Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/12135/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2021.
Дата набрання законної сили: 19.05.2021
Номер судового провадження: 51-866км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018100000000481

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 травня 2021 року
		м. Київ
		справа № 755/12135/18
		провадження № 51-866 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженої  ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018100000000481, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Київської обл., м. Бориспіль, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючої, яка має на утриманні малолітню дитину 2011 року народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , не судимої, 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року  ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину,передбаченого ч. 1 ст. 368 КК та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки.
		Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено відраховувати з моменту набрання вироком законної сили.
		Зарахуввано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 31 травня по 4 червня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_6 у виді застави в розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн, яка була внесена 4 червня 2018 року,залишено без змін, апісля набрання вироком законної сили ухвалено скасувати і повернути внесену суму як предметзастави заставодавцю ОСОБА_8 .
		Вирішено питання про долю речових доказів. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 червня 2018 року на речові докази згідно постанови слідчого від 1 червня 2018 року.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 змінено в частині призначеного покарання. Покарання ОСОБА_6 вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року за ч.1 ст. 368 КК у виді позбавлення волі пом`якшено до покарання у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень. 
		У решті вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду інспектора сектору ювенальної превенції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, будучи службовою особою ініціювала у приміщенні кабінету №519 сектору ювенальної превенції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Поправки, 14а, зустріч з ОСОБА_9 , вказавши на можливі наслідки притягнення його неповнолітнього сина ОСОБА_10 до адміністративної відповідальності та запропонувала вирішити питання, яке полягало у не направленні матеріалів за належністю до Управління патрульної поліції у місті Києві для прийняття рішення відповідно до чинного законодавства щодо його сина в обмін на передачу їй 5 000 грн. 31 травня 2018 року, приблизно об 11 годині 00 хвилин, ОСОБА_6 зустрілась з ОСОБА_9 на подвір`ї по вул. Поправки, у м. Києві, поблизу розташування адміністративної будівлі сектору ювенальної превенції Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, що за адресою: м. Київ, вул. Поправки, 14а, де продемонструвала проекти супровідного листа на ім`я начальника Управління патрульної поліції у м. Києві ОСОБА_11 , який в дійсності не мала наміру направляти та отримала за це від ОСОБА_9 частину обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 2 000 грн. У той же день, приблизно о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_6 , з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, повторно зустрілась з  ОСОБА_9 поблизу станції метрополітену «Чернігівська», де в підземному пішохідному переході через вул. Гната Хоткевича у м. Києві, отримала від останнього решту заздалегідь обумовленої суми неправомірної вигоди у розмірі 3 000 грн.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що призвели до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої, просить ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Прокурор зазначає, що в порушення вимог ч. 3 ст. 419 КПК в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду не вказано, які статті закону порушено судом першої інстанції та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання.
		Прокурор вважає, що апеляційний суд не надав оцінку всім доводам апеляційної скарги прокурора.
		Апеляційний суд, на думку прокурора, не врахував дійсний ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженою ОСОБА_6 злочинного діяння. 
		На думку прокурора, судом апеляційної інстанції не повною мірою враховано, що злочини, передбачені ч. 1 ст. 368 КК, відносяться до корупційних злочинів.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора і просив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
		Захисник ОСОБА_7 надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду - без зміни.
		Засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7  просили касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції  без зміни.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Висновків суду про доведеність винуватості та правильності кваліфікації дій засудженої ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 368 КК, прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
		Відповідно до вимог статті 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Суд першої інстанції, призначаючи засудженій покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що вказаний злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, вчинений працівницею правоохоронного органу, яка в силу своїх обов`язків зобов`язана забезпечувати дотримання Закону, досудову доповідь складену Дніпровським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» у місті Києві та Київській обл., відповідно до якої у ОСОБА_6 середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, тому виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та вона не становить високої небезпеки для суспільства. При цьому місцевий суд також врахував, щообвинувачена має постійне місце реєстрації та проживання, позитивно характеризується за місцем служби; раніше не судима; не працює; заміжня, має на утримання малолітню дитину 2011 року народження.
		Беручи до уваги те, що вказаний злочин є корупційним, судпершої інстанції вважав за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 368 КК, у виді позбавлення волі, оскількивиправлення обвинуваченої ОСОБА_6 , на його думку, неможливе без ізоляції від суспільства. ОСОБА_6 вчинилакорисливий злочин з використанням службового становища,тому суд першої інстанції вважав за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права займати певні посади.
		Апеляційний суд не погодився з такими висновками суду першої інстанції та, задовольняючи апеляційну скаргу захисника, зазначив, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальністьу виді неправильного тлумачення ч.1 ст. 368 КК, яке проявилось у призначенні обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі нижче нижчої межі цього покарання передбаченої санкцією цієї статті за відсутності застосування ст. 69 КК. 
		Мотивуючи рішення про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі суд першої інстанції врахував дані про особу обвинуваченої, обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання та тяжкість вчиненого злочину. Між тим, апеляційний суд вважав, що зазначені обставини судом першої інстанції були враховані із неналежною повнотою. ОСОБА_6 вперше притягається до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, яка особливо потребує материнської турботи та догляду. Ця обставина визначена апеляційним судом обставиною, яка пом`якшує покарання, що не було враховано судом першої інстанції. Апеляційним судом додатково враховано те, що ОСОБА_6 визнавала факт отримання нею грошових коштів від ОСОБА_9 , визнала свою вину у отриманні неправомірної вигоди, розкаялася у його вчиненні.
		Сукупність зазначених обставин дала підстави дійти висновку, що виправлення засудженої ОСОБА_6 можливе без ізоляції її від суспільства, а тому призначене їй покарання у виді позбавлення волі, на думку апеляційного суду, є таким, яке не відповідає тяжкості злочину та особі обвинуваченої внаслідок його суворості. У зв`язку із цим апеляційний судвирок Дніпровського районного суду м. Києва від 19 березня 2020 року щодо ОСОБА_6 змінив, пом`якшив призначене їй основне покарання до покарання у виді штрафу. Апеляційним судом враховано також те, що Законом України №2617-VIIIвід 22 листопада 2018 року посилена верхня межа покарання у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 368 КК. Відповідно до положень ч.2 ст.5 КК Закон України №2617-VIIIвід 22 листопада 2018 року не має зворотної дії у часі, у зв`язку із чим апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженій покарання у виді штрафу у максимальному розмірі, який був визначений законом, що діяв на час вчинення злочину, а саме в редакції ч.1 ст. 368 КК від 18 квітня 2018 року, тобто у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		З висновками суду апеляційної інстанції щодо необхідності призначення покарання засудженій ОСОБА_6 у межах санкції ч. 1 ст. 368 КК погоджується колегія суддів Верховного Суду та не вважає переконливими доводи зазначені прокурором у касаційній скарзі.
		На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність зміни вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, оскільки суд першої інстанції не правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
		Покарання, призначене судом апеляційної інстанції, є достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів, тобто призначене засудженійпокарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженої, є обґрунтованим і співмірним з вчиненим кримінальним правопорушенням, а також відповідає цілям покарання.
		Інших доводів, які б вказували на невідповідність призначеного засудженій покарання, прокурором у касаційній скарзі не наведено, а його посилання на невмотивованість ухвали суду апеляційної інстанції є неспроможними, оскільки суд належним чином вмотивував усі доводи наведені в його апеляційній скарзі, в частині призначеного покарання.
		Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 419 КПК дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі доводам прокурора, у тому числі і тим, на які посилається він у касаційній скарзі.
		Не обґрунтованими є доводи касаційної скарги прокурора щодо не врахування апеляційним судом дійсного ступеня суспільної небезпеки вчиненого засудженою ОСОБА_6 злочинного діяння.
		Згідно доктрини кримінального права суспільну небезпечність утворює низка чинників: характеристика (з точки зору важливості) об`єкта злочину; характер і розмір заподіяної шкоди; характеристика об`єктивної сторони діяння (спосіб вчинення злочину, спосіб, знаряддя та засоби, за допомогою яких вчинено, час, місце, обстановка стан його вчинення); форми та ступінь вини особи, яка вчинила злочин; мотиви злочинної діяльності та мета, досягнення якої переслідувалось винним. Таким чином, у даному кримінальному провадженні, на думку колегії суддів Верховного Суду, суспільна небезпечність злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК, повною мірою врахована апеляційним судом при призначенні покарання засудженій  ОСОБА_6 .
		При цьому, на думку колегії суддів Верховного Суду, соціальна обумовленість кримінальної відповідальності за корупційні злочини, про яку зазначає прокурор у касаційній скарзі, як засіб відображення реальної соціальної небезпеки, що несуть в собі корупційні злочини, врахована законодавцем при визначенні розміру санкції ч. 1 ст. 368 КК, у межах якої призначено покарання засудженій ОСОБА_6 , та не може бути повторно врахована судом як елемент суспільної небезпечності злочинного діяння.
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 .
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_5 на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...