Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/15376/20 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Справи про порушення митних правил, які підлягають розгляду в судовому порядку; Митний кодекс 2012 р.; Недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами.
Надіслано судом: 25.05.2021. Зареєстровано: 25.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2021.
Дата набрання законної сили: 17.05.2021
Номер судового провадження: 33/813/572/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 33/813/572/21
		Номер справи місцевого суду: 521/15376/20 
		Головуючий у першій інстанції Непорада О.М. 
		Доповідач Заїкін А. П.
		 
		 
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17.05.2021 року                                                                 м. Одеса
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи: 521/15376/20
		Номер провадження: 33/813/572/21
		 
		Одеський апеляційний суд у складі:
		- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
		за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І.,
		 
		Особи, які прийняли участь у судовому засіданні:
		-        захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Шаповалов Руслан Юрійович,
		-        представник Одеської митниці Державної митної служби України - Бурчо Ірина Йосипівна,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Шаповалова Руслана Юрійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 471 МК України, 
		 
		встановив:
		 
		У вересні 2019 року до Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №0807/50000/20 від 06.08.2020 року про порушення митних правил, з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_2 за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.
		З вищезазначеного протоколу про ПМП вбачається, що 06.08.20 04:20 у оглядовому залі «Приліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» в зоні діяльності митного поста «Одеса-аеропорт» Одеської митниці Держмитслужби, проходив митний контроль гр. України ОСОБА_1 , який прибув в Україну літаком «Е-190» б/н НОМЕР_1 авіакомпанії «МАУ», рейсом № 788 сполученням «Тель-Авів-Одеса». Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю («зелений коридор»), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим шляхом вчинення дій заявив про відсутність у нього товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов`язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.
		Після перетину гр. України ОСОБА_1 зеленої лінії, що означає закінчення «зеленого» коридору, на запитання про наявність у нього валютних готівкових коштів відповів, що він має 19 000 доларів США.
		На прохання пред`явити наявні у нього валютні цінності гр. України ОСОБА_1 надав готівку в розмірі 19 000 доларів США, які знаходились в його чорній барсетці.
		Отже, гр. ОСОБА_1 не мав законних підстав на переміщення через митний кордон України 7200 доларів США, які перевищують дозволену для переміщення суму.
		З виявленої у гр. України ОСОБА_1 суми було пропущено 11 800 доларів США (що становить еквівалент 9 936 євро, відповідно до курсу НБУ на 06.08.2020).
		Зазначені дії гр. ОСОБА_1 мають ознаки порушення митних правил, передбачених статтею 471 Митного кодексу України.
		У зв`язку з цим працівниками митниці 03.08.2020 року складено протокол про порушення митних правил № 0807/50000/20.
		На підставі ст. 511 МК України за протоколом № 0807/50000/20 вилучено: 7200 долари США, а саме: 72 купюри по 100: LA 78048550A, LB 12046375J, LL 88662264GLB 05632848T, LB 82841026K, LB 13098758WLB 77437391W, MB 00934558E, LA 31456676BMB 00934559E, MB 69256369B, LK 79447032CLJ 79739154A, MB 06527924B, LB 18314940ELF 54552037H, LB 70189276S, LD 62085989D, LL 46424718A, LE 73864151C, LB 10139556HLL 45525991A, LH 90009370B, LB 69709128QLB 50765394G , LK 09055259A, LF 96637690FLB 25522741F, LB 72638806T, LB 25522739FLB 77588314S, LF 12699809B, LF 31919165G, LF 31919166G, LK 61211163E, LB 72842370F, LK 78702437C, LL 56010544A, LB 09379115JLG 02773917B, LL 93694957C, LB 10430206ALB 10430207A, LL 43907325A, LB 77588313S, LL 95013047E, LK 21731307E, PB 16260643CPB 16260642C, PB 16260641C, PB 16260640C, PB 16260639C, PB 16260638C, PB 16260637CPB 16260636C, PB 16260635C, PB 16260634CPB 16260636C, PB 16260632C, PB 16260631CPB 16260630C, PB 16260629C, PB 16260628CPB 16260627C, PB 16260626C, PB 16260625CPB 16260624C, PB 16260623C, PB 16260622C, PB 16259200C, PB 16259199C, PB 16259198C, згідно курсу НБУ 1 долар США = 27.7028 грн., разом на суму: 199460,16 грн..
		Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року визнано винним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень, без конфіскації вилученої валюти.
		Одночасно зазначено, що вилучену валюту, згідно протоколу про порушення митних правил № 0807/50000/20, в сумі 7200 доларів США, а саме: 72 купюри по 100: LA 78048550A, LB 12046375J, LL 88662264GLB 05632848T, LB 82841026K, LB 13098758WLB 77437391W, MB 00934558E, LA 31456676BMB 00934559E, MB 69256369B, LK 79447032CLJ 79739154A, MB 06527924B, LB 18314940ELF 54552037H, LB 70189276S, LD 62085989D, LL 46424718A, LE 73864151C, LB 10139556HLL 45525991A, LH 90009370B, LB 69709128QLB 50765394G , LK 09055259A, LF 96637690FLB 25522741F, LB 72638806T, LB 25522739FLB 77588314S, LF 12699809B, LF 31919165G, LF 31919166G, LK 61211163E, LB 72842370F, LK 78702437C, LL 56010544A, LB 09379115JLG 02773917B, LL 93694957C, LB 10430206ALB 10430207A, LL 43907325A, LB 77588313S, LL 95013047E, LK 21731307E, PB 16260643CPB 16260642C, PB 16260641C, PB 16260640C, PB 16260639C, PB 16260638C, PB 16260637CPB 16260636C, PB 16260635C, PB 16260634CPB 16260636C, PB 16260632C, PB 16260631CPB 16260630C, PB 16260629C, PB 16260628CPB 16260627C, PB 16260626C, PB 16260625CPB 16260624C, PB 16260623C, PB 16260622C, PB 16259200C, PB 16259199C, PB 16259198C, конфісковано на користь держави.
		Адвокат Шаповалов Р.Ю., який діє в інтересах гр. ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 11.03.2021 року в частині вилучення валюти.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховані всі обставини справи та невірно встановлено суб`єктивну сторону правопорушення.
		Апелянт вказує на те, що він жодним чином не приховував перевезення валюти через кордон та добровільно заявив про це митному органу. Судом першої інстанції помилково віднесено валюту до товарів, щодо яких встановлено заборону або обмеження, та як наслідок невірно визначено об`єктивну сторону правопорушення.
		Адвокат Шаповалов Р.Ю., який діє в інтересах гр. ОСОБА_1 , у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Представник митниці у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.
		Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
		За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
		Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Заслухавши пояснення захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також представника Одеської митниці Держмитслужби України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги.
		Аналіз апеляційної скарги свідчить, що постанова суду оскаржуються в частині конфіскації на користь держави вилученої валюти, в іншій частині постанова не оскаржуються, а тому в апеляційному порядку не переглядаються.
		Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції невірно застосовано ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
		При розгляді даної справи суд враховує рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Садоха проти України» від 11.07.2019 (заява № 77508/11), у якому заявник скаржився на те, що рішення національних органів державної влади у справі про адміністративне правопорушення конфіскувати його кошти у сумі 31 000 євро у зв`язку з недекларуванням їх на митниці було незаконним, надмірним і непропорційним переслідуваній законній меті.
		У вказаному рішенні ЄСПЛ зазначено, зокрема, наступне:
		«28. Адміністративне правопорушення, у вчиненні якого заявника було визнано винним, полягало у недекларуванні ним суми готівки, яку він перевозив через митний кордон. У зв`язку з цим слід зазначити, що, дійсно, як вказав заявник, вивезення іноземної валюти з території України не було незаконним відповідно до українського законодавства. Дозволялося не лише вивезення валюти, але й сума, яка могла бути законно перерахована або, як у цій справі, фізично перевезена через митний кордон у випадку декларування, в принципі, не була обмежена на момент подій (див. пункт 15). Ці елементи відрізняють цю справу від деяких інших, в яких конфіскація застосовувалася до товарів, ввезення яких було заборонено, або до транспортних засобів, які використовувалися для перевезення заборонених речовин чи торгівлі людьми (приклади таких справ див. у згаданому рішенні у справі «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), пункт 35).
		29. Крім того, під час провадження у районному суді заявник пояснив, що отримав кошти за договором приватної позики, і надав документи на підтвердження цих фактологічних тверджень (див. пункт 9). Органи державної влади прямо не розглянули це питання, оскільки, вочевидь, вважали, що воно не стосувалося справи, принаймні застосування заходу у вигляді конфіскації. Суд зазначає, що у нього немає доказів, які б вказували на те, що заявник надав митним органам договір позики, який був написаним від руки документом, укладеним між заявником і фізичною особою у день його виїзду з України. Як вбачається з наявних документів, уперше посилання на договір було зроблено під час судового провадження. Проте з огляду на непроведення національним судом оцінки законності походження коштів і те, що у своїх зауваженнях до цього Суду Уряд не висловив жодних сумнівів щодо достовірності договору позики, Суд не може ставити під сумнів законне походження конфіскованої готівки. На цій підставі Суд відрізняє цю справу від справ, в яких конфіскація стосувалася активів, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, які вважалися отриманими незаконним шляхом або призначеними для використання у незаконній діяльності (приклади таких справ див. у згаданому рішенні у справі «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), пункт 36, та в рішенні у справі «Гріфхорст проти Франції» (Grifhorst v. France), заява № 28336/02, пункт 99, від 26 лютого 2009 року).
		30. Повертаючись до поведінки заявника, Суд зазначає, що немає жодних ознак того, що він умисно намагався обійти митні правила. Уряд не оскаржив, що під час перевірки на безпеку заявник не заперечував перевезення готівки (див. пункт 19 і див., для порівняння, рішення у справі «Мун проти Франції» (Moon v. France), заява № 39973/03, пункт 8, від 09 липня 2009 року, та згадане рішення у справі «Гріфхорст проти Франції» (Grifhorst v. France), пункт 8, в яких заявники заперечили наявність у них коштів). Той факт, що українські органи державної влади не порушили кримінальне провадження щодо заявника, також свідчить про визнання ними того, що заявник не мав наміру обманути їх і, що наклавши на заявника стягнення у вигляді конфіскації, українські органи влади не прагнули запобігти якій-небудь незаконній діяльності, такій як відмивання грошей, обіг наркотичних засобів, фінансування тероризму або ухилення від сплати податків. Кошти, які перевозив заявник, були отримані законним шляхом, і він мав право вивезти їх з України, якби задекларував їх митним органам. З цього випливає, що єдиною протиправною (проте не кримінальною) поведінкою, відповідальність за яку могла бути покладена на заявника, було те, що він письмово не задекларував митним органам факт перевезення ним через кордон готівки у такому обсязі.
		31. Суд повторює, що для того, щоб втручання було пропорційним, воно має відповідати серйозності вчиненого правопорушення, а санкція - серйозності злочину, який вона має покарати, у цій справі - недотримання вимоги щодо декларування (див. згадані рішення у справах «Гирлян проти Росії» (Gyrlyan v. Russia), пункт 28, і «Габріч проти Хорватії» (<...>), пункт 29).
		32. Дійсно, конфіскована сума була значною для заявника. Проте немає жодних доказів, що заявник міг завдати якоїсь серйозної шкоди державі: він не ухилявся від сплати мита або будь-яких інших зборів і не завдав державі будь-якої іншої матеріальної шкоди. Твердження, яке містилося у постанові апеляційного суду, що дії заявника завдали «істотної шкоди зовнішньоекономічним інтересам і безпеці України», є занадто нечітким і загальним та не є підтвердженим іншими деталями щодо того, у чому саме полягала ця шкода. Тому Суд вважає, що стягнення у вигляді конфіскації не було направлено на відшкодування матеріальної шкоди, оскільки держава не зазнала жодних втрат внаслідок недекларування заявником коштів, а було стримуючим та каральним за своїм призначенням (див. згадане рішення у справі «Гирлян проти Росії» (Gyrlyan v. Russia), пункт 29).
		33. Суд не переконаний аргументом Уряду, що оцінка пропорційності була включена до рішень національних судів. Вбачається, що викладені міркування стосовно законного походження коштів, неумисного характеру поведінки заявника або відсутності записів про інші порушення митних правил, хоча і були чітко висунуті захисником заявника, не відіграли жодної ролі під час прийняття судами рішень. Національні суди просто послались у загальних формулюваннях, не навівши деталей, на «характер і спосіб вчиненого порушення» і «особу [заявника]» та не розглянули питання, чи був дотриманий необхідний баланс між суспільним інтересом і правом заявника на мирне володіння своїм майном. Отже, Суд вважає, що межі проведеного національними судами розгляду справи були занадто вузькими, щоб відповідати вимозі встановлення «справедливого балансу», притаманній другому абзацу статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. там само, пункт 30).
		34. Аналогічно, Уряд переконливо не довів у цьому Суді, що менш суворе стягнення, наприклад, штраф, було недостатнім для досягнення бажаного стримуючого та карального ефекту і запобігання майбутнім порушенням вимоги щодо декларування.
		35. У зв`язку з цим Суд зазначає, що на відміну від згаданої справи «Гирлян проти Росії» (Gyrlyan v. Russia), в якій, як вбачалося, російські суди не мали жодних дискреційних повноважень з цього питання, оскільки відповідно до законодавства незадекларовані кошти у будь-якому разі у повному обсязі вилучалися державою, незалежно від накладення стягнення у вигляді штрафу або конфіскації, у справі заявника українські суди насправді мали вибір щодо розміру штрафу, який мав бути накладений як санкція (див. пункт 14).
		36. За цих обставин конфіскація незадекларованих коштів у повному обсязі, на думку Суду, поклала індивідуальний і надмірний тягар на заявника та була непропорційною вчиненому правопорушенню (див. згадані рішення у справах «Габріч проти Хорватії» (<...>), пункт 39, «Ісмаїлов проти Росії» (Ismayilov v. Russia), пункт 38, та рішення у справі «Танасов проти Румунії» [Комітет] (Tanasov v. Romania) [Committee], заява № 65910/09, пункт 28, від 31 жовтня 2017 року)».
		Суд звертає увагу на те, що у даній справі з одного боку митним органом доведено, а особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, фактично не заперечується факт переміщення через зону спрощеного митного контролю валютних цінностей у розмірі, що перевищує дозволену для переміщення суму, чим порушено митні правила щодо письмового декларування таких коштів.
		Разом з тим, матеріалами справи доведено легальне походження коштів, що переміщувались, відсутність умислу особи на вчинення правопорушення, легітимну мету, на які мали бути спрямовані кошти, що переміщувались особою. 
		З урахуванням наведеного суд вважає, що в даному випадку застосування до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, санкції ст. 471 МК України у повному обсязі, включаючи конфіскацію вилучених грошових коштів, що переміщувались особою без здійснення письмового декларування, становитиме надмірний тягар для такої особи та буде непропорційним вчиненому правопорушенню.
		Враховуючи наведене, доведеність вчинення правопорушення, суд вважає, що в даному випадку штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян буде достатнім для досягнення стримуючого та карального ефекту і запобігання майбутнім порушенням вимоги щодо декларування.
		Отже, враховуючи наведені обставини, а також те, що безпосереднім предметом правопорушення митних правил є грошові кошти, переміщення яких через митний кордон України не заборонено або обмежено законодавством України, суд вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
		 
		Керуючись ст. ст. 8, 62 Конституції України, ст. 529 Митного Кодексу України, ст. ст. 7, 252, 280, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Одеській апеляційний суд,
		постановив:
		Апеляційну скаргу адвоката Шаповалова Руслана Юрійовича, діючого в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.
		Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 11 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 471 МК України, в частині конфіскації на користь держави вилученої валюти - скасувати.
		У конфіскації на користь держави конфіскованої валюти, згідно протоколу про порушення митних правил № 0807/50000/20 в сумі 7 200 (сім тисяч двісті) доларів США, а саме сімдесяти двох купюр по 100 (сто) доларів США кожна, а саме LA 78048550A, LB 12046375J, LL 88662264GLB 05632848T, LB 82841026K, LB 13098758WLB 77437391W, MB 00934558E, LA 31456676BMB 00934559E, MB 69256369B, LK 79447032CLJ 79739154A, MB 06527924B, LB 18314940ELF 54552037H, LB 70189276S, LD 62085989D, LL 46424718A, LE 73864151C, LB 10139556HLL 45525991A, LH 90009370B, LB 69709128QLB 50765394G , LK 09055259A, LF 96637690FLB 25522741F, LB 72638806T, LB 25522739FLB 77588314S, LF 12699809B, LF 31919165G, LF 31919166G, LK 61211163E, LB 72842370F, LK 78702437C, LL 56010544A, LB 09379115JLG 02773917B, LL 93694957C, LB 10430206ALB 10430207A, LL 43907325A, LB 77588313S, LL 95013047E, LK 21731307E, PB 16260643CPB 16260642C, PB 16260641C, PB 16260640C, PB 16260639C, PB 16260638C, PB 16260637CPB 16260636C, PB 16260635C, PB 16260634CPB 16260636C, PB 16260632C, PB 16260631CPB 16260630C, PB 16260629C, PB 16260628CPB 16260627C, PB 16260626C, PB 16260625CPB 16260624C, PB 16260623C, PB 16260622C, PB 16259200C, PB 16259199C, PB 16259198C - відмовити.
		Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		Суддя Одеського апеляційного суду:                                        А.П. Заїкін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...