Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2340/4811/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 19.05.2021. Зареєстровано: 20.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2021.
Дата набрання законної сили: 19.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/18194/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 2340/4811/18
		адміністративне провадження № К/9901/18194/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Желєзного І.  В.,
		суддів: Коваленко Н. В., Чиркіна С.  М., 
		розглянув у попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на рішення Черкаського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Руденко А.  В. від 15.02.2019 та постанову Шостого  апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шурка О.  І., суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В. від 05.06.2019
		у справі № 2340/4811/18
		за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до Управління Держпраці у Черкаській області
		про   визнання протиправною та скасування постанови
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У грудні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення на позивача штрафу №  ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018.
		2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
		3. 01.07.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 і ухвалити нове, яким позов задовольнити.
		4. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
		5. 24.07.2019 від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		6. 29.07.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якій просить задовольнити її у повному обсязі.
		II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.02.2016, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		8. 05.09.2018 між позивачем (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено цивільно-правовий договір від 05.09.2018 б/н, згідно з яким на період з 05.09.2018 по 27.10.2018 Виконавець бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): помити волосся, підстригти або зробити зачіску, або покрасити, або зробити манікюр, педикюр 400 особам та провести розрахунки, що підтверджується актом здавання-приймання виконаної роботи.
		9. 01.10.2018 між позивачем (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець) укладено цивільно-правові договори:
		- №01, згідно з яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): надати та провести розрахунки 120 особам для тимчасового користування приміщення та після звільнення привести у належний санітарний стан це приміщення, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи;
		- №02, згідно з яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 300 будь-яких харчових виробів з меню, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи;
		- №03, згідно з яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 20% продукції згідно з накладною від 01.10.2018;
		- № 04, згідно з яким на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 ОСОБА_3 бере на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) згідно з Додатком №1 та провести розрахунки, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи. Додатком №1 до вказаного Договору передбачено виконання наступних робіт (надання послуг): надання споживачам в прокат праски або прасувальної дошки; надання споживачам в прокат рушників великих або простирадл; надання споживачам в прокат фену; надання споживачам в прокат пральної машини; надання споживачам користування туалетом; надання споживачам можливості запаркувати авто легкове, вантажне та інше; приготування кави, чаю або напоїв.
		10. 05.10.2018 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кучер Г.  О. подано на ім`я начальника управління Держпраці у Черкаській області службову записку від 04.10.2018, в якій просить прийняти рішення про проведення інспекційних відвідувань у ФОП ОСОБА_1 та у СФГ «Максим» у зв`язку з тим, що на телефон управління 04.10.2018 зателефонував ОСОБА_4   та повідомив про можливе використання незадекларованої праці у цих суб`єктів господарювання.
		11. Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 18.10.2018 №1019-Н призначено здійснення у період з 19.10.2018 до 22.10.2018 позапланового заходу (інспекційного відвідування) з питань оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 .
		12. На підставі цього наказу відповідачем видано направлення від 18.10.2018 №2208 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .
		13. З 19.10.2018 по 22.10.2018 інспекторами праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення підприємницької діяльності: АДРЕСА_1 .
		14. За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ЧК-937/374/АВ від 22.10.2018, в якому встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи двох працівників ( ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ) без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівників на роботу, чим порушено вимоги частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Роботи відповідно до цивільно-правових договорів з ОСОБА_2 підпадають під ознаки кваліфікаційних вимог перукаря, манікюрника, педикюрника, а роботи згідно з цивільно-правовими договорами з ОСОБА_3 - під ознаки кваліфікаційних вимог продавця, покоївки.
		15. На підставі акта інспекційного відвідування відповідачем складені припис про усунення виявлених порушень №ЧК-937/374/АВ/П від 06.11.2018, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути порушення вимог частини першої статті 24 КЗпП України (строк усунення порушень - до 21.11.2018) та прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЧК-937/374/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-604 від 13.11.2018, якою за порушення законодавства про працю, керуючись статтею 259 КЗпП України, на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223  380,00 грн.
		16. Не погоджуючись з постановою відповідача про накладення штрафу, позивач звернувся до суду.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		17. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що не погоджується з висновками акта інспекційного відвідування, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виконували роботи/надавали послуги відповідно до цивільно-правових договорів. Виконавець згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Умовами цивільно-правових договорів не обумовлено дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, не передбачено дотримання норм охорони праці, санітарії та техніки безпеки, не передбачено облаштування робочого місця. За адресою: АДРЕСА_1 , немає ані кафе-бару готелю, ані готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». За цією адресою знаходиться комплекс будівель, що є у приватній власності. Частину приміщень орендують та використовують безоплатно фізичні особи та фізичні особи-підприємці. Відповідачем не надано жодних доказів існування підстав для призначення інспекційного відвідування (крім анонімного звернення, яке не підлягає розгляду), визначених підпунктом 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, а тому дії посадових осіб відповідача щодо призначення інспекційного відвідування позивача є незаконними.
		18. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством. Підставою для проведення інспекційного відвідування позивача стала службова записка начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кучер Г.В. від 04.10.2018 про отримання інформації щодо фактів використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин. Твердження позивача про відсутність за адресою: АДРЕСА_1 , готелю, де ним здійснюється господарська діяльність, не відповідає дійсності, що підтверджується даними ряду інформаційних сайтів. Цивільно-правові договори про надання послуг, укладені між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не містять жодних вимог щодо обсягу робіт (послуг), який має бути виконаний (наданий) Виконавцем, їх якісних та кількісних характеристик, лише обумовлено у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). Договори не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, строків виконання таких робіт, їх якісних та кількісних характеристик. Предметом договорів є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого результату. Крім того, предметом цивільно-правових договорів фактично є виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трудових функцій за конкретними професіями (посадами), визначеними Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010», що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у матеріалах справи міститься службова записка начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кучер  Г.  О. від 04.10.2018 (на ім`я начальника управління Держпраці у Черкаській області), згідно з якою на телефон управління 04.10.2018 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про можливе використання незадекларованої праці, зокрема, у ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про наявність правових підстав для проведення інспекційного відвідування позивача. Предметом цивільно-правових договорів, укладених позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , фактично є виконання останніми трудових функцій за конкретними професіями (посадами), визначеними Національним класифікатором України «Класифікатор професій ДК 003:2010», що є ознакою трудових відносин. Характер робіт (послуг), що виконувалися (надавалися) ОСОБА_2 та ОСОБА_3  і становлять предмети цивільно-правових угод, а також виконання цих робіт в конкретному місці вказує на те, що ці особи не могли самостійно, на власний розсуд організувати свою роботу, натомість підпорядковувалися режиму роботи, що суперечить природі цивільно-правового договору, за яким Виконавець самостійно організовує свою роботу та виконує її на власний ризик.
		20. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі також - Постанова №  295) була чинною на момент проведення інспекторами праці Управління Держпраці у Черкаській області інспекційного відвідування позивача, а тому підлягала застосуванню у спірних правовідносинах.
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА НЕЇ ТА ВІДПОВІДІ НА ВІДЗИВ
		21. Позивач у касаційній скарзі та відповіді на відзив не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин Порядку №295. Судами не враховано, що відповідач провів позапланову перевірку на підставі анонімного звернення та службової записки її інспектора, що суперечить вимогам законодавства. Помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень позивачем вимог законодавства про працю. Судами першої та апеляційної інстанції не досліджено тієї обставини, що інспекторам контролюючого органу, які проводили перевірку, надано аналогічні цивільно-правові договори ще на двох фізичних осіб, проте інспектори відібрали лише цивільно-правові договори, укладені з двома особами, за якими було накладено штраф на позивача. Окрім цього, суд апеляційної інстанції ухвалив оспорюване судове рішення, не повідомивши позивача про дату, час та місце проведення судового засідання. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що Постанова №  295 була чинною на момент проведення контролюючим органом інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця та підлягала застосуванню, суперечить вимогам статті 58 Конституції України.
		22. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу позивача зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги їх не спростовують та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
		VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
		24. Положеннями частин першої - третьої статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		25. Відповідно до  статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією   та законами України.
		26. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України    в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені    Конституцією    та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		27. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		28. Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі також - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		29. У цьому випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету  Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі також - Порядок №295, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до якого відсилає стаття 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.
		30. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2019 у справі №200/11885/18-а, від 25.03.2021 у справі № 260/768/19 та від 29.04.2021 у справі № 260/768/19.
		31. Згідно з пунктом 2 Порядку №  295  державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення  інспекційних відвідувань  та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
		32. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 295 інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятими за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел не заборонених законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
		33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.10.2018 начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Кучер Г.   О. подана на ім`я начальнику управління Держпраці у Черкаській області службова записка від 04.10.2018, в якій просить прийняти рішення про проведення інспекційних відвідувань, зокрема, у ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку з тим, що на телефон управління 04.10.2018 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив про можливе використання незадекларованої праці у вказаних суб`єктів господарювання. 
		34. Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій встановили, що зазначене звернення не є  анонімним, колегія суддів відхиляє відповідні доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо незгоди із такими висновком судів, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів у справі і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів першої та апеляційної інстанцій щодо обставин, які суди встановили у процесі її розгляду. Водночас за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		35. Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 18.10.2018 №1019-Н призначено здійснення у період з 19.10.2018 до 22.10.2018 позапланового заходу (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 . На підставі цього наказу відповідачем видано направлення від 18.10.2018 №2208 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .
		36. Колегія суддів зважає на ту обставину, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 визнано нечинною.
		37. Водночас за змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		38. Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування Україні» від 26.04.2017 №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019.
		39. Як встановлено судами попередніх інстанцій, інспекційне відвідування відповідачем проведено у період, коли Порядок №295 був чинним.
		40. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, щодо помилкового незастосування судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 58 Конституції України у зв`язку із втратою чинності Порядком №295 з огляду на наступне.
		41. Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		42. Згідно з пунктом 1 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, а тому його скасування не має наслідком пом`якшення або скасування відповідальності для особи, відносно якої проводився захід державного контролю.
		43. Колегія суддів зауважує, що Конституційний Суд України у Рішенні у справі № 1-7/99 від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується лише людини і громадянина (фізичної особи).
		44. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах до позивача як суб`єкта господарювання не застосовуються положення статті 58 Конституції України.
		45. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 805/1819/18-а та від 17.02.2021 у справі № 0740/1012/18.
		46. Щодо доводів позивача про помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині встановлення наявності зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень ним вимог законодавства про працю колегія суддів зазначає наступне.
		47. Згідно з приписами  статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		48. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		49. Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		50. За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		51. Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		52. Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).
		53. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
		54. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 24.12.2019 у справі   №823/1167/16, від 05.02.2020 у справі №620/3913/18, від 06.02.2020 у справі №0840/3690/18, від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.
		55. У той же час взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, зокрема, статті 208 Цивільного кодексу України  (далі також - ЦК України). 
		56. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		57. Відповідно до  статті 901  ЦК України  за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		58. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		59. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
		60. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
		61. При цьому виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		62. Згідно з частиною другою статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.
		63. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до цивільно-правового договору від 05.09.2018 № б/н, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , на період з 05.09.2018 по 27.10.2018 остання бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): помити волосся, підстригти або зробити зачіску, або покрасити, або зробити манікюр, педикюр 400 особам та провести розрахунки, що підтверджується актом здавання-приймання виконаної роботи. У предметі цивільно-правового договору відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати Виконавець Замовнику. Договір не містить жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, строків виконання таких робіт, їх якісних та кількісних характеристик. Виконання робіт (надання послуг) за цим цивільно-правовим договором здійснювалося в приміщенні перукарні готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . Позивачем  забезпечено  ОСОБА_2   робочим місцем та засобами праці.
		64. Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, роботи (послуги), що становлять предмет цієї цивільно-правової угоди, відповідають професіям  «перукар (перукар-модельєр)»  (код КП 5141), « манікюрник »  (код КП 5141) та «педикюрник»  (код КП 5141). 
		65. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що предметом цього договору є процес праці, що не передбачає будь-якого кінцевого  результату. Натомість, уклавши цивільно-правовий договір від 05.09.2018 № б/н з ОСОБА_5 , позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.
		66. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до цивільно-правового договору від 01.10.2018 № 01, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 остання бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): надати та провести розрахунки 120 особам для тимчасового користування приміщенням та після звільнення привести у належний санітарний стан це приміщення, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи. 
		67. Згідно з цивільно-правовим договором від 01.10.2018 № 02, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на період з 01.10.2018 по 15.11.2018, остання бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 300 будь-яких харчових виробів з меню, що підтвердиться актом здавання приймання виконаної роботи. 
		68. Відповідно до цивільно-правового договору від 01.10.2018 № 03, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 остання бере на себе зобов`язання виконати наступні роботи (надати послуги): продати 20% продукції згідно з накладною від 01.10.2018 №  01.
		69. Згідно з цивільно-правовим договором від 01.10.2018 № 04, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , на період з 01.10.2018 по 15.11.2018 остання бере на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) згідно з Додатком № 1 та провести розрахунки, що підтвердиться актом здавання-приймання виконаної роботи.
		70. Судами встановлено, що ці цивільно-правові договори не містять жодних вимог щодо обсягу робіт (послуг), який має бути виконаний (наданий) Виконавцем, їх якісних та кількісних характеристик, лише обумовлено у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги) з продажу продукції згідно з накладною від 01.10.2018 №01; виконувати роботи (надавати послуги) з продажу харчової продукції; з надання та проведення розрахунків, для тимчасового користування приміщення та приведення їх у належний санітарний стан після звільнення;   з надання споживачам в прокат праски або прасувальної дошки, надання споживачам в прокат рушників великих або простирадл, надання споживачам в прокат фену, надання споживачам в прокат пральної машини, надання споживачам користування туалетом, надання споживачам можливості запаркувати автомобіль; приготування кави, чаю або напоїв. У предметі цивільно-правових договорів відсутні будь-які відомості про те, який саме результат роботи (послуг) повинен передати Виконавець Замовнику. Договори не містять жодних даних щодо обсягу виконуваної роботи (наданих послуг) у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, їх якісних та кількісних характеристик. Виконання робіт (надання послуг) за цими цивільно-правовими договорами здійснювалося в приміщенні готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .  
		71. Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 № 327, роботи (послуги), що становлять предмет цих цивільно-правових угод, відповідають професіям  «покоївка»  (код КГІ 5142), «продавець непродовольчих товарів» (код КП 5220) та «продавець продовольчих товарів» (код КП 5220).
		72. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що предметом цих договорів є процес праці, що є ознакою трудових відносин та суперечить природі договору цивільно-правового характеру, предметом якого є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.   Натомість, уклавши цивільно-правовий договір від 05.09.2018 №  б/н з ОСОБА_6 , позивач фактично здійснив спробу підміни трудових відносин цивільно-правовими.
		73. Враховуючи вищезазначене правове регулювання трудових та цивільно-правових відносин та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів, які правильно визначили сутність правовідносин, які виникли між позивачем та наведеними вище особами, а саме, що такі правовідносини мають ознаки трудових і повинні врегульовуватися за правилами КЗпП України.
		74. Колегія суддів зазначає, що попри підписання сторонами цивільно-правових договорів, оскільки особи виконували конкретні трудові функції робота мала не індивідуально-визначений характер, а надавалася в процесі виконання трудової функції (тобто не мала кінцевого результату, а носила системний, постійний характер, відтак не була юридично самостійною). 
		75. Колегія суддів наголошує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 КЗпП України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.
		76. Колегія суддів Верховного Суду враховує, що шляхом укладення з особою цивільно-правового договору порушуються права такої особи, оскільки юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо.
		77. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.
		78. Колегія суддів відхиляє доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про неврахування судами тієї обставини, що посадовим особам відповідача надавались також інші цивільно-правові договори, укладені позивачем з третіми особами, однак такі не були взяті до уваги перевіряючими особами, оскільки ці доводи не стосуються предмета спору та не можуть свідчити про законність або ж протиправність оскаржуваної постанови відповідача.
		79. Також безпідставними є доводи ФОП ОСОБА_1 , викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки розгляд справи проведено без його повідомлення, так як позивач був належним чином повідомленим про судове засідання, призначене на 21.05.2019, (цю обставину позивач у касаційній скарзі не оспорює) та саме у цьому судовому засіданні суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 311 КАС України, у зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, повідомлених про такий розгляд належним чином, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження, що підтверджується протоколом судового засідання від 21.05.2019. 
		80. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, зводяться до  переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас, за приписами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		81. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		82. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		83. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		84. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		85. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341,  349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 та постанову Шостого  апеляційного адміністративного суду від 05.06.2019 - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           І. В. Желєзний
		Судді                                                                                                               Н. В. Коваленко
		                                                                                                               С. М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...