Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 937/5073/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2021. Зареєстровано: 26.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2021.
Дата набрання законної сили: 21.09.2021
Результат оскарження 21.09.2021 Апеляційний суд Запорізької області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/937/831/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 11.05.2021 
		 
		 
		Справа № 937/5073/20
		Провадження № 2/937/831/21
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		11 травня 2021 року              м. Мелітополь
		 
		Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:
		головуючого - судді Бахаєва І.М.,
		за участі секретаря судового засідання  Драгун В.О.,
		позивача  ОСОБА_1 , 
		представника відповідача ПАТ «Укртелеком»  адвоката Кочеванової М.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання дій відповідача протиправними та стягнення коштів, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до ПАТ «Укртелеком» про визнання дій відповідача протиправними та стягнення коштів, в якому просить визнати дії ПАТ «Укртелеком» протиправними, які полягають у невиконанні ст. 63 ЗУ «Про телекомунікації»; позбавлення позивача права власності; повернути позивачу 300 м телефонного кабелю або сплати його вартість за цінами 2020 року.
		Позов обґрунтований тим, що в 1996 році сторони уклали договір з надання телекомунікаційних послу. В подальшому вказаний договір між сторонами був розірвано. В 2019 році позивач зареєстрував в ПАТ «Укртелеком» заяву на підключення до мережі Інтернет. На що відповідач повідомив позивача, що у ПАТ «Укртелеком» відсутня технічна можливість для підключення замовленої послуги. Позивач вважає відмову у не наданні доступу до мережі Інтернет через відсутність у позивача телефонного кабелю протиправними. Крім того, відповідачем не надано доказів відсутності у позивача кабелю, доказів технічної неможливості надання позивачеві Інтернет послу, результатів тестування телефонного кабелю. Неповернення відповідачем позивачу телефонного кабелю свідчить про привласнення майна. Враховуючи викладене, стало підставою для звернення до суду з даним позовом за захистом прав позивача та його інтересів.
		16 листопада 2020 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі.
		25 листопада 2020 року на електронну пошту суду надійшов відзив ПАТ «Укртелеком» на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позов не визнав в повному обсязі, з наступних підстав. Відповідачем не порушувалися вимоги чинного законодавства та ст. 63 ЗУ «Про телекомунікації». Послуга доступу до Інтернет не відноситься до загальнодоступних послуг. Щодо повернення позивачу 300 м телефонного кабелю, які є, за думкою позивача, його власністю привласненою відповідачем, відповідач зазначає наступне . Позивач ОСОБА_1 не є споживачем послуг ПАТ «Укртелеком». Позивач не зазначив який саме правочин було визнано недійсним та не навів достатніх та допустимих доказів визнання недійсності. Тому і застосування ст. 216 ЦК України є безпідставним. Позивач також необґрунтовано посилається у позові на порушення ч. 9 ч. 10 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».    Раніше діючі між сторонами договір на користування місцевим телефонним зв`язком від 10.07.1996 та угода № 518 від 08.07.2015 на послуги доступу до Інтернет були достроково припинені ОСОБА_1 з 28.03.2016 за власною заявою, але заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області (суддя Пономаренко Л.Е.) від 25.10.2016 по справі № 320/1895/16-ц було визначено , що датою припинення договорів та надання послуг є 01.01.2016, тобто після спливу 7 календарних днів з моменту заяви від 25.12.2015. Цей факт не заперечує і сам ОСОБА_1 в позовній заяві. Будь-яких робіт по будівництву на замовлення ОСОБА_1 абонентської лінії та у зв`язку з цим отримання від нього кабелю, відповідач протягом періоду з 01.01.2016 року до цього часу не здійснював. Щодо будь-якого іншого періоду передачі або будівництва - термін зберігання архівних документів складає 3 роки та ПАТ «Укртелеком» заявляє про застосування судом терміну позовної давності до позовних вимог позивача, які стосуються питання повернення майна або виконання робіт відповідно до ст. 257 ЦК України та відмовити позивачу у позові. Щодо твердження ОСОБА_1 про передачу ПАТ «Укртелеком» кабелю телефонного довжиною 300 м зазначає, що позивачем не надано жодного доказу придбання позивачем кабелю. Тому і вимогу повернути кабель або сплатити його вартість є необґрунтованими та незаконними. Позивачем не доведено, що працездатність лінії порушено в результаті винних дій відповідача. По тексту позовної заяви позивач постійно висловлює неповагу до відповідача та його представників, що є підставою для залишення позову без розгляду. Позивач обрав спосіб судового захисту як визнання протиправними дій щодо недотримання ст. 63 Закону України «Про телекомунікації», в той же час одночасно заявляє вимоги щодо захисту права власності, повернення вартості майна, відновлення лінії - тобто спонукання проведення будівельних робіт без доведення факту спричинення шкоди майну саме відповідачем. Усі ці питання не регулюються та не мають відношення до Закону України «Про захист прав споживачів».     Також, відповідач заявив клопотання про застосування судом трирічного терміну позовної давності до позовних вимог позивача про повернення майна або виконання робіт відповідно до ст. 257 ЦК України та відмовити у позові.
		24.11.2021 представником відповідача направлено позивачу ОСОБА_1 надіслано копію відзиву/а.с.123-124/.
		   05 січня 2021 року до суду надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив, відповідно до якої він, зазначив, що стосується довжини телефонного кабелю, то адвокат не врахувала, що під час подання ним заяви 28.11.2019 працівник ПАТ «Укртелеком» повідомила, що його телефонний кабель вкрали і тому йому необхідно придбати 300м нового кабелю і сплатити за його укладання та підключення. Одночасно, заявлена у відзиві довжина кабелю у 94 м свідчить про те, що його хотіли ошукати, запропонувавши придбати в тричі більше кабелю, ніж це потрібно. Надані відповідачем результати тестування телефонного кабелю позивача є недопустимими та неналежними доказами,оскільки вони не ґрунтуються на результатах незалежної експертизи. Крім того, перевірка кабелю проводилась за відсутності позивача. Цивільно-правові відносини між цими сторонами не закінчились після розірвання договору, тому що відповідач не повернув позивачу кабель. ПАТ «Укртелеком» і до тепер не надав позивачу та суду копію квитанції, що підтверджує придбання позивачем у 1996 році вказаного кабелю. А тому цивільно-правові стосунки між позивачем і ПАТ «Укртелеком» будуть припинені лише після повернення позивачу кабелю або коштів за нього в цінах 2021 року. Таким чином, перебіг позовної давності для позовної заяви починається з 28.11.2019, тобто з моменту повідомлення позивача,що кабель вкрадено. Позивач просить поновити йому строк позовної давності, який був пропущений з поважних причин. Крім того, позивач просить суд критично віднестись до відзиву, оскільки доказів направлення копії відповіді на адресу відповідача суду не надано, та накласти штрафні санкції на відповідача через порушення вимог ч. 7 ст. 178 ЦПК України. 
		   21 січня 2021 року від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла заява про залишення позовної вимоги щодо підключення до його місця проживання послуги з доступу до мережі Інтернет, без розгляду. 
		В судове засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.
		Представник відповідача ПАТ «Укртелеком» - адвокат Коченова М.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі з підстав зазначених у відзиві, просила застосувати строки позовної давності. В дальшому на адресу суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позову заперечує.
		Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні 18 січня 2021 року пояснив, що він займає посаду начальника дільниці мережі доступу № 342/9 м. Мелітополь. За заявою позивача ОСОБА_1 був здійснений виїзд спеціалістів на адресу позивача з метою підключення до послуг ПАТ «Укртелеком». Були виміряні параметри абонентської лінії від кінцевого пристрою до місця підключення послуги. Проте, абонентська лінія пошкоджена на ділянці орієнтовно 70 м від кінцевого пристрою, довжина абонентської лінії до місця підключення значно довше. За висновком фахівців підключення послуги Інтернет за адресою позивача неможливо з причин пошкодження абонентської лінії. Встановлення фактичної довжини кабельної споруди абонента та/або прокладеного в землі кабелю можливо лише за умови розриття при проведенні будівельних робіт.
		Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно дост. 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом..
		Згідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідност. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		08 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 , вдруге, звернувся до ПАТ «Укртелеком» з заявою на підключення послуги до мережі Інтернет.
		Листами від 12.11.2019 № 06396071-вих-12і260 та від 02.12.2019 № 06593278-вих- 12і260 позивача було повідомлено, що проведеним тестуванням абонентської лінії, встановлено, що параметри лінії не підтримують технічних показників, необхідних для забезпечення відповідної якості та швидкості підключення до мережі Інтернет за технологією ADSL. У ПАТ «Укртелеком» відсутня технічна можливість для підключення замовленої послуги. Обов`язку надання протоколів тестування позивачу оператором чинним законодавством не передбачено /а.с.14-15/.
		Слід зазначити, що 25 жовтня 2016 року заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, датою припинення договору 10.07.1996 на користування місцевим телефонним зв`язком та угода № 518 від 08.07.2015 на послуги доступу до Інтернет, між сторонами по справі є 01.01.2016, тобто після спливу 7 календарних днів з моменту заяви ОСОБА_1 від 25.12.2015. 
		Цей факт не заперечується позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві.
		В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідач не міг відмовити йому у наданні послуг, оскільки послуга Інтернет є загальнодоступною, проте суд з цим не погоджується з наступних підстав.
		Пп.18    п.35 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМ України від 11 квітня 2012 № 295 споживачу гарантується надання лише загальнодоступних послуг оператором відповідно до правил та законодавства. Обов`язкового доступу до надання інших послуг чинним законодавством не встановлено.
		Статтею 62 Закону України «Про телекомунікації», п. 86 зазначених правил, визначено, які саме телекомунікаційні послуги вважаються загальнодоступними.
		Загальнодоступними послугами є:
		1) підключення кінцевого обладнання споживача до телекомунікаційних мереж фіксованого телефонного зв`язку загального користування (універсальний доступ);
		2) послуги фіксованого телефонного зв`язку в межах зони нумерації (місцевий телефонний зв`язок);
		3) виклик служб екстреної допомоги;
		4) послуги довідкових служб і послуги телефонного зв`язку, що надаються за допомогою таксофонів.
		Послуга доступу до Інтернет не відноситься до загальнодоступних послуг.
		Відповідно до п.27 Правил № 295 договір на надання телекомунікаційних послуг укладається відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ.
		У договорі щодо надання послуг з доступу до Інтернету зазначається значення показників якості таких послуг.
		Таким чином, ця умова є істотною для цього договору. При наявності відхилень оператор не зможе забезпечити належну якість послуги та дотримання Законів України «Про телекомунікації» та «Про захист прав споживачів». Тем більш пп.17) п.39 Правил № 295 зазначено, що у разі надання послуги з доступу до Інтернету оператору потрібно забезпечити споживачам швидкість передавання та приймання даних, визначену договором.
		На підставі викладеного, оператор може відмовити в укладанні договору у разі не відповідності абонентської лінії необхідним технічним параметрам для забезпечення значення показників якості таких послуг.
		Суд зазначає, що п.19 правил № 295 передбачено, що підключення кінцевого обладнання до телекомунікаційної мережі здійснюється оператором, провайдером за наявності технічної можливості.
		Згідно з п.4.3.7 Умов та порядку надання телекомунікаційних послуг ПАТ «Укртелеком», в редакції від 01.08.2019, оператор має право відмовити в укладанні Договору та наданні послуг у випадках відсутності технічної можливості забезпечення доступу до телекомунікаційної мережі Укртелеком в зазначених споживачем місцях.
		   Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про телекомунікацію» телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства.
		Згідно ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про телекомунікацію» умови надання телекомунікаційних послуг: 1) укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно доосновних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації; 2) оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.
		В силу ч. 3 ст. 63 ЗУ «Про телекомунікацію» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 63 ЗУ «Про телекомунікацію» держава гарантує універсальне обслуговування, тобто забезпечення універсального доступу споживачів до телекомунікаційних мереж загального користування та надання загальнодоступних телекомунікаційних послуг нормованої якості за регульованими державою тарифами.
		Згідно до ч. 5 ст. 63 ЗУ «Про телекомунікацію» універсальний доступ повинен відповідати таким вимогам: 1) забезпечення за вимогою споживача з`єднання його кінцевого обладнання з телекомунікаційними мережами загального користування за регульованими державою тарифами; 2) телекомунікаційні мережі загального користування, до яких підключається кінцеве обладнання споживачів, повинні забезпечувати підтримання голосової телефонії (здійснення й одержання зонових, міжміських, міжнародних дзвінків), факсимільний зв`язок, передачу даних на рівні, достатньому для доступу споживачів до мережі Інтернет; 3) при забезпеченні універсального доступу вартість підключення до телекомунікаційної мережі загального користування не залежить від технології доступу або способу підключення.
		Технічною довідкою, протоколом вимірів кабелю постійною напругою, рефлектограмою, схемою прокладання проводу ПРППМ підверджено відсутність технічної можливості надавати відповідачем послугу доступу до Інтернет за технологією АП8Ь по абонентській лінії позивача/а.с.113/.
		   Таким чином, судом не встановлено в діях відповідача порушення вимог ст. 63 ЗУ «Про телекомунікацію», як на те посилається позивач ОСОБА_1 . 
		   Щодо позовної вимоги про повернення позивачу ОСОБА_1 300 м телефонного кабелю, суд зазначає наступне.
		Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовної заяви посилається на порушення відповідачем вимог ч.ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Згідно ч. 2 ст. 216 ЦК України, якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
		Проте, позивач ОСОБА_1 не вказує, який саме правочин було визнано недійсним та не надав суду доказів визнання недійсності.
		Крім того, позивач ОСОБА_1 необґрунтовано посилається у позовній заяві на порушення ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки позивач не є споживачем послуг ПАТ «Укртелеком».    
		Як вже зазначалося, раніше діючі між сторонами договір на користування місцевим телефонним зв`язком від 10.07.1996 та угода № 518 від 08.07.2015 на послуги доступу до Інтернет були достроково припинені.
		Будь-яких робіт по будівництву на замовлення ОСОБА_1 абонентської лінії та у зв`язку з цим отримання від нього кабелю, відповідач протягом періоду з 01.01.2016 року до теперішнього часу не здійснював.
		Абонентська лінія від кінцевого пристрою УКС № 443-6-17-18, який належить відповідачу, до будинку позивача за адресою: по АДРЕСА_1 , побудована за замовленням позивача, є спорудою та власністю позивача, який має право володіння, розпорядження та користування нею на власний розсуд. 
		Кабельна каналізація відповідача на ділянці від кінцевого пристрою УКС № 443-6-17-18, який належить відповідачу, до будинку позивача за адресою по АДРЕСА_1 , відсутня.
		Договорів щодо надання послуг з ремонту та технічного обслуговування лінії між позивачем та відповідачем з 01.01.2016 не укладалось.
		Відповідно до ст. 876 ЦК України власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
		   Згідно ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
		Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Отже, чинним законодавством не передбачено повернення матеріалів, що були використані при будівництві об`єктів та у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів передачі ПАТ «Укртелеком» кабелю телефонного довжиною 300 м, також позивачем не надано жодного доказу придбання вказаного кабелю, сплати за будівельні роботи.
		Кабельна лінія на ділянці в с. Терпіння Мелітопольського району Запорізької області від шафи відповідача (кінцевий пристрій УКС № 443-6-17-18) по вул. Українська 40 до домоволодіння позивача по вул. Українська, 73, на балансі та у власності ПАТ «Укртелеком» ніколи не перебувала та на теперішній час не перебуває. ОСОБА_1 зазначена лінія на баланс Українського державного підприємства електрозв`язку «Укртелеком», ВАТ «Укртелеком» та ПАТ «Укртелеком» за період з 1996 по 24.02.2021 рік не передавалась/а.с.220/.
		Також, позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, що вказаний кабель порушено в результаті дій відповідача ПАТ «Укртелеком».
		А тому, вимога щодо повернення 300 м кабелю або сплати його вартості станом на 2020 рік є необґрунтованою.
		Таким чином, судом не встановлено порушення право позивача ОСОБА_1 щодо позбавлення його права власності, повернення позивачу 300 м телефонного кабелю або сплати його вартості за цінами 2020 року, позовні вимоги заявлено безпідставно. Також посилання позивача ОСОБА_1 , що дії ПАТ «Укртелеком», які полягають у невиконанні вимог ст. 63 ЗУ «Про телекомунікації» протиправні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому суд відмовляє у позові через його необґрунтованість.
		Щодо накладення штрафних санкцій на ПАТ «Укртелеком» у зв`язку з тим, що позивачу не направлений відповідачем відзив по даній справі суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
		Перелік дій, які суд відповідно до ст. 44 ЦПК України може визнати зловживанням процесуальними правами не носить вичерпний характер.
		Згідно з ч. 4 ст. 44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
		Відповідно до ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.
		Частиною 1 статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
		Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі довід 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, окрім іншого зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
		Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
		Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.
		З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.
		Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.
		Так, ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 листопада 2020 року визначено відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач ПАТ «Укртелеком» направив відзив до суду 25 листопада 2020 року/а.с.92-120/, а копію відзиву з додатками для позивача ОСОБА_1 направив 24 листопада 2020 року, що підтверджується накладною АТ «Укрпошта» та описом вкладення цінного листа/а.с.123-124/, що відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України. 
		Суд, аналізуючи зміст заяви ОСОБА_3 , матеріали справи, не знаходить підтверджень того, що відповідач ПАТ «Укртелеком» під час розгляду даної справи зловживав своїми процесуальними правами. 
		На підставі викладеного, заява ОСОБА_1 про накладення штрафних санкцій на ПАТ «Укртелеком» не підлягає задоволенню, оскільки будь-яких зловживань процесуальними правами відповідачем під час розгляду справи судом не встановлено.
		Щодо вимоги представника відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо повернення майна, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
		Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
		Таким чином, суд не застосовує строки позовної давності, оскільки відмовляє в задоволенні позовним вимог по суті.
		На підставі викладеного, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд вважає позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укртелеком» про визнання дій відповідача протиправними та стягнення коштів, такими, що не підлягають задоволенню.
		Розподіл судових витрат здійснюється за положеннямист. 141 ч.6 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст.4,12,13,81,82, 84, 89,133, 141, 263, 264, 265,273 ЦПК України, ст.ст. 216, 257, 267, 653, 876 ЦК України, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМ України від 11 квітня 2012 р. № 295, ЗУ «Про телекомунікації», Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, суд
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про визнання дій відповідача протиправними та стягнення коштів  залишити без задоволення.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повні дані учасників справи: 
		позивач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;
		відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укртелеком», адреса: м. Київ, бул. Шевченка, 18, індекс 01601.
		Повний текст рішення складено 24 травня 2021 року.
		 
		СУДДЯ:               І.М. БАХАЄВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...