Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/10055/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2021. Зареєстровано: 27.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 26.05.2021
Номер судового провадження: 11-кп/4808/185/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020090010001765

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/10055/20 
		Провадження № 11-кп/4808/185/21 
		Категорія ч. 3 ст. 186 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач Повзло 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 травня 2021 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
		в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря ОСОБА_5 ,
		розглянувши у приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12020090010001765 за апеляційною скаргою прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2021 року, згідно з яким
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Галич Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, на утриманні одна малолітня дитина, непрацюючого, з середньою освітою, раніше судимого: 18 червня 2013 року Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, на підставі ст. 105 КК України звільненого від відбування покарання; 24 грудня 2014 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 104 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 26 травня 2015 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців; 26 грудня 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185, ст. 102, ст. 103, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці;
		визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк - 2 (два) роки.
		На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 відповідні обов`язки.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 у виді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання з 22:00 год. до 06:00 год. до вступу вироку в законну силу залишено без змін.
		Вирішено питання про речові докази на підставі ст. 100 КПК України.
		Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в сумі 5230 (п`ять тисяч двісті тридцять) гривень 22 копійки.
		за участю прокурора ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		захисника ОСОБА_9 ,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Прокурор в апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, без застосування вимог ст. 75 КК України.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що вирок суду є незаконним з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Вважає, що, призначаючи покарання, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, застосувавши закон, який не підлягає до застосування, а саме призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнив від призначеного покарання. Посилається на те, що при призначенні покарання ОСОБА_7 суд не врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, які обтяжують та пом`якшують відповідальність, не дав їм належної оцінки. Зазначає, що судом не в повній мірі враховано те, що ОСОБА_7 неодноразово засуджений за злочини проти власності, маючи незняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості за вчинення злочинів проти власності на шлях виправлення та перевиховання не став, а вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин. Вказує, що наведені судом обставини, які пом`якшують покарання, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, не дають підстав для застосування ст. 75 КК України. Призначене покарання у зв`язку з м`якістю не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Судом першоїінстанції встановлено,що ОСОБА_7 вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), повторно, поєднане з проникненням у житло.
		Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин. 
		17 липня 2020 року близько 05 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебував у дворі будинку АДРЕСА_2 , в якому проживає ОСОБА_10 , де побачив на першому поверсі відчинене вікно в режимі провітрювання, після чого в ОСОБА_7 виник протиправний умисел на таємне викрадення чужого майна із вказаного приміщення.
		Реалізовуючи свій умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , застосувавши фізичну силу, відважив руками вищевказане вікно, після чого незаконно проник до приміщення будинку, де на той час в одній із кімнат спала ОСОБА_10 . Перебуваючи у коридорі будинку, ОСОБА_7 побачив на вішалці жіночу сумку, жовтого кольору із кольоровими кружельцями, в середині якої знаходились особисті речі ОСОБА_10 .
		Після чого, ОСОБА_7 , діючи умисно та повторно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний і суспільно-небезпечний характер своїх дій, таємно викрав із вказаної сумки наступне майно: грошові кошти в сумі 5000 грн, паспорт (ID карта) на ім`я ОСОБА_10 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Hyundai Tucson», номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрованого на ОСОБА_10 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 та три банківські карти банку «ПриватБанк», які належали потерпілій ОСОБА_10 .
		В подальшому, ОСОБА_7 зайшов до спальної кімнати, де перебувала ОСОБА_10 , яка, прокинувшись, побачила останнього. В свою чергу, ОСОБА_7 , розуміючи, що його протиправні дії викриті потерпілою ОСОБА_10 , а таємне викрадення чужого майна стало відкритим, з метою утримання викраденого вибіг із приміщення кімнати та направився до вхідних дверей будинку. Однак, ОСОБА_7 , не зумівши відчинити вхідні двері, які були замкнуті на замок, покинув приміщення будинку, через попередньо відважене ним вікно.
		Після вчинення злочину, ОСОБА_7 з відкрито викраденим майном направився у невідомому напрямку та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 5000 гривень.
		 
		Потерпіла ОСОБА_10 в судове засідання не з`явилася, про час та місце апеляційного розгляду повідомлена належним чином.
		Враховуючи приписи ч. 4 ст. 405 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути вказане кримінальне провадження за її відсутності.
		 
		Під час апеляційного розгляду:
		- прокурор просив задовольнити вимоги апеляційної скарги;
		- обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 просили залишити вирок суду першої інстанції без змін.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що її необхідно задовольнити, з наступних підстав.
		Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України.
		Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини скоєного ОСОБА_7 , доведеність його вини та кваліфікація дій за ч. 3 ст. 186 КК України, апелянтом не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється. 
		Прокурор, погоджуючись з призначеним обвинуваченому ОСОБА_7 покаранням у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки, заперечує проти звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, тому суд апеляційної інстанції перевіряє оскаржений вирок в цій частині. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються мотиви звільнення від відбування покарання.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
		Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції при звільненні обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням не дотримався в повній мірі таких вимог, при цьому не навів переконливого обґрунтування прийнятого рішення в цій частині. 
		На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції, застосовуючи ст. 75 КК України, належним чином не врахував обставин цього злочину, а саме те, що він вчинений в нічний час доби - близько 05 год. 30 хв., пов`язаний з незаконним проникненням у житло, де на той час спала потерпіла, те, що ним таємно викрадено як грошові кошти, так і паспорт, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія та три банківські карти, обставини того, як таємне викрадення чужого майна стало відкритим, а також вчинення такого злочину повторно. 
		Також, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті такого рішення, взявши до уваги відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , не в повній мірі їх врахував.
		Під час апеляційного розгляду досліджено відомості, які містять дані про особу обвинуваченого. 
		ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто є особою молодого віку, проживає в АДРЕСА_1 (а.п. 71), неодружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_11 , 03 травня 2019 року (а.п. 91), освіта середня, не працює, наркологічну допомогу не отримував (а.п. 53) та обліку КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» не перебуває (а.п. 54). 
		ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий (а.п. 51-52): 18 червня 2013 року Рогатинським районним судом Івано-Франківської області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, на підставі ст. 105 КК України звільненого від відбування покарання; 24 грудня 2014 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 104 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 26 травня 2015 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185, ст. 69, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців (а.п. 61-63); 26 грудня 2016 року Галицьким районним судом Івано-Франківської області за ч. 2 ст. 185, ст. 102, ст. 103, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці (а.п. 58-59); звільнений 09 лютого 2018 року умовно-достроково (а.п. 67).
		Як вбачається з досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_7 (а.п. 36-39), він також у КНП «ПОКЦПНЗ ІФ ОР» проходив курс стаціонарного лікування в 2017 року, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності у 2020 році. Орган пробації оцінює ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ним як високий, а ризик небезпеки, яку він становить для суспільства, як середній. Вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у тому числі окремих осіб), а виконання покарання у громаді можливе лише у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, на думку органу пробації, доцільним є покласти на нього обов`язки відповідно до п. 2, 3, 4 ч. 3 ст. 76 КК України.
		Інші відомості про його стан здоров`я та майновий стан в матеріалах кримінального провадження відсутні.
		Згідно з заявами потерпілої ОСОБА_10 від 09 лютого 2020 року та 21 липня 2020 року, остання отримала відшкодування збитків в сумі 5000 грн від ОСОБА_7 , претензій матеріального та морального характеру до нього не має, просить строго не карати (а.п. 46, 72). 
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що думка потерпілої сама по собі не має вирішального значення при призначенні покарання, враховується в сукупності з усіма іншими обставинами по кримінальному провадженню, не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність.
		При цьому, суд апеляційної інстанції погоджується з наявністю визнаних судом першої інстанції обставин, що пом`якшують покарання - визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, відсутністю обставин, які обтяжують покарання. 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виходячи із обставин та тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, з урахуванням даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , наявності обставин, які пом`якшують його покарання, відсутності обставин, які обтяжують покарання, інших встановлених обставин по кримінальному провадженні, виправлення обвинуваченого не можливе без відбування покарання.
		Відповідно, відсутні підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, а тому положення ст. 75 КК України не підлягають застосуванню. 
		Таким чином, суд першої інстанції неправильно звільнив обвинуваченого від відбування покарання, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 420 КПК України є однією із підстав для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції в цій частині та ухвалення свого вироку.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки буде законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є справедливим балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374, 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,
		УХВАЛИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
		Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2021 року щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 186 КК України в частині призначеного покарання з подальшим звільненням від його відбування з випробуванням скасувати.
		Ухвалити відносно ОСОБА_7 в цій частині новий вирок.
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту затримання в порядку виконання вироку.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Копію вироку, не пізніше наступного дня після його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...