Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/4415/14-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2021. Зареєстровано: 25.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2021.
Дата набрання законної сили: 21.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/32098/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 802/4415/14-а
		адміністративне провадження № К/9901/32098/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Гончарової І.А.,
		суддів: Олендера І.Я.,  Ханової  Р.Ф., 
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області 
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року (головуючий суддя - Вергелес А.В.)
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Курко О.П., судді - Совгира Д.І., Білоус О.В.)
		у справі №802/4415/14-а
		за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 
		до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
		про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення та вимоги, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення, рішення та вимоги.
		 
		На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та протиправність оскаржуваних податкового повідомлення - рішення, рішення та вимоги контролюючого органу. Вказує, що акт перевірки від 07.11.2014 №2933/1701/ НОМЕР_1 не містить необхідних відомостей щодо суті виявлених контролюючим органом порушень, а тому відповідачем не підтверджено правомірності донарахування ФОП ОСОБА_1 грошових зобов`язань та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду  від 11 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю:
		 
		-          визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Вінницької ОДПІ від 16.12.2014 №0075331701;
		 
		-          визнано протиправною та скасовано вимогу Вінницької ОДПІ про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2014 №Ф-0065501701;
		 
		-          визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької ОДПІ форми «Р» від 07.11.2014 №0065511701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску;
		 
		-          стягнуто на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької ОДПІ.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що всупереч вимог законодавства, акт перевірки від 07.11.2014 №2933/1701/ НОМЕР_1 не містить систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Зі змісту акта неможливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів контролюючий орган дійшов висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Суди зазначили про безпідставність доводів контролюючого органу про невідображення позивачем у податковому обліку доходів на підставі проведеного ним заліку зустрічних однорідних вимог, з огляду на те, що така операція не має будь-яких наслідків у податковому обліку платника. Також, з огляду на правильність визначення ФОП ОСОБА_1 суми чистого оподаткованого доходу, суди дійшли висновку про безпідставність донарахування контролюючим органом позивачу єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та формування вимоги про сплату боргу.
		 
		Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив, їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій прийняті на підставі неповно та односторонньо з`ясованих обставин в адміністративній справі та не підтверджені належними доказами.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
		 
		Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, що діє з 15.12.2017) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		02 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підялгає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.11.2014 №2933/1701/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки).
		 
		Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог:
		 
		-          пункту 138.6 статті 138, пунктів 177.2, 177.4 статті 177, Податкового кодексу України, в результаті чого платнику донараховано податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за 2013 рік на 233995,64 грн;
		 
		-          пункту 2 частини першої статті 7, частин третьої та восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI), в результаті чого платнику донараховано 26535,06 грн єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2013 рік.
		 
		За результатами перевірки відповідач прийняв:
		 
		-          податкове повідомлення - рішення від 16.12.2014 №007533170, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 350993,46 грн, з яких за основним платежем - 233995,64 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 116997,82 грн; 
		 
		-          вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0065501701 від 07.11.2014 на суму 26535,06 грн; 
		 
		-          рішення форми "Р" №0065511701 від 07.11.2014 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 1326,75 грн.
		 
		Контролюючий орган дійшов висновку про неналежне ведення позивачем обліку доходів і витрат та включення до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік перекручених даних, зокрема, відповідач зазначив про: заниження платником загального оподатковуваного доходу на 1069228,84 грн (1146576,33 з ПДВ) внаслідок невключення до суми загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2013 році, суми оплати за реалізовані товарно-матеріальні цінності у формі взаєморозрахунків між ПАТ "Возко" на суму 1069228,84 грн; завищення розміру витрат, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, за 2013 рік на 307215,91 грн; завищення платником суми витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, за 2013 рік на 1488276,47 грн; заниження ФОП ОСОБА_1 розміру інших витрат на 1181060,56 грн; заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2013 рік на загальну суму 1376444,75 грн.
		 
		Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.
		 
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, тут і надалі у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		 
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		 
		Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		 
		Пунктом 138.6 статті 138 ПК України встановлено, що cобівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.
		 
		Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		 
		Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. 
		 
		Пунктами 177.1, 177.2 статті 177 ПК України встановлено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. 
		 
		Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		 
		До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 статті 177 ПК України).
		 
		З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2013 році мав господарські відносини з ПАТ «Возко».
		 
		Так, між позивачем та вказаним контрагентом було укладено ряд договорів купівлі - продажу шкірсировини та договорів на виконання робіт по переробці шкіряної сировини.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, посадовими особами контролюючого органу було проведено зустрічну звірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ПАТ «Возко», за результатами якої складено довідку від 03.12.2014 №199/14-06-22-02/00310781, в якій зазначено, що реальність здійснення господарських відносин між позивачем та ПАТ «Возко» документально підтверджується. 
		 
		Згідно з протоколами взаємних розрахунків між ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Возко» № 4 від 01.04.2013, № 5 від 05.04.2013, № 6 від 20.06.2013, № 7 від 30.09.2013 було взаємно зараховано кредиторську заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ПАТ "Возко" в сумі 1146576,33 грн за послуги по переробці шкури ВРХ та кредиторську заборгованість ПАТ "Возко" перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 1146576,33 грн за договорами купівлі - продажу необроблених шкур ВРХ та шкіряного напівфабрикату ВЕТ БЛУ.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для включення платником до суми загального оподатковуваного доходу, отриманого у 2013 році від провадження господарської діяльності, сум оплати за реалізовані на користь ПАТ «Возко» товарно-матеріальні цінності, оскільки оплата була здійснена сторонами у формі заліку зустрічних однорідних вимог та не є оподатковуваним доходом платника у розумінні ПК України.
		 
		Крім того, надаючи правову оцінку правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що Акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 14.03.2013 №395, оскільки не містить достатніх та необхідних відомостей щодо суті виявлених контролюючим органом порушень (далі - Порядок №395).
		 
		Так, згідно з пунктом 1.4 Порядку № 395 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.
		 
		Акт - службовий  документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
		 
		Згідно з пунктами 1.5 вказаного вище Порядку № 395 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за  дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
		 
		За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. 
		 
		Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
		 
		Всупереч вимог зазначеного Порядку № 395, Акт перевірки не містить суттєвих обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених відповідачем порушень, чіткого та об`єктивного викладення фактів виявлених контролюючим органом порушень із відповідним посиланням на первинні або інші документи, що підтверджують факт порушення платником вимог податкового, валютного або іншого законодавства. Натомість в Акт перевірки містяться посилання на додатки до Акта перевірки, які відповідачем до матеріалів справи не долучені.
		 
		Крім того, судом першої інстанції у цій справі призначалася судово - економічна експертиза. У повідомленні про неможливість проведення експертизи від 29.09.2015 №3 судовий експерт зазначив про неможливість проведення експертизи, через невідповідність Акта перевірки вимогам Порядку № 395, зокрема, з огляду на відсутність у ньому конкретного відображення факту кожного з порушень, відомостей про фінансово-господарську діяльність платника податків, перелік господарських операцій, в результаті яких здійснено відповідне порушення, відомості про первинні документи на підставі яких вчинено відповідні записи у податковому обліку, а також доказів, що підтверджують наявність факту порушення.
		 
		Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга не містить жодних спростувань висновків судів попередніх інстанцій, а також доводів про те, у чому саме полягає неправильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, натомість дублює Акт перевірки.
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...