Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4195/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.05.2021. Зареєстровано: 23.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: 22-ц/811/2814/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 466/4195/20            Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б. 
		Провадження № 22-ц/811/2814/20        Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		13 травня 2021 року м.Львів
		 
		 Справа № 466/4195/20
		 Провадження № 22ц/811/2814/20
		 
		Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		головуючого - Приколоти Т.І.,
		суддів : Савуляка Р.В., Шандри М.М.
		секретар Іванова О.О.
		з участю Притули Н.М.
		 
		розглянув апеляційну скаргу Товариства зобмеженою відповідальністю«Омега-Львів» на рішення Шевченківського районного суду м. Львова,ухвалене ум.Львові 19серпня 2020року ускладі судді Єзерського Р.Б., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» до ОСОБА_1 про визнання частково недійсними договорів,-   
		 
		встановив:
		12 червня 2020 року ТзОВ «Омега-Львів» звернулось з цим позовом. Просить визнати недійсними з моменту укладення договори купівлі-продажу майнових прав на квартиру: № 12/16 від 3 серпня 2016 року в частині п. 4.2., № 15/16 від 14 вересня 2016 року в частині п. 4.2., № 19/16 від 22 листопада 2016 року в частині п. 4.2. Вважає, що пункти 4.2. договорів, якими передбачено зобов`язання позивача сплатити на користь відповідача штраф у розмірі 5% від фактично оплаченої покупцем вартості майнових прав за кожен місяць такого прострочення у випадку прострочення позивачем з власної вини встановленого в договорах терміну введення в експлуатацію об`єкта будівництва та/або порушення строку, встановленого п. 2.2.2. договорів більш ніж як за один місяць, є недійсними з моменту укладення. В обґрунтування позову посилається на ст. 6 ЦК України, згідно якої сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Зазначає, що відповідно до ст. 549 ЦК України передбачений п. 4.2 договорів штраф, виходячи з встановленого способу його обчислення, фактично є пенею. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відтак, п. 4.2. договорів в якості «штрафу» визначено грошову суму, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення виконання, що суперечить положенню ч. 2 ст. 549 ЦК України. Просить позов задовольнити.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2020 року в позові відмовлено.
		Рішення суду оскаржив позивач. Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. 
		6січня 2020 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_1 посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.
		Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
		 
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
		 
		Встановлено, що між сторонами укладено договори купівлі-продажу майнових прав на квартиру № 12/16 від 3 серпня 2016 року, № 15/16 від 14 вересня 2016 року, № 19/16 від 22 листопада 2016 року. 
		Предметом цих договорів є купівля - продаж майнових прав на однокімнатні квартири на восьмому та дев`ятому поверхах у блок-секції 1 житлового будинку на АДРЕСА_1 .
		На виконання умов договорів відповідачем сплачено позивачу кошти в розмірі 2093 100 грн.
		У відповідності до п. 4.2. оспорюваних договорів у випадку прострочення відповідачем з власної вини встановленого в договорах терміну введення в експлуатацію об`єкта будівництва та/або порушення строку, встановленого п. 2.2.2. договорів (другий квартал 2017 року), більш як на один місяць, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5% від фактично оплаченої позивачем вартості майнових прав, визначеної у п. 3.1. договорів за кожен місяць такого прострочення. 
		Згідно із п. 2.2.2 договорів продавець зобов`язаний передати та/або направити відповідне повідомлення згідно п. 6.2. цих договорів в 2 кварталі 2017 року майнові права (квартиру під заселення та для оформлення права власності на покупця) після отримання декларації (акту, сертифікату), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його введення в експлуатацію, а також після проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виданого БТІ. 
		Передача майнових прав має відбутися в 2 другому кварталі 2017 року після отримання декларації (акту, сертифікату), що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджує його введення в експлуатацію.
		Зобов`язання позивача, які випливають із змісту договорів, перед відповідачем не виконано.
		Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
		Згідно із ст. 525 цього Кодексу одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. ст.530, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
		У відповідності до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
		Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
		Згідно із ст. 546 цього Кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
		Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
		Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Встановлено, що істотні умови вказаних договорів, зокрема оспорювані п. 4.2 договорів, складені і запропоновані відповідачу саме позивачем, що свідчить про вільне волевиявлення останнього, яке відповідало його внутрішній волі.
		З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що за своїм змістом застосований в п. 4.2 договорів вид забезпечення виконання зобов`язання превалює над формою. Такий вид забезпечення виконання зобов`язання відповідає ст. 546 ЦК України.
		З висновками суду першої інстанції належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
		Підстави для скасування рішення суду відсутні.
		Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-
		п о с т а н о в и в:
		   
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега-Львів» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 серпня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
		 
		Повний текст постанови складено і підписано 17 травня 2021 року.
		 
		Головуючий 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...