Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/37/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2021.
Дата набрання законної сили: 20.05.2021
Номер судового провадження: 51-620км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240220000768

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		20 травня 2021 року
		м. Київ
		Справа № 683/37/19
		Провадження № 51  620 км 21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 в режимі
		відеоконференції, 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018240220000768 від 07 грудня 2018 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинова Хмельницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06 березня 2015 року за ст. 296 ч. 3 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці, на підставі ст. 70 ч. 4 КК України призначено остаточне покарання, зараховано частково відбуте покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці, звільненого 05 липня 2015 року з місць позбавлення волі у зв`язку з відбуттям строку покарання,
		за ст. 296 ч. 4 КК України, 
		за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 296 ч. 4 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців. 
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою та взято його під варту в залі суду.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 04 грудня 2019 року.
		Прийнято рішення щодо речових доказів.
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
		Так, 07 грудня 2018 року біля 03 год. 30 хв. ОСОБА_6 , будучи особою, раніше судимою за хуліганство, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись по вул. Дружби в м. Старокостянтинові, біля будинку № 25, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи елементарними правами моралі та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок і спокій людей у нічний час, із власного житлового будинку АДРЕСА_1 , взяв предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме продовгуватий дерев`яний предмет (биту), з яким вийшов на вулицю Дружби, де знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, безпричинно наніс ним 2 удари по голові  ОСОБА_10 , від яких останній впав на землю.
		Продовжуючи свої хуліганські дії, ОСОБА_6 без відриву у часі знову зайшов до власного житлового будинку АДРЕСА_1 , з веранди якого взяв предмет заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме пневматичну гвинтівку з дерев`яним прикладом, та з метою спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь, вийшов на вулицю Дружби, де знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і умисно, безпричинно наніс один удар дерев`яним прикладом пневматичної гвинтівки по голові ОСОБА_8 , в результаті чого останній знову впав на землю. Після цього  ОСОБА_6 умисно, почергово наніс йому ще близько 7 ударів дерев`яним прикладом гвинтівки по його голові та тілу, спричинивши ОСОБА_8 тілесні ушкодження у вигляді забійних ран волосяної ділянки голови та лівої надбрівної дуги, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 124 від 20.12.2018 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 04 грудня 2019 року щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6  без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Не погоджується із висновками судів обох інстанцій про те, що ОСОБА_6 діяв з хуліганських мотивів, оскільки будь-яких доказів на підтвердження цієї обставини судами встановлено не було. Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки в ній належним чином не мотивовано підстави, з яких виходив суд при залишенні зміненої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 без задоволення. Зазначає, що апеляційний суд, хоч і перелічив докази, на які посилався суд у вироку, проте так і не дав відповіді на питання про те, які з цих доказів доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні ним саме хуліганства, а не іншого злочину. Вказує на те, що ОСОБА_6 у своїй зміненій апеляційній скарзі та під час допиту в апеляційному суді зазначив, що його дії стосовно потерпілого були зумовлені діями останнього, у зв`язку із раніше виниклим між ними конфлікту, а не з підстав неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки. 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник в судовому засіданні підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Прокурор в судовому засіданні вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків. 
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття. 
		Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.
		Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
		За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину. 
		Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. 
		Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
		Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. 
		Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
		З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. 
		Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296КК обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
		Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
		Така позиція щодо розмежування кваліфікацій дій особи міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення  підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за його апеляційною скаргою належним чином перевірив її доводи та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 діяв саме з хуліганських мотивів по відношенню до потерпілого ОСОБА_8 з огляду на наступне.
		Так, зі змісту зміненої апеляційної скарги ОСОБА_6 вбачається, що він просив перекваліфікувати його дії зі ст. 296 ч. 4 КК України на ст. 125 ч. 2 КК України, оскільки він наніс удари потерпілому ОСОБА_8 не безпричинно, а саме з підстави виниклого між ними раніше конфлікту щодо розірваної куртки і необхідності відшкодувати шкоду за неї. За таких обставин, вважаючи, що його показання та показання потерпілого були досліджені не повно, ОСОБА_6 просив апеляційний суд повторно їх допитати щодо обставин вказаного кримінального провадження та з`ясувати дійсний мотив його дій. 
		Задовольняючи таке клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 , суд апеляційної інстанції повторно допитав його та потерпілого ОСОБА_8 . 
		Допитаний в апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_6 змінив надані ним показання в суді першої інстанції, де він визнавав свою вину повністю та вказав на інші обставини події за його участю, зазначивши про те, що діяв не з хуліганських мотивів, а через виниклий конфлікт між ним та ОСОБА_8 раніше, через порвану куртку. 
		При цьому під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 повністю визнав свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні та підтвердив, що дії відносно потерпілого ОСОБА_8 вчинив саме з хуліганських мотивів і не вказував на те, що між ним та потерпілим існував конфлікт.
		Потерпілий ОСОБА_8 , будучи допитаним в апеляційному суді підтвердив свої показання, надані ним в суді першої інстанції, повторно, показав, що раніше з обвинуваченим ОСОБА_6 знайомим не був та вказав на обставини нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим. При цьому потерпілий підтвердив, що дії  ОСОБА_6 для нього були неочікуваними та безпричинними, між ними не було конфлікту, ОСОБА_6 сам запропонував проїхати до нього додому та відшкодувати шкоду за порвану куртку, а нанесення йому тілесних ушкоджень з боку обвинуваченого було несподіваним. 
		Врахувавши встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, оцінивши показання повторно допитаних ОСОБА_6 і потерпілого ОСОБА_8 та проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, погодившись із такою кваліфікацією дій обвинуваченого. 
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив її доводи, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивувавши своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		При цьому, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не було встановлено обставин, які б вказували на наявність між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_8 особистої неприязні, з підстав якої ОСОБА_6 міг нанести потерпілому тілесні ушкодження. Не встановлено таких даних і в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 , а зміна показань обвинуваченого в цій частині розцінена апеляційним судом як спосіб уникнути обвинуваченим відповідальності за вчинене.
		В даному випадку, зміст і спрямованість протиправного діяння ОСОБА_6 встановлені судами, виходячи з часу його вчинення (вночі близько 03 години 30 хвилин), місця, обстановки й інших обставин його вчинення (знаходячись по вул. Дружби в м. Старокостянтинові, з мотивів явної неповаги до суспільства та існуючих норм поведінки, що супроводжувалося особливою зухвалістю, нехтуючи елементарними правами моралі та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок і спокій людей у нічний час), характеру дій винного (безпричинно наніс тілесні ушкодження потерпілому заздалегідь заготовленими предметами для нанесення тілесних ушкоджень (битою та дерев`яним прикладом пневматичної гвинтівки), а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
		За таких обставин, суд вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
		Невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на що вказує захисник у касаційні скарзі, щодо наявності між обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_8 конфлікту, який передував нанесенню потерпілому з боку першого тілесних ушкоджень, не є відповідно до ст. 438 ч. 1 КПК України предметом перегляду суду касаційної інстанції. Судами було досліджено матеріали кримінального провадження у їх сукупності та не було встановлено обставин, які б вказували на наявність конфлікту, що міг бути причиною та відповідно мотивом нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_6 . 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника  ОСОБА_7 , скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить.
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року щодо  ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника  адвоката ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...