Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/6360/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2021. Зареєстровано: 27.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2021.
Дата набрання законної сили: 13.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 травня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 910/6360/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
		 
		за участю представників:
		Фонду державного майна України: Федорчука О. В.,
		Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія": Купця О. І. (в режимі відеоконференції)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021
		та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021
		у складі колегії суддів: Станіка С. Р. - головуючого, Тищенко О. В.,                   Чорногуза М. Г.
		 
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія"
		до Фонду державного майна України
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної казначейської служби України
		про стягнення 1 103 000,00 грн
		 
		 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача 
		 
		1. У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Марія"                (далі - ТзОВ "Марія", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України (далі - ФДМУ, відповідач, скаржник) про стягнення 1 103 000,00 грн.
		 
		2. Позовні вимоги ТзОВ "Марія" обґрунтовані сплатою ним на рахунок Товарної біржі "Товарно-сировинна біржа "Галаконтракт" як електронного майданчика             1 103 000,00 грн гарантійного внеску для участі в аукціоні з продажу об`єкту малої приватизації - єдиного майнового комплексу Державного підприємства "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект"         (далі - об`єкт малої приватизації), який згодом судом визнано недійсним, що свідчить про недійсність основного зобов`язання і відповідно спричиняє недійсність сплати позивачем гарантійного внеску та є підставою для його повернення позивачу чого відповідачем не здійснено з посиланням на відсутність механізму повернення таких коштів.
		 
		3. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого ТзОВ "Марія" позову визначено приписи статті 1, частини другої статті 2, статті 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", статті 11, частин   першої другої статті 509, статей 546, 548, 1212 Цивільного кодексу України             (далі - ЦК України), Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432  (далі - Порядок).
		 
		4. Відповідач щодо позову заперечує зазначаючи, що відповідно до вимог частини одинадцятої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та пункту 2 розділу VI Порядку повернення у державну (комунальну) власність об`єктів приватизації в разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу таких об`єктів, затвердженого наказом ФДМУ від 18.10.2018 № 1331, повернення покупцям коштів, сплачених за об`єкти приватизації, здійснюється у порядку, встановленому ФДМУ, на підставі рішення суду про розірвання договору купівлі-продажу або визнання його судом недійсним з коштів, які надійшли від повторного продажу таких об`єктів (зменшених на суму збитків, неустойки, штрафів та будь-яких інших платежів, які належать до сплати покупцем згідно із Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" та/або договором купівлі-продажу), протягом 5-ти робочих днів після надходження коштів від повторного продажу на рахунок державного органу приватизації. Оскільки продаж об`єкту малої приватизації на момент розгляду справи повторно не проведено позов заявлений передчасно.
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		 
		5. 21.01.2019 ТзОВ "Марія" сплатило на рахунок ТБ "Товарно-сировинна біржа "Галконтракт" як електронного майданчика 834,60 грн реєстраційного внеску та 1 103 000,00 грн гарантійного внеску для участі аукціоні з продажу об`єкту малої приватизації, що не заперечувалось учасниками спору та підтверджується, зокрема копією платіжного доручення № 2299 від 21.01.2019 на суму                         1 103 000,00 грн в призначенні якого зазначено: "для забезпечення участі в аукціоні UА-РS-2018-12-20-000010-2".
		 
		6. 22.01.2019 відбувся електронний аукціон № UА-РS-2018-12-20-000010-2 з продажу об`єкта малої приватизації за наслідками якого переможцем стало ТзОВ "Марія", що підтверджується протоколом про результати електронного аукціону № UА-РS-2018-12-20-000010-2 ТБ "Товарно-сировинна біржа "Галконтракт" від 22.01.2019.
		 
		7. Наказом від 31.01.2019 № 82 ФДМУ як організатор цього аукціону затвердив протокол про результати електронного аукціону № UА-РS-2018-12-20-000010-2 з продажу об`єкта малої приватизації.
		 
		8. Оскільки результат електронного аукціону був предметом судового оскарження в межах справи № 910/2022/19, ТзОВ "Марія" не підписувало із ФДМУ договір купівлі-продажу  майна, яке було предметом оспорюваного аукціону № UА-РS-2018-12-20-000010-2, що учасниками справи не заперечувалось. 
		 
		9. 19.06.2019 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі                № 910/2022/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та постановою Верховного Суду від 03.03.2020, яким визнано недійсним результат електронного аукціону                        № UA-PS-2018-12-20-000010-2 з продажу об`єкту малої приватизації, що відбувся 22.01.2019 і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 31.01.2019 № 82.
		 
		10. Зазначеними судовими рішеннями в межах справи № 910/2022/19 встановлено, що під час проведення електронного аукціону з продажу об`єкту малої приватизації ФДМУ було порушено вимоги Порядку щодо внесення достовірних відомостей в інформаційне повідомлення стосовно об`єкта нерухомості (будівлі гаражів), який входить до складу майнового комплексу та знаходиться в м. Львові по вул. Тернопільській, 24А в літ. А-2, що суттєво вплинуло на результати електронного аукціону та призвело до порушення прав та інтересів позивача як переможця цього аукціону.
		 
		11. Крім того, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ФДМУ у письмових поясненнях зазначав, що оскільки з ТзОВ "Марія" не було укладено договору купівлі-продажу, право на укладення договору купівлі-продажу перейшло до учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією - ТОВ "Новий Львів Розвиток", проте наказом від 11.03.2019 № 237 ФДМУ відмовив у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону № UА-РS-2018-12-20-000010-2 на підставі перевірки заяви на участь у приватизації об`єкта малої приватизації і доданих до неї документів з огляду на неподання до заяви на участь у приватизації останньої річної або квартальної звітності, а наказом від 12.03.2019 № 246 ФДМУ відмінив електронний аукціон із зниженням стартової ціни з продажу єдиного майнового комплексу ДП "Львівський науково-дослідний і проектний інститут "ЛьвівбудмНДІпроект". 
		 
		12. Листом від 24.03.2020 № 10-21-6192 ФДМУ повідомив позивача, що гарантійний внесок ТзОВ "Марія" у сумі 1 103 000,00 грн було перераховано до державного бюджету 05.03.2019. 
		 
		13. 17.01.2020 ТзОВ "Марія" надіслано на адресу ФДМУ заяву про видачу та надсилання подання про повернення коштів із державного бюджету. 
		 
		14. Листом від 31.01.2020 № 10-21-2056 ФДМУ повідомив позивача, що реєстраційний внесок не повертається покупцю, крім випадків, передбачених законом, оскільки механізм повернення таких коштів, перерахованих до бюджету відсутній. 
		 
		15. Листом від 24.03.2020 № 10-21-6192 ФДМУ повторно повідомив ТзОВ "Марія", що сплачений гарантійний внесок не підлягає поверненню, оскільки механізм повернення таких коштів не передбачено.
		 
		16. Позивач вважає, що неповернення сплаченого ним гарантійного внеску є порушенням прав ТОВ "Марія" зі сторони ФДМУ, а такі кошти є безпідставно утриманими з урахуванням чого просить cтягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань через Державну казначейську службу України (далі - ДКСУ) на користь ТзОВ "Марія" грошові кошти в сумі                                 1 103 000,00 грн. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		17. 17.09.2020 Господарський суд міста Києва прийняв рішення у справі                    № 910/6360/20, яким відмовив повністю у задоволенні позову ТзоВ "Марія" до ФДМУ про стягнення 1 103 000,00 грн.
		 
		18. Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні кошти отримані їх одержувачем за наявності правової підстави, а тому вони не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України. Разом з тим суд зауважив, що оскільки позивача визнано переможцем електронного аукціону         № UА-РS-2018-12-20-000010-2, результати якого визнано недійсними з огляду на неправомірні дії ФДМУ, кошти в сумі 1 103 000,00 грн є шкодою, завданою          ТзОВ "Марія" неправомірними діями органу державної влади, та відповідачем у спірних правовідносинах має виступати держава Україна в особі ДКСУ. Натомість, як під час підготовчого провадження у справі, так і під час судового розгляду, позивач не подав суду клопотання щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідача ДКСУ та наполягав щодо участі у справі тільки ФДМУ, тоді як суд не наділений повноваженнями щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем або залучення співвідповідача до участі у справі за власною ініціативою. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		19. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/6360/20 скасував. Ухвалив нове рішення, яким позов ТзОВ "Марія" задовольнив повністю. Стягнув з Державного бюджету України через ДКСУ на користь           ТзОВ "Марія" грошові кошти у сумі 1 103 000,00 грн. Стягнув з ФДМУ на користь ТзОВ "Марія" судовий збір у розмірі 16 545,00 грн судового збору за подачу позову та 24 817,50 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
		 
		20. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована з посиланням, зокрема на приписи частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію держаного і комунального майна", статей 1173, 1174 ЦК України наявністю підстав для задоволення вимог позивача щодо повернення йому сплаченого гарантійного внеску в сумі 1 103 000,00 грн, оскільки зазначені кошти сплачені на виконання вимог Закону України "Про приватизацію держаного і комунального майна" для участі в аукціоні, в якому він не набув статус переможця та який згодом було відмінено за рішенням відповідного органу, а незаконність процедури його проведення підтверджена судовим рішенням в межах справи № 910/2022/19. 
		 
		21. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що особою, відповідальною перед позивачем за шкоду, завдану органами державної влади та відповідачем у справі є ДКСУ. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив про помилкове посилання позивача в якості підстав заявлених вимог на приписи статті 1212 ЦК України, оскільки зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту, тоді як обраний      ТзОВ "Марія" спосіб захисту є ефективним та відновлює його порушене право.
		Короткий зміст заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
		 
		22. 02.02.2021 до Північного апеляційного господарського суду  від ТзОВ "Марія"  надійшла заява про cтягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить стягнути з ФДМУ на користь ТзОВ "Марія" 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		23. Заява ТзОВ "Марія" мотивована понесенням ним судових витрат у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням "Юридична фірма "Марусяк і Партнери" у Господарському суді міста Києва в сумі 40 000,00 грн та Північному апеляційному господарському суді в сумі                        40 000,00 грн. 
		 
		24. На підтвердження понесення судових витрат позивачем до заяви додано:
		- договір про надання правничої допомоги № 12/19 від 12.02.2019, укладений між АО "Юридична фірма "Марусяк і Партнери" та ТзОВ "Марія" (клієнт) на представництво та захист інтересів клієнта в правоохоронних та судових органах всіх рівнів та юрисдикцій, в тому числі в судах апеляційної та касаційної інстанцій;
		- протокол узгодження гонорару, за надану професійну правничу допомогу у справі № 910/6360/20 в суді першої та апеляційної інстанцій від 04.06.2020, у якому сторони погодили, що вартість професійної правничої допомоги адвоката АО "Юридична фірма "Марусяк і Партнери" під час розгляду справи                            № 910/6360/20 у суді першої інстанції становить фіксовану суму у розмірі               40 000,00 грн;
		- платіжне доручення від 06.07.2020 № 2196 на суму 40 000,00 грн з призначенням платежу: "за надання правничої допомоги у справі                                № 910/6360/20 згідно Договору № 12/19 від 12.02.2019";
		- акт приймання-передачі послуг від 18.09.2020 № 18/09/20-1 (щодо надання адвокатських послуг: підготовка документів у справі, консультування та представництво інтересів у Господарському суді міста Києва) на суму                       40 000,00 грн, підписаний між АО "Юридична фірма "Марусяк і Партнери" та         ТзОВ "Марія" (клієнт);
		- акт приймання-передачі послуг від 28.01.2021 № 28/01/21-1 (щодо надання адвокатських послуг: підготовка документів у справі, консультування та представництво інтересів у Північному апеляційному господарському суді) на суму 40 000,00 грн, підписаний між АО "Юридична фірма "Марусяк і Партнери" та ТзОВ "Марія" (клієнт);
		- платіжне доручення від 29.01.2021 № 2554  на суму 40 000,00 грн з призначенням платежу: "оплата гонорару згідно договору № 12/19 від 12.02.2019 про надання правничої допомоги у справі № 910/6360/20 у Північному апеляційному господарському суді".
		 
		25. ФДМУ у відзиві на заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 11.02.2021 № 10-25-2721 заперечував щодо задоволення заяви ТзОВ "Марія" зазначаючи, що сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.
		 
		Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
		 
		26. Додатковою постановою від 04.03.2021 Північний апеляційний господарський суд задовольнив заяву ТзОВ "Марія" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з ФДМУ на користь                  ТзОВ "Марія" 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи № 910/6360/20.
		 
		27. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати ТзОВ "Марія" на професійну правничу допомогу в сумі 80 000,00 грн є обґрунтованими та співмірними об`єму наданих і отриманих юридичних послуг, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі за рахунок відповідача на підставі частин четвертої, восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		 
		Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
		 
		28. 09.03.2021 ФДМУ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/6360/20 залишити в силі.
		 
		29. У якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на прийняття судом апеляційної інстанції постанови та додаткової постанови з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", що за своєю суттю підпадає під правове регулювання пунктів 1, 3 та абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). 
		 
		 
		 
		Рух касаційної скарги 
		 
		30. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи               № 910/6360/20 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.03.2021.
		 
		31. У зв`язку з перебуванням судді Погребняка В. Я. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.03.2021.
		 
		32. Ухвалою від 25.03.2021 Верховний Суд поновив скаржнику строк на касаційне оскарження судових рішень та залишив касаційну скаргу ФДМУ без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		33. 21.04.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 910/6360/20 за касаційною скаргою ФДМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021; призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 13.05.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.05.2021.
		 
		34. 06.05.2021 на адресу Верховного Суду від ТзОВ "Марія" надійшов відзив на касаційну скаргу ФДМУ.
		 
		35. У судове засідання 13.05.2021 з`явилися представники позивача та відповідача (скаржника), які надали пояснення у справі. 
		 
		36. Третя особа (ДКСУ) своєї явки в судове засідання не забезпечила. Будь-яких заяв, клопотань від ДКСУ щодо неможливості ними забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду касаційної інстанції не надходило.
		 
		37. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
		 
		38. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 21.04.2021 на 13.05.2021 обов`язковою не визнавалась.
		 
		39. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ДКСУ. 
		 
		Розгляд клопотання позивача
		 
		40. 06.05.2021 на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача про застосування заходів процесуального примусу щодо ФДМУ та постановлення ухвали про стягнення з відповідача в дохід державного бюджету штрафу.
		 
		41. Клопотання позивача мотивовано із посиланням на приписи статей 43, 131, 132, 135 ГПК України невиконанням відповідачем визначеного ГПК України обов`язку щодо надсилання копії касаційної скарги учасникам справи (позивачу, третій особі).
		 
		42. Розглянувши зазначене клопотання ТзОВ "Марія", проаналізувавши норми процесуального законодавства, суд дійшов висновку про його відхилення, оскільки застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яке ним реалізовується залежно від конкретних обставин справи, а наведені в клопотанні обставини, із урахуванням отримання позивачем копії касаційної скарги, що ним безпосередньо підтверджено у цьому ж клопотанні, не мали наслідком позбавлення його можливості на ознайомлення зі змістом цієї скарги та реалізації права на подання відзиву на відповідну касаційну скаргу.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		(Фонду державного майна України)
		 
		43. ФДМУ в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається, зокрема на таке:
		- апеляційний господарський суд застосував норми статті 1212 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 19.03.2018 у справі № 904/5844/17 та не врахував висновку Верховного Суд, викладеного у постанові від 25.09.2019 у постанові № 753/2187/17 щодо обрання позивачем способу захисту порушених прав;
		- суд апеляційної інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна";
		- апеляційний суд задовольнив заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу без урахування висновків Верховного Суду щодо критеріїв задоволення таких витрат.
		 
		Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
		Доводи ТзОВ "Марія"
		 
		44. У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "Марія" не погоджується із доводами касаційної скарги ФДМУ та просить суд залишити оскаржуване судове рішення без змін, зокрема, з огляду на таке:
		- суд апеляційної інстанції зробив вірний висновок, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в розумінні статей 76-79 ГПК України;
		- оскільки ТзОВ "Марія" не стало переможцем аукціону в розумінні частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" наявні безумовні підстави для повернення гарантійного внеску. Апеляційний суд зробив вірний висновок, що позивач не набув статусу переможця аукціону, оскільки його було відмінено, а результат визнано недійсним;
		- відповідачем не надано суду жодних доказів щодо доведення надмірності понесених позивачем витрат.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		 
		45. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		47. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		48. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
		 
		49. Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача щодо стягнення сплаченого з метою участі в аукціоні гарантійного внеску, результати якого були визнані судом недійсними.
		 
		50. За своїми ознаками у контексті підстав касаційного оскарження судових рішень доводи скаржника фактично ґрунтуються на підставах, правове регулювання яких визначено пунктами 1, 3 та абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		51. Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, в ході касаційного перегляду оскаржуваних рішень необхідним є надання оцінки застосування судами попередніх інстанцій норм права з урахуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
		 
		52. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржників Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи враховує таке.
		 
		Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
		 
		53. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
		 
		54. Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
		 
		55. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
		 
		56. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.
		 
		57. Відмінність предмета розгляду у справі, що переглядається судом та у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 
		 
		58. Доводи скаржника у цій частині обґрунтовані прийняттям апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2018 у справі                             № 904/5844/17 та постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі                          № 753/187/17.
		 
		59. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зважає на таке.
		 
		60. У справі, що розглядається (справа № 910/6360/20), предметом судового розгляду є вимога про стягнення гарантійного внеску на підставі приписів статті 1, частини другої статті 2, статті 15 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна", статті 11, частин першої, другої статті 509, статей 546, 548, 1212 ЦК України, Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу обґрунтована сплатою гарантійного внеску з метою участі в аукціоні, який згодом було визнано недійсним.
		 
		61. Апеляційним судом у цій справі встановлено, що спірна сума коштів в розмірі 1 103 000,00 грн, була перерахована позивачем за наявності правових підстав, зокрема, на виконання Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" для участі на аукціоні в якості потенційного покупця при продажу об`єкта малої приватизації.
		 
		62. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що доведеним згідно судового рішення у справі № 910/2022/19, яке набрало законної сили, є факт порушення ФДМУ під час проведення електронного аукціону з приватизації єдиного майнового комплексу ДП "ЛьвівбудмНДІпроект" вимог Порядку щодо внесення достовірних відомостей в інформаційне повідомлення стосовно об`єкта нерухомості, який входить до складу єдиного майнового комплексу.
		 
		63. З урахуванням наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ТзОВ "Марія" та стягнення                   1 103 000,00 грн на підставі приписів статей 1, 5, 14, частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію держаного і комунального майна", статей 548, 1173, 1174 ЦК України.
		 
		64. Водночас, у справі № 904/5844/17 предметом судового розгляду була вимога позивача про стягнення помилково перерахованих відповідачу грошових коштів в розмірі 90 003,84 грн обґрунтована із посиланням на приписи статті 1212 ЦК України відсутністю укладання між сторонами договорів на підставі яких було перераховано кошти.
		 
		65. За результатом розгляду позовних вимог у наведеній справі суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог позивача, оскільки між сторонами укладений договір поставки № 050417-3 від 05.04.2017, за платіжним дорученням №419 від 05.04.2017 позивачем сплачено рахунок № 1153 від 05.04.2017, тобто, грошові кошти в розмірі 90 003,84 грн сплачені на виконання договірних зобов`язань, тобто набуто за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
		 
		66. Верховний Суд переглядаючи в касаційному порядку рішення судів у справі № 904/5844/17 погодився з висновком місцевого та апеляційного судів про те, що здійснивши оплату згідно виставленого відповідачем рахунку № 1153 від 05.04.2017 за платіжним дорученням № 419 від 05.04.2017, грошові кошти в розмірі 90 003,84 грн були сплачені позивачем на виконання договірних зобов`язань.
		 
		67. Суд касаційної інстанції у постанові від 19.03.2018 зауважив, що застосування статті 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі. У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).
		 
		68. Крім того касаційний суд зазначив, що кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
		 
		69. За наведеного Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що грошові кошти у сумі 90 003,84 грн набуто відповідачем за наявності правової підстави, а тому їх не може бути витребувано відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.
		 
		70. Аналіз змісту постанови Верховного Суду від 19.03.2018 у справі                         № 904/5844/17 на предмет подібності наведених в ній правовідносин свідчить, що у справі, яка переглядається, та у справі № 904/5844/17 на постанову в якій посилається скаржник не є подібними предмет судового розгляду та встановлені судами фактичні обставини справи, які сформували зміст спірних правовідносин.
		 
		71. Що стосується посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 753/187/17 у наведеній справі предметом судового розгляду була вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки.
		 
		72. Верховний Суд у справі № 753/187/17 визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що в одному будівельному кварталі здійснювалося будівництво двох будинків різними забудовниками за однією і тією ж будівельною адресою, а також врахував що на час укладення договору купівлі-продажу майнових прав вже було укладено та існував іпотечний договір, який був нотаріально посвідчений, внесений до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження нерухомого майна іпотекою та накладено на нього заборону.
		 
		73. За наведеного, суд касаційної інстанції із посиланням на приписи статей 15,        16 ЦК України зауважив, що позивач обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки вона не є стороною оспорюваного іпотечного договору, на час його укладення права та інтереси позивача не порушувалися та визнав правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову у цій справі.
		74. Отже у справі, яка переглядається та у справі № 753/187/17 предмет судового розгляду та встановлені судами фактичні обставини справи, які сформували зміст спірних правовідносин не є подібними. 
		 
		75. Ураховуючи викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
		 
		76. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		77. З огляду на наведене, Верховний Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
		 
		Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України
		 
		78. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		79. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. 
		 
		80. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		 
		81. Аргументи ФДМУ у цій частині обґрунтовані невірним застосуванням апеляційним господарським судом частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосовування цієї норми.
		 
		82. З огляду на зміст доводів скаржника в цій частині, в ході касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення необхідним є вирішення питання щодо: 
		* застосування до спірних правовідносин частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";
		* встановлення вірної правової кваліфікації спірних правовідносин;
		* правильності обрання позивачем належного та ефективного способу захисту;
		* наявності підстав для задоволення позову з наведених позивачем доводів заявлених вимог за встановлених судами обставин справи тощо, з урахуванням чого суд зважає на таке.
		 
		Щодо поширення на спірні правовідносини положень частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"
		 
		83. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) приватизація державного або комунального майна (далі - приватизація) - це платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.
		 
		84. До об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України (частина перша статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		85. Частиною першою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.
		 
		86. Згідно із частинами першою, другою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об`єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України. Електронний аукціон проводиться відповідно до договору, що укладається між організатором аукціону з операторами електронних майданчиків.
		 
		87. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 затверджено Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації, який визначає механізм проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
		 
		88. Згідно із пунктом 28 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, сплачує реєстраційний та гарантійний внески для набуття статусу учасника.
		 
		89. Гарантійний внесок - це сума коштів, що становить визначену у відсотках частину стартової ціни об`єкта приватизації, яка вноситься потенційним покупцем об`єкта приватизації для забезпечення виконання його зобов`язання щодо участі в аукціоні у вигляді грошових коштів або банківської гарантії (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		90. Відповідно до частини одинадцятої статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для участі в аукціоні з продажу об`єкта малої приватизації гарантійний внесок сплачується на рахунок оператора електронного майданчика, через який подається заява на участь у приватизації.
		 
		91. Переможець електронного аукціону визначається шляхом автоматичної оцінки електронною торговою системою цінових пропозицій учасників після завершення останнього раунду електронного аукціону та формування протоколу про результати електронного аукціону (пункт 63 Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		92. Згідно з пунктом 66 Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин переможцем електронного аукціону вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі, коли ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у випадках, передбачених пунктом 67 цього Порядку, учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі однакових цінових пропозицій - учасник, що подав її раніше, за умови відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.
		 
		93. Відповідно до пункту 64 Порядку, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин переможець електронного аукціону: підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою; укладає договір купівлі-продажу об`єкта приватизації з органом приватизації протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем формування протоколу про результати електронного аукціону.
		 
		94. Тлумачення наведених положень пунктів 63, 64, 66 Порядку приводить до висновку, що переможцем електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації є особа, яка надала найвищу цінову пропозицію і визначення статусу такої особи як переможця не ставиться в залежність від його подальших дій визначених Законом та Порядком щодо підписання протоколу аукціону та договору купівлі продажу майна. 
		 
		95. Утім закінчення електронного аукціону не свідчить про гарантоване укладення договору купівлі-продажу об`єкта приватизації адже законодавство передбачає, зокрема право переможця аукціону на відмову від підписання протоколу електронного аукціону та договору купівлі-продажу.
		 
		96. Таке право переможцю аукціону надано частиною шостою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відповідно до якої протокол про результати електронного аукціону формується та оприлюднюється електронною торговою системою автоматично в день завершення аукціону в електронній формі. У разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або від укладення договору купівлі-продажу, що підтверджується відповідним актом, електронною торговою системою автоматично формується та оприлюднюється новий протокол аукціону. Переможець аукціону, який відмовився від підписання протоколу аукціону або договору купівлі-продажу, позбавляється права на участь у подальших аукціонах з продажу того самого об`єкта.
		 
		97. Натомість частиною сьомою статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" урегульовано наслідки проведеного аукціону щодо сплаченого його учасниками гарантійного внеску, визначивши, що після закінчення аукціону сплачений потенційними покупцями гарантійний внесок повертається потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, у строк, що не перевищує 10 робочих днів із дня затвердження протоколу аукціону органом приватизації. У разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу гарантійний внесок йому не повертається та підлягає перерахуванню до відповідного бюджету. Покупцеві, який придбав об`єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу, зазначені грошові кошти зараховуються під час розрахунку за придбаний об`єкт приватизації.
		 
		98. Схожі за змістом положення щодо наслідків відмови переможця аукціону від підписання протоколу про результати електронного аукціону або договору купівлі-продажу та умов повернення гарантійного внеску містяться у пунктах 67, 111 Порядку.
		 
		99. Системний аналіз наведених вище норм свідчить, що сплачений потенційним покупцем аукціону гарантійний внесок за своє суттю є платежем, який має на меті стимулювання переможця аукціону до належного виконання своїх зобов`язань з повного розрахунку за відповідне майно та укладення договору його купівлі-продажу. Такий внесок повертається лише тим потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, тоді як у разі реалізації переможцем аукціону права на відмову від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу правовим наслідок цих дій є неповернення відповідного внеску та перерахування його до відповідного бюджету. Якщо переможець аукціону придбав об`єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу - сплачений ним гарантійний внесок зараховується під час розрахунку за придбаний об`єкт. 
		 
		100. У той же час наведене не обмежує реалізацію права переможця аукціону на оскарження його результатів до суду із урахуванням правової природи процедури реалізації об`єкта приватизації, яка за своє суттю є правочином.
		 
		101. Зазначене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, відповідно до якої до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		 
		102. Тож правова природа продажу об`єкта приватизації шляхом проведення електронного аукціону дає підстави для можливості визнання такого аукціону недійсним за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.
		 
		103. У справі, що розглядається судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2019 ТзОВ "Марія" сплатило на рахунок ТБ "Товарно-сировинна біржа "Галконтракт" як електронного майданчика 1 103 000,00 грн гарантійного внеску для участі аукціоні з продажу об`єкту малої приватизації.
		 
		104. Як з`ясовано судами, 22.01.2019 відбувся електронний аукціон                            № UА-РS-2018-12-20-000010-2 з продажу об`єкта малої приватизації за наслідками якого переможцем стало ТзОВ "Марія", яке відмовилось підписувати договір купівлі-продажу такого майна з ФДМУ та оскаржило результати проведення аукціону до суду.
		 
		105. З урахуванням наведеного, оскільки ТзОВ "Марія" набуло статусу переможця аукціону, однак відмовилося від підписання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації гарантійний внесок в силу приписів частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" позивачу не повертався. 
		 
		106. Тому є хибним посилання суду апеляційної інстанції на те, що в розумінні пункту 64 Порядку позивач не набув статусу переможця електронного аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2 та наявності підстав для поширення на спірні правовідносини положень частини сьомої статті 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", якою урегульовано повернення гарантійного внеску потенційним покупцям, що не стали переможцями аукціону.
		 
		Щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків недійсності правочину визначених абзацом 1 частини першої статті                    216 ЦК України 
		 
		107. Із встановлених обставин справи вбачається, що 19.06.2019 Господарським судом міста Києва прийнято рішення у справі № 910/2022/19, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 та постановою Верховного Суду від 03.03.2020, яким визнано недійсним результат електронного аукціону № UA-PS-2018-12-20-000010-2 з продажу об`єкту малої приватизації, що відбувся 22.01.2019 і оформлений протоколом про результати електронного аукціону, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 31.01.2019 № 82.
		 
		108. Зазначене рішення в силу приписів частини четвертої статті 75 ГПК України є преюдиціальним для розгляду цієї справи в частині підтвердження обставин недійсності електронного аукціону та невідповідності його вимогам закону.
		 
		109. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		 
		110. За змістом частин першої та другої статті 216 ЦК України правовими наслідками недійсності правочину є реституція (основний наслідок) та відшкодування збитків (додатковий наслідок).
		 
		111. Правило статті 216 ЦК України застосовується виключно до сторін правочину.
		 
		112. Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 396/29/17).
		 
		113. Тож підстави для застосування до спірних правовідносин наслідків недійсності правочину визначених абзацом 1 частини першої статтею                     216 ЦК України у суду відсутні. 
		 
		Щодо застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України
		 
		114. У матеріальному законі передбачена правова можливість повернення майна, яким в цьому разі є гроші, переданого, в тому числі, на виконання недійсного правочину, шляхом пред`явлення вимоги набувачу, який не є стороною недійсного правочину, підстава набуття якого, а так само володіння яким (майном) згодом відпала в порядку статті 1212 ЦК України.
		 
		115. Такий підхід до оцінки спірних правовідносин відповідає правовому висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеному Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15, підстав відступити від якого під час перегляду цієї справи Верховний Суд не вбачає.
		 
		116. Суд зазначає, що за своє суттю процедура реалізації об`єкта приватизації на аукціоні являє собою сукупність юридичних дій, в тому рахунку сплату гарантійного внеску, метою яких створення конкурентної процедури виявлення переможця аукціону. Тож у випадку визнання недійсним його результатів зникає весь юридичний склад процесу відчуження майна і як наслідок відпадає правова підстава, за якою договір купівлі-продажу повинен був укладений з переможцем аукціону. 
		 
		117. Згідно з частинами першою та другою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
		 
		118. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
		 
		119. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі                 № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
		 
		120. Крім того суд зважає на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження                           № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження                  № 14-32цс19) в яких зазначено, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
		 
		121. Апеляційним господарським судом у цій справі встановлено, що позивач, як потенційний учасник аукціону, 21.01.2019 сплатив на рахунок ТБ "Товарно-сировинна біржа "Галконтракт" 1 103 000,00 грн гарантійного внеску для участі аукціоні з продажу об`єкту малої приватизації, який після визнання результатів аукціону недійсними останньому не був повернутий.
		 
		122. З урахуванням наведеного висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення 1 103 000,00 грн є обґрунтованим, хоча зробленим із помилковим посиланням на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 1212 ЦК України.
		 
		Щодо застосування до спірних правовідносин приписів статей 1173, 1174 ЦК України
		 
		123. Аналогічно помилковим є також застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин приписів статей 1173, 1174 ЦК України.
		 
		124. Суд звертає увагу, що статті 1173, 1174 ЦК України за своє суттю є спеціальними нормами, які передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб.
		 
		125. Під деліктом (з лат. "delictum" - провина, правопорушення") у праві розуміють правопорушення, тобто вчинення дії (дій), що суперечить(ать) закону і завдає(ють) шкоди особі. 
		 
		126. Натомість у справі, що розглядається між сторонами спору відсутні деліктні зобов`язання, позаяк зарахування гарантійного внеску до бюджету здійснено за наявності на те відповідних правових підстав, відтак дії щодо такого зарахування коштів на момент їх здійснення відповідали вимогам закону. А тому посилання суд апеляційної інстанції під час ухвалення рішення про стягнення 1 103 000,00 грн на приписи статей 1173, 1174 ЦК України є помилковим.
		 
		127. Оскільки така помилка апеляційного господарського суду не призвела до прийняття неправильного рішення у справі, суд залишає оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін з врахуванням приписів частини другої статті 309 ГПК України. 
		 
		Щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції
		 
		128. Доводи скаржника в цій частині зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо покладення на нього понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у зв`язку з розглядом справи місцевим та апеляційним господарським судом.
		 
		129. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		130. Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
		 
		131. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		 
		132. За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
		 
		133. Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський Суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16). 
		 
		134. Із наявних матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Марія" при зверненні з позовом до суду та апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції зазначало, що попередня орієнтовна вартість понесених ним витрат на професійну правничу допомогу складає 30 000,00 грн та 40 000,00 грн відповідно.
		 
		135. Однак апеляційним господарським судом під час ухвалення додаткової постанови не досліджено дотримання позивачем вимог частини восьмої статті 129 ГПК України щодо строку подачі доказів на понесення судових витрат та відповідної заяви із врахуванням того, що такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		 
		136. Крім того, суд звертає увагу на приписи частини п`ятої статті 129 ГПК України відповідно до якої під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		 
		137. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
		138. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, зокрема за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		 
		139. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. 
		 
		140. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
		 
		141. Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.
		 
		142. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі                       № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
		 
		143. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
		 
		144. Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		 
		145. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. 
		 
		146. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі            № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18). 
		 
		147. Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 905/716/20).
		 
		148. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. 
		 
		149. Наведене слід врахувати під час розгляду заяви ТзОВ "Марія" про cтягнення  витрат на професійну правничу допомогу, у разі з`ясування наявності підстав для здійснення такого.
		 
		150. Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		 
		151. Частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		 
		152. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		 
		153. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		154. Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалену у справі додаткову постанову не можна вважати правомірною та обґрунтованою.
		 
		155. Не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильної оцінки наявності підстав для розгляду заяви                ТзОВ "Марія" про cтягнення витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Щодо суті касаційної скарги
		 
		156. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ФДМУ.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		157. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		158. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		159. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		 
		160. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
		 
		161. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі № 910/6360/20 за касаційною скаргою ФДМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та залишення касаційної скарги ФДМУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України без задоволення, а постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/6360/20 без змін.
		 
		162. Водночас суд касаційної інстанції дійшов висновку про задоволення касаційної скарги ФДМУ на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 та скасування повністю додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі                        № 910/6360/20 з направленням матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд в цій частині.
		 
		163. Під час нового розгляду справи, суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін, надавши оцінку наявності/відсутності підстав для розгляду заяви ТзОВ "Марія" про cтягнення  витрат на професійну правничу допомогу.            У разі наявності такого - розглянути заяву позивача з урахуванням викладеного у цій постанові.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		164. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/6360/20 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		 
		Висновки щодо застосування норм права 
		 
		165. Тлумачення норм статей 1, 15 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у взаємозв`язку з положеннями пунктів 63, 64, 66, 111 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації свідчить, що сплачений потенційним покупцем аукціону гарантійний внесок за своє суттю є платежем, який має на меті стимулювання переможця аукціону до належного виконання своїх зобов`язань з повного розрахунку за відповідне майно та укладення договору його купівлі-продажу. Такий внесок повертається потенційним покупцям, які не стали переможцями аукціону, тоді як у разі реалізації переможцем аукціону права на відмову від підписання протоколу аукціону або відмови переможця аукціону від укладення договору купівлі-продажу правовим наслідок цих дій є неповернення відповідного внеску та перерахування його до відповідного бюджету. Якщо переможець аукціону придбав об`єкт приватизації та підписав договір купівлі-продажу - сплачений ним гарантійний внесок зараховується під час розрахунку за придбаний об`єкт. 
		 
		166. Переможцем електронного аукціону з продажу об`єкта малої приватизації у відповідності до пунктів 63, 64, 66 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації є особа, яка надала найвищу цінову пропозицію і визначення статусу такої особи як переможця не ставиться в залежність від його подальших дій визначених Законом щодо підписання протоколу аукціону та договору купівлі-продажу майна. 
		 
		167. Процедура реалізації об`єкта приватизації на аукціоні являє собою сукупність юридичних дій, в тому рахунку сплату гарантійного внеску, метою яких створення конкурентної процедури виявлення переможця аукціону. Тож у випадку визнання недійсним його результатів зникає весь юридичний склад процесу відчуження майна і як наслідок відпадає правова підстава, за якою договір купівлі-продажу повинен був укладений з переможцем аукціону, що є підставою для стягнення сплаченого потенційним покупцем гарантійного внеску відповідно до статті 1212 ЦК України.
		 
		168. За змістом частини восьмої статті 129 ГПК України відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 287, 296, 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційне провадження у справі № 910/6360/20 за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрити.
		 
		2. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення.
		 
		3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі № 910/6360/20 залишити без змін.
		 
		4. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 задовольнити.
		 
		5. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 у справі № 910/6360/20 скасувати повністю.
		 
		6. Справу № 910/6360/20 в частині розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія" про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу направити на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                О. О. Банасько
		 
		Судді                                                                                          В. В. Білоус
		 
		                                                                                          В. В. Васьковський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...