Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/731/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про припинення права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2021. Зареєстровано: 26.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2021.
Дата набрання законної сили: 24.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		24 травня 2021 року  м. ОдесаСправа № 916/731/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Діброви Г.І.
		суддів: Головей В.М., Ярош А.І. 
		 
		секретар судового засідання: Іванов І.В.
		 
		за участю представників учасників справи:
		від прокуратури - Коломійчук І.О. за посвідченням від 21.12.2020 року № 058842;
		від Одеської міської ради, м. Одеса - в порядку самопредставництва Танасійчук Г.М. на підставі розпорядження;
		від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса - не з`явився.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси
		на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року про забезпечення позову, м. Одеса, суддя Петров В.С., повний текст складено 22.03.2021
		у справі № 916/731/21
		за позовом Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса
		про припинення права власності та витребування земельної ділянки, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовної заяви, заяви та ухвали суду першої інстанції.
		 
		У березні 2021 року Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса, в якій просив суд припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, шляхом скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер 1415312851101); витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача сплачений судовий збір.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на прийняття державними реєстраторами всупереч вимогам чинного законодавства рішень про державну реєстрацію права власності на приналежну територіальній громаді земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул.Академіка Вільямса, 53, на підставі угод, укладених між особами, які не були власниками цієї земельної ділянки, при наявній інформації в Державному реєстрі прав щодо реєстрації права власності на цю земельну ділянку за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради. Таким чином, як вказує прокурор, в результаті укладення незаконних договорів відступлення права іпотеки, в подальшому переоформлень права власності на відповідача, на підставі акту-передачі, земельна ділянка площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), розташована за адресою: м. Одеса, вул.Академіка Вільямса, 53, вибула з права комунальної власності територіальної громади м.Одеси, безпідставно та без волі власника. Водночас, за ствердженнями прокурора, територіальна громада міста Одеси, в особі Одеської міської ради як законний власник спірної земельної ділянки рішень щодо її відчуження не приймала, та право власності внаслідок укладення угод особами, які не мали прав на неї, не припиняла, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса. 
		Одночасно із поданням позовної заяви прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1415312851101); заборони фізичним та юридичним особам проведення на спірних земельних ділянках загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, будь-яких будівельних робіт (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави); заборони фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо спірних земельних ділянках загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53.
		Заява про забезпечення позову мотивована тим, що спірна земельна ділянка неодноразово відчужувалась на користь третіх осіб, зокрема, 01.03.2019 року на підставі незаконного рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" Манюти С.В. (індексний номер рішення 45768305) про проведення державної реєстрації права приватної власності зареєстровано земельну ділянку за ОСОБА_1 ; в подальшому державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С 15.09.2020 року було прийнято рішення (індексний номер рішення 5405019) про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, відтак, як вказує заявник, у разі відчуження відповідачем земельної ділянки площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, на користь третіх осіб або її поділу, або об`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом у даній справі буде неможливим.
		Також заявник зазначає, що забезпечення позову в даному випадку виступає порукою виконання рішення суду у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому заявник вважає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам. 
		Враховуючи викладене, а також підстави набуття права власності на оспорювану земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса, за твердженнями заявника, обґрунтованим є накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, та заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо неї.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі №916/371/21 (суддя Петров В.С.) у задоволенні заяви Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-360/21 від 18.03.2021 року) про забезпечення позову у справі № 916/731/21 відмовлено.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження свого припущення щодо можливості відчуження відповідачем вказаної земельної ділянки чи її поділу або об`єднання з іншими земельними ділянками, а тому вказані припущення не можуть визнаватися судом як достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом, про який просить заявник.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені довод особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
		 
		Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі № 916/371/21 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м.Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1415312851101) задовольнити повністю: відшкодувати прокуратурі сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги. 
		Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що заходи забезпечення позову спрямовані на усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже його незастосування може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та ефективного захисту порушених інтересів держави через виникнення потреби у повторному зверненні до суду з іншим позовом. Зокрема, судом не надано оцінку тим обставинам, що відповідач є власником спірної земельної ділянки, який може розпорядитись земельною ділянкою шляхом її відчуження. У разі відчуження відповідачем земельної ділянки площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 на користь третіх осіб або її поділу, або об`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом Київської окружної прокуратури м. Одеси, яка діє на захист інтересів держави, буде неможливим. 
		За твердженням прокурора, судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою й можливість Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м.Одеса, як власника земельної ділянки, розпоряджатися земельною ділянкою шляхом відчуження на користь третіх осіб, передання її в оренду чи іпотеку, як і те, що у разі забудови цієї земельної ділянки дії відповідача призведуть до неможливості реального поновлення інтересів держави, повернення земельної ділянки у придатному для використання стані, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду. Також судом не враховано, що земельна ділянка площею 0,1520 га, кадастровий номер: 5110136900:32:008:0009, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1415312851101) неодноразово відчужувалась, у тому числі в ході розгляду цивільного позову, поданого Одеською місцевою прокуратурою № 1 в інтересах держави.
		З огляду на викладене, а також, враховуючи підстави набуття права власності на оспорювану земельну ділянку Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на думку прокурора обґрунтованим є накладення арешту на спірну земельну ділянку площею 0,1520 га та заборона будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо неї.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 року за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі №916/731/21 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 року прийнято апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі №916/731/21 до свого провадження колегією суддів у новому складі - головуючий суддя Діброва Г.І., судді Ярош А.І., Головей В.М.
		Учасники справи своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористались, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		В судовому засіданні представник прокуратури підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Одеської міської ради, м.Одеса усно підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги прокуратури. 
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м.Одеса в судове засідання не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надав, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи телефонограма, якою відповідача повідомлено про відкриття провадження у справі та призначення справи до розгляду. 
		Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
		Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
		В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є. 
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.
		Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову.
		Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
		Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси потребує задоволення частково, а ухвала Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі № 916/731/21 частково не відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України та наявні підстави для її часткового скасування, з огляду на таке.
		 
		Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
		 
		У березні 2021 року Перший заступник керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса, в якій просив суд припинити право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, шляхом скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер 1415312851101); витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку, загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача сплачений судовий збір.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на прийняття державними реєстраторами всупереч вимог чинного законодавства рішень про державну реєстрацію права власності на приналежну територіальній громаді земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, на підставі угод, укладених між особами, які не були власниками цієї земельної ділянки, при наявній інформації в Державному реєстрі прав щодо реєстрації права власності на цю земельну ділянку за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради. Таким чином, як вказує прокурор, в результаті укладення незаконних договорів відступлення права іпотеки, в подальшому переоформлень права власності на відповідача, на підставі акту-передачі, земельна ділянка площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, вибула з права комунальної власності територіальної громади м. Одеси, безпідставно та без волі власника. Водночас, за ствердженнями прокурора, територіальна громада міста Одеси, в особі Одеської міської ради як законний власник спірної земельної ділянки рішень щодо її відчуження не приймала, та право власності внаслідок укладення угод особами, які не мали прав на неї, не припиняла, тому спірна земельна ділянка підлягає витребуванню у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса. 
		Одночасно із поданням позовної заяви прокурором було подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1415312851101); заборони фізичним та юридичним особам проведення на спірних земельних ділянках загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, будь-яких будівельних робіт (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави); заборони фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо спірних земельних ділянках загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53.
		Заява про забезпечення позову ґрунтується на таких обставинах:
		- судовим рішенням у справі № 1512/10136/2012, яке набрало законної сили 22.06.2015 року, встановлено, що належна територіальні громаді міста Одеси земельна ділянка площею 0,1520 га, розташована за адресою: вул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі протиправно всупереч волі та вимог законодавства вибула з володіння законного власника, що порушує права та інтереси Одеської міської ради, як органу, який розпоряджається земельними ділянками у межах міста Одеси;
		- в подальшому, на підставі вказаного рішення, скасовано право власності на земельну ділянку площею 0,1520 га, розташовану по вул. Академіка Вільямса, 53 у м. Одесі, за фізичними особами та зареєстровано таке право за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради;
		- незважаючи на вказане, 01.03.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Манютою С.В. прийнято рішення (індексний номер рішення: 45768305) про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про право власності за № 30518304 від 26.02.2019 року, 15.09.2020 року державним реєстратором Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С., прийнято рішення (індексний номер рішення: 5405019) про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса;
		- тобто, всупереч вимог закону державними реєстраторами було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на приналежну територіальній громаді земельну ділянку на підставі угод, укладених між сторонами, які не були власниками цієї земельної ділянки, при наявній реєстрації права власності на цю земельну ділянку за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, а тому державним реєстратором Манютою С.В. незаконно, у порушення вимог чинного законодавства прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 при наявній інформації в Державному реєстрі прав щодо реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Одеською міської радою, використавши інформацію з Державного реєстру іпотек. У свою чергу, як наслідок, у порушення вимог чинного законодавства також прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за відповідачем у справі від 15.09.2020 року на підставі акту приймання-передачі майна ОСОБА_1 до статутного капіталу, серія та номер: 1, виданого 11.09.2020 року;
		- враховуючи викладене, а також, підстави набуття права власності на оспорювану земельну ділянку Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м.Одеса прокурор вважає, що є ризик відчуження відповідачем земельної ділянки площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009) розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, на користь третіх осіб або її поділу, або об`єднання з іншими земельними ділянками, або ризик незаконного використання земельної ділянки та будівництва об`єктів нерухомості на ній, що може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому.
		За таких обставин, на думку заявника, вжиття заходу забезпечення позову обумовлено необхідністю забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, виходячи з ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача.
		На підтвердження обставин, викладених в заяві, Першим заступником керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси додано інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою м.Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53.
		 
		Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції частково не погодився з висновками суду першої інстанції.
		 
		Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
		1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
		3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;
		4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
		6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
		7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
		8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
		9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
		10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. 1-9 цієї частини.
		За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
		Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
		Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
		Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
		При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
		Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
		Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
		При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Наведена правова позиція викладена і у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, і у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 року у справі № 916/3245/19, від 16.10.2019 року у справі № 904/2285/19.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).
		Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
		При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
		Отже заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
		Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. 
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Як було встановлено вище, предметом позову у даній справі є, як вимоги немайнового характеру - припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на земельну ділянку площею 0,1520 га, кадастровий номер 5110136900:32:008:0009, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, шляхом скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (реєстраційний номер 1415312851101) та, так і вимоги майнового характеру - витребування спірної земельної ділянки у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
		Оскільки в даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами як немайнового характеру, так і майнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.
		Так, в даному випадку заявник просив суд застосувати такі види заходу забезпечення позову, як накладання арешту на спірну земельну ділянку; заборону фізичним та юридичним особам проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівельних робіт (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави); заборону фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо спірної земельної ділянки.
		Підставою для вжиття запобіжних заходів, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження про те, що спірна земельна ділянка неодноразово відчужувалась на користь третіх осіб, за відповідачем як за власником зареєстрована незаконно, а тому як вказує заявник, у разі відчуження відповідачем такої земельної ділянки на користь третіх осіб або її поділу, або об`єднання з іншими земельними ділянками, в подальшому у разі задоволення позову, виконання рішення суду, постановленого за позовом у даній справі буде неможливим.
		При цьому, на підтвердження вказаних обставин заявником надано суду інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою м. Одеса, вул. Ак. Вільямса, 53.
		Дослідивши предмет та підстави позову, а також доводи заяви про забезпечення позову та докази на підтвердження обставин, з якими заявник пов`язує необхідність застосування визначених ним заходів забезпечення позову судова колегія зазначає таке.
		Як вже було наголошено, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
		Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
		Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. 
		За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Разом із цим, визначений у процесуальному законі принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 21.12.2020 року у справі №916/401/17).
		Щодо вимоги прокурора забезпечити позов шляхом заборони фізичним та юридичним особам проведення на спірній земельній ділянці будь-яких будівельних робіт (з метою запобігання зміни предмету спору, сторін у справі та забезпечення реального виконання рішення суду та поновлення інтересів держави), то судова колегія зауважує, що прокурором в даному випадку взагалі не надано будь-яких доказів того, що відповідача або будь-які треті особи здійснюють або мають намір здійснювати на спірній земельній ділянці будь-які будівельні чи інші роботи, як то докази укладення відповідачем договорів підряду, завезення будівельних матеріалів тощо.
		Тобто, в даному випадку, необхідність забезпечення позову у справі вищезазначеним способом взагалі нічим не мотивована та не підтверджена, оскільки заявник зазначає лише про потенційну вірогідність вчинення відповідачем вказаних дій, що є неприпустимим для забезпечення позову, а тому судова колегія вважає обґрунтованим відмову суду першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.
		Щодо такого виду забезпечення позову, як заборона фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо спірної земельної ділянки, судова колегія зазначає, що вказаний вид є співмірним із позовними вимогами у даній справі та їх обґрунтуванням. Тим більше, із доданих прокурором до заяви про забезпечення позову інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки вбачається, що дійсно щодо спірної земельної ділянки вчинялись чисельні реєстраційні дії, пов`язані в тому числі із переходом права власності на спірну земельну ділянку від однієї особи до іншої.
		Тобто з огляду на предмет позову, а саме вирішення питання про припинення права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м. Одеса на спірну земельну ділянку та підстави такого припинення, судова колегія вважає обґрунтованими посилання заявника щодо можливості відчуження відповідачем такої земельної ділянки на користь третіх осіб або її поділу, або об`єднання з іншими земельними ділянками, наслідком чого, у разі задоволення позову у даній справі, виконання рішення суду буде неможливим.
		З огляду на вказане судова колегія вважає такий вид забезпечення позову як заборона здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо спірної земельної ділянки, обґрунтованим та співмірним із предметом та підставами позову у даній справі, проте така вимога заяви підлягає задоволенню частково, а саме шляхом накладання такої заборони лише на відповідача, оскільки заборона вчиняти такі дії невизначеному колу осіб, як про те просить прокурор, є втручанням в господарську діяльність не тільки відповідача у справі, а й інших осіб, коло яких взагалі не визначено, що є вкрай неприпустимим, оскільки вжиття таких заходів порушує права та охоронювані законом інтереси не тільки відповідача, а й осіб, що взагалі не є учасниками даного судового процесу.
		При цьому вищевказаного судом першої інстанції враховано не було, з огляду на що колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає висновки суду першої інстанції в цій частині передчасними, а тому ухвала суду у вказаній частині підлягає скасуванню, із задоволення вимоги прокурора про заборону фізичним та юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду, тощо спірних земельних ділянках загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 частково, із забороною здійснювати відповідачу дії , які можуть бути направлені на зміну власника або ідентифікаційних ознак об`єкту речового права, по відношенню до якого розглядається дана справа.
		Що стосується вимоги прокурора про накладання арешту на спірну земельну ділянку, судова колегія зазначає, що з урахуванням задоволення заяви прокурора про заборону здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, поділу, об`єднання, передачі в оренду тощо спірної земельної ділянки, наслідком такої заборони буде внесення відповідних обмежень щодо такої земельної ділянки до державного реєстру, що в повній мірі забезпечить виконання рішення суду за результатами розгляду даної справи, а тому одночасне застосування таких заходів та додаткове накладання арешту на спірну ділянку, за переконанням судової колегії, є недоцільним.
		До того ж судова колегія наголошує, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		З урахуванням викладеного судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині.
		Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		За таких обставин судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м. Одеси частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі № 916/731/21 частково не відповідає вимогам процесуального законодавства і є достатні правові підстави для її часткового скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-360/21 від 18.03.2021 року) про забезпечення позову у справі № 916/731/21.
		Якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідних апеляційних скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст. 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури м.Одеси на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі №916/731/21 задовольнити частково.
		Ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі №916/731/21 скасувати частково.
		Заяву Першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (вх. 2-360/21 від 18.03.2021 року) про забезпечення позову у справі № 916/731/21 задовольнити частково.
		Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум", м.Одеса (65033, Одеська область, м. Одеса, вул. Желябова, 3, код ЄДРПОУ 31068996) здійснювати будь-які дії щодо розпорядження, поділу, об`єднання, передачі в оренду тощо земельної ділянки загальною площею 0,1520 га (кадастровий номер 5110136900:32:008:0009), що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53, а державним реєстраторам - здійснювати реєстрацію таких дій до набрання рішенням у справі № 916/731/21 законної сили.
		В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.03.2021 року у справі № 916/731/21 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
		Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 24.05.2021 року. 
		Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року.
		 
		Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді В.М. Головей А.І. Ярош

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...