паспорта.
		 
		Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що водойма "Гамарня", на якій розташовані орендовані відповідачем-2 споруди, фактично відноситься до водних об`єктів, які використовуються для питних потреб. При цьому факт використання водного об`єкта для питних потреб не змінюється внаслідок виготовлення на цей об`єкт паспорта рибогосподарської технологічної водойми.
		 
		З огляду на викладене, а також враховуючи обмеження, встановлені ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо можливості надання в оренду лише гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про неврахування зазначеного відповідачами при укладенні оспорюваного договору оренди. 
		 
		Щодо посилання відповідача на отримання погодження щодо укладення договору, суд правомірно звернув увагу на те, що у листі балансоутримувача споруд ДП "Укрриба" від 07.08.2017 р. йдеться про необхідність отримання паспорта рибогосподарської технологічної водойми, оцінку якого у цій справі судом надано вище, а у листі Державного агентства рибного господарства від 30.06.2017 р. звернуто увагу відповідача на те, що законодавством передбачено користування на умовах оренди землею, водним простором та гідротехнічною спорудою однією особою.
		Згідно ст. 51 Водного кодексу України у договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Типова форма договору оренди водних об`єктів затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Типовий договір оренди водних об`єктів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2013 р. № 420. Пунктом 4 цього договору передбачено передання об`єкта оренди разом з гідротехнічниими, лінійними спорудами та іншими об`єктами інфраструктури.
		Частиною 2 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" також передбачено, що при передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.
		З аналізу вищезазначених положень у сукупності з положеннями ст. 186 ЦК України, якими визначено поняття приналежності головної речі та її слідування за головною річчю, можна дійти висновку, що отримання гідротехнічних споруд в оренду є наслідком отримання в оренду самого водного об`єкта, на якому такі споруди розташовані.
		 
		При цьому з набранням чинності Законом України "Про аквакультуру" 01.07.2013 р. змінено підхід до процедури надання водних об`єктів в користування на умовах оренди, за яким в оренду надаються водні об`єкти у комплексі із земельною ділянкою під водою та водний простір (ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України).
		Відповідно до прийнятих змін, чинне законодавство розрізняє різні процедури та принципи надання водних об`єктів.
		По-перше, водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми надаються в користування на умовах оренди відповідно та у порядку, передбаченому статтею 51 Водного кодексу України, для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Водні об`єкти надаються у користування на земельних торгах (статті 135 - 139 Земельного кодексу України) у комплексі із земельною ділянкою, органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України (при цьому віднесення водного об`єкта до загальнодержавного або місцевого не має значення), відповідно до договору оренди, погодженого з територіальними органами Державного агентства водних ресурсів України.
		По-друге, частини рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарські технологічні водойми, акваторії (водний простір) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, надаються в користування на умовах оренди відповідно до статті 14 Закону України "Про аквакультуру" для цілей аквакультури. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про аквакультуру" рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду). Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми. Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.
		З аналізу вищенаведеного слідує, що оренда гідротехнічних споруд передбачена у разі оренди особою самого водного об`єкта, на якій такі споруди розташовані, а також, крім того, земельної ділянки під водним об`єктом.
		 
		Отже, відповідачі, не враховувавши передбачену законодавством можливість надання гідротехнічних споруд у користування за наслідками наданням в користування самої водойми та земельної ділянки, а також фактичне використання водойми, на якій ці споруди розташовані, для питних потреб водопостачання, та, як наслідок, заборону надання в користування такої водойми, встановлену ст. 51 Водного кодексу України, уклали оспорюваний договір у порушення вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		 
		Доводи відповідача-2 про нездійснення використання орендованого майна для рибогосподарської діяльності судом оцінюються критично з огляду на наявність п. п. 1.2, 5.1 оспорюваного договору, який передбачає саме таку мету укладення договору, та можливість відповідача-2 її реалізувати у будь-який час.
		 
		Щодо посилань відповідача на те, що пред`явлення позову прокурором свідчить про його втручання у господарську діяльність суб`єкта господарювання, судом враховується, що встановлення справедливого балансу між суспільним інтересом, на захист якого й подано позов прокурором, і приватним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки уповноваженого на розпорядженням майном органу, але й дій особи, яка набула у користування майно.
		Так, відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих ознак водного об`єкта, на якому розташовані орендовані гідротехнічні споруди, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства, і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям у користування майна, могли і повинні були знати про те, що водний об`єкт використовується для питних потреб, а тому не може бути наданий, в тому числі з розміщеними на ньому гідротехнічними спорудами, у користування, тим паче з метою здійснення рибогосподарської діяльності (аквакультури), як зазначено в п. 1.2 договору. Зазначене ставить добросовісність під час набуття майна у користування під обґрунтований сумнів.
		За таких обставин, результат розгляду судом позову прокурора по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відповідно не може розцінюватися як втручання у господарську діяльність відповідача 2.
		 
		Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржників, викладені ними в апеляційних скаргах такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржників не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
		 
		Колегія суддів вказує, що в рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін. Аналізуючи мотивацію прийнятого місцевим господарським судом рішення крізь призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зазначеної практики ЄСПЛ, апеляційний суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов`язку щодо мотивації прийнятого рішення, тому його висновки є вірними.
		 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2020 р. у справі № 924/687/20 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державного підприємства "Укрриба" - без задоволення.
		Судові витрати за розгляд апеляційних скарг покладаються на скаржників згідно ст. ст. 129, 282 ГПК України.
		 
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Державного підприємства "Укрриба" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 25.11.2020 р. у справі № 924/687/20  залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
		3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.
		 
		Повний текст постанови складено 18 травня 2021 р. 
		 
		 
		Головуючий суддя Олексюк Г.Є. 
		 
		Суддя Маціщук А.В. 
		 
		Суддя Петухов М.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...