Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7438/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2021. Зареєстровано: 24.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"13" травня 2021 р.           Справа№ 910/7438/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Кравчука Г.А.
		суддів:            Козир Т.П. 
		          Коробенка Г.П. 
		 
		при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Васил`єва Т.С., самопредставництво
		від відповідача: Петровський В.В., адвокат, ордер серія КС № 768128 від 05.04.2021
		від третьої особи: не з`явився 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ
		на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 (повний текст складено 30.12.2020)
		у справі № 910/7438/20 (суддя Борисенко І.І.)
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваргалока", м. Київ
		за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державного підприємства "Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор", м. Київ
		про розірвання договору оренди та примусове виселення, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст і підстави позовних вимог.
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сваргалока" (далі - ТОВ "Сваргалока", відповідач) про розірвання Договору оренди № 7522 від 31.08.2016 та примусове виселення ТОВ "Сваргалока" з державного нерухомого майна - нежилих приміщень на 1-му поверсі будівлі загальною площею 274,30 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 39/1.   
		В обґрунтування заявленої у позові вимоги про розірвання Договору оренди №7522 від 31.08.2016, укладеного між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ "Сваргалока", позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов Договору, яке за його твердженням полягало в передачі в суборенду приміщень, на підставі Договору суборенди №4 від 18.10.2019 і яке суборендар використовує не за призначенням, а з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи та на частині асфальтованого майданчика площею 40,00 кв.м. неправомірно встановлено літню терасу без договору оренди.
		У відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що істотність порушення відповідачем Договору в даному випадку полягає в тому, що використовуючи майно під розміщення ресторану з нічним режимом роботи, що відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року №786, має іншу орендну ставку в розмірі 40%, призвело до втрат надходжень до Державного бюджету України від орендних платежів у значних розмірах.
		Ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 01.06.2020 місцевий господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державне підприємство "Український державний інститут з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" (далі - ДП "Укрдіпродор", третя особа).
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/7438/20 у задоволенні позову  Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 31.08.2016 № 7522 та примусове виселення відмовлено повністю.
		Стягнуто з РВ ФДМУ по м. Києву на користь ТОВ "Сваргалока" судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн. 
		Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що РВ ФДМУ по м. Києву в установленому законом порядку належними доказами не доведена протиправна, винна поведінка відповідача, порушення останнім істотних умов Договору. Як зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, посилання позивача на наведені в Акті обстеження від 24.12.2019 обставини не свідчать про порушення умов Договору саме відповідачем і, відповідно, не доводять істотність порушень умов Договору саме відповідачем, оскільки спірне приміщення передано в суборенду ТОВ "Базар Експрес" за погодженням з позивачем, тобто самостійно відповідачем не використовується, а літня тераса площею 41,00 кв.м. не входить до складу об`єкта оренди, тому питання її використання знаходиться поза межами регулювання спірного Договору і не може розглядатися судом як порушення умов укладеного між сторонами Договору оренди.
		За відсутності обґрунтованих підстав для задоволення позовної вимоги про розірвання спірного Договору, суд першої інстанції визнав такою, що не підлягає задоволенню і похідну від неї вимогу про примусове виселення відповідача з орендованого приміщення. 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у даній справі скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування ним норм матеріального права, не врахування актуальної судової практики, внаслідок чого судом першої інстанції зроблено помилкові висновки про те, що обставини, зазначені позивачем, не підтверджують наявності підстав для розірвання спірного Договору та примусового виселення.  
		Зокрема, доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що в межах спірних правовідносин РВ ФДМУ по м. Києву, яке є орендодавцем за Договором, виступає органом, що здійснює державну політику у сфері оренди і уповноважено забезпечувати контроль за використанням майна, переданого за цим Договором. А оскільки правовідносини суборенди мають похідний, залежний характер від відносин оренди, орендар (наймач) несе відповідальність за невиконання умов Договору, навіть якщо вони викликані порушеннями суборендаря (піднаймача). Так, Актом обстеження від 24.12.2019, складеним за участю представників орендодавця, балансоутримувача та суборендаря, було зафіксовано порушення умов п. п. 1.1 - 1.2 Договору оренди - нецільове використання державного майна (замість кафе - ресторан з нічним режимом роботи) та безоплатне використання державного майна під літню терасу. Порушення зазначених пунктів Договору оренди носить суттєвий характер, оскільки наслідком його є недоотримання обов`язкових надходжень до Державного бюджету України. Зазначені факти відповідачем жодним чином не спростовані, а сам Акт обстеження в судовому порядку не оскаржено. При цьому, позивач вважає, що найменування документа складеного за результатами обстеження (Акт, а не Звіт) не змінює суті цього документа. Проте, незважаючи на встановлені обставини, судом першої інстанції, на думку позивача, зроблено хибний та передчасний висновок про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами протиправної, винної поведінки відповідача щодо порушення ним істотних умов Договору.    
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
		Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2021 справу № 910/7438/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (суддя доповідач) Кравчука Г.А., суддів Козир Т.П. та Коробенка Г.П.
		З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи № 910/7438/20, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2020 витребувано матеріали даної справи у суду першої інстанції та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги.
		01.03.2021 матеріали справи № 910/7438/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/7438/20, справу призначено до розгляду на 22.04.2021.
		У судовому засіданні 22.04.2021 колегією суддів апеляційного господарського суду оголошено перерву до 13.05.2021. 
		Позиції учасників справи.
		06.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить визнати причини пропуску строку на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача поважними та поновити такий строк, прийняти даний відзив на апеляційну скаргу та долучити його до матеріалів справи, відмовити у задоволенні апеляційної скарги РВ ФДМУ по м. Києву, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
		За приписами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. 
		Мотивуючи заяву про поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на причини, які були зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, зокрема, перебуванням співробітників ТОВ "Сваргалока" на самоізоляції та неможливістю своєчасної передачі Адвокатському об`єднанню "ТОТУМ", з яким укладено Договір про надання правової допомоги №SO2255 від 07.07.2020, отриманої від позивача апеляційної скарги, що унеможливило належним чином підготувати та надати відзив у строк, встановлений ухвалою апеляційного господарського суду від 12.03.2021.
		Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що відповідно до вимог ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. При цьому учасник справи одночасно з поданням такої заяви має вчинити процесуальну дію (подати заяву, скаргу, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
		Водночас, згідно з п. 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
		З огляду на те, що пропущення відповідачем встановленого судом апеляційної інстанції строку для подання відзиву на апеляційну скаргу відбулося внаслідок  вжиття заходів по запобіганню поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) та у зв`язку з обмеженнями, пов`язаними з впровадженням карантину, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою від 12.03.2021, та прийняти до розгляду поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу позивача. 
		Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу наголошує на правомірності висновків суду першої інстанції та безпідставності доводів позивача, оскільки Акт обстеження від 24.12.2019 не є належним та допустимим доказом у розумінні вимог ГПК України, інших документів на підтвердження використання саме відповідачем орендованих приміщень для розміщення ресторану з нічним режимом роботи та земельної ділянки поруч з орендованим приміщенням позивачем не надано. При цьому, відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що перевірка відповідача, в результаті якої складено Акт обстеження від 24.12.2019, проведена позапланово, що, у свою чергу, не узгоджується з вимогами наказу Фонду державного майна України від 14.05.2012 №655 "Щодо виконання контрольних функцій Фонду державного майна України у сфері оренди". Відповідач зазначає, що вказаний наказ не допускає визначення обстеження контролюючим органом, як таке, що є плановим за умови не включення його до відповідного плану-графіку, проте проведення вперше чи лише один раз на рік.
		Зважаючи на те, що апелянтом не доведено допущення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення помилкового застосування норм процесуального та матеріального права, не дослідження обставин справи в повній мірі, відповідач просить суд апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду від 22.12.2020 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. 
		ДП "Укрдіпродор" не скористалося своїм правом, передбаченим  ч. 1 ст. 263 ГПК України, та не надало до апеляційного господарського суду письмового відзиву на апеляційну скаргу позивача, що згідно з ч. 3         ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. 
		21.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду  від РВ ФДМУ по м. Києву надійшли пояснення на відзив відповідача на апеляційну скаргу у даній справі, відповідно до яких позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Так, оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення відповідач не оскаржив до адміністративного суду ні індивідуальний акт РВ ФДМУ по м. Києву - наказ від 23.10.2019 №759, ні дії позивача по обстеженню орендованого нерухомого майна - Акт обстеження від 24.12.2019, зазначені документи є належними та допустимими доказами в обґрунтування підстав розірвання спірного Договору. Відтак, за твердженням позивача, суд першої інстанції надаючи оцінку вказаним документам на їх відповідність вимогам наказу ФДМУ від 14.05.2012 №655 вийшов за межі предметної юрисдикції, так як ці акти, видані суб`єктом владних повноважень, є чинними, в судовому порядку не оскаржені та не скасовані.
		Разом з тим, у даному поясненні позивачем надано додаткові пояснення до своєї апеляційної скарги, виходячи з нових обставин, які виникли після ухваленого Господарським судом міста Києва рішення від 22.12.2020.
		Враховуючи положення ч. 1 ст. 266 ГПК України, відповідно до яких особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити її протягом строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав щодо прийняття додаткових пояснень до апеляційної скарги, викладених у пояснені від 21.04.2021, оскільки вони подані за межами встановленого строку на апеляційне оскарження. Водночас, апеляційний господарський суд відзначає, що ухвалою від 13.05.2021 відмовлено у задоволенні усного клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи додаткових нових доказів, а саме: копій Звіту від 24.02.2021 та листа повідомлення від 07.04.2021 №30-10/2752. 
		Явка представників сторін.
		У судовому засіданні 13.05.2021 представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.
		Представник відповідача у судовому засіданні 13.05.2021 заперечив апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції у даній справі просив залишити без змін.
		В судове засідання представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому чинним процесуальним законом порядку.
		Відповідно до ч. ч. 2, 3   ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)      суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
		Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
		За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		З метою дотримання розумних строків вирішення спору судом, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, повідомленого належним чином про здійснення перегляду справи в апеляційному порядку.
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
		Як убачається з матеріалів справи, 31.08.2016 між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ТОВ "Сваргалока" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 7522 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення на 1-му поверсі будівлі загальною площею 274,30 кв.м. (реєстровий номер майна 05416892.1АААЛГ100), розміщене за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 39/1 (далі - приміщення), що перебуває на балансі Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" ( балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29 лютого 2016 року і становить 3 342 700,00 грн.
		Відповідно до п. 1.2 Договору майно передавалось в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи - 63,10 кв.м. та розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи - 211,20кв.м.
		За положеннями п. 3.1 Договору орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 28   000,00 грн.
		Договорами №7522/01 від 25.01.2017 та №7522/02 від 21.08.2019 в Договір внесено зміни, зокрема, щодо строку його дії  - до 30.06.2022 включно. 
		Крім того, Договором №7522/02 від 21.08.20219 внесено зміни:
		- до п. 1.1 розділу 1 спірного Договору, відповідно до яких слова "станом на 29 лютого 2016 року і становить 3   342   700 (три мільйони триста сорок дві тисячі сімсот)грн,00коп без ПДВ" замінити на "станом на 30.06.2019 року і становить 4   475   000 (чотири мільйони чотириста сімдесят п`ять тисяч) грн., 00 коп без ПДВ";
		- пункт 3.1 розділу 3 Договору викладено в такій редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - червень 2019року: 35   838 (тридцять п`ять тисяч вісімсот тридцять вісім)грн., 34 коп. Орендна плата за перший місяць оренди липень 2019 року встановлюється шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень місяць 2019 року." 
		За умовами розділу 5 Договору орендар зобов`язався, зокрема: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору (п. 5.1); своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні Договору оренди) (п. 5.3); забезпечувати збереження орендованого майна, запобігати його пошкодженню і псуванню, тримати майно в порядку, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, здійснювати проходи протипожежної безпеки (п. 5. 4); забезпечити орендодавцю і балансоутримувачу доступ на об`єкт оренди з метою контролю за його використанням та виконанням умов Договору (п. 5.5); не надавати третім особам право користування об`єктом оренди та інші права (повністю чи в певній частині), що випливають з цього Договору, крім передачі в суборенду (п.5.14 в редакції Договору №7522/01 від 25.01.2017). 
		Орендодавець згідно приписів Договору має право: контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання Договору та використання майна, переданого в оренду за Договором, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних заходів реагування (8.1); виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору або розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов цього Договору (п.8.2); здійснювати контроль за станом майна шляхом візуального обстеження та складання акта обстеження (п.8.3).  
		Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір діє до 30.06.2022 включно (з урахуванням змін внесених Договорами № 7522/01 від 25.01.2017 та 7522/02 від 21.08.2019).
		Пунктом 10.3 Договору передбачено, що зміни до умов      Договору або його розірвання допускається за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
		Судом першої інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача про зміну умов Договору щодо розміру орендної плати.
		Згідно з п. 10.7 Договору оренди передбачена можливість дострокового розірвання Договору на вимогу орендодавця, якщо орендар: користується майном не відповідно до умов Договору (пп. 10.7.1); навмисно або з необережності погіршує стан майна та іншого обладнання (пп. 10.7.2); систематично (більше трьох раз) порушує термін здійснення будь-яких платежів за цим Договором та не надав платіжні доручення до регіонального відділення (пп. 10.7.3); не робить згідно з умовами Договору ремонт орендованого майна (пп. 10.7.4); без письмового дозволу орендодавця передає орендоване нерухоме майно (його частину) у суборенду, укладає договори про сумісну діяльність, де внеском сторони є право на оренду орендованого за цим Договором майна (пп. 10.7.5 в редакції Договору №7522/01 від 25.01.2017); перешкоджає співробітникам орендодавця та балансоутримувача здійснювати перевірку стану орендованого майна (пп. 10.7.6); не переглядає орендну плату, в разі внесення змін до Методики, яка передбачає збільшення орендної плати (пп.10.7.7); не виконав зобов`язання п. 5.2 та /або 5.8 цього Договору (пп. 10.7.8).
		Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву листом від 10.06.2019 № 30-06/4849 погодило передання в суборенду спірного приміщення Товариству з обмеженою відповідальністю "Базар Експрес" (далі - ТОВ "Базар Експрес") та погодило розрахунок плати за суборенду державного майна (приміщення), що входить до складу орендованого за Договором оренди нерухомого майна № 7522 від 31.08.2016. Приміщення, на підставі Договору суборенди № 06/2019 від 10.06.2019 та акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 10.06.2019, передано в суборенду ТОВ "Базар Експрес".
		Листом від 18.10.2019 № 30-06/8471 РВ ФДМУ по м. Києву вдруге погодило передання в суборенду спірного приміщення ТОВ "Базар Експрес" та змінений розрахунок плати за суборенду державного майна (приміщення), що входить до складу орендованого за Договором оренди нерухомого майна № 7522 від 31.08.2016. Приміщення, на підставі Договору суборенди № 4 від 18.10.2019 та акту приймання-передачі державного нерухомого майна від 18.10.2019, передано в суборенду ТОВ"Базар Експрес" (суборендар).
		Дослідженням змісту актів наданих послуг та платіжних доручень до них за період з жовтня 2019 року до жовтня 2020 року суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Базар Експрес" перераховувало плату за користування суборендованим приміщенням відповідачу, а відповідач проводив відповідні розрахунки за Договором, перераховуючи орендну плату в бюджет та на рахунок третьої особи.
		Розмір орендної плати, з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць календарного року, з розподілом платежу за отримувачами в пропорції: 70% до державного бюджету, 30% на рахунок балансоутримувача, формувався та направлявся відповідачу третьою особою (балансоутримувачем).
		24.12.2019 представниками РВ ФДМУ по м. Києву було проведено обстеження державного нерухомого майна, яке є об`єктом оренди за спірним Договором. За результатами обстеження складено Акт, в якому зафіксовано такі порушення: (1) суборендар ТОВ "Базар Експрес" на підставі Договору суборенди від 18.10.2019 № 4 використовує майно загальною площею 274,30 кв.м. з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи; (2) на частині асфальтованого майданчика площею 41,00 кв.м. встановлено літню терасу без договору оренди. 
		Вважаючи вказані порушення істотними у відповідності з ст. 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 17 Закону України "Про  оренду державного та комунального майна" та п. 10.3 Договору позивач листом від 24.01.2020 №30-06/745 звернувся до відповідача з пропозицією про дострокове розірвання спірного Договору. 
		Внаслідок чого РВ ФДМУ по м. Києву звернулося до місцевого господарського суду з позовом у даній справі про розірвання спірного Договору та примусове виселення ТОВ "Сваргалока". В якості правової підстави для розірвання Договору позивач навів положення пункту 10.7 Договору, ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
		Предметом спору у даній справі є розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та примусове виселення.  
		Відповідно до приписів ст. ст. 11, 525, 526, 629 ЦК України договір як підстава для виникнення цивільних прав та обов`язків є обов`язковим для виконання сторонами.  
		Стабільність та обов`язковість договірних відносин втілена також у положеннях Цивільного кодексу України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором. 
		Підстави для зміни або розірвання договору визначені ст. 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Про зміну або розірвання договору в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
		Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
		Так, за ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України).
		Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення його умов стороною цього договору.
		Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
		Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
		Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 904/299/16.
		Розірвання договору (чи його зміна) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
		Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
		Натомість ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) врегульовано порядок зміни розірвання господарських договорів, за яким сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. ч. 2 - 4 ст. 118 ГК України).
		Проте ця норма не позбавляє сторону спору права реалізувати своє суб`єктивне право на зміну чи припинення договору та вирішити існуючий конфлікт у суді в силу прямої вказівки, що міститься у ч. 2 ст. 651 ЦК України. 
		Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у ч. 2 ст. 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб`єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17.
		Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду бере до уваги, що у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 904/299/16 зазначено про необхідність врахування висновків Верховного Суду щодо застосування ст. 651 ЦК України і при цьому не має значення тип договору чи його різновид, який розривається, оскільки норма ст. 651 ЦК України є загальною та застосовується до зобов`язань різних типів. 
		Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
		Положеннями ч. 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		Відносини з оренди майна, яке перебуває у державній власності, регулюються договором оренди та спеціальним законом - Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
		Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
		Згідно з положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
		Частиною 3 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.  
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
		Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
		Отже, підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов`язань, передбачених ст.783 ЦК України або договором оренди, що за змістом відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №916/917/17, від 16.06.2020 у справі № 904/983/18, від 19.09.2019 у справі №910/17012/15,  від 24.07.2019 у справі № 911/207/18. 
		Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції встановив, що підставами розірвання спірного Договору, укладеного між РВ ФДМУ по м. Києву і ТОВ "Сваргалока", позивач зазначив істотне порушення відповідачем умов Договору, а саме: передачу в суборенду на підставі Договору суборенди від 18.10.2019 №4 приміщення, яке суборендар використовує не за призначенням, а з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи, а також на частині асфальтового майданчика площею 40,0кв. м. встановлено літню терасу без договору оренди.  
		Правовою підставою для розірвання Договору позивач навів положення п. 10.7 Договору та ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України. 
		Так, у п. 10.7 Договору передбачена можливість дострокового розірвання Договору, зокрема у разі, якщо орендар користується майном не відповідно до умов Договору (пп.10.7.1), без письмового дозволу орендодавця передає майно (частини майна) в суборенду (пп. 10.7.5).
		На підтвердження фактичних підстав наявності порушень умов Договору з боку відповідача позивач послався на Акт обстеження від 24.12.2019, в якому зазначено, що в ході проведення позивачем обстеження було встановлено наступні порушення умов Договору: (1) Суборендар ТОВ "Базар Експрес" на підставі договору суборенди від 18.10.2019 № 4 використовує майно загальною площею 274,30 кв.м. з метою розміщення ресторану з нічним режимом роботи; (2) на частині асфальтованого майданчика площею 41,00 кв.м. встановлено літню терасу без договору оренди. 
		Відхиляючи доводи позивача, суд першої інстанції виходив з недоведеності зазначених обставин належними і допустимими доказами, а також з того, що наведені в Акті обстеження від 24.12.2019 порушення умов Договору не свідчать про їх вчинення саме відповідачем.
		Досліджуючи питання щодо використання об`єкта оренди не за цільовим призначенням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність зазначених обставин. 
		Так, позивач вказує, що п. 5.1 Договору передбачено використання орендованого майна  відповідно до його призначення та умов цього Договору. Майно передавалось як в оренду, так і в суборенду для розміщення кафе, що здійснює підакцизну діяльність - 63,10 кв. м., та не здійснює підакцизну діяльність - 211,20 кв.м. (п.1.2 Договору, п.1.2 Договору суборенди №4), проте суборендар, за твердженням позивача, використовує приміщення площею 274,30кв.м. для розміщення ресторану з нічним режимом роботи.
		Як вже зазначалось, на підтвердження вказаного порушення позивачем надано Акт обстеження від 24.12.2019. 
		Оцінивши зміст цього Акта, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що в ньому констатовано лише висновок представників позивача та балансоутримувача щодо використання суборендарем приміщення для розміщення ресторану з нічним режимом роботи, який не підтверджений будь-якими доказами та не містить відповідного нормативно-правового обґрунтування, а саме: назв і реквізитів законів чи інших нормативно-правових актів, вимоги яких були порушені, із зазначенням конкретної статті, пункту, розділу. При досліджені судом апеляційної інстанції матеріалів фотофіксації, що додаються до Акта обстеження від 24.12.2019, встановлено неможливість їх врахування, оскільки вони не містять реквізитів, які дозволили б ідентифікувати дату, місце їх створення, та відповідно - неможливість встановлення на підставі таких доказів обставин, які входять до предмета доказування, тобто неможливість перевірити відображені у них дані у підтвердження нецільового використання спірного об`єкта оренди.  
		Стосовно вказаного в Акті обстеження від 24.12.2019 порушення орендаря, яке полягає у користуванні майном не у відповідності до умов Договору у зв`язку з встановленням літньої тераси на частині асфальтового майданчика площею 41,00 кв.м. без договору оренди, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції  про те, що питання використання вказаного майданчика знаходиться поза межами регулювання Договору, й не може розглядатися судом як порушення умов спірного Договору. 
		Предметом спірного Договору є передача в строкове платне користування державного нерухомого майна - нежилих приміщення на 1-му поверсі будівлі загальною площею 274,30 кв.м. (реєстровий номер майна 05416892.1АААЛГ100), розміщене за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 39/1 (приміщення), що перебуває на балансі Державного підприємства Українського державного інституту з проектування об`єктів дорожнього господарства "Укрдіпродор" ( балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30.06.2019 і становить 4   475   000,00 грн. Тобто, за спірним Договором орендодавець не передавав, а орендар не приймав у строкове платне користування асфальтовий майданчик площею 41,00 кв.м., на якому встановлена літня тераса. 
		Позивачем не доведено належними доказами, що йому на праві власності (управління) належить вказаний об`єкт, а отже сумнівним є право позивача з можливим залученням третьої особи контролювати використання відповідачем цього майданчика на відповідність умовам спірного Договору.  
		При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що правовідносини, які виникають у процесі використання літніх майданчиків врегульовані Порядком розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві, затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.11.2013 №2027 (із змінами). За приписами цього Порядку підставою для розміщення відкритих (літніх) майданчиків є оформлена в установленому порядку довідка про функціональне призначення, а для розміщення сезонного майданчика - паспорт прив`язки, контроль за дотриманням суб`єктами господарювання вимог Порядку розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві здійснюється в межах своїх повноважень Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з правом видавати відповідні приписи, складати протоколи про адміністративне правопорушення з метою усунення виявлених порушень.   
		Оскільки позивач, як на правову підставу проведення 24.12.2019 обстеження, посилався на наказ Фонду державного майна України від 14.05.2012 №655 "Щодо виконання контрольних функцій Фонду державного майна України у сфері оренди" (далі - Наказ ФДМУ №655), п. п. 8.1, 8.3 Договору, судом першої інстанції правомірно проаналізовано відповідність прийнятого позивачем наказу №759 від 23.10.2019 "Про проведення обстеження", складеного Акта обстеження від 24.12.2019 вимогам  Наказу ФДМУ №655.
		Дійсно, Наказ ФДМУ №655 не містить порядку призначення та проведення перевірок, окрім зазначення, що підставою для проведення перевірки є щорічний план-графік, а за результатами такої перевірки складається звіт. 
		Статтею 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на час здійснення перевірки) контроль за використанням майна, переданого в оренду, покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.
		Відповідно до п. 1 Наказу ФДМУ №655 на Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва як орендодавців державного майна за укладеними ними договорами оренди покладено обов`язок здійснювати контроль, а саме: періодичний комплексний з оглядом об`єкта оренди (згідно з щорічними планами-графіками).
		Отже, контроль виконання умов договору оренди повинен здійснюватись виключно в порядку, визначеному Наказом ФДМУ №655 згідно з щорічними планами-графіками.
		Натомість, із наданого позивачем до позовної заяви плану-графіку проведення контрольних заходів на IV квартал 2019 року відділу контролю за виконанням договірних відносин та використання державного майна Регіонального відділення ФДМУ України по м. Києву вбачається, що він затверджений 24.10.2019, тобто на наступний день після видання позивачем наказу від 23.10.2019 №759 "Про проведення обстеження", яким визначалося обстеження спірного об`єкта оренди. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на день прийняття позивачем рішення про проведення зазначеного обстеження квартальний план - графік перевірок не був затверджений, а щорічного плану - графіку позивачем суду не надано, а тому проведену 24.12.2019 перевірку щодо огляду спірного об`єкта оренди слід вважати позаплановою, що не узгоджується з вимогами Наказу ФДМУ №655.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Поряд з цим, встановлене п. 8.1 Договору право позивача контролювати виконання договору оренди та використання об`єкта оренди не передбачає можливості проведення позивачем позапланової перевірки (не включеної до щорічного плану-графіку) та не визначає порядок проведення контрольних заходів та порядок оформлення результатів таких заходів в частині контролю виконання умов договору.
		Судом першої інстанції правомірно зауважено, що п. п. 8.1, 8.3 Договору містять різні форми контролю (контроль за виконанням умов Договору та використанням майна; контроль за станом майна відповідно), тому позиція позивача про те, що передбачений п.8.3. Договору акт обстеження може бути складений й у випадку проведення контрольних заходів за виконанням умов Договору та використанням майна, є передчасною та такою, що не ґрунтується на умовах Договору.
		Даний висновок суду першої інстанції узгоджується з вимогами п. 4 Наказу ФДМУ №655, який передбачає, що за результатами контрольних заходів особами, що його здійснювали, складаються звіти, що містять інформацію за напрямами, визначеними у пункті 1 цього наказу, а не акти обстеження.
		Крім того, як убачається з матеріалів справи, позапланова перевірка, яка була проведена 24.12.2019 представниками РВ ФДМУ по м. Києву, ДП "Укрдіпродор" здійснювалась без попередження та повідомлення орендаря, без його участі, хоча орендар має право бути присутнім при такому обстеженні для дачі відповідних пояснень, документів та заперечень, та примірник Акта обстеження орендарю (відповідачу) не вручався. Прийняття участі в такому обстеженні представника суборендаря та отримання ним копії цього акта не може свідчити про повідомлення відповідача про таке обстеження, оскільки позивач вказує про проведення обстеження об`єкта оренди саме з метою перевірки дотримання відповідачем умов Договору щодо використання цього майна та обґрунтовує складеним актом обстеження існування обставин для розірвання укладеного з відповідачем Договору. 
		Встановлені обставини спростовують помилкові твердження позивача в апеляційній скарзі про те, що незважаючи на найменування документа, складеного за результатами обстеження об`єкта оренди 24.12.2019 (Акт, а не Звіт), в ньому відображені істотні порушення відповідачем умов Договору, що є підставою для розірвання спірного Договору. 
		Також колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє безпідставні твердження позивача про те, що відсутність здійснення протягом року іншого обстеження орендованого державного майна, окрім проведеного 24.12.2019, виключає визнання проведеної перевірки позаплановою.
		Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що під час розгляду справи суд першої інстанції дослідив наведені позивачем обставини щодо недотримання відповідачем вимог Договору та співвідніс їх із підставами для розірвання договору, встановленими у цивільному законодавстві, дійшовши правомірного висновку про недоведеність належними та допустимими доказами наявність обставин для розірвання спірного Договору, у зв`язку з чим відсутні підстави і для примусового виселення відповідача з орендованого приміщення, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову у повному обсязі.
		При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що судом першої інстанції досліджувалися підстави розірвання спірного Договору, передбачені як положеннями ст. 651 ЦК України, так і ст. 783 ЦК України та п. 10.7 Договору.  
		З огляду на викладене, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.  
		Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне  застосування норм матеріального права. 
		За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно ст. 276 ГПК України   суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. 
		Судові витрати.
		Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на  позивача .
		Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/7438/20 залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 у справі №910/7438/20 залишити без змін.
		3. Матеріали справи №910/7438/20 повернути до місцевого господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		 
		Повний текст постанови складено 24.05.2021.
		 
		Головуючий суддя                                                            Г.А. Кравчук 
		 
		Судді                                                                                Т.П. Козир
		 
		                                                                                Г.П. Коробенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...