Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/3008/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.05.2021. Зареєстровано: 23.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.
Дата набрання законної сили: 20.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/32126/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 560/3008/19
		адміністративне провадження № К/9901/32126/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Дашутіна І.В.,
		суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
		розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Сушка О.О., Мацького Є.М., Залімського І.Г. у справі № 560/3008/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,  
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Хмельницькій області, контролюючий орган) в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 12 липня 2019 року № 0010961303; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29 серпня 2019 року №Ф-0015521303; податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року №№ 20011041303, 20010921303, 0010971303, 0011011303, 0011031303.
		2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні позову з огляду на правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень та вимоги про сплату боргу (недоїмки).
		3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня   2020 року скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.
		4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
		4.1. У період з 22 травня до 11 червня 2019 року відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов`язкових платежів) за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 19 червня 2019 року № 0469/22-01-13-03/ НОМЕР_1 .
		4.2. Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог:
		- п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, пп. 177.4.1, 177.4.5, 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження чистого оподаткованого доходу в сумі 822 555,64 грн, у тому числі за 2017 рік - 402 844,48 грн, за 2018 рік - 419 711,16 грн, у зв`язку з чим занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб всього на суму 148 060,02 грн, у тому числі за 2017 рік - 72 512,01 грн, за 2018 рік - 75 548,01 грн;
		- пункту 2 частини першої статті 7, частини п`ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, що полягає у заниженні суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування всього на суму 180 942,44 грн, у тому числі за 2017 рік - 88 625,79 грн, за 2018 рік - 92 316,66 грн;
		- пп. 1.2, 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, пп. 177.4.1, 177.4.5, 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 12 338,33 грн, у тому числі за 2017 рік - 6042,67 грн, за 2018 рік - 6295,67 грн;
		- пунктів 3.2 - 3.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30 січня 2015 року №111/26556, та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України: за період 2017-2018 роки не в повному обсязі подані розрахунки за формою 1-ДФ, а саме не відображено суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 157 ознакою доходу (дохід, виплачений самозайнятій особі);
		- п. 63.3 ст. 63, п. 22.1 ст. 22 Податкового кодексу України, п. 8.4 р. VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року №462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за №503/25280, - не подано до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП;
		- п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, що полягає у ненаданні до перевірки в повному обсязі документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності.
		4.3. На підставі встановлених порушень за результатами проведеної перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року, а саме:
		- форми "ПС" №0011041303, яким застосовано штрафні санкції в сумі 510 грн відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України;
		- форми "ПС" №0011011303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн відповідно до пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України;
		- форми "ПС" №0011031303, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 170 грн відповідно до пункту 117.1 статті 117 Податкового кодексу України;
		- форми "Р" №0010921303, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 222 090,04 грн (зокрема за основним платежем - 148 060,02 грн, за штрафними санкціями - 74 030,02 грн);
		- форми "Р" №0010971303, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 18 507,51 грн (зокрема за основним платежем - 12 338,33 грн, за штрафними санкціями - 6169,18 грн).
		Крім того, контролюючим органом були прийняті рішення від 12 липня 2019 року №0010961303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 180942,44 грн та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29 серпня 2019 року №Ф-0015521303 з єдиного соціального внеску в сумі 180 942,44 грн.
		4.4. 24 липня 2019 року позивач оскаржив до Державної фіскальної служби прийняті ГУ ДФС у Хмельницькій області вищезазначені рішення та вимогу.
		4.5. За результатами розгляду скарги контролюючим органом вищого рівня прийнято наступні рішення: 
		- рішення ДФС України від 27 серпня 2019 року за №41152/6/99-99-11-05-02-25, відповідно до якого скасовано вимогу про сплату єдиного внеску від 12 липня 2019 року №Ф-0010951303 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 180 942,44 грн, як таку що винесено не за формою, встановленою Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449;
		- рішення ДПС України від 23 вересня 2019 року за №2866/6/99-00-08-05-04, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення в частині прийнятих ГУ ДФС у Хмельницькій області податкових повідомлень-рішень №0011041303, №0010921303, №0010971303, №0011011303, №0011031303 від 12 липня 2019 року. 
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		5. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у Хмельницькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року та залишити в силі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року. 
		6. Касаційна скарга подана відповідачем на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 807/250/18, від 16.06.2020 у справі №120/2487/19-а, від 10.04.2018 у справі № 820/1989/17.
		7. Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		8. Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року № 0010921303, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 222 090,04 грн (зокрема за основним платежем - 148 060,02 грн, за штрафними санкціями - 74 030,02 грн); № 0010971303, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 18 507,51 грн (зокрема за основним платежем - 12 338,33 грн, за штрафними санкціями - 6169,18 грн); рішення від 12 липня 2019 року № 0010961303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 26 956,83 грн та вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 29 серпня 2019 року №Ф-0015521303 у сумі 180 942,44 грн.
		9. Задовольняючи адміністративний позов у цій частині та скасовуючи зазначені рішення та вимогу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат амортизаційні відрахування по напівпричепах, які не є основними засобами подвійного призначення в розумінні статті 177 Податкового кодексу України. 
		10. Проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком, ураховуючи наступне.
		11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у межах цього спору дослідженню підлягають обставини щодо правомірності включення позивачем суми амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби - сідлові тягачі та напівпричепи, та витрат на придбання запасних частин на ці основні засоби до складу документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю.
		12. Відповідно до пункту 177.2 статті 177.2 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		13. Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено перелік витрат, які не включаються до складу витрат підприємця, а саме:
		- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
		- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
		- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
		- документально не підтверджені витрати.
		14. За змістом підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
		15. Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що при визначенні об`єкта оподаткування не включаються до складу витрат фізичної особи-підприємця:
		- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення та витрати на основні засоби подвійного призначення, що не підлягають амортизації, до яких відносяться, зокрема, вантажні та легкові автомобілі.
		16. Оцінюючи доводи позивача про те, що транспортні засоби (сідлові тягачі та напівпричепи), амортизаційні відрахування на які ним були включені до складу витрат, не є вантажними автомобілями, а тому на них не поширюється дія абзацу третього підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, суд першої інстанції здійснив аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ, яким урегульовані засади організації та діяльності автомобільного транспорту, і дійшов висновку, що в розумінні статті 1 цього Закону автомобільним транспортним засобом є колісний транспортний засіб (автобус, вантажний і легковий автомобілі, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).
		17. Закон України «Про автомобільний транспорт» автомобільні транспортні засоби за характером використання поділяє на пасажирський, вантажний та спеціальний транспорт.
		18. Здійснивши аналіз поняття, наведеного в статті 1 цього Закону, за яким вантажним є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що основною характерною ознакою вантажного автомобіля, у порівнянні з іншими транспортними засобами, є його використання для перевезення вантажів.
		19. Транспортні засоби, за положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», за своїм призначенням поділяються на такі: загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів, до якого, у тому числі, належить напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу; спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів, до яких, у тому числі, належить сідловий тягач; спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій.
		20. Відповідно до норм Закону України «Про автомобільний транспорт» напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
		21. Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими  наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, сідловий тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.  
		22. З огляду на зазначене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що сідловий тягач і напівпричіп, ураховуючи їх цільове призначення, належать до транспортних засобів у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому підлягають класифікації за критеріями, визначеними цим законодавчим актом.
		23. Посилаючись на приписи частини третьої статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою передбачено, що при державній реєстрації вантажних автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (вантажний автомобіль, причіп, напівпричіп з бортовою платформою відкритого або закритого типу, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, для аварійного ремонту, автокран, пожежний, автомобіль-мішалка, вишка розвідувальна чи бурова на автомобілі, для транспортування сміття та інших відходів, технічна допомога, автомобіль прибиральний, автомобіль-майстерня, радіологічна майстерня, автомобіль для пересувних телевізійних і звукових станцій тощо), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд, що не заперечує позивач.
		24. У контексті наведених норм, дослідивши надані позивачем на підтвердження своїх доводів докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що сідловий тягач у поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та є транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, тому належить до категорії вантажних автомобілів. 
		25. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 807/250/18 та від 16 червня 2020 року у справі № 120/2487/19-а.
		26. Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на те, що напівпричепи класифікуються в товарній позиції УКТ ЗЕД 8716, оскільки Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, установлена Законом України «Про Митний тариф України», призначена для систематизації товарів з метою визначення ставки загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України, натомість відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, у тому числі й оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, регулюються нормами Податкового кодексу України.
		27. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції застосував положення підпункту 177.4.6 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 12 листопада 2019 року у справі № 807/250/18 та від 16 червня 2020 року у справі № 120/2487/19-а, тому касаційна скарга в цій частині вважається обґрунтованою.
		28. Таким чином, беручи до уваги, що факт заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу в сумі 822   555,64 грн є підтвердженим, обґрунтованими є висновки контролюючого органу і щодо заниження позивачем бази нарахування єдиного внеску та грошового зобов`язання з військового збору, тому відповідачем правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року №0010921303, №0010971303, рішення від 12 липня 2019 року №0010961303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 29 серпня 2019 року №Ф-0015521303.
		29. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12.07.2019 № 0011031303 про застосування штрафних санкцій в розмірі 170 грн.
		30. Склад податкового правопорушення, покладений в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, полягає в тому, що позивачем не подані повідомлення за формою №20-ОПП до контролюючого органу, що є порушенням вимог пункту 63.3 статті 63, пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України. Зокрема, позивачем не подано інформацію про використання у своїй господарській діяльності об`єктів оподаткування: місця для стоянки автотранспортних засобів, що знаходилися в користуванні відповідно до умов договору оренди №1 від 01.08.2015, укладеного з ДП «АТП» КООП Березина». 
		31. Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		32. Об`єктом оподаткування, згідно з пунктом 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.
		33. Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок).
		34. Згідно з пунктом 8.1 Порядку платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
		35. За положеннями пункту 8.2 Порядку об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
		Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.
		Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
		Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.
		36. Згідно з пунктом 8.4 Порядку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		37. Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.
		38. Пунктом 117.1 статті 117 Податкового кодексу України передбачено, що неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність - 510 гривень.
		39. Як встановлено судом першої інстанції, позивач використовує вантажні автомобілі, через які провадиться діяльність та які пов`язані із виникненням у позивача об`єкту оподаткування. Для здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди із ДП «АТП «КООП Березина» від 01 серпня 2015 року, предметом якого є надання в оренду елементу твердого покриття, під місцем розташування транспортного засобу за адресою: АДРЕСА_1 . Орендна плата за місце для стоянки автотранспортних засобів складає 2600 грн. 
		40. Здійснивши належний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штраф у розмірі 170 грн за неподання довідки за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування. При цьому, судом обґрунтовано відхилено посилання позивача, що податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом із порушенням вимог статті 102 Податкового кодексу України.
		41. Щодо податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року №0011041303 про застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн за незберігання первинних документів, а також податкового повідомлення-рішення від 12 липня 2019 року №0011011303 про застосування штрафу у сумі 510 грн за подання податкового розрахунку за формою 1 ДФ у неповному обсязі, то колегія суддів уважає їх правомірними з огляду на обставини, встановлені судом першої інстанції. Факти вчинення позивачем вказаних податкових порушень, останнім не спростовано жодними доказами.
		42. Таким чином, ураховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим. Натомість суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про протиправність спірних рішень, прийнятих відповідачем.
		43. Згідно з частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		44. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		45. Положення статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.
		46. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		47. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити.
		48. Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2019 року залишити в силі.
		49. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                              І.В. Дашутін
		 
		Судді                              О.О. Шишов
		 
		                              М. М. Яковенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...