Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 149/2610/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2021.
Дата набрання законної сили: 19.05.2021
Номер судового провадження: 51-623км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019020330000131

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 травня 2021 року
		м. Київ
		справа № 149/2610/19
		провадження № 51-623км21
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_6 навирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2020року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, постановлені у кримінальному провадженні за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Наумки Кяхтинського району Бурятської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, всилу статті 89 Кримінального Кодексу України (далі  КК), 
		у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 115, пунктами 9, 13, частини 2 статті 115 КК.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2020року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 115, пунктами 9, 13 частини 2 статті 115 КК, та призначено йому покарання: за частиною 1 статті 115 КК  у виді позбавлення волі на строк 9 років; запунктами 9, 13 частини 2 статті 115 КК  у виді позбавлення волі на строк 14 років.
		На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він 07 квітня 2019 року о10год, перебуваючи на території домогосподарства АДРЕСА_2 , під час вживання алкогольних напоїв спільно із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у ході раптово виниклого конфлікту з останнім, завдав йому декілька ударів руками по обличчю. 
		Після зауважень власниці домогосподарства ОСОБА_8 , ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 взяв потерпілого ОСОБА_13 та відвів до берега річки Південний Буг, де, будучи у стані алкогольного сп`яніння, спочатку наніс декілька ударів руками у обличчя, а потім  один удар ногою у ділянку спини, від якого потерпілий, перебуваючи на узрізі берега річки з різким схилом, впав у воду обличчям донизу та утопився. 
		Крім того, ОСОБА_7 13 квітня 2019 року о 22 год 30 хв, після вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 , дізнавшись, що ОСОБА_10 , яка була очевидцем подій 07 квітня 2019 року, розповідає мешканцям села Хмільника про його причетність до вчиненого злочину, у ході вживання спиртних напоїв спільно із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у домоволодінні останньої АДРЕСА_2 , на ґрунті конфлікту з потерпілою, під час якого вона почала погрожувати ОСОБА_7 повідомити про вчинений ним злочин, переслідуючи мету приховати вчиненні ним протиправні дії, умисно завдав ОСОБА_10 удар обухом сокири у голову. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочиннийумисел спрямований на позбавлення життя потерпілої, завдав їймножинні удари у ділянку голови, від яких настала смерть. Тіло потерпілої ОСОБА_7 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , поклавши упокривало, відніс до річки Південний Буг та викинув у воду. 
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_14 не погоджується із судовими рішеннями, постановленими стосовно його підзахисного, просить їх скасувати з підстав неправильного застосовування закону України про кримінальну відповідальність тапризначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог стверджує, що місцевий суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_13 , належно не врахував висновок експерта від 16 травня 2019 року № 37, який свідчить про те, що смерть потерпілого настала внаслідок утоплення. Такі обставини, на переконання сторони захисту, виключають наявність в діях засудженого прямого умислу, а відтак іможливості кваліфікувати його дії за цим епізодом як умисне вбивство.
		Крім того, місцевий суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_7 за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_10 , оскільки, враховуючи викладені вище обставини, в його діях відсутня кваліфікуюча ознака, визначена пунктом 13 частини 2 статті 115 КК, а саме вчинення умисного вбивства особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
		Апеляційний суд, перевіряючи кримінальне провадження за доводами, у тому числі сторони захисту, вище викладені доводи належно не перевірив та не спростував.
		Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник наполягав на задоволенні касаційної скарги з підстав, викладених у ній, стверджував про необґрунтованість судових рішень, постановлених стосовно його підзахисного у частині кваліфікації дій ОСОБА_7 як за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_13 , так і за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_10 . 
		Прокурор ОСОБА_5 зазначала про відсутність підстав для скасування чи зміни судових рішень у кримінальному провадженні, вказувала на їх законність таобґрунтованість, а відтак і безпідставність доводів касаційної скарги захисника.
		Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони нез`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило. 
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. 
		Відповідно до статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення умежах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин інемає права досліджувати докази, встановлювати тавизнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		Виходячи зі змісту вимог статті 370 КПК, відповідно до якої судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивноз`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		При перевірці матеріалів кримінального провадження установлено, що суди першоїтаапеляційної інстанцій дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, та в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, з метою приховати інший злочин. Дії засудженого кваліфіковано зачастиною 1 статті 115, пунктами 9, 13 частини 2 статті 115 КК на підставі доказів, досліджених та оцінених судами у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства. Зтакими висновками погоджується і суд касаційної інстанції.
		В основу прийнятого рішення за епізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_13 судами покладено показання свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , а також свідка ОСОБА_9 , який в судовому засіданні детально описав обставини вчиненого злочину, та зазначив, що після того якзасуджений завдав потерпілому удар ногою у спину, від якого останній впав у воду, він намагався йому допомогти, однак ОСОБА_7 , погрожуючи його життю, заборонив йому вживати будь-яких дій по врятуванню потерпілого. 
		Також вина засудженого підтверджується протоколами огляду місця події від 07квітня 2019 року, слідчих експериментів за участі свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 16 та 17 квітня 2019 року відповідно, висновком експерта від 06травня 2019 року № 37.
		Належно перевірили суди позицію захисту, яка висловлюється і у поданій касаційній скарзі, про те, що умислу на вчинення злочину ОСОБА_7 не мав, а діяв заобставин викладених у обвинувальному акті з необережності, та визнав її такою, що не підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		Відмінність непрямого умислу від інших форм вини зводиться, зокрема, довідмінностей у розумінні його інтелектуального та вольового моментів. Інтелектуальний момент (усвідомлення і передбачення) непрямого умислу характеризується усвідомленням особи суспільного небезпечного характеру свого діяння, що за своєю правовою природою, повністю збігається з прямим умислом, при цьому особа передбачає настання наслідків як можливого результату. 
		Вольовим моментом непрямого умислу, який характеризує ставлення особи донаслідків, є свідоме припущення їх настання. Так, особа, не спрямовуючи свою волю на досягнення наслідку, все ж таки свідомо припускає його настання. Найчастіше таке свідоме припущення полягає у байдужому ставленні до наслідків. Утакому випадку особа посідає неактивну, а пасивну стосовно наслідків позицію, які являються побічним результатом злочинного діяння винного. 
		У окремих випадках свідоме припущення суспільно небезпечних наслідків може виявлятися у безпідставному розрахунку на їх ненастання. Воля особи нібито спрямована на недопущення наслідків свого діяння, проте її розрахунок і надії абстрактні, ні на чому конкретному не ґрунтуються. У подібних випадках говорять нарозрахунок на «навмання».
		Так, згідно з висновку експерта від 06 травня 2019 року № 37 на тілі трупа ОСОБА_13 було виявлено легкі тілесні ушкодження, які не перебувають упричинному наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого. Смерть ОСОБА_13 настала від механічної асфіксії внаслідок утоплення у воді.
		Допитаний під час судового розгляду у місцевому суді експерт ОСОБА_16 показав, що, враховуючи кількість алкоголю, яка була виявлена у потерпілого, він погано орієнтувався у оточуючій обстановці. Процес його утоплення тривав декілька десятків секунд, під час якого потерпілий вчиняв нескоординовані рефлекторні рухи, зокрема махав руками у воді та ковтав її.
		Враховуючи викладене, суди дійшли вмотивованих висновків, що ОСОБА_7 , привів потерпілого до річки Південний Буг та, розуміючи, що ОСОБА_13 перебуває у стані сильного алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи, що потерпілий не може вповній мірі керувати своїми діями і чинити опір, поставив його над схилом річки тазавдав несподіваний різкий удар ногою у спину, від якого потерпілий, опинившись у воді обличчям до низу, погано орієнтуючись у просторі, втратив орієнтацію тазахлинувся водою.
		Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що, виходячи із викладених обставин, засуджений діяв цілеспрямовано, усвідомлював небезпеку своїх дій стосовно потерпілого, передбачав можливість настання наслідків у виді смерті ОСОБА_13 та припускав їх настання, щоєнепрямим умислом, який, попри посилання захисника у касаційній скарзі, охоплюється статтею 115 КК.
		Висновки судів першої таапеляційної інстанцій узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_9 , який детально описав поведінку засудженого під час вчиненого ним злочину, тазазначив, що ОСОБА_7 жодних дій по врятуванню потерпілого невчиняв та шляхом погроз забороняв робити це йому.
		Належно вмотивовано і висновки судів стосовно винуватості ОСОБА_7 заепізодом протиправних дій стосовно ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину та покладено в основу прийнятого рішення показання самого засудженого, який не заперечував факту спричинення їй смерті, потерпілої ОСОБА_17 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , який був очевидцем подій, тавсудовому засіданні повідомив, що саме ОСОБА_7 під час розпивання спиртних напоїв увідповідь на погрози потерпілої розповісти всім про вчинений ним злочин, завдав декількох ударів обухом сокири по її голові.
		Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні розповіла про обставини вбивства потерпілої та повідомила суд, що після смерті ОСОБА_13 у ході розмови з ОСОБА_10 засуджений погрожував останній заподіянням смерті, якщо та не буде мовчати. 
		Також висновки судів про винуватість ОСОБА_7 підтверджується протоколами огляду місця події від 14 квітня 2019 року, а саме прибережної ділянки річки Південний Буг, де було виявлено труп ОСОБА_10 , та домоволодіння АДРЕСА_2 , додаткового огляду вищезазначеного домоволодіння від 15 квітня 2019 року, а також слідчих експериментів за участю ОСОБА_9 та ОСОБА_8 від 15 і 16 квітня 2019 року відповідно.
		Згідно з висновків експерта від 21 травня 2019 року №71 та від 05 червня 2019 року № 73 у змивах з поверхонь предметів, отриманих у ході огляду місця події домоволодіння ОСОБА_8 , а також у слідах на спортивних штанах, вилучених під час обшуку ОСОБА_7 , виявлено кров людини, походження якої від потерпілої ОСОБА_10 не виключається. 
		Враховуючи, що вина ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_13 повністю доведена у ході судових розглядів, доводи сторони захисту, наведені у касаційній скарзі про безпідставну кваліфікацію дій засудженого запунктом 13 частини 2 статті 115 КК, а саме за кваліфікуючою ознакою «вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство», є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
		Ухвала апеляційного суду, постановлена за наслідками перевірки кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за апеляцією, у тому числі його захисника, відповідає вимогам статті 419 КПК, містить докладні підстави, з яких доводи, висловлені стороною захисту, визнані судом необґрунтованими та належні мотиви їхспростування, з якими погоджується і колегія суддів. 
		Істотних порушень норм процесуального права, які були би безумовними підставами для скасуванняоскаржуваних судових рішень під час перевірки провадження впорядку касаційної процедури, не встановлено.
		За таких обставин, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чискасування судових рішень за доводами касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
		Керуючись статтями433,434,436,441,442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити беззадоволення, авирок Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 02 вересня 2020року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року стосовно ОСОБА_7  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...