Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/32814/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2021. Зареєстровано: 23.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.
Дата набрання законної сили: 20.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/11872/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 травня 2021 року 
		Київ
		справа №640/32814/20
		адміністративне провадження №К/9901/11872/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Губської О.А.
		суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,
		розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року,  прийняте у складі судді Федорчука А.Б. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є. (головуючий), Глущенко Я.Б.,    Собківа Я.М. 
		І. Суть спору:
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Джулай Ю.Ю. від 20 жовтня 2020 року №52436960 про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 39 831,16 грн.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3   статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»   без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
		3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		4. Старшим державним виконавцем Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 23 листопада 2020 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №52436960, виданої 20 жовтня 2020 року Оболонським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в розмірі 39 381,16 грн.
		5. Так, в межах виконавчого провадження №52436960 при примусового виконанні виконавчого листа №756/11458/15-ц, виданого 25 травня 2016 року Оболонського районного суду міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Правекс-Банк» суму боргу 398 311,57 грн. прийнято 20 жовтня 2020 року постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 39      831,16 грн.
		6. Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		7. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18 січня 2021 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовив.
		8. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що повернення виконавчого документа стягувачу є завершенням виконавчого провадження, відтак при постановленні оскаржуваної постанови від 20 жовтня 2020 року державний виконавець повинен був керуватись чинною редакцією   Закону України «Про виконавче провадження», яка надавала останньому право відповідно до частини 3   статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»   прийняти постанову про стягнення виконавчого збору, відтак постанова про стягнення виконавчого збору від 20 жовтня 2020 року № 52436960 є законною та такою, що не підлягає скасуванню.      
		IV. Провадження в суді касаційної інстанції 
		9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		10. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, адміністративне провадження № К/9901/14498/20.
		10.1. Скаржник також зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		10.2. Позивач вказує, що не можна погодитись з висновками суду першої та апеляційної інстанції, що до вказаних правовідносин застосовуються положення статті 27 Закону №1404-VIII у редакції чинній з 28 серпня 2018 року.
		10.3. При цьому скаржник зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувана не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого державним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку. Виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувана суми. При стягненні виконавчого збору відповідно до ч. З ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувану за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду. Аналогічну правову позицію з подібних правовідносин встановлено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 по справі №824/172/18-а, від 28.02.2019 по справі №819/1116/17, а також у постанові Верховного Суду у складі колеги суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2021 р. у справі № 400/4023/19, адміністративне провадження № К/9901/14498/20, яка не була застосована судом апеляційної інстанції.
		10.4. Позивач в касаційній скарзі вказує, що щодо створення умов для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору у разі повернення виконавчого документа стягувану без фактичного його виконання органом державної виконавчої служби свідчать і положення ч.5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
		11. Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до   статті 338 КАС України   не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		V. Джерела права й акти їх застосування
		12.  За приписами частини другої      статті 19 Конституції України      органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені      Конституцією      та законами України.
		13. Відповідно до      статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII   (далі - Закон № 1404-VIII, у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому   Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим   Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього      Закону      та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього      Закону      підлягають примусовому виконанню.
		14. За статтею 10 Закону № 1404-VIII      заходами примусового виконання рішень є:
		1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
		2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
		3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
		4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
		5)      інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		15. Відповідно до частини першої      статті 18 Закону № 1404-VІІІ      виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим   Законом   заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		16. Згідно з пунктом 1 частини першої      статті 26 Закону № 1404-VIII      виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у      статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		17. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати      декларацію про доходи      та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому   статтею 27 цього Закону.
		18. Так, відповідно до частин першої та другої      статті 27 Закону №1404-VІІІ   у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №52436960), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
		19. За приписами пунктів 1- 6 частини п`ятої      статті 27 Закону № 1404-VIII      виконавчий збір не стягується:
		- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
		- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
		- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому      Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
		- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього      Закону;
		- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
		- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до      Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
		20. Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39      цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
		21. Відповідно до пункту 1 частини першої, частини п`ятої   статті 37 Закону №1404-VIII   виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа. 
		22. За правилами частини п`ятої   статті 37 Закону № 1404-VIII   повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених      статтею 12 цього Закону.
		23. Приписами статей      40,      42 Закону № 1404-VІІІ      передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
		24. Частиною третьою      статті 40 Закону № 1404-VІІІ      встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої      статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою      статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої      статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		25. Згідно з частиною четвертою      статті 42 Закону № 1404-VІІІ      на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього      Закону      або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша   статті 42 Закону   відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
		26. Отже, з аналізу вищенаведених норм      Закону № 1404-VІІІ      (у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.
		27. Проте, Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до      статті 27 Закону № 1404-VІІІ.
		28. З урахуванням наведених змін, за змістом      статті 27 Закону № 1404 - VІІІ      виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		VI. Висновок Верховного Суду
		29. Відповідно до частини першої   статті 341 КАС України   суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		30.   Зі змісту ухвали Верховного Суду від 15 квітня 2021 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом першим частини четвертої   статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку
		31. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами   статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
		32. З урахуванням редакцій      Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018      року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.
		33. З матеріалів справи убачається, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №52436960 від 20 жовтня 2020 року про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 39 831,16 грн, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, яка зазначена у виконавчому листі №756/11458/15-ц від 25 травня 2016 року.
		34. Тож державний виконавець визначив суми виконавчого збору у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично   Закон № 1404-VIII   у редакції   Закону № 2475-VIII.
		35. Відповідно до      статті 58 Конституції України      закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		36. Конституційний Суд України в рішенні від 9 лютого 1999 року у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої      статті 58 Конституції України      та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.
		37. Отже, положення   статті 27 Закону № 1404-VІІІ      у редакції, яка була чинна до 28      серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами      статті 27 Закону № 1404-VІІІ      у редакції, яка була чинна після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.
		38. З урахуванням того, що внесені   Законом України від 03 липня 2018 року №2475-VIII зміни до   статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 39 831,16 грн.
		39. Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 22 січня 2021 року у справі №400/4023/19, від 21 січня 2021 року у справі №640/3430/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20 і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
		40. Таким чином, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та вважає помилковими мотиви, якими керувалися суди, відмовляючи у задоволенні позову. Підставою задоволення позову в цій справі має бути необхідність застосування до спірних правовідносин приписів   статті 27 Закону № 1404-VІІІ   у редакції, яка була чинна до 28      серпня 2018 року, оскільки у процесі виконання судового рішення становище боржника було погіршеним у зв`язку із прийняттям змін до   статті 27 Закону № 1404-VІІІ, що суперечить   статті 58 Конституції України.
		41. Отже, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та скасування оскаржуваного рішення.
		42. Верховний Суд уважає, що факт повернення виконавчого документа стягувачу є належною та достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, водночас розмір такого виконавчого збору становить 10 відсотків фактично стягнутої суми, а не суми що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом.
		43. Відтак у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам   статті 27 Закону № 1404-VIII   та підлягає скасуванню.      
		44. На наведені обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		45. Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки судів попередніх інстанцій та приймаються Верховним Судом у якості належних.
		46. Стаття 351 КАС України   визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		47. Відповідно до частини першої   статті 351 КАС України   підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		48. Отже, зважаючи на приписи   статті 351 КАС України, касаційну скаргу позивача необхідно задовольнити, скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		VII. Судові витрати
		49. Відповідно до частини першої   статті 139 КАС України   при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього   Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		50. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат, а саме: у суді першої інстанції 840,80 грн судового збору; у суді апеляційної інстанції 1362,00 грн судового збору; у суді касаційної інстанції 1720, 00 грн судового збору, наявні підстави для їх стягнення з відповідача.
		Керуючись статтями   3,   341,   345,   349,   351,   356,   359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 адовольнити.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 640/32814/20 скасувати.
		3. Прийняти у справі № 640/32814/20 нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		4. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Джулай Ю.Ю. від 20 жовтня 2020 року №52436960 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 39 831,16 грн.
		5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (04212, м.Київ, вул. Маршала Тимошенко, 2Д, ЄДРПОУ 35018577) судовий збір у розмірі 3   922, 80 (три тисячі дев`ятсот двадцять дві гривні вісімдесят копійок).
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                          М. В. Білак
		 
		                                                                                          О.В. Калашнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...