Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/1389/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2021. Зареєстровано: 21.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 21.05.2021.
Дата набрання законної сили: 20.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/3032/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 806/1389/18
		адміністративне провадження № К/9901/3032/19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді (судді-доповідача) -           Данилевич Н.А.,
		суддів -                                                                   Мацедонської В.Е., 
		                                                                           Шевцової Н.В.,
		розглянувши у порядку письмового провадження 
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року (головуючий суддя - Токарева М.С.)
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року (головуючий суддя - Сушко О.О., судді: Смілянець Е. С. Залімський І. Г.)
		у справі № 806/1389/18
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Потіївської сільської ради
		про зобов`язання виконати рішення суду, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 198900,00 грн. моральної шкоди, -
		в с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
		В березні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Потіївської сільської ради (далі - відповідач), в якому просив прийняти рішення про :
		виконання Потіївською сільською радою рішення Малинського районного суду від 01.08.2008; 
		виплату йому Потіївською сільською радою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 липня 2008 року по даний час; 
		відшкодування йому Потіївською сільською радою моральної шкоди в сумі 198900,00 грн.
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Потіївської сільської ради (код ЄДРПОУ 04343903, вул. Центральна, 31, с. Потіївка, Радомишльський район, Житомирська область, 12225) про зобов`язання виконати рішення суду, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 198900,00 грн. моральної шкоди відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що після проведення чергових виборів та обрання на них нового сільського голови рішення в частині поновлення позивача на посаді не можливо виконати у відповідності до норм чинного законодавства. Окрім того, суди вказали, що вимушений прогул закінчується фактом винесення органом, що розглядає трудовий спір відповідного рішення. Тобто, у даному випадку факт вимушеного прогулу позивача закінчився винесенням Малинським районним судом Житомирської області постанови від 01 липня 2008 року. Відтак, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо прийняття рішення про виконання Потіївською сільською радою рішення Малинського районного суду від 01.08.2008 та прийняття рішення про виплату позивачу Потіївською сільською радою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 липня 2008 р. по даний час, а також в частині вимог про стягнення моральної шкоди, як такої, що є похідна від інших заявлених позовних вимог, підстав для задоволення яких судами не встановлено. 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
		24 січня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, в якій позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю, а в частині вимог про стягнення моральної шкоди - прийняти рішення про відшкодування відповідачем моральної шкоди в сумі 207400,00 грн.
		В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що рішенням Малинського райсуду Житомирської області від 01 липня 2008 року поновлено його повноваження, зобов`язано Потіївську сільську раду виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 червня 2007 року по 01 липня 2008 року, проте вказане рішення в частині поновлення його на посаді до цього часу не виконано, що, на думку скаржника, є неправомірним. 
		06 травня 2019 року судом касаційної інстанції отримано відзив відповідача на дану касаційну скаргу, в якій він, вважаючи її безпідставною, просить відмовити в її задоволенні.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2019 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 
		Рішенням Малинського райсуду Житомирської області від 01 липня 2008 року поновлено позивача повноваження, зобов`язано Потіївську сільську раду виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 червня 2007 року по 01 липня 2008 року.
		Вказане рішення в частині поновлення позивача на посаді, станом на момент звернення до суду з цим позовом, не виконано.
		На час постановлення Малинським районним судом Житомирської області постанови від 01 липня 2008 року було проведено чергові місцеві вибори Потіївського сільського голови та на посаду голови 01.06.2008 обраний ОСОБА_2 , який у визначений законом спосіб приступив до виконання обов`язків Потіївського сільського голови.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Частини 1, 2 статті 382 КАС України: Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Стаття 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника.
		У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).  
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є зобов`язання виконання Потіївською сільською радою рішення Малинського районного суду від 01.07.2008, виплати відповідачем середнього заробітку з 01.07.2008 по час звернення до суду з позовом та стягнення моральної шкоди за невиконання рішення.
		Аналізуючи рішення судів попередніх інстанцій на предмет дотримання норм матеріального права, Суд приходить до переконання про правильність висновків судів в частині неможливості виконання рішень щодо поновлення позивача, з огляду на наступне. 
		Так, в силу приписів статті 7 Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-III) на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
		За правилами частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Водночас, статтею 1 Закону № 2493-III визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		За правилами статті 3 цього Закону посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
		Оскільки посада міського голови є виборною та обирається в порядку, визначеному законом, то поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді прямо суперечитиме основним засадам загального, рівного, прямого виборчого права територіальної громади.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про неможливість поновлення позивача на посаді Потіївського сільського голови.
		Одночасно з цим, Суд вважає за доцільне наголосити, що відсутність правової можливості поновити ОСОБА_1 на посаді, яка є виборною, не може позбавити його права на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з огляду на встановлену судами незаконність припинення його повноважень.
		Окрім того, можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у випадку незаконного звільнення, навіть за відсутності рішення суду про поновлення на посаді, є допустимою та обґрунтованою, про що йдеться в ухвалі ВССУ від 25.09.2017 у справі № 223/30/16-ц.
		Також вищенаведена правова позиція знаходить своє відображення у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 323/673/17.
		Водночас, Суд зауважує, що, звертаючись з адміністративним позовом, ОСОБА_1 , керуючись, зокрема статтями 236 КЗпП України і 382 КАС України, висловлював незгоду з бездіяльністю відповідача, що полягала у невиконанні рішення судів про поновлення його на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08.06.2007 по 01.07.2008, а також просив стягнути середній заробіток за вимушений прогул з 01.07.2008 по даний час.
		Тобто, фактично позивач просив зобов`язати відповідача здійснити, відповідно до статті 236 КЗпП України, оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі, починаючи з 01.07.2008 (дати винесення Малинським районним судом рішення про поновлення ОСОБА_1 ) і по даний час.
		Водночас, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в позові, не розглянули позовні вимоги скаржника в аспекті застосування статті 236 КЗпП України, не навели обґрунтування відхилення аргументів позивача за вказаного правового регулювання, а лише обмежилися констатацією факту, що, у даному випадку, факт вимушеного прогулу позивача закінчився винесенням Малинським районним судом Житомирської області постанови від 01 липня 2008 року.
		Окрім того, Суди попередніх інстанцій також не надали правової оцінки посиланню позивача у позовній заяві на приписи статті 382 КАС України у площині права скаржника звернення до суду із вказаним окремим позовом та логічно - структурному викладу позовних вимог згідно вимог вказаної статті процесуального законодавства.
		Відтак, Суд зазначає, що за відсутності правового аналізу вищезазначених обставин судами попередніх інстанцій, рішення останніх не можна вважати законними і обґрунтованими.
		На підставі вищевикладеного, Суд дійшов до висновку про необхідність скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для дослідження та надання оцінки обставинам, зазначеним у цій постанові.
		<…> Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд <…>.
		Відповідно до п.1 ч. 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		Приписами частини 4 статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями 341,  345,  349-356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року скасувати , справу № 806/1389/18 направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська                                                                                        Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...