Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/10817/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2021.
Дата набрання законної сили: 21.05.2021
Номер судового провадження: 61-9656ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 травня 2021 року
		місто Київ
		 
		справа № 753/10817/16-ц
		провадження № 61-9656св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідачі: Державне агентство автомобільних доріг України, Дочірнє підприємство «Житомирський облавтодор» Публічного акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Служба автомобільних доріг у Житомирській області,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Служби автомобільних доріг у Житомирській області на постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Стислий виклад позиції позивача
		ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у червні 2016 року звернулися до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, та просили ухвалити рішення, яким:
		-                   стягнути з Державного агентства автомобільних доріг України (далі - Укравтодор) та Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - ДП «Житомирський облавтодор») солідарно на користь ОСОБА_3 44 875, 24 грн суми відшкодування майнової шкоди та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 642 розмірів мінімальних заробітних плат на час ухвалення рішення;
		-                   стягнути з Укравтодору та ДП «Житомирський облавтодор» солідарно на користь ОСОБА_1 318 329, 44 грн відшкодування майнової шкоди;
		-                   стягнути з Укравтодору та ДП «Житомирський облавтодор» солідарно на користь ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 362 розмірів мінімальних заробітних плат на час ухвалення рішення.
		Позивачі обґрунтовували позовні вимоги тим, що 30 квітня 2015 року ОСОБА_1 рухалася на власному автомобілі марки Nissan Micra, державний номер НОМЕР_1 . Разом з нею у автомобілі перебували її мати ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Під час руху поблизу с. Радулино Баранівського району Житомирської області на ділянці автодороги Васьковичі-Шепетівка на 123 км+150 м колесо автомобіля потрапило у вибоїну на дорозі, вона втратила керування, автомобіль з`їхав у кювет, зіткнувся з деревом та перевернувся.
		У результаті ДТП позивачі отримали різних ступенів тяжкості тілесні ушкодження. Також позивачі зазнали моральних страждань.
		Крім того, у результаті ДТП зазнав механічних пошкоджень автомобіль позивача ОСОБА_1 .
		Позивачі просили стягнути солідарно з відповідачів відшкодування за завдану їм моральну та майнову шкоду, посилаючись на те, що бездіяльність відповідачів під час утримання дорожнього покриття, невстановлення попереджувальних знаків про неякісний стан дороги, призвела до ДТП.
		Стислий виклад заперечень відповідачів
		ДП «Житомирський облавтодор» позовні вимоги не визнало, вважало, що є неналежним відповідачем у справі, оскільки є виконавцем послуг, замовником яких є Служба автомобільних доріг у Житомирській області. Ділянку дороги, де сталося ДТП, обслуговує ДРП-2 філії «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор». Вважало, що виконано належним чином всі роботи, які були замовлені Службою автомобільних доріг у Житомирській області та відображені в актах дефектів, що підтверджується актами приймання будівельних робіт. Стверджувало, що саме Служба автомобільних доріг у Житомирській області є відповідальною за стан дорожнього покриття та несе відповідальність за збитки, пов`язані з його неналежним станом.
		Також вважало, що причиною ДТП є недодержання водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, оскільки під час керування автомобілем вона не врахувала стан дорожнього покриття та не обрала безпечний швидкісний режим, а тому відсутні підстави для відповідальності зі сторони дорожніх служб.
		Укравтодор позовні вимоги не визнало, зазначило, що є неналежним відповідачем за пред`явленими позовними вимогами, так як за нормами чинного законодавства України Укравтодор є уповноваженим органом з управління автомобільними дорогами, який вправі створювати відповідні організації та делегує їм свої повноваження щодо належного утримання доріг, тому не є особою, яка є відповідальною за відшкодування шкоди, завданої внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг у Житомирській області. Зазначило, що ділянка дороги, де сталося ДТП за участю позивачів, перебуває на балансі Служби автомобільних доріг у Житомирській області, яка і здійснює управління та утримання цієї автомобільної дороги, а Служба автомобільних доріг України не є відповідальною за зобов`язаннями із відшкодування шкоди, завданої неналежним утриманням цієї ділянки дороги. Вважало, що позивачі не довели факт дотримання водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та не надали доказів відсутності вини самого водія в ДТП, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні її позовних вимог.
		Служба автомобільних доріг у Житомирській області просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначила, що свої обов`язки з належного утримання автомобільної дороги виконала, а обов`язок із забезпечення (створення) безпечних умов дорожнього руху покладено саме на ДП «Житомирський облавтодор».
		Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах а в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , задоволено частково.
		Стягнуто на користь ОСОБА_3 із Служби автомобільних доріг у Житомирський області 42 118, 60 грн відшкодування завданої їй майнової шкоди та 2 390 166, 00 грн компенсації завданої моральної шкоди, разом - 2 432 284, 60 грн.
		Стягнуто на користь ОСОБА_1 із Служби автомобільних доріг у Житомирській області 265 678, 14 грн компенсації на відшкодування завданої їй майнової шкоди та 1 347 726, 00 грн компенсації за завдану моральну шкоду, разом - 1 613 404, 14 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Суд першої інстанції обґрунтовував ухвалене рішення тим, що встановлено та доведено факт порушення правил, норм та стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме невжиття заходів з ліквідації вибоїни на відрізку автошляху, який знаходиться на 123 км+150 м автодороги Старокостянтинів-Шепетівка, поблизу с. Радулино Баранівського району Житомирської області. Саме ця обставина стала причиною дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30 квітня 2015 року приблизно о 19:15 год., що призвело до пошкодження транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 і заподіяння пасажиру ОСОБА_3 та водію ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та моральної шкоди всім пасажирам транспортного засобу.
		Вирішуючи питання про відповідальну особу за заподіяння шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для накладення солідарної відповідальності на всіх відповідачів. У разі, коли шкоду завдано підрядником, який діяв за завданням замовника та під його контролем за безпечним виконанням робіт, відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України відшкодувати її повинен замовник. За встановлених обставин, а також враховуючи вимоги статей 10, 13 Закону України «Про автомобільні дороги», статті 9 Закону України «Про дорожній рух», суд першої інстанції дійшов висновку, що нести відповідальність за завдану позивачам шкоду зобов`язана Служба автомобільних доріг у Житомирській області.
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області задоволено частково, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позовні вимоги задоволено частково. 
		Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь ОСОБА_3 42 118, 60 грн відшкодування майнової шкоди та 200 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь ОСОБА_1 265 678, 14 грн відшкодування майнової шкоди та 100 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. 
		Зобов`язано ОСОБА_1 після відшкодування шкоди у зв`язку із пошкодженням автомобіля Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , передати його Службі автомобільних доріг у Житомирській області. 
		Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Житомирській області на користь ОСОБА_2 , в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_1 , 50 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що відповідно до встановлених фактичних обставин справи відповідальною особою, на яку покладено обов`язок контролювати належний стан автомобільних доріг, є Служба автомобільних доріг у Житомирській області.
		Твердження Укравтодору у відзиві на апеляційну скаргу про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати частину п`яту статті 1187 ЦК України, апеляційний суд визнав помилковим, оскільки не установлено завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
		Доводи Укравтодору про необхідність дослідження обставин дотримання ОСОБА_1 правил дорожнього руху апеляційний суд визнав такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, доказів, які давали б підстави вважати про наявність в діях ОСОБА_1 ознак порушення правил дорожнього руху, матеріали справи не містять та відповідач на такі докази не посилається.
		Посилання Укравтодору на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 686/8458/17 (провадження 
		№ 61-4813св18) та постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 465/11817/13-ц (провадження № 61-22158св18), апеляційний суд вважав помилковим, оскільки у цих справах встановлені інші фактичні обставини. Зокрема, у справі, що переглядається, установлено, що умовами договору від 16 січня 2014 року № 2 передбачено, що замовник (Служба автомобільних доріг у Житомирській області) залишив за собою здійснення контролю за виконанням підрядником обумовлених цим договором робіт.
		Доводи апеляційної скарги щодо проведення дослідження з визначення розміру збитків, що завдано автомобілю, без виклику Служби автомобільних доріг у Житомирській області відхилені апеляційним судом, оскільки самі по собі не свідчать про неправильність або необґрунтованість висновку. При цьому відповідно до пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), виклик зацікавлених осіб на технічний огляд здійснюється у разі такої потреби.
		Водночас, вирішивши питання про відшкодування ОСОБА_1 вартості коштів на придбання аналогічного транспортного засобу, з урахуванням його технічних характеристик, року випуску та стану, замість пошкодженого, який не може використовуватися за призначенням, суд першої інстанції не вирішив питання про передачу залишків, які мають певну цінність, після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду з урахуванням принципу диспозитивності. Апеляційний суд погодився з доводами апеляційної скарги в цій частині та вважав за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 після відшкодування шкоди у зв`язку із пошкодженням автомобіля Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , передати його Службі автомобільних доріг у Житомирській області.
		Ураховуючи вимоги справедливості, добросовісності та розумності, а також конкретні обставини справи, суд апеляційної інстанції вважав, що визначений у рішенні суду першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним; на відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути з відповідача такі суми: на користь ОСОБА_1 - 100 000, 00 грн, ОСОБА_2 - 50 000, 00 грн, ОСОБА_3 - 200 000, 00 грн.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
		У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 липня 2018 року.
		Узагальнені доводи осіб, які подали касаційну скаргу,  ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . 
		Заявники обґрунтовують вимоги касаційної скарги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. 
		За твердженнями заявників, апеляційний суд не навів належних мотивів на обґрунтування визначення розміру компенсації моральної шкоди, не зазначив його розрахунку. Натомість визначений позивачами розмір відшкодування моральної шкоди обґрунтований висновком експертного психологічного дослідження.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		ДП «Житомирський облавтодор» у відзиві просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із урахуванням правових висновків Верховного Суду, фактичні обставини підтверджені достатніми, достовірними та допустимими доказами. Також ДП «Житомирський облавтодор» просить здійснювати розгляд справи із викликом сторін.
		Укравтодор просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення відшкодування моральної та майнової шкоди із Служби автомобільних доріг у Житомирській області. 
		Укравтодор зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 1187 ЦК України, що покладає відповідальність за завдання шкоди на особу, яка здійснює діяльність, пов`язану з джерелом підвищеної небезпеки (тобто на водія), з єдиним винятком у разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили. Вважає, що до предмета доказування входить дотримання позивачем ОСОБА_1 вимог правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, зокрема, і в частині швидкісного режиму, оцінки дорожньої обстановки та умов або ж навпаки - порушення таких вимог. Стверджує, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, покладаючи на Службу автомобільних доріг у Житомирській області відповідальність за неналежне утримання автомобільної дороги, що призвело до настання негативних наслідків у вигляді дорожньо-транспортної пригоди, оскільки саме ДП «Житомирський облавтодор» взяло на себе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами.
		Служба автомобільних доріг у Житомирській області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині стягнення відшкодування моральної та майнової шкоди із Служби автомобільних доріг у Житомирській області, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідач вважає, що оскаржувана постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог є необґрунтованою, оскільки мотиви та підстави, зазначені в ній, є безпідставними та необґрунтованими, постанова ухвалена усупереч вимогам чинного законодавства України, без урахування всіх фактичних обставин справи.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги Служби автомобільних доріг у Житомирській області
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, Служба автомобільних доріг у Житомирській області просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року в частині стягнення відшкодування майнової та моральної шкоди і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до Служби автомобільних доріг у Житомирській області.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, Служби автомобільних доріг у Житомирській області
		Заявник обґрунтовує вимоги касаційної скарги порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		За твердженнями заявника:
		-                   апеляційний суд встановив винну особу, через бездіяльність якої настала дорожньо-транспортної пригода, проте стягнення відшкодування моральної та майнової шкоди здійснив з іншої юридичної особи;
		-                   висновки суду апеляційної інстанції не свідчать про наявність вини, причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) Служби автомобільних доріг у Житомирській області та настанням дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої пошкоджено автомобіль, який належить позивачеві;
		-                   за умовами пункту 7.3 договору від 16 січня 2014 року № 2, укладеного між Службою автомобільних доріг у Житомирській області та ДП «Житомирський облавтодор», ДП «Житомирський облавтодор» взяв на себе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами. Служба автомобільних доріг у Житомирській області свої обов`язки щодо належного утримання автомобільних доріг виконала;
		-                   апеляційний суд не досліджував питання доведеності наявності майнової шкоди, завданої позивачу. До Служби автомобільних доріг у Житомирській області не надходила кореспонденція щодо виклику представників для участі у огляді пошкодженого транспортного засобу з метою визначення обсягу пошкоджень, чим порушено вимоги пункту 5.2 Методики, що є підставою для відхилення такого доказу, як висновок експерта судової автотоварознавчої експертизи від 03 липня 2015 року № 17-15;
		-                   визначений розмір відшкодування моральної шкоди не є розумним, справедливим та адекватним завданій моральній шкоді, розмір відшкодування моральної шкоди має співвідноситися з розміром відшкодування майнової шкоди.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		Відзиви на касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Житомирській області не надходили.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також Служби автомобільних доріг у Житомирській області.
		Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Враховуючи, що касаційні скарги у справі, що переглядається, подані у 2019 році, вони підлягають розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Верховний Суд в межах доводів касаційних скарг перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що матеріали кримінального провадження (відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 30 квітня 2015 року за № 12015060110000170), а саме рапорт Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області, протокол огляду місця події та схема місця ДТП від 30 квітня 2015 року з відображенням у них місця та розмірів вибоїни на відрізку автодороги; протокол огляду транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 30 квітня 2015 року про завдані механічні пошкодження свідчать, що 30 квітня 2015 року приблизно о 19: 15 год. ОСОБА_1 , керуючи власним транспортним засобом - автомобілем Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу с. Радулино Баранівського району Житомирської області, на ділянці автодороги Васьковичі-Шепетівка на 123 км+150 м, потрапила колесом автомобіля у вибоїну таких розмірів: довжина 2, 3 м, ширина 1, 1 м, глибина 0,25 м, на дорозі, в результаті чого не впоралася з керуванням транспортним засобом, автомобіль з`їхав у кювет, здійснив зіткнення з деревом, після чого перекинувся.
		Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду водія ОСОБА_1 від 30 квітня 2015 року ознак сп`яніння у водія не виявлено.
		Згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент ДТП автомобіль перебував у належному технічному стані.
		Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 15 вересня 2015 року під час проведення досудового розслідування у діях    ОСОБА_1 не встановлено складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України. Матеріали направлені до ВДАІ Баранівського РВ УМВС для притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення начальника філії та головного інженера філії «Новоград-Волинське ДЕД» ДП «Житомирській облавтодор».
		Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 08 лютого 2016 року (справа № 285/4020/15-п (провадження № 3/0285/56/16)) встановлено, що в діях начальника філії «Новоград-Волинське ДЕД» ОСОБА_4 , що полягають у невжитті заходів щодо ліквідації вибоїни, в результаті наявності якої 30 квітня 2015 року сталося ДТП, є склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 140 КУпАП. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за частиною четвертою статті 140 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено.
		Суди першої та апеляційної інстанцій вважали доведеною відсутність у діях ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушень Правил дорожнього руху, що могли б знаходитися в причинному зв`язку з ДТП, яка сталася 30 квітня 2015 року.
		У той же час суди вважали повністю встановленим та доведеним факт порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме невжиття заходів з ліквідації вибоїни на відрізку автошляху, який знаходиться на 123 км+150 м автодороги Старокостянтинів-Шепетівка поблизу с. Радулино Баранівського району Житомирської області, і що саме ця обставина стала причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 30 квітня 2015 року близько 19:15 год, що призвело до пошкодження транспортного засобу Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 і заподіяння пасажиру ОСОБА_3 та водію ОСОБА_1 тілесних ушкоджень та моральної шкоди всім пасажирам транспортного засобу.
		Відповідно до висновку експерта від 04 вересня 2015 року № 1797: згідно з записами представлених на експертизу медичних документів у гр.  ОСОБА_3 було виявлено тупу поєднану травму у вигляді підшкірної гематоми лобу, синця в ділянці перенісся, струсу головного мозку, перелому правої ключиці, подвійного перелому 5-9 ребер зліва, забою та розриву правої легені, ускладнених розвитком правобічного гемотораксу, лівобічного гемо пневмотораксу (наявність крові та крові та повітря в плевральних порожнинах), крововтрати (гемоглобін 80 г/л, електроліти 2,7 х 10*12/л), яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, утворилася від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, внаслідок контакту з виступаючими частинами салону автомобіля при його перевертанні, можливо, за обставин та в терміни, що вказані в медичних документах та постанові про призначення судово-медичної експертизи. Діагноз: Перелом лівої лопатки. Перелом 
		5-8 ребер з правої сторони.
		Відповідно до наданих квитанцій про оплату медичних препаратів загальна сума витрачених на придбання ліків коштів становить 34 718, 60 грн.
		03 травня 2015 року ОСОБА_3 перевезена до лікарні швидкої медичної допомоги м. Києва реанімобілем Товариства з обмеженою відповідальністю «Борис». Відповідно до замовлення на надання медичної допомоги позивачем сплачено 7 400, 00 грн.
		Загальний розмір завданої майнової шкоди ОСОБА_3 склав 42 118, 60 грн.
		Водночас суди вважали, що позовні вимоги в частині стягнення 2 756, 64 грн, зазначених в довідці від 09 червня 2015 року № 615 про вартість лікування хворої ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії з 30 квітня 2015 року до 03 травня 2015 року, не підтверджені, так як відсутні докази сплати цих коштів саме позивачем.
		Також суди встановили понесення ОСОБА_1 таких майнових збитків: 248 324, 20 грн - розмір майнового збитку, завданого їй як власнику автомобіля Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 17-15, складеного 03 липня 2015 року; 1 175, 00 грн - вартість евакуації та завантаження-розвантаження пошкодженого автомобіля на автомобіль-евакуатор з місця ДТП, відповідно до товарного чеку від 30 квітня 2015 року № 179; 5 200, 00 грн - транспортно-експедиційні послуги (евакуатора) за маршрутом м. Баранівка - м. Київ відповідно до акта здачі-приймання робіт від 19 травня 2015 року № 2; 5 550, 00 грн - перебування автомобіля Nissan Micra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на охоронюваному місці паркування в період з травня 2015 року до квітня 2016 року; 3 853, 94 грн - витрати, пов`язані з лікуванням, відповідно до наданих квитанцій; 1 575, 00 грн - витрати, пов`язані зі зверненням за консультаціями до дитячих лікарів-спеціалістів, відповідно до рахунків-фактур.
		Разом майнової шкоди завдано на загальну суму 265 678, 14 грн.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суди враховували висновки експертних психологічних досліджень від 06 червня 2017 року 
		№№ 2-06/06, 3-06/06, якими визначено характер і ступінь моральних страждань, завданих ОСОБА_1 особисто та її малолітній дочці, і якими розмір моральної шкоди визначено у розмірі 362 мінімальних заробітних плат, а також характер і ступінь моральних страждань, завданих ОСОБА_3 , і якими розмір моральної шкоди визначено у розмірі 642 мінімальних заробітних плат.
		У постанові Апеляційного суду Житомирської області від 12 квітня 2016 року у справі № 285/4020/15-п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 начальника філії «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор» встановлені такі обставини.
		Згідно зі Статутом ДП «Житомирській облавтодор», договором та додатковою угодою до договору від 26 грудня 2014 року № 5/117 обов`язок з ремонту та утримання, реконструкції дороги на ділянці Васьковичі-Шепетівка з км 121 + 180 до км 136+165 покладено на ДП «Житомирський облавтодор» та його філії.
		Відповідно до пункту 2.1 Положення про філію «Новоград-Волинська ДЕД» ДП «Житомирський облавтодор», затвердженого 04 червня 2002 року, ця філія створена з метою забезпечення економічних інтересів та задоволення потреб держави, населення та оборони країни в удосконаленні і розвитку автомобільних доріг загального користування, розширення можливостей виробничого та соціального розвитку підприємства, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі спільної діяльності, розподілу праці і кооперації. Для цього філія здійснює будівництво, ремонт та обслуговування автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм.
		У пункті 2.2 Положення передбачено, що предметом діяльності філії, крім іншого, є: виконання робіт з будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів та інших споруд та елементів обстановки доріг; забезпечення сталої роботи на автомобільних дорогах в умовах стихійного лиха, аварій, катастроф та подолання їхніх наслідків тощо.
		Згідно з пунктом 5.9 Положення забезпечення діяльності філії здійснюється начальником за рахунок коштів, переданих філії підприємством як оборотні кошти, отримані філією за результатами господарської діяльності.
		Відповідно до пункту 6.3 Положення начальник несе відповідальність за результати господарської діяльності філії.
		Також встановлено, що частина дороги, де сталося ДТП, відноситься до обслуговування філії «Новоград-Волинська ДЕД».
		Відповідно до умов договору від 16 січня 2014 року № 2 та додаткової угоди до нього від 26 грудня 2014 року, укладених між Службою автомобільних доріг у Житомирській області та ДП «Житомирський облавтодор», (пункт1.4, підпункти 6.1.3, 6.3.3) послуги за зазначеним договором підрядником виконуються згідно з щомісячними актами дефектів, затверджених замовником в межах ціни договору. Відповідно до положень пункту 7.3 договору підрядник несе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним та юридичним особам при виникненні ДТП, пов`язаних з незадовільним станом автодоріг у разі: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно з діючими нормативами під час виконання робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до ДТП; за невиконання або неналежне виконання послуг в межах виділених коштів на фінансування та відповідних планів-завдань замовника.
		Під час розгляду апеляційної скарги в апеляційному суді на запит суду Службою автомобільних доріг у Житомирській області надано копії акта дефектів (завдань) на квітень 2015 року від 02 квітня 2015 року та акта приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 року, в яких зазначено завдання на виконання ямкового ремонту покриття автодороги Васьковичі-Шепетівка на 102-136 м включно (тобто саме на ділянці, на якій сталося ДТП - 123 км +150 м) та зазначено вартість та факт оплати робіт з ремонту асфальтобетонного покриття та перевезення асфальту на 123 км дороги.
		Апеляційним судом Житомирської області також установлено, що завдання на ремонт цієї ділянки було надано та вартість роботи оплачена замовником, проте станом на 30 квітня 2015 року зазначений ремонт здійснено не було без зазначення причин.
		Відповідно до договору від 16 січня 2014 року № 2 та додаткової угоди до нього від 26 грудня 2014 року, укладених між Службою автомобільних доріг у Житомирській області, як замовником, та ДП «Житомирський облавтодор», як підрядником, його предметом є зобов`язання підрядника у 2014 році надати замовнику послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного значення Житомирської області довжиною 2 190, 80 км, в межах виділених фінансових ресурсів згідно з вимогами діючих нормативно-правових актів, а замовник зобов`язаний прийняти і оплатити послуги.
		Згідно із цим договором послуги мали бути надані протягом січня-грудня 2014 року. Додатковою угодою від 26 грудня 2014 року № 5/117 сторони дійшли згоди про продовження дії договору до 31 грудня 2015 року.
		Відповідно до підпункту 6.1.3 договору обов`язок надавати підряднику інформацію про дефекти доріг несе замовник.
		У розділі VІІ договору «Відповідальність сторін» визначено, що: у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором (пункт 7.1); у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при виконанні договору підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0, 1 відсотка за кожний день прострочення від вартості невиконаних послуг за кожний день такого прострочення (пункт 7.2).
		За правилами пункту 7.3 договору види порушень та відповідальність за них установлені договором: на ділянці виробництва підрядник несе відповідальність за технічний стан автодоріг, безпеку руху; дотримання всіх необхідних природоохоронних заходів, правил санітарної та протипожежної безпеки, правил охорони праці, експлуатації будівельної техніки, складування будівельних матеріалів і конструкцій; у разі виявлення порушень вздовж автомобільних доріг, у смугах відводу та на автомобільних дорогах підрядник повинен вжити необхідних заходів з припинення цих дій (скласти акт та видати припис про заборону подальшого ведення робіт), звернутися до правоохоронних органів та надати інформацію замовнику.
		Відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам при виникненні дорожньо-транспортних пригод, пов`язаних з незадовільними дорожніми умовами, визначається згідно з чинним законодавством, при цьому підрядник несе відповідальність за: незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно з діючими нормативами при виконанні підрядних робіт (послуг), якщо ці порушення виникли з вини підрядника та призвели до дорожньо-транспортної пригоди; невиконання або неналежне, виконання послуг, в межах виділених коштів на фінансування та відповідних планів-завдань замовника. Підрядник бере на себе зобов`язання з врегулювання спорів при виникненні ДТП, розгляд справ у судових органах, відшкодування завданих збитків. Замовник з підрядником ведуть облік ДТП, беруть участь у розслідуванні ДТП, в тому числі з матеріальними збитками, які виникли на автомобільних дорогах, що знаходяться на експлуатаційному утриманні у підрядника.
		Замовник з підрядником аналізують причини ДТП, пов`язані з незадовільним експлуатаційним станом доріг, виявляють недоліки в організації дорожнього руху, які впливають або сприяють скоєнню ДТП, та вживають заходи щодо їх усунення.
		Пунктом 7.4 договору передбачено, що за несвоєчасне або неналежне виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання за кожний день прострочення.
		Згідно з пунктом 7.5 договору крім сплати неустойки винна сторона компенсує іншій стороні збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов`язань за договором.
		Відповідно до пункту 7.6 договору у випадках, не визначених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
		Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі Служби автомобільних доріг в Житомирській області
		Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» (тут і далі - в редакції, чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди) передбачено, автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.
		Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (тут і далі - в редакції, чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди) учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
		Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
		За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту і який має свої органи управління на місцях.
		Основними обов`язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, розробка та реалізація заходів з безпеки дорожнього руху; забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів з нормативними технічними характеристиками і навантаженнями; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами; забезпечення технічного нагляду за станом автомобільних доріг; виявлення аварійно-небезпечних місць (ділянок) та місць концентрації дорожньо-транспортних пригод на автомобільних дорогах і здійснення заходів щодо їх ліквідації; (пункти 4-6, 9, 10 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).
		Як встановлено судами, у Житомирській області органом державного керування автомобільними дорогами загального користування є Служба автомобільних доріг у Житомирській області, на балансі якої перебувають усі автомобільні дороги загального користування у межах зазначеної області.
		Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
		Згідно з пунктами 1-3 статті 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за: стан автомобільних доріг загального користування відповідно до діючих норм та фінансування; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування; відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом.
		За приписами пунктів 2, 5, 10 розділу І «Загальні положення» Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (тут і далі - в редакції, чинній на момент настання дорожньо-транспортної пригоди, далі - Правила утримання), ремонт і утримання дорожніх об`єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.
		Власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.
		У розділі ІІ «Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» Правил утримання визначено обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, зокрема зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
		Контроль за дотриманням цих Правил утримання здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією.
		Відповідно до пункту 1 Положення про Укравтодор, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 439, Укравтодор є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра інфраструктури, і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства.
		Основними завданнями Укравтодору є реалізація державної політики у сфері дорожнього господарства та здійснення державного управління автомобільними дорогами загального користування, здійснення управління об`єктами державної власності (пункт 3 Положення).
		Засновником ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» є держава в особі Укравтодору.
		Згідно із Статутом ДП «Житомирський облавтодор» підприємство є юридичною особою (пункт 3.1 Статуту); здійснює будівництво, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування, виконання відповідних державних програм (пункт 2.1 Статуту); предметом діяльності підприємства є, зокрема, виконання робіт з будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг, мостів, інших споруд та елементів обстановки доріг (пункт 2.2 Статуту).
		Відповідно до пункту 1.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Житомирській області така є державною організацією, що належить до сфери управління Укравтодору. Пунктом 2.2 Положення визначено предметом діяльності Служби, зокрема, організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд. У пункті 3.2 Положення серед обов`язків Служби закріплено, зокрема, організовувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що обліковуються на її балансі, та підтримувати безпечні та безперебійні умови руху на них.
		Враховуючи системний аналіз наведених норм та правил, суди першої та апеляційної інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області є належним відповідачем у справі.
		Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що за умовами пункту 7.3 договору від 16 січня 2014 року № 2, укладеного між Службою автомобільних доріг у Житомирській області та ДП «Житомирський облавтодор», ДП «Житомирський облавтодор» як підрядник взяв на себе відповідальність за відшкодування збитків, заподіяних фізичним або юридичним особам, виникнення яких пов`язане з незадовільними дорожніми умовами.
		В оцінці таких доводів касаційної скарги Верховний Суд керується правилами глави 82 книги п`ятої ЦК України, які за своєю правовою природою є імперативними, а тому сторони не можуть змінювати їх за власною домовленістю, змінивши тим самим відповідальну особу, визначену законом, а тобто вони не вправі відступити від цих правил у договорі, врегулювавши по-іншому правила про умови відповідальності за завдання шкоди третім особам.
		У частині першій статті 627 ЦК України закріплено правило, згідно з яким відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).
		За правилом частини другої статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.
		Оцінюючи висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області є належним позивачем у справі, Верховний Суд врахував, що саме до повноважень та обов`язків Служби автомобільних доріг у Житомирській області належить вибір підрядника, який на замовлення Служби буде здійснювати ремонт автомобільних доріг.
		Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (стаття 849 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.
		Зважаючи на наведене, саме Служба автомобільних доріг у Житомирській області зобов`язана була вчиняти всі необхідні дії задля забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов`язків своєчасно та належним чином. 
		Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду.
		У зв`язку з наведеним, Верховний Суд дійшов переконання, що обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що саме внаслідок неналежного здійснення Службою автомобільних доріг у Житомирській області контролю за станом автомобільних доріг, які знаходяться на її балансі, нездійсненням своєчасного ремонту автомобільної дороги настала дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої постраждали позивачі. Заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів відсутність вини у його діях (бездіяльності) та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неналежним станом дорожнього покриття та дорожньо-транспортною пригодою.
		Таким чином, необґрунтованими необхідно визнати і доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд встановив винну особу, бездіяльність якої призвела до настання дорожньо-транспортної пригоди, проте стягнення відшкодування моральної шкоди здійснив з іншої юридичної особи.
		У таких висновках Верховний Суд керується правилами статті 1172 ЦК України, відповідно яких саме замовник несе відповідальність перед третіми особами за завдану їм шкоду.
		Верховний Суд не погоджується з доводами Укравтодору про те, що до спірних правовідносин підлягає до застосування правило частини п`ятої статті 1187 ЦК України, оскільки відповідачами у справі, яка переглядається, не доведено, що саме внаслідок дій водія транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки їй самій та пасажирам автомобіля завдано майнової та моральної шкоди. Враховуючи наявність прямого безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідача та виникненням шкоди у пасажирів автомобіля, що потрапив в результаті неналежного стану дорожнього полотна у ДТП, саме на згадану Службу покладається обов`язок з відшкодування такої шкоди на користь пасажирів автомобіля, а не на його володільця, водія тощо. Судами не встановлено, що у настанні ДТП наявна вина водія автомобіля, зокрема, порушення правил дорожнього руху, перевищення швидкості руху, її недбалість або інші причини, викликані саме порушенням ОСОБА_1 правил та умов експлуатації транспортного засобу, а так само, що її дії сприяли виникненню або збільшенню такої шкоди.
		Отже, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, настання дорожньо-транспортної пригоди зумовлено неналежним утриманням автомобільної дороги, нездійсненням ремонту автомобільної дороги. Автомобіль позивача був справним, водій не перебувала у стані алкогольного сп`яніння; судами не встановлено порушення водієм швидкісного режиму, а також іншого порушення Правил дорожнього руху.
		Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Відповідачі скористалися своїми процесуальними правами на власний розсуд та не надали суду доказів, що настання дорожньо-транспортної пригоди зумовлено саме протиправними діями водія транспортного засобу, зокрема, внаслідок перевищення швидкісного режиму, неправильної оцінки дорожньої обстановки тощо. Обов`язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.
		Щодо правових підстав для стягнення із Служби автомобільних доріг у Житомирській області відшкодування майнової та моральної шкоди 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша та друга статті 1166 ЦК України). 
		З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України).
		Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Враховуючи наведене, а також те, що Служба автомобільних доріг у Житомирській області повинна здійснювати контроль за забезпеченням безпечного руху на автомобільних дорогах, які перебувають на її балансі, усувати виявлені недоліки, що несуть ризик настання негативних наслідків, завдання шкоди учасникам дорожнього руху, Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову, стягнення відшкодування із Служби автомобільних доріг у Житомирській області законними та обґрунтованими.
		Заявник під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не довів належними та допустимими доказами, що він є неналежним відповідачем у справі, а також, що не з його вини автомобіль позивача зазнав пошкоджень.
		Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позову, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди першої та апеляційної інстанцій свої процесуальні дії належним чином обґрунтували, врахувавши при цьому, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги Служби автомобільних доріг у Житомирській області, що апеляційний суд не досліджував питання доведеності наявності майнової шкоди, завданої позивачу, до заявника не надходила кореспонденція щодо виклику представників щодо участі в огляді пошкодженого автомобіля з метою визначення обсягу пошкоджень, чим нібито порушено вимоги пункту 5.2 Методики, що є підставою для відхилення такого доказу, як висновок експерта судової автотоварознавчої експертизи від 03 липня 2015 рок № 17-15.
		В оцінці таких доводів касаційної скарги Верховний Суд врахував, що заявник не спростував розмір заявлених позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, а відповідно до пункту 5.2 Методики виклик заінтересованих осіб для технічного огляду здійснюється у разі потреби.
		Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, здійснивши системний аналіз зібраних у справі доказів, дійшов обґрунтованих висновків щодо належного до відшкодування розміру моральної шкоди. 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнали позивачі, характер майнових втрат, зокрема, враховано тяжкість вимушених змін у їхньому житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Зазначені висновки суду не підлягають переоцінці Верховним Судом, оскільки це виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Встановивши, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин із дотриманням норм процесуального права, інших доводів незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення у касаційних скаргах не наведено, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Щодо вирішення клопотання ДП «Житомирський облавтодор» про розгляд справи з викликом сторін
		ДП «Житомирський облавтодор» у серпні 2019 року подало до суду клопотання про судовий розгляд справи з викликом сторін. 
		Підстави для задоволення таких клопотань відсутні.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У абзаці другому частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		Відповідно до частин першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
		Разом із тим, як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та враховуючи, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, клопотання ДП «Житомирський облавтодор» про розгляд справи з викликом сторін не підлягають задоволенню.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання Дочірнього підприємства «Житомирський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про розгляд справи з викликом відмовити.
		Касаційні скарги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Служби автомобільних доріг у Житомирській області залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 04 квітня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                                        Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...