Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/4521/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2021.
Дата набрання законної сили: 19.05.2021
Номер судового провадження: 51-5165км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018040680000942

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 травня 2021 року
		м. Київ
		справа № 204/4521/18
		провадження № 51-5165 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника  ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040680000942, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_2 раніше судимого: 12 квітня 2018 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст. 185 до 1 року позбавлення волі, на підставі статті 75 КК звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2020 року визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК та призначено йому покарання у виді двох років позбавлення волі.
		Відповідно до ст.71 КК призначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 квітня 2018 року, у виді одного місяця позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у вигляді двох років і одного місяця позбавлення волі.
		Застосовано відносно ОСОБА_7 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, взято його під варту в залі суду.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_7 ухвалено відраховувати з моменту фактичного затримання, а саме з 09 липня 2020 року.
		Вирішено питання про долю речового доказу.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2020 року вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишено без змін. 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, за таких обставин.
		23 травня 2018 року, приблизно о 01 годині 46 хвилин, повторно, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 прибув до будинку АДРЕСА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, ОСОБА_7 разом з невстановленою особою, того ж дня приблизно о 01 годині 50 хвилин, таємно шляхом підбору магнітного ключа до вхідної двері під`їзду будинку АДРЕСА_3 , зайшли до будинку, звідки умисно таємно викрали чуже майно, що належить ОСОБА_8 вартістю 2 080 гривень 50 копійок, після чого, разом з викраденим майном, з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 2 080 гривень 50 копійок.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить вирок першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати і закрити кримінальне провадження.
		На думку захисника, в порушення норм кримінального процесуального закону судом першої інстанції призначено проведення судово-психіатричної експертизи під час судового розгляду, що дає підстави вважати, що ОСОБА_7 під час вчинення суспільно небезпечного діяння міг бути в стані неосудності.
		Захисник зазначає, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою порушення права на захист ОСОБА_7 під час судового розгляду кримінального провадження щодо нього в суді першої інстанції та під час проведення слідчого експерименту.
		Захисник вважає, що суд апеляційної інстанції лише навів перелік доказів, не дослідивши їх, не перевірив правильність кваліфікації дій засудженого, не навів відповідей на всі доводи апеляційної скарги засудженого.
		Захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою недопустимість таких доказів як копія диску відеозапису з камер відеоспостереження, протокол проведення слідчого експерименту, вказує на відсутність протоколу тимчасово вилученого майна.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 не підтримала касаційну скаргу захисника і просила вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
		Мотиви Суду 
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнялише щодо перевірки правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 , апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції правильно встановити фактичні обставини кримінального провадження та дати юридичну оцінку вчиненому.
		За встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК кваліфіковано правильно.
		В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілого ОСОБА_8 ,  ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , що підтверджуються і дослідженими судом першої інстанції доказами, а саме: протоколом проведення слідчого експерименту, під час проведення якого, засуджений ОСОБА_7 вказав на обставини викрадення ним у ніч на 23 травня 2018 року, майна; відеозаписом з камер відеоспостереження.
		Досліджені в судовому засіданні докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
		Відповідно до ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Згідно ст. 87 КПК докази, отримані внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу є недопустимими.
		Відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
		Згідно частин 1 та 2 ст. 93 КПК, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та одержання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Збирання доказів, у тому числі й речових, відбувається через інститут слідчих дій. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК саме слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 333/1539/16-к.
		У цьому контексті потрібно зазначити, що відеозапис з місця події був вилучений не шляхом проведення слідчої дії, а шляхом збирання речових доказів, зокрема, подання відеодиску з копією відеозапису з місця події особою, яка не має зацікавленості в даній кримінальній справі. Правова природа подання доказів є іншою, ніж одержання їх шляхом проведення слідчих дій, оскільки подання доказів має наслідком їх отримання, що полягає у прийманні того, що надсилається, надається або вручається, тобто при отриманні певна особа добровільно передає, надає, представляє матеріали слідчому чи прокурору. При отриманні предметів та документів, представлених особою для залучення їх до справи в якості доказів, орган дізнання, слідчий або суд повинні допитати особу, яка подає даний предмет чи документ, з метою з`ясування джерела та обставин їх отримання, потім здійснити огляд цих предметів або документів і процесуально зафіксувати їх отримання.
		Судом першої інстанції встановлено, що 24 травня 2018 року о 13 годині 20 хвилин слідчим СВ Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_11 було внесено відомості до ЄРДР. 
		Збирання доказів як початковий етап їх формування у даному кримінальному провадженні відбулось з дотриманням приписів кримінального процесуального законодавства.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, свідок ОСОБА_9 добровільно та за власною ініціативою надав слідчому ОСОБА_11 зазначений диск з відеозаписом з камер відеоспостереження. Зазначений факт, свідок ОСОБА_9 підтвердив під час його допиту у суді першої інстанції.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з апеляційним судом, що відсутні правові підстави, вважати, що зазначений відеозапис з камер спостереження, який був переглянутий судом першої інстанції у судовому засіданні, є не допустимим доказом, оскільки диск з відеозаписом добровільно надав свідок ОСОБА_9 , факт чого останній безпосередньо підтвердив в судовому засіданні, а тому надання цього диску з відеозаписом безпосередньо свідком, не можна вважати порушенням вимог ст. 93 КПК, так як сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом, в тому числі, отримання від фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Безпідставними є доводи захисника щодо порушення права на захист засудженого ОСОБА_7 . Як убачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу роз`яснення права на захист, засуджений ОСОБА_7 , добровільно відмовився від послуг захисника та виявив бажання захищати себе самостійно. Під час розгляду кримінального провадження в суді, ОСОБА_7 було призначено безоплатного захисника, а тому відсутні підстав вважати, що право засудженого на захист було порушено.
		Що стосується доводів касаційної скарги про необхідність у проведенні амбулаторної судово-психіатричної експертизи з метою визначення психічного стану ОСОБА_7 під час досудового розслідування, то колегія суддів Верховного Суду виходить з наступного.
		За матеріалами кримінального провадження колегією суддів Верховного Суду встановлено, що згідно довідки головного лікаря КЗ Дніпропетровський наркологічний диспансер від 16 серпня 2018 року, засуджений ОСОБА_7 перебуває під наглядом у лікаря-нарколога з діагнозом Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох наркотичних речовин та інших психотропних речовин. Синдром залежності. Судом першої інстанції була призначена судово-психіатрична експертиза, відповідно до висновку якої № 321 від 19 листопада 2019 року, засуджений ОСОБА_7 , під час інкримінованого йому діяння міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
		В силу ч. 2 ст. 242 КПК призначення експертизи для визначення психічного стану підозрюваного є обов`язковим за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.
		КПК не передбачає обов`язкового залучення експерта для визначення здатності/нездатності особи повною мірою реалізувати свої права внаслідок фізичних чи психічних вад. Лише у разі наявності у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду обґрунтованих сумнівів у тому, що особа здатна або не здатна повною мірою реалізувати свої права (у силу характеру захворювання, поведінки під час кримінального провадження, наданих нею показань), та за необхідності використання спеціальних знань має бути залучено експерта.
		Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 8 липня 2020 року в справі № 683/1915/17.
		Відтак колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що посилання захисника стосовно того, що вказана експертиза була проведена не під час досудового розслідування, а 19 листопада 2019 року, тобто після вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, безпідставними, оскільки на вирішення експертів були поставлені питання, які стосуються психічного стану ОСОБА_7 саме на період інкримінованого йому кримінального правопорушення, а застережень щодо призначення амбулаторної судово-психіатричної експертизи під час розгляду кримінального провадження в суді, кримінальним процесуальним законодавством не передбачено.
		Вирок суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
		Переглянувши вирок за апеляційною скаргою захисника, надавши його доводам, належну оцінку, апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, а тому правильно залишив вирок без змін. 
		Ухвала апеляційного суду вмотивована та відповідає вимогамст. 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не встановлено.
		За таких обставин, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 9 липня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 7 вересня 2020 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1     ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...