Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7256/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2021. Зареєстровано: 26.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2021.
Дата набрання законної сили: 18.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" травня 2021 р.           Справа№ 910/7256/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Михальської Ю.Б.
		суддів:            Тищенко А.І. 
		          Скрипки  І.М. 
		 
		секретар судового засідання: Білоус О.О.
		за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 18.05.2021,
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
		на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 (повний текст складено 18.01.2021)
		у справі №910/7256/20 (суддя Пукшин Л.Г.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» 
		до Державного підприємства «Гарантований покупець»             
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»; 
		2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 
		про стягнення 12 399 268,39 грн,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (далі, позивач або ТОВ «Біогазенерго») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою (із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.09.2020) до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач або Гарантований покупець) про стягнення  8  287  251,73 грн, з яких: 6  921  843,12 грн основної заборгованості, 541  076,79 грн пені, 824  331,82 грн штрафу.
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань за Договором №475/01 від 30.07.2019 в частині оплати за отриману в березні 2020 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
		У судовому засіданні 21.10.2020 Господарський суд міста Києва на місці залучив до участі у справі ПрАТ «НАЕК «Укренерго» та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. 
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 позов задоволено частково.
		Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» основний борг у розмірі 6 921 671 (шість мільйонів дев`ятсот двадцять одну тисячу шістсот сімдесят одну) грн 04 коп., пеню у розмірі 270 538 (двісті сімдесят тисяч п`ятсот тридцять вісім) грн 40 коп., штраф у розмірі 412 165 (чотириста дванадцять тисяч сто шістдесят п`ять) грн 91 коп., судовий збір у розмірі 124 306 (сто двадцять чотири тисячі триста шість) грн 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.
		Повернено з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 61  712 (шістдесят одна тисяча сімсот дванадцять) грн 11 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго», що був сплачений згідно платіжного доручення №1376 від 21.05.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
		Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по оплаті поставленої позивачем у березі 2020 року електричної енергії, з огляду на що вимоги про стягнення вартості такої енергії, а також нарахованих за прострочення обов`язку щодо її оплати пені та штрафу, є законними та обґрунтованими.
		Водночас, за наслідками розгляду поданого відповідачем клопотання про зменшення неустойки, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%, у зв`язку з чим до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 270  538,40 грн та штраф у розмірі 412  165,91 грн.
		  Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції спростував посилання ДП «Гарантований покупець» на те, що факт нездійснення Приватною акціонерною компанією «Національна енергетична компанія «Укренерго» своєчасних розрахунків з відповідачем виключає фактичну можливість здійснення ним розрахунків з позивачем, оскільки за спірним договором саме відповідач узяв на себе зобов`язання купувати електроенергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату. Суд наголосив на тому, що умовами договору та положеннями Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019, обов`язок ДП «Гарантований покупець» з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання ПрАТ    «НАЕК  «Укренерго» своїх зобов`язань перед ДП  «Гарантований покупець». Недодержання своїх обов`язків ПрАТ  «НАЕК  «Укренерго» не є підставою для звільнення ДП «Гарантований покупець» від виконання своїх договірних зобов`язань з оплати вартості отриманої електроенергії. Крім того, на момент розгляду цієї справи жодного нормативного акта щодо відшкодування заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років не прийнято, тому до правовідносин між сторонами мають застосовуватися норми чинного законодавства та договору.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		Не погодившись із прийнятим рішенням, 08.02.2021 (про що свідчить відмітка Укрпошти Стандарт на конверті) Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20, яким частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» до Державного підприємства «Гарантований покупець» та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
		Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскаржуване рішення в частині стягнення заборгованості за електричну енергію у розмірі 6  921  671,04 грн прийняте з порушенням норм матеріального права, а саме статей 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статей 174, 193, 196 Господарського кодексу  України, частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, статей 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 та параграфів 2-4 Глави 6 Господарського процесуального кодексу України.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на специфіку правовідносин в частині способу та порядку розрахунків відповідачем з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом та відсутність вини відповідача у невиконанні зобов`язання з оплати спірної енергії.
		Крім того, апелянт послався на те, що судом першої інстанції не враховано строки виникнення у відповідача зобов`язання з оплати теплової енергії, оскільки за умовами спірного договору (пункт 3.3.) та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (пункт 10), обов`язок відповідача з оплати 100% вартості відпущеної позивачем електричної енергії попереднього розрахункового місяця виникає після настання двох обов`язкових умов (отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі продажу електроенергії та затвердження Регулятором розміру вартості Послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці), проте наявність в матеріалах справи підписаних актів купівлі-продажу жодним чином не підтверджує виникнення зобов`язання відповідача з оплати електричної енергії, оскільки акт купівлі-продажу складається та підписується відповідачем і в подальшому направляється позивачеві для підписання з його сторони та підлягає поверненню, а обов`язок з оплати у відповідача виникає лише після отримання ним акту з підписом позивача. Однак, позивачем в позовній заяві не наведено та не підтверджено доказами дати надходження на адресу відповідача акту купівлі-продажу електричної енергії спірного періоду після підписання його позивачем, а відтак, позивачем не було обґрунтовано дати виникнення зобов`язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії, придбаної у спірному періоді, та, відповідно, дати виникнення прострочення зобов`язання з оплати електричної енергії спірного періоду, що не взято до уваги судом першої інстанції.
		Суд безпідставно не застосував положення статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності ДП «Гарантований покупець».
		Із урахуванням специфіки спірних правовідносин, фінансового стану Гарантованого покупця, характеру його діяльності, що не пов`язана із отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, дій позивача, що спрямовані лише на отримання прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню за клопотанням відповідача на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України до 1,00 грн.
		Також відповідач не погоджується із висновками суду першої інстанції про стягнення із нього на користь позивача 50  000,00 грн витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що розмір гонорару, визначений позивачем, не відповідає критеріям дійсної необхідності їх понесення та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг адвокатських послуг із урахуванням витраченого адвокатом Тітовим І.С. часу, принципу розумності та є явно завищеним та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката.
		У тексті апеляційної скарги апелянтом викладено також клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення апеляційним судом рішення у даній справі, мотивоване незадовільним фінансовим становищем Державного підприємства «Гарантований покупець».
		 
		Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
		 
		02.04.2021 від позивача через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому позивач просив суд відмовити у її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до наступного:
		- загалом за березень 2020 року відповідачем було придбано у позивача за Договором №475/01 від 30.07.2019 електричної енергії на суму 12  980  671,99 грн, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок у повному обсязі оплатити вартість придбаної електричної енергії в строк до 04.05.2020 включно з урахуванням постанови НКРЕКП №902 від 29.04.2020. Однак, відповідачем було лише частково здійснено оплату на суму 6  059  000,95 грн, що підтверджується копіями банківських виписок ТОВ «Біогазенерго», а отже обґрунтованим є стягнення з ДП «Гарантований покупець» суми основного боргу в розмірі 6  921  671,04 грн;
		- права та обов`язки сторін виникли на підставі Договору №475/01 від 30.07.2019 та є обов`язковими до виконання як позивачем, так і відповідачем, а отже посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов`язання виникло не з його вини є безпідставними, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою звільнення відповідача від відповідальності в даній справі, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної за «зеленим тарифом». При цьому, надходження грошових коштів від ПАТ «НАЕК «Укренерго» не є єдиним джерелом доходів відповідача;
		- необґрунтованими є твердження відповідача відносно незастосування Господарським судом міста Києва статті 614 Цивільного кодексу України, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що діяльність Гарантованого покупця не є прибутковою, надходження грошових коштів від ПАТ «НАЕК «Укренерго» не є єдиним джерелом доходів відповідача, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили, що Гарантований покупець вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання своїх зобов`язань;
		- не відповідає дійсності твердження відповідача, що Господарським судом міста Києва не були застосовані положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки місцевим господарським судом було зменшено розмір заявлених штрафних санкцій на 50%, прийнято до уваги всі обставини справи, в тому числі матеріальний, фінансовий стан та інтереси сторін, у тому числі кредитора, про що зазначено в мотивувальній частині рішення. Фінансовий стан позивача наразі є незадовільним у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором;
		- судом першої інстанції при визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката враховано принцип співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторін.
		Треті особи відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги 
		 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» у справі №910/7256/20 передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 апеляційну Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 залишено без руху. Роз`яснено Державному підприємству «Гарантований покупець», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, сплативши судовий збір у сумі 278 983, 54 грн.
		09.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник апелянта подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал платіжного доручення №188 від 01.03.2021 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 у сумі 278 983, 54 грн.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20, встановлено сторонам строк для подання відзиву, заяв, клопотань, призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 на 13.04.2021. 
		02.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник позивача подав клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме паперової копії електронного доказу - скріншоту з електронної скриньки Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго».
		13.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів №3/332(20) від 17.07.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого-четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 №555-ІV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VІІІ.
		Також 13.04.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України.
		У судове засідання, призначене на 13.04.2021, з`явилися представники позивача та відповідача. 
		Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		У судовому засіданні 13.04.2021 представник відповідача заявив усне клопотання про поновлення строку на подання клопотання про залучення третьої особи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кабінету Міністрів України. Ухвала суду мотивована тим, що скаржником не доведено, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Кабінету Міністрів України в контексті позовних вимог та правовідносин, що виникли на підставі спірного договору №475/01 від 30.07.2019.
		          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у даній справі відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі №910/7256/20 до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332/(20) від 17.07.2020 щодо невідповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частин другої, третьої, шостої - дев`ятої, дванадцятої - двадцять другої, двадцять шостої, двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» від 20.02.2003 №555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII. Ухвала суду мотивована тим, що заявником жодним чином не обґрунтовано, а колегією суддів не встановлено обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі та які б унеможливлювали розгляд даної справи до розгляду вищезазначеного клопотання, заявником не доведено обставин об`єктивної неможливості розгляду даної справи до розгляду вищезазначеного подання Конституційним Судом України, а законом передбачено механізм відновлення прав особи у випадку завдання їй шкоди положеннями закону, що визнані неконституційними.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» у задоволенні клопотання (вх.№09.1-13/9357/21 від 02.04.2021) про приєднання до матеріалів справи нових доказів, оскільки позивачем у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду апеляційної інстанції неможливості подання вказаного документу до суду першої інстанції.
		Суд у судовому засіданні 13.04.2021 перейшов до розгляду справи по суті, заслухавши пояснення представника відповідача.
		          Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2021 у справі оголошено перерву до 11.05.2021.
		У судове засідання, призначене на 11.05.2021, з`явилися представники позивача та відповідача, які надали свої пояснення по суті спору. 
		Представники третіх осіб не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.
		У судовому засіданні 11.05.2021 представник апелянта заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні у зв`язку із розглядом 12.05.2021 Верховним Судом аналогічної справи.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі оголошено перерву до 18.05.2021.
		У судовому засіданні 18.05.2021 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		Явка представників сторін
		 
		У судове засідання 18.05.2021 з`явились представники позивача та відповідача.
		Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Відтак, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції без участі представників третіх осіб.
		Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив залишити оскаржене рішення суду без змін.
		Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		30.07.2019 між ДП «Гарантований покупець» (далі, Гарантований покупець) та ТОВ «Біогазенерго» (далі, виробник за «зеленим» тарифом) був укладений Договір №475/01 (далі, Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (далі, Порядок).
		Відповідно до пункту 2.3. Договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
		Згідно з пунктом 2.4. Договору сторони погодили, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі, НКРЕКП), у національній валюті України.
		Пунктом 2.5. Договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
		Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2. Договору).
		Згідно пункту 3.3. Договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
		Відповідно до пункту 3.1. Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії    визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку.
		Згідно з пунктом 8.3. Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
		У пункті 7.4. Договору сторони також погодили строк дії договору та вказали, якщо виробник за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив «зелений» тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (до 01.01.2030).
		На виконання умов Договору 31.03.2020 між сторонами був підписаний акт купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року на суму 12  980  844,07 грн.
		20.10.2020 між сторонами був підписаний Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 року від 31.03.2020, відповідно до якого загальну вартість електроенергії, поставленої у спірний період, було зменшено на 172,08 грн.
		Відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні 2020 року, на суму 6  059  000,95 грн.
		Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №475/01 та норм Порядку не у повному обсязі оплатив у встановлені строки придбану у березні 2020 року електричну енергію, у зв`язку з чим у останнього, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.09.2020, виникла заборгованість у розмірі 6  921  843,12 грн, стягнення якої, а також нарахованих на неї штрафних санкцій  (пені та штрафу) є предметом позову в даній справі.
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
		 
		У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
		Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		Частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України    встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
		Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7  статті 276 Господарського кодексу України).
		Згідно з приписами    статті 265 Господарського кодексу України  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Аналогічні за змістом положення містяться у  статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. 
		Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.
		Відповідно до частини 4 статті 71 Закону України «Про ринок  електричної енергії»  договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який має намір виробляти електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого Регулятором після проведення консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства, на строк дії «зеленого» тарифу, встановленого  Законом України «Про альтернативні джерела енергії».
		Частиною 1  статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»  визначено, що гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - це суб`єкт господарювання, що відповідно до цього  Закону  зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» «зелений» тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).
		Порядок купівлі-продажу гарантованим покупцем електричної енергії у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, та суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється гарантованим покупцем, порядок затвердження Регулятором розміру вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що здійснюється постачальником універсальних послуг, визначається Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 №641 (далі, Порядок). Постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2802 у цей Порядок внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.
		Відповідно до пункту 1.3. вказаного Порядку виробник за «зеленим» тарифом - суб`єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за «зеленим» тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
		Як зазначено у частині 2  статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
		Відповідно до частини 3  статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»  купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.
		Згідно з главою 7 Порядку адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за «зеленим» тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за «зеленим» тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за «зеленим» тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
		Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, у березні 2020 року відповідач придбав у позивача на умовах Договору №475/01 від 30.07.2019 електричну енергію на суму 12  980  844,07 грн (обсяг електричної енергії становить 3  319  128,00 кВт*год), що підтверджується актом купівлі-продажу за березень 2020 року від 31.03.2020, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками Товариства з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» та Державного підприємства «Гарантований покупець».
		Крім того, позивачем долучено до відповіді на відзив інформацію АКО (адміністратора комерційного обліку електричної енергії), яким є Приватне акціонерне товариство Національна енергетична компанія «Укренерго» (лист вих. №01/24570 від 08.07.2020), відповідно до якої вказано, що до 10 числа березня 2020 року відповідачем було придбано 954 258 кВт*год електричної енергії, до 20 числа квітня 2020 року - 1  766 416 кВт*год електричної енергії, загалом у березні 2020 року - 3  319 128 кВт*год електричної енергії.
		20.10.2020 між сторонами був підписаний Акт коригування до Акту купівлі-продажу електроенергії за березень 2020 від 31.03.2020, відповідно до якого загальну вартість електроенергії, поставленої у спірний період, було зменшено на 172,08 грн.
		Тобто, як підтверджується матеріалами справи, загалом за березень 2020 року відповідачем за Договором було придбано у позивача електричної енергії на суму 12  980  671,99 грн.
		Згідно з частиною 1  статті 691 Цивільного кодексу України  покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
		Відповідно до частини 1  статті 692 Цивільного кодексу України  покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
		Згідно з частиною 2  статті 692 Цивільного кодексу України  покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
		Відповідно до частини 1  статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Згідно частини 5  статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії»  гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
		У пункті 10.1. глави 10 Порядку зазначено, що до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
		До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
		Відповідно до пункту 10.4. глави 10 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
		Згідно пунктів 12.3., 12.6. Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
		Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за «зеленим» тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
		Судом встановлено, що розмір вартості послуги, наданої гарантованому покупцеві у березні 2020 року, затверджений постановою НКРЕКП від 29.04.2020 №902 «Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець»  у березні 2020 року», а отже, остаточний розрахунок із позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця), з урахуванням авансових платежів, мав відбутись не пізніше 04.05.2020 (враховуючи, що 01.05.2020 - 03.05.2020 були вихідними днями).
		  Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії»  позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
		Проте, із матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечувалось, що відповідачем було здійснено оплату за електричну енергію, відпущену у березні 2020 року, лише частково на суму 6  059  000,95 грн.
		Належних та допустимих доказів на підтвердження оплати на користь позивача іншої частини заборгованості у розмірі 6  921  671,04 грн (12  980  671,99 грн - 6  059  000,95 грн) станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення відповідачем суду не надано.
		Державне підприємство «Гарантований покупець», заперечуючи проти позову в суді першої інстанції, вказувало на те, що розрахунок заявленої до стягнення суми, долучений позивачем до позовної заяви, є необґрунтованим.
		Однак, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив зазначені доводи відповідача, зазначивши, що розрахунок позовних вимог, який надає сторона на підтвердження своїх вимог або заперечень, досліджується судом на відповідність його наявним в матеріалах справи належним та допустимим доказам.
		Зважаючи на встановлені судом обставини стосовно того, що у березні 2020 року відповідачем було придбано у позивача електричну енергію на суму 12  980 671,99 грн,    у відповідача виник обов`язок у повному обсязі оплатити вартість придбаної електричної енергії у березні 2020 року у строк до 04.05.2020 включно та останнім було здійснено лише часткову оплату на суму 6  059  000,95 грн, поданий позивачем розрахунок до позовної заяви жодним чином не впливає на правильність вирішення спору у даній справі, оскільки в будь-якому випадку кінцевий розрахунок відповідач повинен був здійснити до 04.05.2020 включно, сплативши саме ту суму грошових коштів, яка визнана ним в Акті приймання-передачі за березень 2020 року, з урахуванням Акту коригування від 20.10.2020, та є обґрунтованою.
		Відповідач відповідно до статей  76, 77 Господарського процесуального кодексу України  не надав доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
		За загальним правилом за змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
		Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.
		Згідно статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		З огляду на наведені положення частини 1 статті 625, статті 617 Цивільного кодексу України доводи апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» стосовно того,  що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ     «НАК     «Укренерго», яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегією суддів відхиляються, оскільки за укладеним між сторонами Договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору та Порядку. 
		Відтак, доводи скаржника щодо безпідставного незастосування судом першої інстанції положень статті 614 Цивільного кодексу України щодо звільнення від відповідальності ДП «Гарантований покупець» колегією суддів відхиляються.
		Колегією суддів також відхиляються доводи відповідача про те, що виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії», оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачений Договором та Порядком.
		Аналогічних правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.05.2021 у справі №910/11830/20 з аналогічних правовідносин.
		Із урахуванням обставин даної справи та наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості у сумі 6  921  671,04 грн за поставлену позивачем електроенергію у березні 2020 року на підставі Договору, у зв`язку з чим правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 6  921  671,04 грн основного боргу.
		Крім суми основного боргу позивачем були заявлені до стягнення із відповідача штрафні санкції, а саме пеня у розмірі 541  076,79 грн та штраф у розмірі 824  331,82 грн.
		Статтею 610 Цивільного кодексу України  визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно з частиною 1  статті 612 Цивільного кодексу України  боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Як вірно встановив місцевий господарський суд, оскільки оплата поставленої позивачем у березні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 04.05.2020, то з 05.05.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.
		Відповідно до пункту 3 частини 1  статті 611 Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
		Пунктом 4.6. Договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати.
		Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить    статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі    статтею 549 Цивільного кодексу України    пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до  статті 230 Господарського кодексу України    - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18).
		Колегія суддів, перевіривши наданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.09.2020 розрахунок пені, встановила, що її розмір становить більше, ніж заявлено позивачем, однак, приймаючи до уваги, що суду не надано право виходити за межі позовних вимог, то правомірним є розмір пені, заявленої до стягнення позивачем.
		Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 824    331,82 грн, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.
		Щодо заявленого відповідачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції клопотання про зменшення        розміру штрафних санкцій до 1 гривні колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до    статті 233 Господарського кодексу України    у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною  3  статті 551 Цивільного кодексу України.
		Так, згідно з частиною 3  статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
		За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
		Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з  статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України  те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
		Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.
		У клопотанні    про зменшення неустойки як на підставу для його задоволення відповідач посилався на    специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов`язання відповідачем, а саме на те, що виникнення даного спору обумовлено виключно невиконання спеціальних обов`язків, покладених НКРЕКП та законодавством на ПрАТ НАЕК «Укренерго».
		Також відповідач посилався на те, що на даний час у нього відсутня можливість здійснити погашення спірної заборгованості за рахунок інших кошів.
		Колегія суддів зазначає про те, що неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
		Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
		Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
		Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру сум штрафу та пені взяв до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні та зменшив суму присуджених до стягнення штрафу та пені на 50% від заявленої позивачем суми, а саме до 412  165,91 грн та 270  538,40 грн відповідно.
		Водночас, зменшення суми неустойки до 1,00 грн, як про це просив відповідач, не буде забезпечувати балансу інтересів сторін.
		За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 270  538,40 грн та штрафу в сумі 412  165,91 грн.
		Крім цього, відповідач, подаючи апеляційну скаргу, оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині стягнення із нього витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 50  000,00 грн.
		Скаржник зазначає, що заява позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не містила належного обґрунтування суми понесених позивачем витрат, а із наданих позивачем документів не вбачалось, що заявлені витрати (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, обставини даної справи та її складність) мали характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов`язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Розмір гонорару, визначений позивачем, на переконання скаржника, не відповідає критеріям дійсної необхідності їх понесення та розумності їх розміру, зважаючи на складність справи, обсяг адвокатських послуг із урахуванням витраченого адвокатом Тітовим І.С. часу, принципу розумності та є явно завищеним та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на послуги адвоката.
		Із приводу вказаних доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати (крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
		Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5  статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України  зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
		Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було заявлено до стягнення з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 82 000,00 грн.
		Судом встановлено, що 18.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біогазенерго» (клієнт) та Фізичною особою-підприємцем Тітовим І.С. (адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором з метою захисту порушених прав та законних інтересів ТОВ «Біогазенерго» Державним підприємством «Гарантований покупець» на стадії досудового врегулювання спору а також в місцевому та апеляційному господарському суді, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, передбачених договором.
		Відповідно до пункту 4.1. Договору за надання правової допомоги за договором клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі, що передбачається Додатком №1 до Договору. Гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової/правничої допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором.
		Згідно з пунктом 4.2. Договору при визначенні розміру гонорару враховується: обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання договору, ступінь складності правових питань, що стосуються договору, ціна позову, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення з точки зору інтересів клієнта, особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання договору та інше.
		Відповідно до пункту 4.9. Договору факт надання правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
		Додатком №1 до договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі 4 000,00 грн за 1 годину роботи. Кількість витраченого адвокатом часу підтверджується підписаним з обох сторін детальним описом наданих юридичних послуг.
		Із детального опису наданих адвокатом юридичних послуг від 21.12.2020, звіту про надані послуги від 21.12.2020 та актів наданих послуг від 23.06.2020, №2 від 13.07.2020, №3 від 21.12.2020 вбачається, що адвокатом були надані юридичні послуги за договором від 18.05.2020 на загальну суму 82  000,00 грн, які були оплачені позивачем згідно платіжних доручень №1474 від 19.06.2020, №39 від 26.06.2020, №134 від 23.07.2020 та №84 від 22.12.2020.
		Колегія суддів зазначає, що вказані докази є достатніми та підтверджують факт понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу у справі на зазначену ним суму.
		Водночас, як підтверджується матеріалами справи, відповідач, подаючи до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також в апеляційній скарзі зазначає, що визначений адвокатом розмір адвокатських витрат є завищеним, неспівмірним з даною справою, а позивачем до позовної заяви не долучено детального розрахунку таких витрат.
		Крім того, скаржник зауважує, що адвокатом Тітовим І.С надавались аналогічні послуги з представництва інтересів позивача у інших аналогічних справах про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Гарантований покупець», зокрема, у справі №910/8366/20 та №910/3232/20.
		Відповідач також зазначив, що як вбачається з сайту юристи-адвокати.лог.укр середня вартість адвокатських послуг є значно нижчою.
		Відповідно до  статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		При цьому, судом враховано те, що за приписами частини 6  статті 126 Господарського процесуального кодексу України  обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Суд першої інстанції, оцінивши заперечення, викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, дійшов висновку про обґрунтованість доводів останнього відносно того, що адвокат Тітов І.С. вже був ознайомлений як з характером спірних правовідносин, так і з обставинами, що входять до предмета доказування у спорі про стягнення заборгованості за Договором №475/01 від 30.07.2019, а тому, керуючись частиною 4  статті 126 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката, які підлягають стягненню з відповідача, до 50 000,00 грн.
		Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками місцевого господарського суду, а доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що присуджені до стягнення витрати (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі, обставини даної справи та її складність) не мали характеру необхідних, а їх розмір є завищеним, відхиляє, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача, у той час, як позивачем доведено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість. 
		При цьому, в апеляційній скарзі відповідачем не наведено контррозрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката.
		Також колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту вищенаведених норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, але не доказів в обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. 
		Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення із відповідача на користь позивача 50  000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.     
		Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржником зроблено не було.
		При цьому суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		Відтак, усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовуються висновків суду щодо задоволення позовних вимог у даній справі.
		Доводи апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість задоволених судом позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
		Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
		Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
		Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2021 у справі №910/7256/20 залишити без змін.
		Матеріали справи №910/7256/20 повернути до місцевого господарського суду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови складено та підписано 25.05.2021.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            Ю.Б. Михальська 
		 
		Судді                                                                                А.І. Тищенко
		 
		                                                                                І.М. Скрипка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...