Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/2240/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2021. Зареєстровано: 27.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 25.05.2021
Номер судового провадження: А/857/7943/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2240/21 пров. № А/857/7943/21
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		 
		головуючого суддіКузьмича С. М.,
		суддівУлицького В.З., Шавеля Р.М.,
		за участю секретаряМельничук Б.Б.,
		представника апелянта Баєва В.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (постановлену головуючим  суддею Грень Н.М. у м. Львові) з питань забезпечення позову у справі № 380/2240/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		до суду одночасно з пред`явленням позовної заяви надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.01.2021 № 896/6.11.6 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису.
		Заява обґрунтована тим, що Міністерство культури та інформаційної політики України порушило вимоги щодо проведення процедури здійснення контролю встановленої Законом України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Зазначає, що зупинення земляних та будь-яких інших будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці - вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель», на час розгляду позову про визнання протиправним та скасування припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.01.2021 № /6.11.6, спричинить значну фінансову шкоду та збитки а відновлення наших прав потребуватиме значних зусиль, часу та витрат.
		Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» про забезпечення позову відмовлено повністю.
		Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що заявником в поданій заяві про забезпечення позову не доведено, підстав небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення позивачам необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Окрім цього, суд зазначив, що оцінка аргументів заявника про наявність ознак протиправності припису, виданого Міністерством культури та інформаційної політики України від 29.01.2021 № 896/6.11.6 здійснюватиметься в межах розгляду адміністративної справи №380/2240/21. 
		Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційні скарзі покликаються на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову ухвалу, якою вжити захід забезпечення позову шляхом зупинення дії припису № 896/6.11.6 від 29.01.2021, винесеного Міністерством культури та інформаційної політики України.
		Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що дія оскаржуваного припису призведе до неможливості продовження здійснення будівельних робіт на об`єкті, завдає Товариству з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» значних збитків (майнової шкоди), що у свою чергу у разі задоволення позовних вимог по даній справі призведе до того, що для поновлення порушених прав та інтересів позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Просить взяти до уваги також те, що негативний вплив дії оскаржуваного припису щодо прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» та замовників будівництва проявляється і в тому, що відбудеться повне зупинення ведення їх законної господарської діяльності, що в свою чергу може призвести до значних фінансових та репутаційних втрат. Замовники будівництва мають намір залучити інвесторів для будівництва об`єкту (покупців), однак наявність припису щодо зупинення будівельних робіт, що є публічною інформацією, перешкоджає у здійсненні таких дій, та відповідно залучення коштів для проведення будівництва. 
		Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.
		Відповідач в судове засідання на виклик суду не з`явився, явку уповноваженої особи не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. 
		Як слідує з матеріалів справи 11.04.2019 між Львівською міською радою, як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім», як Орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки, що зареєстрований у Львівській міській раді  11.04.2019 за № Ф-3109, про що у книзі записів реєстрації Договорів оренди землі Ф-3, вчинено запис.
		За умовами даного Договору, Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім» передано в оренду земельну ділянку, кадастровий номер - 4610136900:03:001:0056, площею 0,3070 га., що розташована за адресою: вул. Кастелівка вул. Академіка А. Сахарова у м. Львів. Строк дії договору оренди - 10 років.
		13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім», як Замовиком-1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерська інвестиційна компанія», як Замовником-2, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант», як Генпідрядником, укладено Договір генерального підряду та делегування функцій замовника будівництва Об`єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель» № 13/05-19-ЕД-ПІК-ГБГ (далі - Договір).
		Відповідно до п. 2.2. Договору, Замовник-1 передає Замовнику-2, право виконувати функції замовника по будівництву Об`єкта, в тому числі, але не обмежуючись, вести переговори та укладати правочини, подавати та отримувати документи у правовідносинах із Генпідрядником, субпідрядниками, органами державної влади та місцевого самоврядування, приймати самостійні рішення стосовно параметрів Об`єкта будівництва та іншими питаннями, пов`язаними із Проектуванням, Будівництвом та введенням в експлуатацію Об`єкта, державної реєстрації права власності на Об`єкт. Підставою для представництва Замовника-1 Замовником-2 перед третіми особами та Генпідрядником є цей Договір.
		Пунктом 5.1. Договору, Генпідрядник (Товариство з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант») зобов`язаний за завданням Замовника 2, у відповідності із чинним законодавством, ДБН, містобудівною документацією, якісно та своєчасно, із залученням власного персоналу чи субпідрядників виконати роботи по будівництву Об`єкта на Земельній ділянці території забудови (будівельному майданчику), зокрема, виконати необхідні будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, які передбачені Проектною документацією, здійснити проведення випробування змонтованого устаткування та обладнання, усунути недоробки і дефекти, що можуть бути виявлені в ході приймання робіт; встановити всі необхідні інженерні комунікації та мережі; здійснити благоустрій і озеленення території в обсязі, необхідному для нормальної експлуатації і обслуговування Об`єкта будівництва.
		Згідно п. 2.1.2.2. Договору, Замовник 2 зобов`язується отримати Дозвільну документацію, передати необхідну Проектну та Дозвільну документацію Генпідряднику та забезпечити прийняття від Генпідрядника виконаних робіт з Будівництва Об`єкта та оплатити їх вартість.
		Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 19.06.2019 № 568 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на будівництво ТзОВ «Еліт дім» багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель» затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім» багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель.
		На виконання п.2.5. Містобудівних умов та обмежень Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім» зверталось до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР та Управління охорони історичного середовища ЛМР щодо погодження паспорту кольорового опорядження фасаду багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова, який був погоджений листами від 12.09.2019, 09.10.2019.
		20.08.2019 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові видала Дозвіл № ЛВ 112192321357 на виконання будівельних робіт на будівництво ТзОВ «Еліт дім» багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель.
		14.01.2021 працівником відділу охорони, реставрації та нагляду за дотриманням законодавства про охорону культурної спадщини Управління охорони об`єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації здійснено візуальне обстеження земельної ділянки на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова.
		За результатами візуального обстеження земельної ділянки на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова, 29.01.2021 заступник Міністра з питань європейської інтеграції Міністерства культури та інформаційної політики України Фоменко С.В. винесла припис № 896/6.11.6 (далі - Припис), відповідно до якого на виконання вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» Міністерство культури та інформаційної політики України, діючи в межах повноважень, визначених п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 № 885, вимагає негайно припинити проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель», які виконуються в історичному ареалі міста Львова (рішення Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311 «Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова»), з порушенням вимог ч. 4 ст. 32 ст. 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини; надати пояснення по суті викладених у п. 1 зазначеного Припису фактів порушення законодавства про охорону культурної спадщини; вжити заходів із приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.
		Вважаючи оскаржуваний припис протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами та одночасно подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.01.2021 № 896/6.11.6 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» до Міністерство культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Згідно з ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.
		Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини: 1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		Також, колегія суддів зазначає, що зазначені підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		Крім цього, відповідно до абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, викладену у постанові від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		Разом з цим, відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
		Крім цього, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
		Згідно з Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Разом з цим заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		Тому, підставами для забезпечення позову є очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість або значне ускладнення захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, очевидна протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
		Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
		Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи заявника переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
		Як згадувалось вище, 13.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліт Дім», як Замовиком-1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнерська інвестиційна компанія», як Замовником-2, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант», як Генпідрядником, укладено Договір генерального підряду та делегування функцій замовника будівництва Об`єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель» № 13/05-19-ЕД-ПІК-ГБГ (далі - Договір).
		Пунктом 12.1 Договору передбачено, що Генпідрядник та Замовник 2 мають право залучати до виконання окремих спеціалізоканих робіт по цьому Договору інших осіб (підрядників/субпідрядників). При цьому, договори підряду (субпідряду) укладаються та виконуються з дотриманням вимог чинного законодавства. Генпідрядник повністю відповідає перед Замовником за результати виконання Робіт залученими ним підрядниками/субпідрядниками.
		Згідно п. 20.14 Договору, Замовник 1 не несе відповідальності за зобов`язаннями Замовника 2 чи Генпідрядника, а Замовник 2 не несе відповідальності за зобов`язаннями Замовника 1 чи Генпідрядника.
		Відповідно до п. 13.1. Договору, зобов`язання Генпідрядника виконати роботи протягом терміну, визначеного у цьому Договорі, включає в себе зобов`язання залучити необхідну кількість працівників (робота у декілька змін), в тому числі залучення таких працівників субпідрядниками, технічних засобів, матеріальних ресурсів, що дозволить вчасно виконати увесь обсяг робіт у відповідності до Календарного графіка виконання Робіт та Основних стадій проекту.
		Так, зокрема представник апелянта під час судового засідання надав пояснення і в апеляційній скарзі зазначено, що станом на сьогодні, з метою вчасного виконання всього обсягу робіт у відповідності до Календарного графіку, нами, як Генпідрядником, забезпечено наявність необхідної кількості субпідрядників на Об`єкті будівництва та вчинено ряд правочинів, зокрема, укладено договори оренди будівельної техніки, договори субпідряду з різними організаціями щодо виконання великого обсягу робіт з чітко визначеними термінами їх виконання та штрафними санкціями. Зупинення будь-яких робіт на об`єкті будівництва з метою виконання протиправного на нашу думку оскаржуваного припису може призвести до того, що підрядні (субпідрядні) організації, які виконують будівельні роботи на підставі укладених з нами договорів субпідряду, будуть вимушені розірвати договори та піти на інші будівельні об`єкти, у зв`язку з довготривалим простоєм.
		Також зазначає, що з огляду на тривалий простій будівництва, весь цей час орендований для здійснення будівельних робіт баштовий кран, що знаходиться на будівельному майданчику, не використовується та фактично простоює.
		Не залежно від того, що баштовий кран вже тривалий час не використовується, замовник у відповідності до договору оренди все одно зобов`язаний сплачувати орендодавцю (власнику баштового крану) орендну плату за користування даною будівельною технікою, що призводить до завдання йому збитків (майнової шкоди).
		Оскільки будівельний процес повинен відбуватись безперервно з метою дотримання строків будівництва та технології робіт, в разі задоволення судом позову ТОВ «Галицький будівельний гарант», як Генпідряднику будівництва, буде вкрай складно відновити нормальний процес будівництва, оскільки потрібно буде оплачувати простій будівельної техніки, шукати нових субпідрядників, що в кінцевому випадку призведе до зриву строків закінчення будівельних робіт, виникненню заборгованості перед контрагентами та застосуванню штрафних санкцій до позивача.
		Відтак вважає, що дія оскаржуваного припису призведе до неможливості продовження здійснення будівельних робіт на об`єкті, завдає ТОВ «Галицький будівельний гарант» значних збитків (майнової шкоди), що у свою чергу у разі задоволення позовних вимог по даній справі призведе до того, що для поновлення порушених прав та інтересів позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім цього представник додаткового пояснив, що на даний момент збудовано три поверхи будівлі.
		Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що зупинення виконання робіт згідно договору генерального підряду призведе не лише до зупинення будівництва, а й до застосування штрафних санкцій. Така ситуація цілком очевидно спричинить неможливість виконання Генпідрядником своїх зобов`язань за договором генерального підряду.
		За таких фактичних обставин суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що зупинення будівництва зачіпає не лише його права та інтереси як генпідрядника будівництва, а також цілком реально спричинить застосування до нього штрафних санкцій за договорами з контрагентами щодо здійснення будівництва.
		З огляду на наведені аргументи суд дійшов про наявність підстав для забезпечення позву шляхом зупинення дії припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 29.01.2021 № 896/6.11.6 до набрання законної сили рішенням у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» до Міністерство культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису.
		Оцінюючи мотиви прийняття відповідачем оскарженого припису та інтереси, на захист яких такий видано, суд враховує таке.
		Зі змісту оскаржуваного припису, такий внесено з причини здійснення будівельних робіт з порушенням вимог ч. 4 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», тобто без відповідних погоджень та дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (Міністерства культури України). Відповідно, характер правовідносин, на реалізацію яких видано оскаржуваний припис, відноситься до площини застосування законодавства щодо державного нагляду (контролю) та метою такого припису є забезпечення додержання вимог закону у цій площині.
		Місто Львів внесене до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878. Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 (далі - Порядок № 318), зі змісту якого випливає наступне.
		Відповідальним за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є в тому числі відповідач. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.
		Відповідно до ч. 3 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.
		В приписі вказано, що такі межі затверджено рішенням Львівської міської ради від 09.12.2005 № 1311, хоча Законом України «Про охорону культурної спадщини прямо передбачено, що прийняття таких рішень віднесено до компетенції Міністерства культури України, а не Львівської міської ради. За даними офіційного сайту Міністерства культури України в розділі Інформація щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів історичних населених місць (режим доступу: http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244995501), межі історичного ареалу міста Львова не затверджені (опубліковано перелік населених пунктів, щодо яких затверджено межі та режими використання історичного ареалу, місто Львів в цьому переліку відсутнє). Такі підстави прийняття припису (перебування об`єкта будівництва в межах історичного ареалу міста Львова за умови, що такі межі не затверджені) свідчать про наявність ознак його протиправності.
		Поряд з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що орендарем земельної ділянки за адресою м. Львів, вул. Кастелівці - вул. Академіка А. Сахарова погоджено в порядку встановленого законом із Львівською міською радою та її виконавчим комітетом містобудівні умови та обмеження, більше того будівництво багатоквартирного будинку розпочате, та зі слів представника апелянта, збудовано три поверхи.
		На виконання п. 2.5 Містобудівних умов та обмежень ТОВ «Еліт Дім» зверталось до Управління архітектури та урбаністики Департаменту містобудування ЛМР та Управління охорони історичного середовища ЛМР щодо погодження паспорту кольорового опорядження фасаду багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці - вул. Академіка А. Сахарова, який був погоджений листами віл 12.09.2019, 09.10.2019.
		 
		Відтак у позивача було достатньо законних підстав для здійснення будівництва.
		 
		Колегія суддів вважає за потрібне застосувати принцип юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено  вирішено і не має переглядатися до безмежності»). Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону). 
		 
		Крім цього, заборона проведення будь-яких будівельних робіт на об`єкті «Будівництво багатоквартирного житлового будинку на вул. Кастелівці вул. Академіка А. Сахарова зі знесенням існуючих будівель» призводить до безповоротної втрати часу на проведення робіт, а також до неминучих економічних втрат.
		 
		На переконання колегії суддів, в даному спорі є очевидні ознаки протиправності рішення відповідача, оскільки відповідач реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини, та вважає, що будівництво ведеться без дозволу центрального органу виконавчої влади на проведення земляних робіт.
		 
		На підтвердження такого висновку суду свідчить постанова Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 813/716/16 зв змісту якого слідує, що Львівська міська рада не прийняла жодних рішень щодо віднесення земель в межах історичного ареалу м. Львова, а також його охоронної зони до земель історико-культурного призначення, не ведеться робота із виготовлення документації із землеустрою на об`єкти культурної спадщини, у тому числі щодо винесення в натуру меж історичного ареалу та його зони регульованої забудови, хоча за змістом зазначених вище норм саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення та організації проведення цих робіт.
		 
		Спростувань цьому апеляційному суду не надано.
		 
		Відтак сумнівною є позиція відповідача щодо необхідності в отриманні дозволу від центральної органу виконавчої влади на проведення земляних робіт.
		 
		При цьому, суд відзначає, що вжиття заходів забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, а також, вжиття таких у спосіб, що визначив заявник спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі та не зумовює фактичного вирішення спору по суті.
		 
		В свою чергу відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що даним заходом забезпечення позову може бути завдана більша шкода, ніж та, якій можна запобігти, натомість апелянтом доведено, що застосуванням даного заходу можна запобігти значно більшій шкоді, ніж та, яка може бути завдана.
		 
		Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення спірного питання, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню, а заява про забезпечення позову задоволенню.
		 
		Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» задовольнити.
		Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року з питань забезпечення позову у справі № 380/2240/21 скасувати.
		Заяву про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» задовольнити.
		Зупинити дію припису Міністерства культури та інформаційної політики України від 29 січня 2021 року № 896/6.11.6 до набрання законної сили рішенням у справі № 380/2240/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький будівельний гарант» до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування припису.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький   Р. М. Шавель  Повне судове рішення складено 26 травня 2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...