Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 276/1768/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2021. Зареєстровано: 24.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/286/17/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019060140000316

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Овруцький районний суд Житомирської області    
		 
		 
		              Справа № 276/1768/19
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2021 року                м. Овруч
		 
		Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 
		 ОСОБА_3 
		з секретарем судового засідання ОСОБА_4 , 
		з участю: прокурора ОСОБА_5 , 
		обвинуваченого ОСОБА_6 , 
		захисника ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12019060140000316 від 02.09.2019 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, останній раз 24.04.2019 Володарсько-Волинським районним судом Житомирської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років та 10 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки та 6 місяців, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		02 вересня 2019 року близько 12 год. 00 хв. у ОСОБА_6 , який знаходився неподалік домоволодіння, що по АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел на розбійний напад, поєднаний з проникненням на огороджену територію вказаного домоволодіння, з метою заволодіння грошовими коштами, належними ОСОБА_8 .
		У вказаний день, час та місці ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, за допомогою сили рук та ніг переліз через дерев`яний паркан, тим самим проник на територію вказаного домоволодіння, та в послідуючому вчинив розбійний напад на ОСОБА_8 , під час якого, погрожуючи вбивством потерпілій, ОСОБА_6 обома руками штовхнув ОСОБА_8 , яка сиділа на вказаній лавці, від чого остання впала на землю. Після цього, ОСОБА_6 , підійшовши до ОСОБА_8 , наніс їй кулаками обох рук два удари по голові і один удар по тілу потерпілої та пред`явив вимогу про передачу йому наявних у неї грошових коштів. На дану вимогу ОСОБА_8 відмовила ОСОБА_6 , на що останній, забравши у ОСОБА_8 дерев`яну палицю, яку вона використовує для ходьби, наніс останньою потерпілій два удари по правому передпліччю та один удар по тілу потерпілої, після чого руками з кишені кофти ОСОБА_8 викрав грошові кошти в сумі 2310 грн. 00 коп., які переклав у кишеню своїх штанів. Після цього залишив місце вчинення злочину.
		Своїми умисними діями ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_8 тілесне ушкодження у вигляді рваної рани правого передпліччя, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, фізичний біль, а також заподіяв останній матеріального збитку на загальну суму 2310 грн. 00 коп.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково і показав, що 2 вересня в смт. Хорошів він вживав алкогольні напої з зятем потерпілої ОСОБА_9 біля гаражів, які знаходяться на відстані близько 300 м. від будинку потерпілої. Він був дуже п`яний, погано пам`ятає, що відбувалось. ОСОБА_9 запропонував піти до тещі позичити гроші, щоб далі пити. Вони пішли провулком, ОСОБА_9 показував дорогу. Прийшли до великого цегляного будинку, огородженого дерев`яним парканом з дерев`яною хвірткою. Як він зайшов на подвір`я  не пам`ятає. Пам`ятає, що він намагався відкрити клямку хвіртки. Відкрив ОСОБА_9 . На подвір`ї була дерев`яна лавочка, на якій сиділа потерпіла. Він почав на потерпілу матюкатися. Потерпіла почала битися палкою, вдарила його по плечах. Він чи ОСОБА_9 , він точно не пам`ятає, відштовхнув її рукою. Хто взяв гроші він чи зять потерпілої  не пам`ятає. До будинку він не заходив, все відбувалося у дворі. На крик потерпілої прибігла якась жінка. Він пішов з двору далі пити, де дівся ОСОБА_9  він не пам`ятає. Гроші були у нього. Він пішов до магазину, купив горілку, пиво та цигарки. Залишилося близько 600 гривень, поліція їх забрала. В ході додаткового допиту обвинувачений фактично свою вину не визнав, показав, що він прийшов у двір до потерпілої за пропозицією ОСОБА_10 , що позичити у неї гроші на алкогольні напої. Він потерпілу не чіпав, лише відштовхнув її, коли вона почала битися палкою. Гроші у потерпілої забрав ОСОБА_11 . До будинку він не заходив. Потерпіла вигороджує свого зятя. Конфліктів чи неприязних відносин ні з потерпілою, ні з ОСОБА_12 у нього не було, тиску працівниками поліції на нього не чинилося. Стверджує, що слідчий експеримент він не пам`ятає, бо був у стані алкогольного сп`яніння. 
		Потерпіла ОСОБА_8 показала в судовому засіданні, що у день, вказаний в обвинувальному акті, вона вийшла з хати, збиралася йти до магазину. Вона саме отримала пенсію, і гроші поклала в кишеню безрукавки, в яку була вдягнена. Коли вона сиділа на лавці у себе в дворі, наглядно знайомий їй чоловік перестрибнув через паркан. Вказала в залі суду на обвинуваченого і сказала, що це саме цей чоловік. Обвинувачений був п`яний, від нього було чутно запах алкоголю. Він забрав у неї палицю, на яку вона опиралася під час ходьби, цією палицею вдарив її по голові і почав вимагати гроші. Вона почала кричати. Чоловік їй погрожував, що вб`є, якщо вона не перестане кричати. Потім взяв у неї шмат тканини та заштовхнув їй до рота. Обвинувачений наносив удари палицею, руками і ногами їй по голові, по руці, в ділянку грудей. Забрав гроші, які були в кишені безрукавки. Потім він схопив її за волосся і почав тягнути до хати, вимагаючи віддати гроші, які є в хаті. Але до хати він її не дотягнув, пішов туди сам. Вона втратила свідомість, отямилася вже в лікарні. Обвинувачений збитків їй не відшкодував, від працівників поліції вона отримала частину грошей. Також згодом вона виявила, що з будинку зникли золоті вироби. Просить суворо покарати обвинуваченого.
		Свідок ОСОБА_11 показав суду, що потерпіла  це його теща, він з нею проживає в одному будинку. В день, коли все сталося, його не було вдома, він ходив до аптеки. Коли повернувся тещі вдома не було, на подвір`ї були родичі, які його вигнали, що трапилося - йому не говорили. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_6 побив бабу і її забрала швидка допомога. ОСОБА_6 він знав, раніше вживав з ним разом алкогольні напої. ОСОБА_6 приходив раніше до нього у двір, але в хаті не був. Знає, що на той час у баби були гроші. Після того, що сталося, ОСОБА_6 двічі приїжджав до них, один раз разом зі своїм братом, просив у потерпілої вибачення. Після того, як потерпіла сказала йому відшкодувати збитки  більше не приїжджав. Він давав дозвіл слідчому на огляд його будинку і на проведення в ньому слідчого експерименту.
		З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, наданих стороною обвинувачення, встановлено наступне.
		Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02.09.2019 ОСОБА_8 звернулась до Хорошівського ВП з заявою, зі змісту якої випливає, що 02.09.2019 близько 12 год. 00 хв. особа чоловічої статі, відомий як « ОСОБА_13 » з Волянщини, проник на територію подвір`я, що в АДРЕСА_2 , та застосовуючи насильство у вигляді нанесення ударів заволодів грошовими коштами в сумі 2300 грн.
		Згідно з протоколом огляду місця події від 02.09.2019 та фототаблицею до нього оглянуто домогосподарство по АДРЕСА_2 , яке перебуває в користуванні ОСОБА_8 , описано та сфотографовано територію домоволодіння, вхідну хвіртку на подвір`я, місце біля лавочки, де на неї напав чоловік, лавочку, дерев`яну палицю, за допомогою якої чоловік наносив тілесні ушкодження ОСОБА_8 , подвір`я на території домоволодіння та обстановку в будинку. В ході проведення огляду вилучено дерев`яну палицю. 
		З протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02.09.2019 вбачається, що ОСОБА_8 впізнала на фотознімку № 3 із зображенням ОСОБА_6 , особу, яка здійснила на неї розбійний напад.
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 10.10.2019 та фототаблиці до нього встановлено, що ОСОБА_8 показала на місці, як, де, коли та за яких обставин ОСОБА_6 переліз до неї у двір через паркан, забрав у неї палицю, наносив їй удари, забрав гроші. 
		В ході проведення слідчого експерименту 03.09.2019, зафіксованому у протоколі та фототаблиці до нього, ОСОБА_6 в присутності захисника показав на місці, як, де, коли та за яких обставин він проник до двору ОСОБА_8 , вихопив дерев`яну палицю з рук потерпілої, наніс кілька ударів палицею та три удари кулаками, забрав з кишені гроші, куди затягнув потерпілу до будинку, де наніс удар в груди, заховав мобільний телефон, підпер вхідні двері дерев`яним бруском. 
		Відповідно до висновку експерта № 3183 від 18.10.2019 при огляді ОСОБА_8 , 1933 р.н., в медичному закладі 02.09.19р. була виявлена рвана рана правого передпліччя, але точна локалізація, розміри, форма при цьому не вказані, що не дозволяє висловитися достовірно про характер травмуючого предмету. Вказане тілесне ушкодження могло виникнути від дії твердого тупого з обмеженою контактуючою поверхнею предмету, не виключено від нанесення одного удару. Вищевказане тілесне ушкодження у ОСОБА_8 відноситься до категорії легких з короткочасним розладом здоров`я, могло виникнути 02.09.19. р. при обставинах, вказаних в ухвалі суду, а також під час проведення слідчого експерименту як з підозрюваним ОСОБА_6 (частково), так і з самою потерпілою, також частково.
		В представлених медичних документах на ім`я ОСОБА_8 відсутній опис будь-яких видимих тілесних ушкоджень в ділянці шкіри волосистої частини голови, обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок (крім правого передпліччя), які б дозволяли судити про характер, кількість, локалізацію, форму травмуючого предмету. Таким чином виставлений діагноз: «ЗЧМТ; струс головного мозку; забій м`яких тканин обличчя, а також забій грудної клітини» в заключенні не вказується.
		При виникненні рани на правому передпліччі у ОСОБА_8 потерпіла могла знаходитись в будь-якому положенні (стоячи, сидячи, лежачи) а, місце локалізації ушкодження було доступне для дії травмуючого фактору. 
		Таким чином, оскільки на шкірі волосяної частини голови та обличчя не описані видимі тілесні ушкодження, а також в медичних документах відсутня клінічна симптоматика струсу головного мозку, вказаний діагноз в підсумках не вказується.
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 313-2019 від 15.10.2019 ОСОБА_6 в даний час виявляє клінічні ознаки розладу особистості та поведінки внаслідок вживання алкогольних напоїв, стан компенсації. Однак вищевказані зміни зі сторони психіки у ОСОБА_6 не досягають ступеню психічного захворювання, лежать в межах патології особистості та не позбавляють його здатності на даний час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_6 в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, психічним захворюванням, недоумством не страждав, та в тимчасовому розладі психічної діяльності (алкогольному психозі, реактивному стані, патологічному сп`янінні, патологічному афекті), який би позбавляв його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними  не перебував. В період скоєння злочину знаходився у стані простого алкогольного сп`яніння. Міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому протиправні вчинки, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на даний час. По своєму психічному стану не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру. 
		У ОСОБА_6 на перший план виступає емоційна холодність, настороженість, егоцентричність, стенічний тип реагування, викривлення морально- етичних принципів. Відчуття дистанції знижено, однак межу дозволеного не порушує. Тип фрустраційних реакцій з самозахистом свого «Я», зі схильністю до роздратувань. Пізнавальна діяльність психіки, а саме пам`ять, увага, мислення збережені. Інтелект відповідає отриманій освіті, віку та способу життя. Індивідуально-психологічні властивості знаходяться в межах патології характеру по алкогольному типу, яких-небудь властивостей психіки, які мають виражений характер і могли б справляти істотний вплив на його поведінку - не виявляє, в момент вчинення кримінального правопорушення в стані фізіологічного афекту - не перебував. Під час вчинення інкримінованого йому діяння у будь-якому вираженому емоційному стані - не перебував.
		З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 02 вересня 2019 року встановлено, що 0 15 год.00 хв. було затримано ОСОБА_6 , у якого в присутності захисника виявлено та вилучено 1 грошову купюру номіналом 500 грн., 2 грошові купюри номіналом 50 грн., 3 грошові купюри номіналом 5 грн., 2 грошові купюри номіналом 1 грн., кофту темного кольору з плямою бурого кольору на передній поверхні.
		З протоколу огляду предмету від 02 вересня 2019 року та фототаблиці до нього вбачається, що оглянуто кофту темного кольору, яка була вилучена у ОСОБА_6 . Кофта з темними відтінками та вставками білого кольору. Переважна більшість кофти має сірий колір та чорну горизонтальну смугу, окрім верхньої частини кофти, а саме від грудної клітини до верху має білий колір та горизонтальні смуги чорного кольору. На передній (лицьовій) частині кофти у верхній половині на білих полосах виявлено декілька невеликих плям бурого кольору різних діаметрів та форм, які ззовні схожі на плями крові.
		Вказана кофта була поміщена до спецпакету № 4388690 та опечатана.
		Постановою від 02.09.2019 грошову купюру номіналом 5 грн Ю37762221; грошову купюру номіналом 1 грн УУ7443323; грошову купюру номіналом 1 грн Т34965927; грошову купюру номіналом 50 грн Т30448853; грошову купюру номіналом 5 грн ЮБ0234077; грошову купюру номіналом 5 грн УД8619952; грошову купюру номіналом 50 грн СИ8435204; грошову купюру номіналом 500 грн ЦБ2982059; кофту темного кольору: сірий низ, білий верх у чорну горизонтальну смугу з плямою бурого кольору на передній поверхні, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Хорошівського ВП.
		З розписки потерпілої ОСОБА_8 вбачається, що від працівників поліції вона отримала частину грошових коштів, які у неї були викрадені, в сумі 617 грн.
		 
		Враховуючи вище викладене, дослідивши докази, які були надані суду, розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаними із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, та застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, з проникненням у сховище (розбої), а його дії необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України.
		ОСОБА_6 також обвинувачується у тому, що після нападу на ОСОБА_8 на подвір`ї її домоволодіння він з метою подолання опору потерпілої, яка кликала на допомогу, застосовуючи фізичну силу рук, завів ОСОБА_8 в середину приміщення будинку за вказаною адресою, де кулаком правої руки наніс один удар в область грудної клітки потерпілої та, погрожуючи вбивством, пред`явив вимогу про передачу наявних у неї інших грошових коштів, однак отримавши відмову, залишив місце вчинення злочину. Проте потерпіла в судовому засіданні показала, що нападник тягнув її до будинку, проте не дотягнув, вона втратила свідомість. Таким чином, ні показаннями потерпілої, ні показаннями обвинуваченого, ні іншими доказами не підтверджується, що напад відбувся або продовжився в будинку, що ОСОБА_6 вчиняв дії, які утворюють об`єктивну сторону розбою  застосовував насильство, погрожував його застосуванням, або заволодівав чужим майном, перебуваючи в будинку. Зникнення золотих прикрас з будинку, про що повідомила потерпіла під час допиту в суді, виходить за межі обвинувачення та не підтверджується іншими доказами. Таким чином, наявність такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло під час розбійного нападу, суд вважає недоведеним поза розумним сумнівом.
		Щодо наявності кваліфікуючої ознаки  проникнення у сховище суд звертає увагу на таке.
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 19 листопада 2018 року у справі № 205/5830/16-к зробила висновок щодо застосування норм права, відповідно до якого огороджена територія, у тому числі приватного домоволодіння, може бути віднесена за своїми ознаками до поняття «сховище», виходячи з характеру огорожі (розміру, конструкції, цілісності тощо), наявності інших пристосувань, засобів (охорони, сигналізації, собак, освітлення, засувів, гачків, замків на воротах і хвіртках тощо), які об`єктивно перешкоджають вільному доступу сторонніх осіб, а також інших ознак, які дозволяють ідентифікувати вказану територію як таку, що має призначення постійного або тимчасового зберігання матеріальних цінностей (тобто є сховищем).
		При цьому в кожному конкретному кримінальному провадженні, де обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК (ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК) включає кваліфікуючу ознаку «проникнення у сховище», належить встановити об`єктивні обставини, які дозволяють ідентифікувати відповідне місце чи територію як «сховище». Ці обставини, з огляду на положення ст. 91-94 КПК, підлягають обов`язковому доказуванню, а зібрані та надані суду докази - відповідній оцінці.
		У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 6 листопада 2009 року, під сховищем пропонувалося розуміти «певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо».
		Схоже визначення поняття «сховище» міститься у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року в справі №5-33кс12: «під поняттям «сховище» слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища».
		Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.
		З огляду на це, належним чином огороджена територія домоволодіння, яка використовується для постійного чи тимчасового зберігання майна, як правило, може бути визнана сховищем.
		Відсутність загальної доступності подвір`я, а тим більше наявність на ньому пристосувань, засобів, які перешкоджають доступу сторонніх осіб (собак, освітлення, засувів чи гачків, а тим більше, замків на воротах та хвіртках), огорожі, яка за своїми розмірами, матеріалами, конструкцією призначена обмежити чи утруднити доступ сторонніх осіб, вказує на те, що таке подвір`я в кримінально-правовому розумінні набуває статусу сховища. Про те, що подвір`я виконує роль сховища, вказує його фактичне використання для зберігання майна.
		З протоколу огляду місця події від 02.09.2019 та фототаблиці встановлено, що територія домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_8 огороджена дерев`яним парканом, вхід на подвір`я здійснюється через дерев`яну хвіртку. Дерев`яний паркан є суцільним, не містить пошкоджень чи проломів, висотою майже у людський зріст, має хвіртку, яка зачиняється, таким чином, перетворює подвір`я на повністю закритий простір, доступ до якого є явно обмеженим наявними конструкціями. Як видно з фототаблиці, територія подвір`я фактично використовувалася для зберігання майна (дров, драбин, відер, столів, господарських речей). Під час слідчого експерименту ОСОБА_6 показував, як він відчиняв вхідну хвіртку  відкрив клямку до неї, яка була зачинена, при цьому клямка не має пристосувань для відкриття з вулиці, а відкривається лише з середини, з двору, що свідчить про явне для оточуючих обмеження доступу до подвір`я. Таким чином, сукупність усіх вказаних ознак дає підстави визначити подвір`я ОСОБА_8 як сховище.
		У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 569/1111/16-к вказано, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» у складі розбою, суд після встановлення фактичних ознак складу вчиненого кримінального правопорушення повинен перевірити, як ці ознаки співвідносяться з ознаками складу злочину кримінально-правової норми, передбаченої у ч.3 ст.187 КК України. 
		Як зазначається в постанові ВСУ від 15 листопада 2012 року в справі №5-15кс12в, при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.
		Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.
		Оцінюючи фізичні критерії проникнення суд встановив, що: 1) ОСОБА_6 потрапив на територію подвір`я потерпілої, що є сховищем, бо відповідає сукупності ознак сховища; 2) потрапив на територію подвір`я, перелізши через паркан, тобто долаючи перешкоди, при цьому подвір`я було повністю огороджене, а хвіртка зачинена зсередини, тобто режим доступу був обмежений. Встановлюючи спосіб проникнення ОСОБА_6 у двір суд надає перевагу показанням потерпілої, оскільки обвинувачений сам в судовому засіданні показав, що був дуже п`яний і не пам`ятає, як потрапив у двір.
		З`ясовуючи юридичні критерії проникнення судом встановлено, що: 1) у ОСОБА_6 не було жодного права перебувати у дворі потерпілої, оскільки він там не проживав, його туди не запрошували. Показання ОСОБА_6 про те, що він прийшов туди разом з родичем потерпілої ОСОБА_12 спростовуються показаннями потерпілої та самого ОСОБА_14 , даними ними в судовому засіданні; 2) усвідомлення ОСОБА_6 , що він знаходиться в чужому домоволодіння, та те, що він прийшов туди з визначеною метою - за грошима. 
		Доводи обвинуваченого, що під час проведення слідчого експерименту з його участю він перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому не памятає, що він розказував і показував в ході даної слідчої дії, суд визнає неспроможними, оскільки ОСОБА_6 був затриманий 02.09.2019, слідчий експеримент проводився 03.09.2019, тобто через добу після затримання, під час проведення слідчого експерименту був присутній захисник та поняті, ніяких зауважень, заперечень чи клопотань від учасників слідчої дії не зафіксовано.
		Обираючи ОСОБА_6 міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься відповідно до ст. 12 КК України до категорії особливо тяжких злочинів, також дані про його особу. Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 04.12.2017 з діагнозом: хронічний алкоголізм, раніше неодноразово судимий, у тому числі за корисливі злочини, останній раз вироком Володарсько-Волинського районного суду від 24.04.2019 за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років та 10 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком 2 роки та 6 місяців. 
		Обставин, які б відповідно до ст. 66 КК України пом`якшували покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочину, вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння та щодо особи похилого віку.
		Враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, злочин скоїв під час іспитового строку, встановленого йому вироком Володарсько-Волинського районного суду від 24.04.2019, виходячи з вимог ч. 3 ст. 78, ст. 71 КК України, п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, суд приходить до висновку, що йому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, частково приєднавши невідбуте покарання за попереднім вироком.
		Підстав для застосування відносно ОСОБА_6 положень ст. ст. 69, 75 КК України судом не вбачається.
		Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати відсутні.
		ОСОБА_6 обирався запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого сплинув. Клопотань в про обрання нових запобіжних заходів, поданих в порядку, передбаченому главою 18 КПК України, до суду не надійшло. 
		Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст.100 КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, і призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Володарсько-Волинського районного суду від 24.04.2019 і остаточне покарання ОСОБА_6 визначити у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6  рахувати з моменту фактичного затримання в порядку виконання вироку. 
		Відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання попереднє ув`язнення з 02.09.2019 по 03.11.2019 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
		Речові докази: дерев`яну палицю  знищити, грошові кошти в сумі 617 грн.  залишити власниці ОСОБА_8 , кофту  повернути власнику ОСОБА_6 . 
		На вирок суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку вручається обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення. 
		 
		 
		Головуюча суддя ОСОБА_1 
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		 
		 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...