Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 192/149/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: 61-11530ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		13 травня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 192/149/17
		провадження № 61-11530св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - селянське (фермерське) господарство «Сонячне»,
		 
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_2 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року у складі судді Стрельникова О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року у складі колегії суддів:  Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		31 січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до селянського (фермерського) господарства «Сонячне» (далі -  С(Ф)Г «Сонячне»), в якому з урахуванням уточнень просила:
		- стягнути з С(Ф)Г «Сонячне» на свою користь 8 864,01 грн заборгованості зі сплати орендної плати за 2014, 2015 роки, 5 907,84 грн - за 2016 рік, 10 043,60 грн - пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за     2015 рік за період з 01 липня 2016 року до 12 квітня 2018 року, за 2016 рік, 5 599,52 грн - пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за                     2016 рік, за період з 01 липня 2017 року до 12 квітня 2018 року, всього 30 414,97 грн;
		- розірвати договір оренди землі № 445, укладений між нею та С(Ф)Г «Сонячне» 30 вересня 2011 року та зареєстрований 30 березня 2012 року відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000240.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 30 вересня 2011 року між нею та С(Ф)Г «Сонячне» був укладений договір оренди землі № 445, відповідно до якого вона передала в оренду терміном на 15 років належну їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 048331 земельну ділянку площею 6,8880 га.
		Договором передбачена змішана форма оплати орендної плати, поєднана готівковою й безготівковою (натуральною) формою оплати, так і відповідними послугами. Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 11 договору орендна плата вноситься в грошовій формі не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі - до 01 липня наступного року та в натуральній формі - до                31 грудня поточного року.
		Вказувала, що відповідач не сплатив орендну плату у грошовій сумі за                2014-2016 роки, трактуючи істотні умови договору на власний розсуд, а саме, що орендна плата повинна сплачуватися лише у грошовій (готівковій) або тільки у натуральній формі.
		Посилаючись на систематичне порушення відповідачем умов договору оренди землі в частині сплати грошової форми орендної плати, просила позов задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від                13 грудня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. 
		Стягнуто з С(Ф)Г «Сонячне» на користь ОСОБА_2 14 771,85 грн заборгованості зі сплати орендної плати за 2014, 2015, 2016 роки,                                     9 822,05 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за                    2015 рік, за період із 01 липня 2016 року до 28 березня 2018 року та                                 5 333,72 грн пені за неналежне виконання договірних зобов`язань за                        2016 рік, за період із 01 липня 2017 року до 28 березня 2018 року, всього                  29 927,62 грн. 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення заборгованості зі сплаті орендної плати, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості та доведеності.
		Відмовляючи в задоволені позовних вимог про розірвання договору оренди, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем систематичної несплати відповідачем орендної плати. 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог щодо розірвання договору оренди, ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від                    13 грудня  2019 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання договору оренди, укладеного між сторонами, у урахуванням встановленого факту часткової сплати орендної плати відповідачем.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		01 серпня 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди скасувати, ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16, постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 390/777/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 614/805/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі                              № 484/301/18 (касаційне провадження № 61-39488св18), від 10 квітня                  2019 року у справі № 235/1628/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі                                   № 732/1799/17,  від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц щодо порядку вирішення спорів про розірвання договорів оренди землі (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення вимог про розірвання договору оренди землі, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні позову. 
		Суди не звернули увагу на те, що систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
		Витребувано з Солонянського районного суду Дніпропетровської області справу № 192/149/17 за позовом ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства «Сонячне» про стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.
		Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року справу № 192/149/17 призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Обставини справи
		Суди встановили, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії І-ДП №048331 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 6,9880 га, що розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області.
		30 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та С(Ф)Г «Сонячне» укладений договір оренди землі № 445, за умовами якого та на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки позивачка передала відповідачу в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею                6,9880 га, терміном на 15 років. 30 березня 2012 року договір зареєстрований відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000240.
		Пунктом 9 зазначеного договору оренди землі передбачено форму та розмір орендної плати. 
		Відповідно до пункту 9.1 орендар зобов`язався сплачувати орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі не менше 3 % нормативної грошової оцінки землі, а згідно пункту 9.2 - в натуральній формі: зерно фуражне - 1800 кг, хліб - 150 шт., борошно - 75 кг, макаронні вироби - 20 кг, крупа -            20 кг, олія - 25 кг, солома - 1000 кг, оранка городів - 0,35 га, м`ясо                   свинини - 6 кг, сало - 6 кг, гусятина - 10 голів та ритуальні послуги -                            2 000 грн.
		У пункті 11 укладеного договору сторони встановили, що орендна плата вноситься в такі строки: а) в грошовій формі - до 01 липня наступного року після кожного року оренди; б) у натуральній - до 31 грудня поточного року.
		Підпунктом г пункту 29 договору оренди передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендну плату.
		Також суди встановили, що відповідач протягом 2014-2017 року частково не виконував взяті на себе договірні зобов`язання з виплати орендної плати за договором оренди землі від 30 вересня 2011 року № 445, не у повному обсязі сплачував орендну плату на користь ОСОБА_2 .
		Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка зазначала, що розмір заборгованості з орендної плати за 2014-2015 роки становить 8 864,01 грн, за 2016 рік - 5 907,84 грн, що свідчить про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі, тому просила його розірвати.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті                    394 ЦПК України).
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою   ОСОБА_2 єнеправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження                                               № 61-41932сво18), постановах Верховного Суду України від 12 грудня                       2012 року у справі № 6-146цс12, від 28 вересня 2016 року у справі                               № 6-977цс16, постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 390/777/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 614/805/16-ц, від                         14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 (касаційне провадження                    № 61-39488св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 235/1628/16-ц, від                     10 квітня 2019 року у справі № 732/1799/17,  від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц щодо порядку вирішення спорів про розірвання договорів оренди землі (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Касаційна скарга підлягає задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та                   умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» у зазначеній редакції договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
		Згідно з положеннями статей 21, 22 Закону України «Про оренду землі» у вказаній редакції орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. 
		Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. 
		Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
		Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
		Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
		Аналіз вище вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
		Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня                  2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначила, що «у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».
		Суди під час розгляду справи, яка переглядається, встановили, що протягом 2014-2017 року відповідач не у повному обсязі виконував взяті на себе договірні зобов`язання з виплати орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди землі від 30 вересня 2011 року, заборгованість зі сплати орендної плати за 2014, 2015, 2016 роки становить 14 771,85 грн.
		Зокрема, суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не сплатив позивачці орендну плату за 2015 рік до 01 липня 2016 року, за 2016 рік до           01 липня 2017 року, дійшов висновку про стягнення на її користь                        29 927,62 грн, із яких 14 771,85 - заборгованість зі сплати орендної плати за 2014, 2015, 2016 роки; 9 822,05 - пеня за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2015 рік, за період із 01 липня 2016 року до 28 березня                    2018 року та 5 333,72 - пеня за неналежне виконання договірних зобов`язань за 2016 рік, за період із 01 липня 2017 року до 28 березня                       2018 року.
		З рішенням суду першої інстанції в задоволеній частині С(Ф)Г «Сонячне» погодилось та його не оскаржувало.
		Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. 
		Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про розірвання оспорюваного договору оренди землі з огляду на встановлений факт часткової сплати відповідачем на користь позивача орендної плати, не звернув увагу на те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Аналогічний висновок викладений Верховним Судом й у постановах, на які заявник посилається у касаційній скарзі. 
		За таких обставин підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження й колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення в оскарженій частині постановлені без додержання норм матеріального права. 
		Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового  судового рішення  не  потребує  встановлення  фактичних обставин справи, ухвалені у справі судові рішення в оскарженій частині підлягають скасуванню з прийняттям нового судового рішення в цій частині про задоволення позовних вимог.
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу                     ОСОБА_2 , скасовано ухвалені в справі судові рішення в оскарженій частині та ухвалено нове рішення в цій частині про задоволення вимог, судові витрати покладаються на відповідача.
		У зв`язку із наведеним із  С(Ф)Г «Сонячне» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги та касаційної скарг.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу   ОСОБА_2 задовольнити.
		Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області                              від 13 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства «Сонячне» про розірвання договору оренди земельної ділянки скасувати.
		Позов ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства «Сонячне» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.
		Розірвати договір оренди землі № 445, укладений 30 вересня 2011 року між ОСОБА_3 та селянським (фермерським) господарством «Сонячне» й зареєстрований 30 березня 2012 року відділом Держкомзему у Солонянському районі Дніпропетровської області за № 122508054000240, про оренду земельної ділянки площею 6,9880 га, що розташована на території Олександропільської сільської ради Солонянського району, Дніпропетровської області.
		Стягнути з селянського (фермерського) господарства «Сонячне» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги                         у розмірі  960,00 гривень, за подання касаційної скарги - 1 300,00 гривень.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 Головуючий                                                  М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                               С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                          В. С. Жданова
		 
		                                                                          А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                           В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...