Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/2240/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2021. Зареєстровано: 23.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.

Номер судового провадження: П/380/2279/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа№380/2240/21
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		21 травня 2021 року
		м. Львів
		Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису, -
		встановив:
		до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» до Міністерства культури та інформаційної політики України, в якій позивач просить: визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.01.2021 №896/6.11.6.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 14 січня 2021 року працівником відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації здійснено візуальне обстеження земельної ділянки на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова. За результатами візуального обстеження земельної ділянки на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова, 29 січня 2021 року заступник Міністра з питань європейської інтеграції Міністерства культури та інформаційної політики України Фоменко С.В. винесла припис №896/6.11.6, в якому вимагається негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель», які виконуються в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова»), з порушенням вимог ч.4 ст. 32ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини. Позивач звертає увагу, що передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Міністерством культури та інформаційної політики України. Однак, станом на момент виникнення спірних правовідносин, така документація відсутня та, як наслідок, не затверджена відповідачем у встановленому законом порядку. 
		При цьому, позивач стверджує, що рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 12.09.2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м.Львова, без погодження таких меж центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України.
		Таким чином, не погоджуючись із діями відповідача щодо винесення припису №896/6.11.6 від 29.01.2021 року, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалою від 18.02.2021 відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант`про забезпечення позову. 
		Ухвалою судді від 22.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалено розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами. 
		Ухвалою суду від 22.04.2021 продовжено строк розгляду справи , а також продовжено Міністерству культури та інформаційної політики України строк для надання відзиву на позовну заяву, протягом 10 календарних днів з дня отримання ухвали.
		12.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву Міністерства культури та інформаційної політики у якому відповідач проти позову заперечив, зазначив, що будівництво за адресою: м. Львів, вул. Кастелівка - вул. Академіка Сахарова ведеться з порушенням законодавства в сфері охорони культурної спадщини без отримання дозволу на проведення земляних робіт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, за результатом погодженої у встановленому порядку проектної документації, що суперечить Закону та, відповідно, стало підставою для видачі припису. Віповідач зазначає, що місто Львів занесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №878 від 26.07.2001; межі історичного ареалу м. Львова, що є також буферною зоною об`єкта всесвітньої спадщини Юнеско, визначені та затверджені рішенням виконкому Львівської міської ради від 09.12.2005 №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова, яке в судовому порядку не оскаржувалось та не скасоване. Також, відповідач вказує, оскаржуваний припис винесений відповідачем не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності Позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні статті 1 Закону визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. З урахуванням наведеного, просить у задоволенні позову відмовити.
		Суд на підставі заяв по суті справи, якими згідно з ч. 3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, є позов та відзив, а також поданих сторонами доказів встановив наступне.
		Надавши оцінку аргументам учасників справи, що наведені у позові, а також дослідивши подані разом із заявами по суті справи докази, суд встановив наступне.
		11 квітня 2019 року між Львівською міською радою, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім», як Орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований у Львівській міській раді - 11 квітня 2019 року за № Ф-3109, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ф-3, вчинено запис. 
		За умовами даного Договору, Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім» передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер - 4610136900:03:001:0056, площею 0,3070 га., що розташована за адресою: вул. Кастелівка  вул. Академіка А. Сахарова у м. Львів. Строк дії договору оренди - 10 років.
		13 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім», як Замовиком-1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерська інвестиційна компанія», як Замовником-2, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант», як Генпідрядником, укладено Договір генерального підряду та делегування функцій замовника будівництва Об`єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель» №13/05-19-ЕД-ПІК-ГБГ (надалі по тексту - Договір).
		Відповідно до п.2.2. Договору, Замовник-1 передає Замовнику-2, право виконувати функції замовника по будівництву Об`єкта, в тому числі, але не обмежуючись, вести переговори та укладати правочини, подавати та отримувати документи у правовідносинах із Генпідрядником, субпідрядниками, органами державної влади та місцевого самоврядування, приймати самостійні рішення стосовно параметрів Об`єкта будівництва та іншими питаннями, пов`язаними із Проектуванням, Будівництвом та введенням в експлуатацію Об`єкта, державної реєстрації права власності на Об`єкт. Підставою для представництва Замовника-1 Замовником-2 перед третіми особами та Генпідрядником є цей Договір.
		Пунктом 5.1. Договору, Генпідрядник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант») зобов`язаний за завданням Замовника  2, у відповідності із чинним законодавством, ДБН, містобудівною документацією, якісно та своєчасно, із залученням власного персоналу чи субпідрядників виконати роботи по будівництву Об`єкта на Земельній ділянці території забудови (будівельному майданчику), зокрема, виконати необхідні будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, які передбачені Проектною документацією, здійснити проведення випробування змонтованого устаткування та обладнання, усунути недоробки і дефекти, що можуть бути виявлені в ході приймання робіт; встановити всі необхідні інженерні комунікації та мережі; здійснити благоустрій і озеленення території в обсязі, необхідному для нормальної експлуатації і обслуговування Об`єкта будівництва.
		Згідно п.2.1.2.2. Договору, Замовник  2 зобов`язується отримати Дозвільну документацію, передати необхідну Проектну та Дозвільну документацію Генпідряднику та забезпечити прийняття від Генпідрядника виконаних робіт з Будівництва Об`єкта та оплатити їх вартість. 
		Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19 червня 2019 року №568 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ Еліт дім багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель» затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім» багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель.
		На виконання п.2.5. Містобудівних умов та обмежень Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім» зверталось до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР та Управління охорони історичного середовища ЛМР щодо погодження паспорту кольорового опорядження фасаду багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова, який був погоджений листами від 12.09.2019 р., 09.10.2019р.
		20 серпня 2019 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала Дозвіл № ЛВ 112192321357 на виконання будівельних робіт на будівництво ТзОВ Еліт дім багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель.
		14 січня 2021 року працівником відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації здійснено візуальне обстеження земельної ділянки на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова. 
		За результатами візуального обстеження земельної ділянки на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова, 29 січня 2021 року заступник Міністра з питань європейської інтеграції Міністерства культури та інформаційної політики України Фоменко С.В. винесла припис №896/6.11.6(надалі по тексту  Припис), відповідно до якого на виконання вимог ч.1 ст. 30 Закону України "Про охорону культурної спадщини" Міністерство культури та інформаційної політики України, діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" і Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, вимагає негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель», які виконуються в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова»), з порушенням вимог ч.4 ст. 32ст. 5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини; надати пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного Припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини; вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
		Не погоджуючись з вказаним приписом позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
		При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
		Спірні правовідносини у справі регулюються, зокрема, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України "Про охорону культурної спадщини".
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: визначення меж територій пам`яток національного значення та затвердження їх зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць (12); затвердження меж територій об`єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон (121); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини (14); надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, об`єктах всесвітньої спадщини, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць (17); видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини, припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом, без дозволів або з відхиленням від них(18); надання дозволів на відновлення земляних робіт (19).
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України «Про охорону культурної спадщини», органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини. Приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
		Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885 (далі - Положення), передбачено, що Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з абз. 8 підпункту 103 пункту 4 Положення затверджує форми дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території, на якій розташовані пам`ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою;
		Згідно з абз. 15 підпункту 103 пункту 4 Положення Міністерство культури та інформаційної політики України затверджує порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них.
		 Статтею 6-1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" дозволи, погодження і висновки, передбачені цим Законом, надаються органами охорони культурної спадщини безоплатно. Рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання фізичною чи юридичною особою відповідних документів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		З аналізу наведених норм вбачається, що на відповідача покладено обов`язок формування та реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини, затвердження меж та режимів використання історичних ареалів, надання дозволів на проведення робіт в історичних ареалах населених місць, а також видання розпоряджень та приписів щодо припинення робіт в історичних ареалах населених місць, якщо ці роботи здійснюються за відсутності затверджених або погоджених із відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", дозволів або з відхиленням від них. 
		Щодо висновків відповідача про те, що об`єкт будівництва знаходиться в історичному ареалі м. Львова.
		Відповідно до ч.2 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 року №878 затверджено Список історичних населених місць України (міста і селища міського типу), до якого включено, серед інших, місто Львів.
		Водночас, порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 року №318 (надалі - Порядок №318).
		Згідно до п.4 Порядку №318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
		Пунктом 5 Порядку №318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. 
		Згідно до п.12 Порядку №318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
		Таким чином, передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Мінкультури. Однак, станом на момент виникнення спірних правовідносин, така документація відсутня та, як наслідок, не затверджена відповідачем у встановленому законом порядку.
		Ба більше, на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України (http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=244995501) міститься інформація щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць наказами Міністерства культури та інформаційної політики України. Однак, як видно із зазначеного сайту, межі історичного ареалу м.Львова, станом на 21.05.2021 року, відповідачем не затверджені.
		Отже, наведене підтверджує той факт, що межі історичного ареалу м. Львова не затверджені у встановленому законодавством порядку, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України. 
		Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №813/4993/15. 
		Встановлені обставини дають суду підстави для висновку, що станом на дату видання оскаржуваного припису у відповідача були відсутні підстави вважати, що «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель», здійснюється у визначених межах історичного ареалу м. Львова з дотриманням чи недотриманням визначених режимів використання, оскільки такі межі та режими, всупереч приписам ч.1 ст.32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та п.12 Порядку №318, не затверджені відповідачем центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		Що стосується посилань на рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», яким затверджено опрацьовані інститутом «Укрзахідпроектреставрація» на замовлення управління охорони історичного середовища межі історичного ареалу та зону регулювання забудови м.Львова (додатки 1, 2) та яке, на думку відповідача, підлягає застосуванню Міністерством культури та інформаційної політики України, суд враховує таке.
		Відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
		Ні законодавством, яке діяло на дату винесення рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року, ні законодавством, яке діяло станом на дату видання оскаржуваного припису, не передбачено повноважень (власних чи делегованих) виконавчих комітетів рад щодо затвердження меж історичних ареалів населеного місця. З огляду на що, рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 12.09.2005 року «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова» не може вважатися належним документом, яким затверджено межі історичного ареалу м.Львова, без погодження таких меж центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, тобто Міністерством культури та інформаційної політики України.
		При розгляді даної справи суд також враховує усталену судову практику щодо вирішення про правомірність приписів Міністерства культури України про зупинення виконання будівельних робіт на об`єктах будівництва в місті Львові, прийнятих з підстави виконання робіт в межах затвердженого історичного ареалу міста Львова без відповідного дозволу Міністерства культури України. Так, судами неодноразово досліджувалось питання затвердження меж історичного ареалу міста Львова та, відповідно, необхідності отримання у зв`язку з цим дозволу Міністерства культури України на виконання будівельних робіт в цій частині міста. Так, у постанові Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 року по справі №813/2641/17, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2018 року (ухвалою Верховного суду України від 11 грудня 2018 року по справі №813/2641/17 закрите касаційне провадження); рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року по справі №813/3269/17, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 року по справі №813/3269/17; рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 року по справі №813/1431/18, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 року; рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 26.07.2018 року по справі №813/840/18, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 року; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 року по справі №857/3091/18; постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 року по справі №461/6658/17 судами встановлено, що Міністерством культури України не затверджувались у визначеному законодавством порядку межі історичного ареалу м. Львова і рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова не підлягає застосуванню, так як законодавством не передбачено можливості затвердження меж історичних ареалів рішенням органу місцевого самоврядування. Суди дійшли висновку, що вимоги Міністерства культури України щодо припинення виконання будівельних робіт на цій території міста Львова з підстави неотримання відповідного дозволу Міністерства не ґрунтуються на законі.
		Щодо твердження про те, що роботи з будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівка-вул. Академіка А. Сахарова в м. Львові здійснюються в межах охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова, включеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО суд зазначає таке.
		5 грудня 1998 року на 22-й конференції Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО у м. Кіото, Японія, ансамбль історичного центру Львова був внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
		Суд звертає увагу, що ні в матеріалах справи, ні у відзиві Міністерства культури України на адміністративний позов не зазначено обґрунтування щодо наявності та розміру охоронної (буферної) зони об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова. Разом з тим, у відзиві на позовну заяву Міністерством культури України зазначено про те, що охоронною (буферною) зоною об`єкта Архітектурний ансамбль історичного центру Львова є межі історичного ареалу, що визначені рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова від 09.12.2005 року. 
		Закон України Про охорону культурної спадщини регулює питання буферної зони навколо об`єкта всесвітньої спадщини наступним чином:
		- буферною зоною є територія навколо об`єкта всесвітньої спадщини, що забезпечує охорону цілісності та автентичності видатної універсальної цінності цього об`єкта та у межах якої встановлюється відповідний режим використання (стаття 1);
		- до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, затвердження меж територій об`єктів всесвітньої спадщини та їх буферних зон (пункт 12-1 частини 2 статті 5);
		- з метою забезпечення збереження видатної універсальної цінності об`єктів всесвітньої спадщини навколо них встановлюються буферні зони, про затвердження яких центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в установленому порядку інформує Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Межі та режими використання буферних зон об`єктів всесвітньої спадщини визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (частина 2 статті 32);
		- управління об`єктом всесвітньої спадщини забезпечує орган управління, утворений або визначений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 37-3);
		- управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється на основі плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини (частина 2 статті 37-3);
		- план управління об`єктом всесвітньої спадщини визначає основні напрями та програми щодо захисту, збереження, інтеграції такого об`єкта в суспільне життя відповідно до положень Конвенції та інших міжнародних договорів України і, зокрема, включає: визначення об`єкта всесвітньої спадщини; топографічні показники; визначення буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини; короткий опис видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; цілі, стратегію та завдання зі збереження, підтримання та представлення видатної універсальної цінності об`єкта всесвітньої спадщини; методи управління об`єктом всесвітньої спадщини; опис умов, обмежень і заборон щодо об`єкта всесвітньої спадщини, його території та буферної зони (частина 3 статті 37-3);
		- план управління об`єктом всесвітньої спадщини, включеним до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, переглядається відповідно до рекомендацій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО або за необхідності, але не менше одного разу на п`ять років (частина 4 статті 37-3).
		З системного аналізу норм ЗУ Про охорону культурної спадщини вбачається, що як і в ситуації з історичним ареалом населеного місця, межі буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть вважатися затвердженими лише в разі дотримання зазначених вище вимог Закону України Про охорону культурної спадщини. При цьому, про затвердження таких меж центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен проінформувати Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Після затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, повинен утворити або визначити орган управління, який забезпечуватиме управління об`єктом всесвітньої спадщини. В свою чергу, управління об`єктом всесвітньої спадщини здійснюється органом управління на основі складеного ним плану управління, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини. 
		Оскільки всупереч визначеному чинним законодавством України порядку визначення та затвердження меж буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини, такі межі не визначено та не затверджено Міністерством культури України, хоча саме до його компетенції, як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, віднесено це питання. 
		Це дозволяє зробити висновок про те, що межі охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини Архітектурний ансамбль історичного центру Львова та режим його використання фактично не встановлені (у встановлений законом спосіб), а посилання на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №1311 від 09.12.2005 року, як на таке, яким визначені вказані межі, не заслуговують на увагу.
		В контексті наведеного суд наголошує на те, що всі вимоги законодавства, які пов`язані з існуванням історичного ареалу та буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини й обумовленні цим фактом (як-от, отримання дозволів, погоджень тощо) не можуть застосовуватися за відсутності належним чином затверджених меж історичного ареалу та меж буферної зони. Тому, вимоги Закону України Про охорону культурної спадщини у частині отримання дозволів органу охорони культурної спадщини, для виконання земляних, будівельних інших робіт на території історичного ареалу в межах охоронної (буферної) зони об`єкта всесвітньої спадщини можуть бути правомірними виключно у разі встановлення відповідного історичного ареалу та буферної зони у порядку, визначеному законодавством України.
		Також судом досліджено питання законодавчого регулювання порядку здійснення перевірок Міністерством культури України.
		Положеннями Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено, що одним із повноважень органів охорони культурної спадщини є здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини. При цьому, даний Закон не визначає того, в яких саме формах може здійснюватись такий контроль.
		Досліджуючи питання законодавчого регулювання здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України Про охорону культурної спадщини, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини суд встановив наступне.
		Законом України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності № 3392-VI від 19.05.2011 року (із наступними змінами) затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та статтею 1 визначено, що термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності". Забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. 
		Також відповідно до ст. 1 ЗУ Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності. 
		До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності включено такі передбачені Законом України Про охорону культурної спадщини дозвільні документи: дозвіл на переміщення (перенесення) пам`ятки національного значення (п.46); дозвіл на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення (п.47); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 57); дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58); погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 92); погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 93); погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п.106).
		З аналізу вищенаведених норм Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності та Закону України Про охорону культурної спадщини суд вбачає, що органи охорони культурної спадщини, здійснюючи перевірку дотримання суб`єктами господарювання законодавства у сфері охорони культурної спадщини в частині отримання дозволу на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності), проводять перевірку господарської діяльності таких суб`єктів, оскільки отримання цього дозволу є частиною господарської діяльності відповідних суб`єктів, так як надає їм право на провадження певних дій в рамках здійснення господарської діяльності і без такого дозволу провадження цих дій забороняється.
		Перевірка суб`єкта господарювання на предмет дотримання ним у своїй господарській діяльності вимог законодавства згідно із статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності являє собою державний нагляд (контроль), під яким розуміється діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		Оскільки ні Законом України Про охорону культурної спадщини, ні жодним іншим нормативно-правовим актом не врегульований порядок здійснення органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням вищевказаного Закону та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини, а в статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності до переліку правовідносин, на які не поширюється його дія, не включено заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини, суд дійшов висновку, що при здійсненні органами охорони культурної спадщини контролю за виконанням Закону України Про охорону культурної спадщини та інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини слід керуватись Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, як таким, що визначає загальний порядок здійснення заходів державного нагляду (контролю). Наведена правова позиція узгоджується із висновком Вищого адміністративного суду України, викладеному в ухвалі від 24.05.2016 року по справі №815/2818/15 (К/800/8671/16), яка стосується спору з органом охорони культурної спадщини з приводу оскарження його припису.
		Тому суд вважає помилковим аргумент Міністерства культури України про те, що проведення візуального обстеження земельної ділянки по вул. Кастелівка-вул. Академіка А. Сахарова в м. Львові було не заходом державного нагляду (контролю), а охоронюваним заходом, в межах періодичного моніторингу стану збереження пам`ятки, оскільки як вбачається з матеріалів справи предметом перевірки було саме наявність дозволу Міністерства культури України на проведення робіт з будівництва, а не стан утримання та збереження об`єкта культурної спадщини від пошкодження та руйнування.
		Суд не враховує посилання відповідача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року по справі №818/308/16, а також роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 25.07.2016 року № 3632-06/23151-06 та лист Державної регуляторної служби України від 20.05.2016 року № 3200/0/20-16, які адресовані Управлінню культури і туризму Сумської ОДА та які згадуються в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року № 818/308/16, на які Міністерство культури України покликається у відзиві на позовну заяву. Так, зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2017 року по справі №818/308/16 вбачається, що співробітники ДП НДЦ Охоронна археологічна служба України склали акт про факти руйнувань на щойно виявленому об`єкті культурної спадщини; Товариство проводило земляні роботи зі зняття шару ґрунту на недослідженій території об`єктів культурної спадщини поселень Токарі-6, Токарі-8 ІІ-І тисячоліття до нашої ери без наявності письмового дозволу органу охорони культурної спадщини та погодженої у встановленому законом порядку науково-проектної документації. На підставі зафіксованих фактів руйнувань на об`єктах культурної спадщини Управління винесено припис про негайне зупинення проведення земельних робіт на ділянці розробки гідрокар`єру на території Токарівської сільської ради Сумського району Сумської області. Проаналізувавши це судове рішення, суд зазначає, що у згаданій судовій справі оспорювався припис, виданий щодо захисту конкретного об`єкта культурної спадщини, тому суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що такий припис винесений не в порядку здійснення контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності позивача, а в межах виконання функцій щодо державного управління у сфері охорони культурної спадщини, що у розумінні ст.1 Закону № 1805-ІІІ визначається як система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. Відтак, фактичні обставини у цій та цитованій справі є різними.
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
		Статтею 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначено перелік правовідносин, на які не поширюється його дія, серед яких відсутні заходи контролю за господарською діяльністю, пов`язаною з об`єктами культурної спадщини.
		Таким чином, діяльність органів охорони культурної спадщини при здійсненні заходів державного нагляду, підпадає під сферу дії Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
		Правова позиція про те, що органи охорони культурної спадщини є контролюючими органами і уповноважені здійснювати контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства в галузі охорони культурної спадщини, зокрема шляхом проведення перевірок та оглядів, а також про те, що виданню припису або розпорядженню щодо усунення порушень вимог законодавства в сфері охорони культурної спадщини обов`язково передує проведення заходу державного нагляду (контролю), підтверджується судовою практикою в аналогічних спорах з органом охорони культурної спадщини з приводу оскарження його припису, зокрема, постановами Вищого адміністративного суду України від 12.05.2016 року по справі №826/5716/15 (К/800/32136/15), від 24.05.2016 року по справі №815/2818/15 (К/800/8671/16).
		Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
		Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" встановлено, що на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою.
		Частинами 4, 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.
		Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).
		Частиною 7 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
		Згідно до ч. 8 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
		Статтею 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), залучати під час здійснення таких заходів третіх осіб; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо:
		- державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів;
		- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
		- суб`єкт господарювання не одержав повідомлення про здійснення планового заходу державного нагляду (контролю) в порядку, передбаченому цим Законом;
		- посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання);
		- тривалість планового заходу державного нагляду (контролю) або сумарна тривалість таких заходів протягом року перевищує граничну тривалість, встановлену частиною п`ятою статті 5 цього Закону, або тривалість позапланового заходу державного нагляду (контролю) перевищує граничну тривалість, встановлену частиною четвертою статті 6 цього Закону;
		- орган державного нагляду (контролю) здійснює повторний позаплановий захід державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю);
		- органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику;
		- у передбачених законом випадках посадові особи не надали копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, або відповідного державного колегіального органу на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
		Отже, чинним законодавством визначена відповідна процедура здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, в тому числі, Міністерством культури та інформаційної політики України, яка передбачає прийняття рішення (наказу) про проведення планового чи позапланового заходу. Зокрема, на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу. Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання, в тому числі, проводити обстеження, та виносити відповідні документи. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили вищевказаних документів. При цьому, законодавством не передбачено права контролюючого органу проводити перевірку самостійно без повідомлення суб`єкта господарювання.
		Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази того, що Міністерства культури та інформаційної політики України уповноважило працівників відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації здійснити візуальне обстеження земельної ділянки на вул. Кастелівці  вул. Академіка А. Сахарова. Як вбачається із змісту оскаржуваного припису, він виданий у зв`язку з тим, що позивачами не було погоджено проведення будь-яких будівельних робіт із відповідачем, а також не було отримано дозволу відповідача на здійснення будівельних робіт в межах історичного ареалу м. Львова.
		Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" № 3392-VI від 19.05.2011 року (із наступними змінами) затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності. У статті 1 зазначеного Закону вказано, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом. Встановлення інших видів документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності може здійснюватися шляхом внесення відповідних змін до цього Закону. Зміни до Переліку вносяться одночасно (разом) з внесенням змін до законів України, що регулюють відносини у цій сфері. Необхідність одержання документів дозвільного характеру, встановлена законами, виникає виключно після внесення таких документів до Переліку, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, тобто крім документів, необхідність видачі яких встановлюється міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		До Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, що затверджений Законом України № 3392-VI від 19.05.2011 (із змінами), включено наступні дозвільні документи, які передбачені Законом України "Про охорону культурної спадщини", а саме: - дозвіл на переміщення (перенесення) пам`ятки національного значення (п.46);
		- дозвіл на переміщення (перенесення) пам`яток місцевого значення (п.47);
		- дозвіл на проведення робіт на пам`ятках місцевого значення (крім пам`яток археології), їх територіях та в зонах охорони, реєстрація дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок (п. 57);
		- дозвіл на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених пунктів (п. 58);
		- погодження відчуження або передачі пам`яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 92);
		- погодження відчуження або передачі пам`яток національного значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління (п. 93);
		- погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земельних робіт, реалізація яких може позначитися на стані пам`яток місцевого значення, їх територій і зон охорони (п.106).
		Таким чином відповідні дозвільні документи, які передбачені Законом України "Про охорону культурної спадщини", зокрема, дозвіл на проведення робіт в історичних ареалах населених пунктів (п. 58), є документами дозвільного характеру саме у сфері господарської діяльності, тому, перевірка діяльності суб`єктів господарювання у сфері охорони культурної спадщини має здійснюватися відповідачем у відповідності до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". 
		Наказом Міністерства культури України від 10.04.2017 року № 287 "Про внесення змін до Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік", на виконання вимог статей 7 та 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", вирішено внести зміни до Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік, затвердженого наказом Міністерства культури України від 15.12.2016 року № 1189, виклавши його у новій редакції.
		Згідно п. 9 Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік (в новій редакції) передбачено розробку проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 року № 21" з метою практичної реалізації Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 752 "Про затвердження Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю)", розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 року № 357-р "Про затвердження плану заходів щодо дерегуляції господарської діяльності", а також зменшення періодичності здійснення спеціально уповноваженими органами охорони культурної спадщини планових заходів державного нагляду (контролю) за діяльністю суб`єктів господарювання щодо об`єктів культурної спадщини.
		Згідно п. 11 Плану діяльності Міністерства культури України з підготовки проектів регуляторних актів на 2017 рік (в новій редакції) передбачено розробку проекту наказу Міністерства культури України "Про затвердження уніфікованої форми акта, який складається органами охорони культурної спадщини за результатами планових (позапланових) перевірок, та визнання таким, що втратив чинність, наказ Міністерства культури і туризму України від 11.11.2010 року № 1043/0/16-10", з метою практичної реалізації Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 року № 752 "Про затвердження Методики розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), встановлення єдиного підходу до здійснення органами охорони культурної спадщини документального оформлення результатів здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини".
		Тобто відповідач з метою практичної реалізації Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" зобов`язаний був розробити ряд актів, які стосуються проведення ним планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони культурної спадщини. Тобто, відповідач тим самим визнає поширення на нього норм вищевказаного Закону.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що Міністерством культури України було порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), яка передбачена ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", а саме відповідачем не було забезпечено позивачеві можливості реалізувати свої права під час проведення перевірки, які передбачені ст. 10 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання і принципу здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.
		Крім того, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Відповідач порушив принцип юридичної визначеності, який є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
		На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).
		Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорваті", п.74).
		У справі "Еліа СРЛ проти Італії" від 02.08.2001, заява № 37710/97 - Європейський суд з прав людини розглядав заборону будівництва на земельній ділянці упродовж багатьох років, накладену у зв`язку з майбутнім вилученням ділянки для створення парку. Суд в цьому рішенні зазначив, що заборона на здійснення будівництва протягом зазначеного періоду позбавила заявника можливості повною мірою володіти та користуватися належним йому майном та встановив відсутність справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом заявника на мирне володіння майном.
		Щодо вказаного, суд звертає увагу, що будівництво та його проектування, яке, на думку відповідача, потребує погодження з ним, відноситься до діяльності, що стосується саме дотримання чи недотримання режимів використання зони історичного ареалу, затвердження яких є обов`язком відповідача, який ним не виконано. Вказане, на думку суду, свідчить про порушення відповідачем вказаних прав позивача.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з вимогами ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу..
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Відповідно до ст. 90 КАС України Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. 
		На підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, що передували прийняттю оскаржуваного припису від 29.01.2021 року № 896/6.11.6, суд дійшов висновку, що такий видано не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) та непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами. Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позов є підставним та таким, що підлягає задоволенню. А тому, спірне рішення слід скасувати як протиправне.
		Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі. 
		Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246 КАС України , суд -
		в и р і ш и в :
		позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати припис Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.01.2021 року № 896/6.11.6.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури та інформаційної політики України (юридична адреса: вул. Михайла Грушевського, буд. 12/2, 01008; фактична адреса: вул.Івана Франка, 19, м.Київ, 01601; код ЄДРПОУ: 37535703) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Галицький будівельний гарант» (вул. Генерала Чупринки, 58 кв. 6, м. Львів, 79044, ЄДРПОУ 38895397) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 к.
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
		 
		Суддя Грень Н.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...