Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 340/808/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2021. Зареєстровано: 27.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 08.06.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                             
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		26 травня 2021 року                                                                    справа № 340/808/21
		 
		 
		          Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі          головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши у м.Кропивницький  в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (далі - виконавча служба) про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,  
		        
		В С Т А Н О В И В:
		 
		          Позивач звернулася до суду зі заявою до виконавчої служби про визнання протиправною та скасування постанови від 07 серпня 2020 року щодо стягнення виконавчого збору у сумі 32547,52 грн.
		У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав вимогу позову.
		          Зазначив, що виконавча служба прийняла постанову про стягнення виконавчого збору, не виконавши рішення суду, та у день повернення стягувачу виконавчого документа.
		                  Пояснив, що рішення суду виконав приватний виконавець,  котрий стягнув основну винагороду виконавця, яка ототожнюється з виконавчим збором.
		             Стверджує, що стягнення виконавчого збору після сплати основної винагороди приватного виконавця призведе до подвійної оплати коштів за примусове виконання одного судового рішення. 
		          Відповідач заперечив щодо задоволення позову, надавши відзив на нього                    (а.с.39-43).
		          Пояснив, що постанова про стягнення виконавчого збору приймається зразу ж після відкриття виконавчого провадження.
		         Не вбачає ознак порушення права боржника, якщо прийнята у часі пізніше на виконання іншої норми права.
		       Ухвалою суду 02 березня 2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.71-72).
		Суд, вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
		 
		Встановлені судом обставини і факти, що стали підставами звернення.
		 
		Так, 13 листопада 2018 року виконавча служба відкрила виконавче провадження стосовно ОСОБА_1 про звернення стягнення на транспортний засіб стосовно погашення заборгованості перед ПАТ «Кредобанк» у сумі                  325475,22 грн. (а.с.48).
		Підстава - виконавчий напис приватного нотаріуса. 
		05 серпня 2020 року стягувач подав заяву про повернення виконавчого документа (а.с.53).
		07 серпня 2020 року виконавча служба прийняла постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 32547,52 грн. (а.с.60). 
		07 серпня 2020 року виконавча служба прийняла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі приписів пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»                      (далі - Закон) (а.с.56).  
		13 серпня 2020 року виконавча служба відкрила виконавче провадження стосовно стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору (а.с.58). 
		23 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Шмальком О.О. закінчено виконавче провадження, яке відкрито на підставі того ж виконавчого документа (а.с.16).   
		Автомобіль реалізували за 151416,13 грн.
		Ознайомившись з матеріалами виконавчих проваджень, які відкритті відповідачем, суд не виявив доказів направлення і отримання ОСОБА_1 постанов про стягнення виконавчого збору і відкриття провадження стосовно його стягнення.  
		Представник позивача зазначив, що про існування постанови про стягнення виконавчого збору дізналися 19 лютого 2021 року від працівників банківської установи, які виконували постанову виконавчої служби про накладення арешту на кошти (а.с.1-4).  
		ОСОБА_1 звернулася до суду 01 березня 2021 року.
		 
		          Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи. 
		 
		Так, приписами пункту 1 частини 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву стосовно оскарження рішення виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
		Таким чином, строк звернення до суду розпочався 20 лютого 2021 року, а завершився 01 березня того ж року.
		         Отже, ОСОБА_1 не пропустила його.
		                    Приписами частин 1 - 2 і 4 статті 27 Закону (в реакції на час відкриття першого виконавчого провадження (13 листопада 2018 року)) встановлено, що виконавчий збір -  це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		        Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		      Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
		    Отже, виконавчий збір - плата виключно за відкриття виконавчого провадження, коли рішення до цього часу не виконано.  
		              Такий висновок ґрунтується на наступному: постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження; сума виконавчого збору визначається з урахуванням суми, що підлягає примусовому стягненню, а не зі стягнутої фактично.    
		     Виникнення обов`язку сплати виконавчого збору лежить виключно у площині волі боржника, оскільки, щоб уникнути його, достатньо виконати рішення до відкриття виконавчого провадження. 
		                 Підсумовуючи, суд зробив висновок, що за сутнісним змістом виконавчий збір - плата боржника за те, що допустив відкриття виконавчого провадження.
		                   Плата за бездіяльність.
		              Встановлення такої плати переслідує легітимну мету - спонукання до самостійного виконання рішень і зменшення навантаження на державних виконавців, що покращить якість роботи. 
		     Так як рішення (виконавчий документ) виконується лише один раз, то виконавчий збір незалежно від кількості разів подання виконавчого документу, стягується одноразово.
		         Такий висновок суду доводиться і приписами частини 6 статті 27 Закону.
		              Цією нормою права визначено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання. 
		               Судом встановлено, що виконавча служба не дотрималась приписів частини 4 статті 27 Закону, оскільки не винесла одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору.
		                Недотримання такого часового проміжку не доводить втрату обов`язку стягнути виконавчий збір. 
		        Приписами частини 3 статті 40 Закону встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
		          Виконавча служба повернула виконавчий документ на підставі припису пункту 1 частини 1 статті 37 Закону, виконавчий збір не стягнуто, тому виник обов`язок прийняти постанову про стягнення виконавчого збору.  
		                Отже, постанова про стягнення виконавчого збору прийнята у відповідності до вимог діючого законодавства.  
		                  Виникає питання: чи стягується з ОСОБА_1 виконавчий збір, якщо рішення (виконавчий напис приватного нотаріуса) передано стягувачем на виконання до приватного виконавця, котрий його виконав?   
		          Так, приписами пункту 1 частини 1 статті 42 Закону встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому  статтею 27  цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.
		          Приписами частини 3 статті 45 Закону визначено, що основна  винагорода  приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. 
		          Отже, за сутнісним змістом виконавчий збір і основна винагорода приватного виконавця тотожні поняття.
		          Відмінність полягає лише у тому, до якого бюджету спрямовуються кошти (Державний бюджет України і бюджет приватного виконавця).                                          Приписами частини 8 статті 27 Закону встановлено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі. 
		             У разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
		          Ця норма права спрямована, щоб не допустити одночасного (в один період часу відкритті два аналогічні виконавчі провадження) стягнення подвійної плати за відкриття виконавчого провадження до Державного бюджету України і бюджету приватного виконавця.  
		          Ініціювати і реалізувати передачу виконавчого документа від органу державної виконавчої служби до приватного виконавця може стягувач, подавши заяву про повернення виконавчого документу та звернувшись з ним повторно. 
		         У даному випадку так і відбулося.
		                  Виконавчий напис приватного нотаріуса виконано приватним виконавцем.    
		            Виконавча служба не закінчила виконавче провадження стосовно                           ОСОБА_1 про стягнення виконавчого збору, хоча втратила право на стягнення коштів з дня відкриття провадження приватним виконавцем.
		          Захист порушеного права полягає у зобов`язанні відповідача закінчити виконавче провадження щодо стягнення виконавчого збору на підставі приписів частини 8 статті 27 Закону, яка встановлює окрему підставу закінчення виконавчого провадження.
		          Така форма захисту не виказує про вихід за межі позовних вимог, оскільки позивач прагнула закінчення виконавчого провадження, що має місце у випадку визнання протиправним і скасування рішення, на підставі якого відкрито виконавче провадження (припис пункту 5 частини 1 статті 39 Закону).   
		На підтвердження правильності заявлених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на судову практику Верховного Суду.
		Так, вирішуючи такі ж позовні вимоги, Велика Палата Верховного Суду                 11 березня 2020 року (справа №2540/3203/18) та Касаційний адміністративний суд 22 січня 2021 року (справа №400/4023/19) прийняли постанови, зробивши висновок, що виконавчий збір обчислюється у відсотковому відношенні від фактично стягнутої, повернутої суми.
		Такий висновок зроблено на підставі приписів статті 27 Закону (в редакції, яка діяла до 28 серпня 2018 року).
		          Верховний Суд обрав таку редакцію, оскільки виконавчі провадження відкриті до згаданої дати.
		У цій справі суд керувався приписами статті 27 Закону (в редакції станом на 13 листопада 2018 року (дата відкриття виконавчого провадження)).
		Між редакціями статті 27 Закону до і після 28 серпня 2018 року існують суттєві відмінності.
		Тому, правові висновки Верховного Суду і цього суду можуть бути різними, що не вказує на відступ суду першої інстанції від правового висновку суду касаційної інстанції.
		Отже, позов належить задовільнити частково.
		Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 908 грн.                        (а.с.4).
		Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України, враховуючи, що обрав інший спосіб захисту порушеного права.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В:
		          
		         Позов задовільнити частково.
		               Зобов`язати Світловодський міськрайонний відділ Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) закінчити виконавче провадження №62803819 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 32547,52 грн. на підставі постанови від 07 серпня 2020 року, керуючись приписами частини 8                            статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».
		         В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні. 
		          Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Світловодського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 908 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом десяти днів з дня його складення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		          У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		                         
		 
		                 Суддя Кіровоградського 
		            окружного адміністративного суду                                          Р.І. Брегей

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...