Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/24688/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 20.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 760/24688/20
		№ апеляційного провадження: 33/824/178/2021 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		20 травня 2021 року                                                                                         м. Київ
		Суддя Київського апеляційного суду Слюсар Т.А., розглянувши адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва 13 листопада 2020 року у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності адвокатів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП,-
		У СТ А Н О В И Л А :
		Постановою Солом`янського районного суду м. Києва 13 листопада 2020 року на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, у виді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме по 1 700 грн з кожного. Стягнуто з  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,  з кожного, судовий збір по 420 грн 40 коп. на користь держави.
		 
		 Відповідно до постанови суду, адвокати Кушніренко М.В. та Сушко Р.М., здійснюючи захист підозрюваного ОСОБА_3 під час розгляду клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 Дяченко О.О. про продовження тримання підозрюваного під вартою у кримінальному провадженні 12020100090005238 від 09.10.2020 за ч. 3 ст. 185 КК України, 12.11.2020, у період часу з 23.20 год. по 23.22 год., перебуваючи в залі судового засідання № 3 Солом`янського районного суду м. Києва, вчинили умисні дії, які свідчать про явну зневагу до суду, грубо висловлювались на адресу головуючої судді, в тому числі, із застосуванням ненормативної лексики, поводили себе зухвало, чим порушували порядок під час судового засідання, на розпорядження головуючої судді щодо припинення вказаних дій не реагували, що є проявом неповаги до суду.
		 
		Також в судовому засідання 12.11.2020 адвокати Кушніренко М.В. та ОСОБА_2 , висловлюючи своє невдоволення порушенням суддею справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, не виконуючи розпоряджень головуючої судді при розгляді справи, покинули залу судового засідання. 
		 
		13.11.2020 адвокати як в судове засідання по розгляду справи про адміністративне правопорушення, так і в судове засідання по розгляду клопотання про продовження тримання підозрюваного під вартою не з`явилися. 
		 
		Не погоджуючись з вищевказаною постановою скаржники подали апеляційні скарги та доповнення, в яких просять постанову суду скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
		 
		В обґрунтування своїх апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, винесеної з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Вказують, що не є суб`єктами правопорушення та незаконно притягнуті до адміністративної відповідальності, оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін та без належного повідомлення про місце, час розгляду справи.
		 
		Зазначають, що суддя районного суду діяла поза межами своїх повноважень проводивши судові засідання у надурочний та нічний час.
		 
		Крім того, посилаються на те, що в оскаржуваній постанові відсутні фактичні дані, які свідчать про наявність події адміністративного правопорушення: в чому саме полягав прояв неповаги до суду, якому саме розпорядженню вчинено непідкорення - дата, час, текст такого розпорядження не зазначено.
		 
		 Також, звертають увагу суду, на те, що в протоколі судового засідання не було досліджено доказів про вчинення правопорушення та в резолютивній частині постанови відсутня особа, яка визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
		 
		В судове засідання скаржники не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.
		 
		Суд, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		 
		Згідно до ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		 
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		 
		Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
		 
		Зміст постанови судді Солом`янського районного суду м. Києва13 листопада 2020 року про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 ч. 1 КУпАП, вчинене адвокатами Кушніренком М.В. та ОСОБА_2 , відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП, а саму справу суддею розглянуто відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.
		 
		Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		 
		З огляду на вимоги статті 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185-3 КУпАП, не складається.
		Стаття 221-1 КУпАП передбачає, що місцеві господарські та адміністративні суди, апеляційні суди та Верховний Суд розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
		 
		Згідно із ст. 129 Конституції України за неповагу до суду чи судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
		 
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом.
		 
		Отже, за прояв неповаги до суду винні особи притягуються до відповідальності, встановленої законом.
		 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 185-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за неповагу до суду, що виразилась у злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або в непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи в порушенні порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.
		 
		Таким чином, об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у неповазі до суду, яка може полягати у:
		 
		1)     злісному ухиленні від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача;
		 
		2)     непідкоренні зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого;
		 
		3)     порушенні зазначеними особами порядку під час судового засідання;
		 
		4) вчинення зазначеними особами будь-яких дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених в суді правил.
		 
		Суб`єктом вказаного адміністративного правопорушення може бути будь-яка особа, яка бере участь у судовому засіданні.
		Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		 
		Обставини справи викладені, в постанові суду першої інстанції, повністю підтверджуються матеріалами справи, в тому числі й дослідженою судом шляхом прослуховування інформацією, яка міститься на долученому до справи оптичному диску, на який здійснено запис технічної фіксації судового процесу та свідчать про те, що своєю протиправною поведінкою адвокати Кушніренко М.В. та ОСОБА_2 вчинили умисні дії, які свідчать про явну зневагу до суду, грубо висловлювались на адресу головуючої судді, в тому числі, із застосуванням ненормативної лексики, поводили себе зухвало, чим порушували порядок під час судового засідання, на розпорядження головуючої судді щодо припинення вказаних дій не реагували, самовільно залишили зал судового засідання.
		 
		Вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП є доведеною, оскільки вони є учасниками процесу по розгляду клопотання про продовження тримання підозрюваного під вартою в порядку, передбаченому чинним КПК України, а тому є суб`єктами адміністративної відповідальності, встановленої ст. 185-3 КУпАП, у зв`язку з проявом неповаги до суду.
		 
		Крім того, в суді першої інстанції прокурор висловив свою думку та вважав за необхідне притягнути адвокатів до адміністративної відповідальності, передбаченої         ч. 1 ст. 185-3 КУпАП, мотивуючи, що під час розгляду клопотання адвокати умисно вчинили дії, які є проявом явної неповаги як до суду, так і до сторони обвинувачення.
		 
		Стосовно апеляційних доводів, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, головуючий не повідомив скаржникам суть адміністративного правопорушення, а саме, зміст такого обвинувачення, то апеляційний суд вважає їх неспроможними, оскільки в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанціїОСОБА_1 та ОСОБА_2 було роз`яснено суть правопорушення.
		 
		Що стосується доводів скаржників про те, що вони не були належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, то ці твердження не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 12.11.2020 та його технічного запису засідання, скаржники були присутні в судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне  правопорушення, передбачене ч.1 ст.185-3 КУпАП, проте покинули зал судового засідання, на розпорядження головуючого не реагували й наступного дня - 13.11.2020, тобто в день ухвалення оскаржуваної постанови, у суд не з`явилися. 
		 
		В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано можливість поновити права, які вони вважають порушеними.
		 
		Між тим, скаржники  в суд апеляційної інстанції під час розгляду матеріалів справи на неодноразові виклики не з`являлися, про поважність причин неявки в судове засідання  20.05.2021, суд не повідомили. 
		  
		Зміст постанови суду, якою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 КУпАП з  накладенням на кожного з правопорушників стягнення, у вигляді штрафу, не суперечить  положенням ст. 283 КУпАП.
		 
		Що стосується інших доводів апелянтів то апеляційний суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до практики ЄСПЛ, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки.
		 
		Пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.
		 
		Правовий пуризм може мати як добровільний характер і виявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, недопущення відступу від правових приписів.
		 
		Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
		 
		Не кожен дефект певного адміністративного акта, яким є й протокол про адміністративне правопорушення, робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
		 
		Такий вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини, який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий».
		При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
		 
		Інакше кажучи, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування певного акта з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
		 
		Також, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04).
		 
		Таким чином, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-3 Кодексу про адміністративні правопорушення України та  визначив вид стягнення і його розмір.
		 
		З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновків про відмову у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду та закриття провадження  у справі про адміністративне правопорушення, а тому апеляційні доводи є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
		 
		Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		 
		Постанову Солом`янського районного суду м. Києва 13 листопада 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                   Т.А. Слюсар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...