Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 383/303/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 26.05.2021. Зареєстровано: 27.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.

Номер судового провадження: 22-ц/4809/847/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		Іменем України
		 
		18 травня 2021 року                                 м. Кропивницький
		 
		справа № 383/303/20
		провадження № 22-ц/4809/847/21 
		 
		   Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
		   Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,
		   за участю секретаря судового засідання Тимошенко Т.О.,
		учасники справи:
		   позивач  ОСОБА_1 ,
		   відповідач  ОСОБА_2 ,
		   розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року у складі судді Адаменко І.М.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		   У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним.
		В обґрунтування позову зазначав, що 10.07.2019 ним було видано довіреність на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
		Відповідно до положень ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України вищевказані особи мали оформити документи на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею до 2.0 га та здійснити пошук особи, що візьме вказану земельну ділянку в оренду зі сплатою орендної плати в розмірі 7000,00 грн. щороку. Іншої домовленості встановлено не було.
		На підставі вказаної довіреності та наказу Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області № 11-5507/14-19-СГ від 25.09.2019 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» він став власником земельної ділянки кадастровий номер 3520884000:02:000:5303 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. 
		Зазначав, що в подальшому ним було прийнято рішення про припинення дії довіреності. Однак, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.12.2019 року №192505423 земельна ділянка відповідно до договору купівлі-продажу, серії та номер 4911 від 28.10.2019 посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. перейшла у власність ОСОБА_2 . Однак, згоди на продаж земельної ділянки він не надавав, грошові кошти від такого продажу не отримував.
		   Вважає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 3520884000:02:000:5303 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства від 28.10.2019 укладений з порушенням діючого законодавства та підлягає визнанню недійсним.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		   Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року у задоволені позову відмовлено.
		   Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, оспорюваний договір купівлі-продажу зареєстрований відповідно вимог чинного законодавства, укладений від імені позивача уповноваженою ним особою, на підставі довіреності, яка не скасована, тому суд не вбачає в діях відповідача умов недійсності правочину.
		Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
		   Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
		В апеляційній скарзі зазначив, що укладаючи довіреність від 10 липня 2019 року сторони домовились, що у подальшому повірений здійснить оформлення земельної ділянки на ім`я позивача у межах 2 га землі та знайде орендаря на вказану земельну ділянку. Сторонами було погоджено розмір орендної плати на рік в сумі 7000 гривень. Інших домовленостей між сторонами не існувало.
		Вказав, що довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, адже його дії безпосередньо впливають на права та обов`язки особи, яку він представляє. Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
		Звернув увагу, що про зловмисну домовленість представника та іншої сторони договору купівлі-продажу земельної ділянки свідчить ряд обстаавин. Він не знав, що на його ім`я була оформлена земельна ділянка. Також, він не збирався здійснювати її продаж та вважав, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення не може бути продана у зв`язку з дією мораторію на її продаж. Зважаючи на низький рівень правової обізнаності про скасування дії даного мораторію в Україні, позивач не знав, що мораторій не поширюється на землі для ведення особистого селянського господарства.
		З ним не погоджувались умови продажу земельної ділянки, в тому числі її вартість, також він не отримував кошти в результаті укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, а твердження представника відповідача у відзиві на позовну заяву про передачу 25000,00 (двадцять п`ять тисяч) гривень не підтверджується жодним доказом.
		Зауважив, що укладений 28.10.2019 договір купівлі-продажу не відповідає вимогам податкового законодавства України, а вказана в договорі ціна земельної ділянки є врази нижчою її нормативно грошової оцінки та цін за аналогічні земельні ділянки розташовані на території Костомарівської сільській раді Бобринецького району Кіровоградської області.
		Також, укладений 28.10.2019 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу не містить інформації про оціночну вартість земельної ділянки, стосовно якої вчиняється правочин.
		Відмітив, що критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.
		Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
		   У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Попович С.М. просила відмовити у задоволені апеляційної скарги та зазначала, що її доводи є необгрунтованими, оскільки під час оформлення довіреності у нотаріуса позивач ознайомився з її змістом. На етапі підписання довіреності позивачу достамено було відомо про відсутність мораторію на продаж земельної ділянки та про подальший її продаж представником, що вбачається з тексту самої довіреності. В матеріалах справи відсутні будь-які докази повідомлення представнків про скасування довіреності на момент укладання договору купівлі-продажу.
		   Вважає, що позиція позивача про ненадання згоди на продаж земельної ділянки суперечить наданими ним же доказами до матеріалів справи та свідчить про неогрунтоване бажання оскаржити договір купівлі-продажу. Також, звертала увагу, що позивачем не зазначено в чому полягає умисел відповідача, яка діяла в межах наданих їй повноважень.
		   Зауважила,що спірнийдоговір купівлі-продажуземельної ділянки,укладено уписьмовій форміі посвідченонотаріально тазареєстровано вдержавному реєстрі,а томувін відповідаєформі визначенійст.657 ЦК України.
		Суд першої інстанції встановив такі обставини
		   Судом встановлено, що довіреністю № 1264 від 10.07.2019 року, посвідчену приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А., позивач ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути його представником, в тому числі представляти інтереси з наданням права користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою (здачі в оренду, позичку, продажу, міни, укладення договорів емфітевзу, суперфіцію, а також будь-яких інших цивільно  правових правочинів, угод, дозволених законодавством) за ціну та на умовах за своїм розсудом, при цьому всі істотні та факультативні умови договорів, в тому числі, але не виключно, строк дії договорів оренди та розмір орендної плати, суму, за яку буде продаватись земельна ділянка, тощо, представник вправі визначити самостійно згідно їхніх попередніх домовленості (а.с.61).
		   Наказом Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області №11-5507/14-19-СГ від 25.09.2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку кадастровий номер 3520884000:02:000:5303 загальною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.46).
		   З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 183099756 від 01.10.2019 року встановлено, що позивач зареєстрував своє право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3520884000:02:000:5303, площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с.47).
		   Відповідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатками, номер витягу НВ-3510018322019 від 07.10.2019 року, земельна ділянка з кадастровим номером 3520884000:02:000:5303, площею 2,0 га, надана для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а.с.48-50).
		   Інформацією з Єдиного реєстру боржників від 28.10.2019 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за вказаними параметрами запиту в Єдиному реєстрі боржників інформація відсутня (а.с.56-58).
		   На підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу - Бабіч Л.Ю., представник позивача ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності від 10.07.2019 року та в його інтересах, продала ОСОБА_2 належну позивачу ОСОБА_5 земельну ділянку, площею 2,0 га., кадастровий номер 3520884000:02:000:5303, яка розташована на території Костомарівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області за кошти в сумі 25000,00 грн., які продавець отримав готівкою повністю до укладення цього договору (а.с.43-45).
		   Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.12.2019 року №192505423 встановлено, що земельна ділянка відповідно до договору купівлі  продажу, серії та номер 4911 від 28.10.2019 року посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Бабіч Л.Ю. зареєстрована за власником ОСОБА_2 (а.с.11).
		Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
		В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача просила залишити рішення районного суду без змін.
		Позивач, який був належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибув.
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до частин першої та другоїстатті 203ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).
		Відповідно до частини першоїстатті 232ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Довіритель має право вимагативід свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.
		У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»судам роз`яснено, що для визнання правочину недійсним на підставістатті 232 ЦК Українинеобхідним євстановлення умислув діяхпредставника:представник усвідомлює,що вчиняєправочин всуперечінтересам довірителята бажає(абосвідомо допускає)їх настання,атакож наявністьдомовленості представникаоднієї сторониз іншоюстороною івиникнення черезце несприятливихнаслідків длядовірителя.При цьомуне маєзначення,чи одержавучасник такоїдомовленості яку-небудьвигоду відздійснення правочину,чи правочинбув вчиненийз метоюзавдання шкодидовірителю. 
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок по застосуваннюстатті 232 ЦК Українита вказано, що «під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен утілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. При цьому не має значення, від кого виходила ініціатива здійснити змову - від представника чи від другої сторони правочину. Головне, що характеризує цей правочин - наявність усвідомленості і волі другої сторони правочину та представника на здійснення дій усупереч інтересам особи, яку він представляє. Кваліфікація правочину, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості, зумовлює встановлення, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють
		Главою 17 ЦК Україниунормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.
		Відповідно до частин першої та третьоїстатті 237 ЦК Українипредставництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Як визначено у частині третійстатті 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
		Згідно зістаттею 239 ЦК Україниправочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. 
		Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Ураховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив, що відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 діяла всупереч інтересам довірителя - ОСОБА_1 , а також про наявність домовленості представника позивача з ОСОБА_2 і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Також, відсутні докази недобросовісності та нерозумності у поведінці ОСОБА_2 при укладенні спірного правочину. 
		Посилання позивача на заниження в договорі ціни земельної ділянки порівняно з її нормативно грошовою оцінкою та цін за аналогічні земельні ділянки розташовані на території Костомарівської сільській раді Бобринецького району зазначені обставинине підтверджує, а лише свідчить про відмінність ціни відчуженого майна від його ринкової вартості. При цьому, відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).
		Довіреність від 10 липня 2019 року позивачем видана на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 добровільно, на день укладення останнім договору купівлі-продажу не скасована, ОСОБА_1 не оскаржувалася, у встановленому законом порядку недійсною не визнавалась.
		Нотаріально посвідченою довіреністю від 10 липня 2019 року позивач уповноважив ОСОБА_4 бути його представником і надав їй права щодо спірної земельної ділянки, у тому числі укладати договори купівлі-продажу, отримати належні йому гроші. Проте у зазначеній довіреності відсутні обмеження щодо повноважень чи обов`язок представника погоджувати будь-які дії з позивачем. У ОСОБА_4 був відсутній обов`язок погоджувати з позивачем укладення спірних договорів та погодження ціни продажу його майна, тобто повірений діяв у межах наданих йому повноважень, без їх перевищення. Само по собі відчуження повіреним нерухомого майна за ціною нижче ринкової не свідчить про перевищення ним своїх повноважень.
		Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 03.02.2021 у справі № 621/2173/16 провадження № 61-17753 св 20.
		Колегія суддів не вбачає відсутність у ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 реального наміру укладення та виконання спірного правочину.
		В позовній заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що він не надавав згоди ОСОБА_4 на продаж земельної ділянки і йому, взагалі, не було відомо про набуття ним права на земельну ділянку, оскільки представник про це його не повідомила.
		   Разом з тим, позивач не був позбавлений можливості дізнатися про наявність у нього права власності на землю, а у свою чергу, ОСОБА_4 була наділеною правом розпоряджатись земельною ділянкою ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом, яка на момент відчуження земельної ділянки була чинна.
		Відтак, зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження фактів умисної змови представника однієї сторони з іншою стороною проти інтересів ОСОБА_1 , якого вона представляла та про наявність збитків й причинний зв`язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками, тому висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 мала повноваження на відчуження спірної земельної ділянки є обґрунтованим.
		Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що спірний договір було укладено внаслідок зловмисної домовленості, а тому відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсними.
		Наведені в апеляційній скарзі доводи висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки наявних у справі доказів.
		Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		За таких обставин, відповідно до ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 січня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
		Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року.
		 
		Головуючий суддя                                 А.М. Головань
		Судді                                         О.Л. Карпенко
		   С.І. Мурашко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...