Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4621/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; погашення податкового боргу, з них; стягнення податкового боргу.
Надіслано судом: 21.05.2021. Зареєстровано: 23.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.

Результат оскарження 27.09.2021 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову суду
Номер судового провадження: П/420/4601/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/4621/21 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		21 травня 2021 року                                                                                      м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу,-
		ВСТАНОВИВ:
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд: стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 211 274 грн. 06 коп, на бюджетний рахунок UA№298999980314070512000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 37607526, КБК 18010300, отримувач коштів УК у м. Одесі, Малиновський район/18010300.
		В обґрунтування позову зазначено, що станом на 18.03.2021 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становить 211274 грн. 06 коп.
		В зв 'язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 239146-51 від 22.07.2020 року, яку було направлено рекомендованим листом на адресу ФОП ОСОБА_1 , однак сума податкового боргу відповідачем самостійно не сплачена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду  даним позовом.
		Ухвалою від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.
		30.04.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що позивачем визнаються позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з податку на нерухоме майно в розмірі 128 997,35 грн. що складається з заборгованості з податку: за 2017 р. в розмірі 38115,20 грн.; за 2018 р. в розмірі 90 882,15 грн. 
		При цьому відповідач звертаємо увагу суду, що заборгованість виникла через те, що ГУ ДПС в Одеській області нарахувала податок не в передбачений законом строк, а одразу за три роки, в результаті чого виникла величезна сума, що постійно погашається і на даний час на половину погашена. 
		Таким чином сторонами були узгоджені податкові зобов`язання з податку на : майно:  за 2017 р. в розмірі 78115,20 грн. - за 2018 р. в розмірі 90882,15 грн. - за 2019 р.- в розмірі 101867,10 грн.
		При цьому відповідач сплатив 101867,10 грн. податку на нерухоме майно за 2019 р., що підтверджується дублікатами квитанцій від 06.08.2020 р. на суму 49 500 грн., 05.09.2020 на суму 20000грн. і 06.10.2020 -32367,10 грн. 
		Наразі відповідач сплачує податок на нерухоме майно за 2017 р., і на час підготовки заперечень сплатив 40000 грн., що підтверджується дублікатами квитанцій від 02.02.2021 р. на суму 5000 грн., 06.02.2021 р. на суму 5000 грн., 08.02.2021 р. на суму 5000 грн., 03.03.2021 р. на суму 10000  грн., 09.04.2021 р. на суму 15000 грн.
		Таким чином, ОСОБА_1 має заборгованість з податку на нерухоме майно: - за 2017 р.- в розмірі 38115,20 грн. із розрахунку 78115,20 - 40000 - за 2018 р. в розмірі 90 882,15 грн.
		Загальна заборгованість ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно становить 128997,35 грн. 
		Щодо вимоги про стягнення заборгованості з податку на нерухоме майно за 2016 р. в розмірі 67 276,71 грн., позивач вважає, що  вони є незаконними та необґрунтованими, оскільки ППР з податку на нерухоме майно за 2016 р. в розмірі 67 276,71 грн. не направлялась та не вручалась ОСОБА_1 , а отже зобов`язання є неузгодженим.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутності підстав для його задоволення.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків у Київський ДПІ ГУ ДПІ в Одеській області.
		Станом на станом на 18.03.2021 року, відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості становить 211274 грн. 06 коп.
		Заборгованість по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті: - винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» за №0028821-5005-1551 від 27.02.2020 року на загальну суму 78115,20 грн. (основний платіж), але враховуючи проплати у розмірі 25 000,00 грн., сума заборгованості становить - 53 115,20 грн. (основний платіж); - винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» за №0028820-5005-1551 від 27.02.2020 року на загальну суму 90 882,15 грн. (основний платіж); - винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» за №0028817-5005-1551 від 27.02.2020року на загальну суму 67 276,71 грн. (основний платіж). (78 115,20 грн. (основний платіж) - 25 000,00 грн. (проплата)) + 90 882,15 грн. (основний платіж) + 67 276,71 грн. (основний платіж) = 211 274,06 грн. 
		В зв`язку з несплатою боржником заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 239146-51 від 22.07.2020 року, 
		Також, як встановлено судом, відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, відповідач сплатив 101 867,10 грн. податку на нерухоме майно за 2019 р., що підтверджується дублікатами квитанцій від 06.08.2020 р. на суму 49 500 грн., 05.09.2020 на суму 20000 грн. і 06.10.2020 - 32367,10 грн. Також відповідач сплатив 40000 грн., що підтверджується дублікатами квитанцій від 02.02.2021 р. на суму 5000 грн., 06.02.2021 р. на суму 5000 грн., 08.02.2021 р. на суму 5000грн., 03.03.2021 р. на суму 10000 грн., 09.04.2021 р. на суму 15000 грн.
		Отже на час звернення до суду зазначена у вимозі сума боргу відповідачем частково сплачена, що підтверджується матеріалами справи.
		Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України та Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України).
		Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що  справляються в Україні  та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
		До місцевих податків належить податок на майно, який складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; земельного податку (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України).
		Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).
		Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
		Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункти 266.6.1, 266.7.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України).
		Відповідно до підпункту 266.9.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.
		У відповідності до підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
		Відповідно до статі 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
		Згідно зі статтею 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
		У відповідності до статті 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
		Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу (пункт 286.5 статті 266 Податкового кодексу України).
		Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком.
		Пунктом 37.2 Податкового кодексу України передбачено, що податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.
		Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
		Згідно з підпунктами 36.1, 36.2 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок платника податків виникає за кожним податком та збором.
		Положенням пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України зазначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
		Згідно пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		Пунктом 54.3 статті 53 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3).
		Згідно з підпунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
		Підпунктом 56.15 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
		Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
		Відповідно до підпункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
		Таким чином, у разі незгоди з податковим повідомленням-рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов`язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення-рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов`язання вважається неузгодженим.
		Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
		У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
		Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
		Згідно з пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
		Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що узгоджене грошове зобов`язання, не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки, визначені законодавством, набуває статусу податкового боргу, з метою стягнення якого контролюючий орган має право звертатись з відповідним позовом до суду.
		Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, якою врегульовано порядок листування платників податків та контролюючих органів (пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України).
		У відповідності до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Згідно частини 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
		Відпоівдно до податкових повідомлень-рішень за №0028821-5005-1551 від 27.02.2020 року №0028820-5005-1551 від 27.02.2020 року зазначено адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , що є податковою адресою відповідача.
		Однак у податковому повідомленні-рішенні  за №0028817-5005-1551 від 27.02.2020року  містить податкову адресу: АДРЕСА_3 , яка не є податковою адресою відповідача.
		Крім того, позивачем не було надано до суду підтвердження, що податкові повідомлення-рішення були належним чином вручені ОСОБА_1 , оскільки з наданих копій рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення не вбачається, що саме було направлено на адресу ОСОБА_1 .
		З огляду на вищевикладене, суд вважає, що податкові зобов`язання у розмірі 211 274 грн. 06 коп є неузгодженими, що в свою чергу не утворює податкового боргу відповідача в розумінні приписів Податкового кодексу України, і формування податкової вимоги «Ф» № 239146-51 від 22.07.2020 року є передчасним, а неузгоджені зобов`язання не можуть складати податкового боргу платника податків. тому не підлягає стягненню.
		Таким чином, суд дійшов до висновку, що в задоволенні позову Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1  про стягнення суми податкового боргу у розмірі 211 274 грн. 06 коп - слід відмовити.
		Суд наголошує, що у справах про стягнення податкового боргу має бути дотримано послідовне виконання вимог ПК України, якими встановлений порядок надіслання контролюючим органом податкових повідомлень-рішень, податкових вимог як передумови звернення до суду. 
		Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 246, 255, 295, 297 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		Відмовити в задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
		Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому п.15.5 Перехідних положень КАС України.
		Суддя                                                                                                                                                                                                                                             К.С.Єфіменко
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...