Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/2580/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2021. Зареєстровано: 28.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2021.
Дата набрання законної сили: 26.05.2021
Номер судового провадження: А/857/7233/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/2580/20 пров. № А/857/7233/21пров. № А/857/7886/21
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого суддіОнишкевича Т.В.,
		суддівІщук Л.П., Хобор Р.Б.,
		з участю секретаря судових засідань Максим Х.Б., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скарги Рівненської обласної державної адміністрації на рішення від 08 лютого 2021 року та додаткове рішення від 26 лютого 2021 року Рівненського окружного адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації про скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
		 
		суддя у І інстанціїДудар О.М., 
		час ухвалення судового рішення 16 год 59 хв, 16 год 06 хв,
		місце ухвалення судового рішенням. Рівне,
		дата складення повного тексту рішення 26 лютого 2021 року,
		 16 березня 2021 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації (далі  ОДА) від 24 березня 2020 року № 37дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		- визнати протиправним та скасувати наказ Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації (далі  Управління) від 25 березня 2020 року №64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 »;
		- поновити його на посаді начальника Управління;
		- стягнути з Управління середній заробіток за час вимушеного прогулу по день фактичного поновлення на посаді.
		Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 460/2580/20 позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови ОДА від 24 березня 2020 року №37 дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Управління від 25 березня 2020 року №64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління з 25 березня 2020 року. Стягнено з Управління на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2020 року по 08 лютого 2021 року у сумі 159 195,48 грн. 
		При цьому суд першої інстанції виходив із того, у діях ОСОБА_1 відсутнє порушення Присяги державного службовця і передбачена законом процедура звільнення державного службовця ОДА дотримана не була. Тому звільнення ОСОБА_1 із займаної посади є протиправним і його слід поновити на роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Окрім того, додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі було частково задоволено заяву представника позивача та стягнено на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань ОДА і Управління витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00грн.
		При цьому суд першої інстанції виходив із того, що з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на правничу допомогу, заявлена вартість послуг адвоката є співмірною із наданими послугами, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг) часом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 25 березня 2020 року. При цьому підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат у вигляді сплаченого судового збору немає.
		У апеляційній скарзі ОДА на рішення суду першої інстанції від 08 лютого 2021 року ОДА просила його скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
		Свої апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково кваліфікував дії позивача, як неналежне здійснення посадових обов`язків при наданні оцінки виявлених у його діях порушеннях виконавської дисципліни. 
		Наполягає на тому, що безвідповідальне ставлення позивача до організації роботи Управління у період зростання кількості випадків захворювань інфекцією, спричиненої коронавірусом COVID-19, створило суспільний резонанс та негативно відобразилося на авторитеті ОДА. Відтак, позивачем вчинено проступок, що є несумісним із подальшим проходженням ним державної служби. 
		Звертає увагу апеляційного суду на те, що свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ствердили, що позивач був обізнаний із порушенням щодо нього дисциплінарного провадження, однак не використав свого права знайомитись із його матеріалами, а при наданні пояснень голові ОДА повідомив про те, що йому мало часу для дачі пояснень, чим фактично засвідчив свою відмову від надання пояснень .
		Щодо звільнення позивача без отримання погодження Міністерства охорони здоров`я України, наполягає на тому, що Порядок призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999 року № 1374, втратив чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2016 року № 465 з 06 серпня 2016 року.
		За таких обставин, звільнення позивача без отримання відповіді від Міністерства охорони здоров`я України на лист ОДА № 2606/0/01-18/20 від 24 березня 2020 року щодо погодження про звільнення ОСОБА_1 не є таким, що суперечить чинному законодавству. 
		У апеляційній скарзі на додаткове рішення суду першої інстанції від 26 лютого 2021 року ОДА просила його скасувати та постановити рішення відповідно до чинного законодавства. При цьому посилається на те, що надані позивачем докази не підтверджують понесення витрат на правничу допомогу саме у сумі 20000 грн. Вказані витрати не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами). 
		У відзивах на апеляційні скарги ОДА на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваних судових рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити їх без змін, а апеляційні скарги  без задоволення. 
		Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибули, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності. 
		Клопотання ОДА про відкладення розгляду справи з огляду на зайнятість уповноваженого представника у іншому судовому процесі апеляційним судом визнано необґрунтованим та відхилене. 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи із такого.
		Як свідчать матеріали справи та не заперечується її учасниками, розпорядженням голови ОДА від 06 травня 2014 року №117-к «Про призначення ОСОБА_1 » позивача було призначено на посаду начальника Управління у порядку переведення з 07 травня 2014 року. 
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 січня 2020 року № 185 «Про заходи щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом, виявленим у місті Ухань (провінція Хубей, Китай)» було зобов`язано керівників структурних підрозділів з питань охорони здоров`я, зокрема, обласних державних адміністрацій, забезпечити готовність закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особам, які відповідають визначенню випадку 2019-nCoV, підтримуючи необхідний запас засобів медичного призначення, захисного одягу, засобів захисту органів дихання, профілактичних препаратів, дезінфекційних засобів тощо.
		На виконання вказаного наказу Управління видало наказ від 29 січня 2021 № 30 «Про заходи щодо недопущення занесення і поширення на територію області випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом, виявленим у місті Ухань (провінція Хубей, Китай)», яким КНП «Центральна міська лікарня» РМР та КНП «Сарненська центральна районна лікарня» СРР визначені госпітальними базами для надання медичної допомоги особам, які відповідають визначенню випадку 2019-nCoV. Пунктом 5 зазначеного наказу головних лікарів КНП «Центральна міська лікарня» РМР та КНП «Сарненська центральна районна лікарня» СРР зобов`язано забезпечити заклади необхідними лікарськими засобами та медичним обладнанням для надання медичної допомоги у випадку 2019-nCoV, а також засобами індивідуального захисту медичного персоналу, дезінфекційними засобами, згідно з додатком 3 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 24 січня 2020 року № 185.
		Листом від 24 березня 2020 року № 3355/0/01-34/20 Сарненська районна державна адміністрація Рівненської області повідомила голову ОДА про те, що КНП «Сарненська ЦРЛ» не має змоги прийняти велику кількість хворих у разі їх масового поступлення, оскільки інфекційне відділення розраховане на 30 місць. Обладнання в інфекційному відділенні не відповідає сучасним вимогам (відсутність дихальних апаратів (ШВЛ) високого та середнього класу, кисневих концентратів, моніторів для спостереження за пацієнтом, рентген обладнання і т.д.).
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України з 12 березня до 3 квітня 2020 року було запроваджено карантин та вжито ряд заходів для запобіганню поширенню вірусу.
		На виконання цієї постанови та у відповідності до статей 6, 13, 22, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», статей 29, 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» головою ОДА було прийнято розпорядження від 12 березня 2020 року № 162 «Про запобігання поширенню на території Рівненської області коронавірусу COVID-19», пунктом 3 якого зобов`язано Управління, голів районних державних адміністрацій, керівників органів місцевого самоврядування:
		- забезпечити готовність закладів охорони здоров`я для надання медичної допомоги особам, які відповідають визначенню випадку захворювання на коронавірус COVID-19, підтримання необхідного запасу засобів медичного призначення, захисного одягу, засобів захисту органів дихання, профілактичних препаратів, дезінфекційних засобів тощо;
		- опрацювати питання першочергового забезпечення засобами індивідуального медичного захисту, зокрема респіраторами, медичних працівників та в разі необхідності розглянути можливість здійснення їх закупівлі;
		- вжити вичерпних заходів щодо підготовки працівників медичних закладів, правоохоронних органів та інших служб, задіяних у заходах з протидії поширенню коронавірусу COVID-19, до правильного використання засобів індивідуального захисту;
		- забезпечити проведення посиленого моніторингу стану захворюваності та контролю за виконанням санітарно-епідемічних заходів, своєчасне подання інформації та пропозицій для прийняття ефективних управлінських рішень;
		- організувати постійний моніторинг епідемічної ситуації з урахуванням ризику занесення коронавірусної інфекції з сусідніх територій та держав;
		- уточнити перелік сил та засобів, які можуть бути залучені до проведення протиепідемічних заходів, та забезпечити їх готовність до виконання визначених завдань.
		На виконання зазначеного розпорядження голови ОДА Управлінням було підготовлено обласну Програму з запобігання поширенню, діагностики та лікування на території Рівненької області COVID-19 (далі  Програма), схвалену розпорядженнями голови ОДА від 17 березня 2020 року № 172 та затверджену рішенням Рівненської обласної ради від 17 березня 2020 року № 1624. Програма передбачала виділення необхідного фінансування для забезпечення палат інтенсивної терапії відповідним обладнанням, забезпечення медичних працівників окулярами захисними засобами та засобами дезінфекції тощо. Загальний необхідний обсяг фінансування було визначено в сумі 9315,4тис.грн.
		Листом від 17 березня 2020 року № 5/216 начальник Управління повідомив ОДА та Департамент фінансів ОДА про необхідність виділення коштів для фінансування Програми в сумі 99315,398 тис. грн, а також зазначив про необхідність додаткового виділення коштів в сумі 1950,0 тис. грн Комунальному підприємству «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Рівненської обласної ради для проведення стимулювання праці персоналу виїзних бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги.
		Рішенням Рівненської обласної ради від 17 березня 2020 року № 1625 «Про внесення змін до обласного бюджету Рівненської області на 2020 рік» на фінансування Програми було передбачено 25644,5 тис. грн.
		При цьому при підготовці Управлінням Програми у пункті 4 «Забезпечення палат інтенсивної терапії відповідним обладнанням» Додатку 2 «Завдання і заходи щодо виконання Програми» виконавцем було зазначено Управління попри те, що на той час здійснення виплат за капітальними видатками Управлінням було заблоковано з грудня 2018 року на виконання наказів Господарського суду Рівненської області від 01 липня 2014 року у справі № 918/450/14 та від 10 жовтня 2017 року у справі №918/542/17 про стягнення коштів на користь ТОВ «Ілатанмед». 
		Для забезпечення оперативної та безперебійної закупівлі медичного обладнання, передбаченого Програмою, начальник Управління ОСОБА_1 листом від 24 березня 2020 року №1091/01-13/20 звернувся до голови Рівненської обласної ради ОСОБА_5 , у якому повідомив про допущену пункті 4 «Забезпечення палат інтенсивної терапії відповідним обладнанням» Додатку 2 до Програми технічну помилку та просив замінити поданий Додаток 2 на виправлений. 
		Із листом від 25 березня 2020 року №4345/0/01-53/20 щодо здійснення технічних правок у частині співвиконавців Програми до голови Рівненської обласної ради ОСОБА_5 звернувся також перший заступник голови ОДА С.Подолін.
		Листом від 25 березня 2020 року №10-761/01, адресованим ОДА, голова Рівненської обласної ради повідомив про те, що вказані у зверненні зміни до Програми не можуть вважатися технічними правками і запропонував вирішити порушене у зверненні питання шляхом внесення змін до Програми в установленому порядку. 
		Листом від 19 березня 2020 року №25-04/7829/2-20 Міністерство охорони здоров`я України просило терміново надати інформацію щодо переліку закладів охорони здоров`я, які потенційно можуть бути задіяні для прийому пацієнтів з підозрою на інфекційну хворобу COVID-19 тощо, а листом від 19 березня 2020 року №10-13/7768/2-20  подати до 20 березня 2020 року розрахунки потреби в коштах для встановлення доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання серед на коронавірусну хворобу (COVID-19).
		20 березня 2020 року перший заступник голови ОДА С.Подолін дав доручення Управлінню №58/01-61/20 терміново опрацювати та надати інформацію на виконання листів Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2020 року №25-04/7829/2-20 (до 12.00 20 березня 2020 року) та від 19 березня 2020 року №10-13/7768/2-20 (до 15.00 20 березня 2020 року) (т.3 - а.а.с.14-15).
		Управління листом від 20 березня 2020 року №5/238 повідомило ОДА, що на виконання доручення першого заступника голови ОДА від 20 березня 2020 року №58/01-61/20 ним опрацьовано лист Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2020 року №10-13/7768/2-20 та листом від 20 березня 2020 року №5/232 на адресу Міністерства охорони здоров`я України надіслано інформацію щодо потреби Рівненської області в коштах для встановлення доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання серед на коронавірусну хворобу COVID-19. 
		Однак, як встановлено судоми першої інстанції, фактично зазначене доручення першого заступника ОДА від 20 березня 2020 року №58/01-61/20 було виконано лише 23 березня 2020 року  відповіді надіслано засобами електронного зв`язку планово-економічним відділом Управління о 10 год 21 хв 23 березня 2020 року. 
		Перший заступник голови ОДА С.Подолін на підставі листа Управління Служби безпеки України в Рівненській області від 19 березня 2020 року №5/414дск щодо стану підготовки медичних закладів області службовою запискою від 23 березня 2020 року запропонував голові ОДА В.Ковалю ініціювати дисциплінарне провадження стосовно начальника Управління ОСОБА_1 . 
		Розпорядженням голови ОДА від 23 березня 2020 року №36-к « ОСОБА_6 » у відповідності до приписів статті 11 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (далі  Закон № 586-XIV), статті 69 Закону України «Про державну службу» (далі  Закон № 889-VIII) було утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи та розпочато дисциплінарне провадження щодо начальника Управління ОСОБА_1 . 
		Відповідно до протоколу засідання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи Рівненської обласної державної адміністрації (далі  Дисциплінарна комісія) від 23 березня 2020 року було вирішено розпочати дисциплінарне провадження щодо позивача.
		У службовій записці від 24 березня 2020 року перший заступник голови ОДА С.Подолін запропонував голові ОДА В.Ковалю розглянути викладені у записці факти на Дисциплінарній комісії за дисциплінарним провадженням, порушеним щодо ОСОБА_1 .
		Згідно із протоколом № 2 від 24 березня 2020 року засідання Дисциплінарної комісії вона вирішила, що мав місце факт порушення Присяги державного службовця начальником Управління ОСОБА_1 та на підставі статті 69 Закону № 889-VIII слід направити голові ОДА подання про застосування дисциплінарного стягнення шляхом звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця. 
		24 березня 2020 року Дисциплінарною комісією було складено та направлено голові ОДА подання про застосування до начальника Управління ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення шляхом звільнення за порушення Присяги державного службовця.
		Розпорядженням голови ОДА від 24 березня 2020 року № 37дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено 24 березня 2020 року з посади начальника Управління за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 1 частини 2 статті 65, пункту 5 статті 66, статей 74, 77, 89 Закону № 889-VIII. При цьому у пункті 1 зазначеного розпорядження, з урахуванням змін, внесених розпорядженням від 29 квітня 2020 року №48-к, дисциплінарний проступок, вчинений начальником Управління ОСОБА_1 , визнано таким, що передбачений пунктом 1 статті 65 Закону № 889-VIII, а пунктами 3, 4 цього ж розпорядження зобов`язано Управління забезпечити проведення розрахунку і видачу трудової книжки, а позивача  передати у встановленому порядку справи та довірене у зв`язку з виконанням посадових обов`язків майно.
		На виконання пунктів 3, 4 розпорядження голови ОДА від 24 березня 2020 року №37дск-к Управлінням видано наказ від 25 березня 2020 року № 64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 ». 
		ОСОБА_7 не погодився із наведеними рішеннями відповідачів, вважав їх протиправними та за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
		При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Учасниками справи не заперечується того, що ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника Управління за порушення Присяги державного службовця. Зазначений висновок ОДА було зроблено з огляду на встановлення таких обставин:
		- неготовність КНП «Сарненська ЦРЛ», як опорного пункту щодо надання допомоги хворим на COVID-19 на період пандемії, до виконання покладених завдань (невідповідність сучасним вимогам обладнання в інфекційному відділенні, відсутність дихальних апаратів (ШВЛ) високого та середнього класу, кисневих концентратів, моніторів для спостереження за пацієнтом, рентген обладнання);
		- невчасне виконання ОСОБА_1 доручень першого заступника голови ОДА щодо термінового опрацювання та надання інформації на листи Міністерства охорони здоров`я України від 19 березня 2020 року №25-04/7829/2-20 та від 19 березня 2020 року №10-13/7768/2-20;
		- нездійснення позивачем належного контролю за підготовкою Програми з запобігання поширенню, діагностики та лікування на території Рівненської області COVID-19, затвердженої розпорядженням голови ОДА від 17 березня 2020 року № 172 та схваленої рішенням Рівненської обласної ради від 17 березня 2020 року №1624 (далі  Програма), 
		- зазначення у Програмі виконавцем Управління не зважаючи на те, що його рахунки на капітальні видатки було заблоковано рішенням суду.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця регламентовано приписами Закону № 889-VIII.
		Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".
		Питання дисциплінарної відповідальності державних службовців регулюються главою 2 розділу VIII Закону №889-VIII.
		Частиною 1 статті 65 вказаного Закону встановлено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
		Приписами частини 1 статті 65 Закону №889-VIII передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		Згідно із частиною 2 статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками є:
		1) порушення Присяги державного службовця;
		2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;
		3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;
		4) дії, що шкодять авторитету державної служби;
		5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;
		6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;
		7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;
		8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;
		9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;
		10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;
		11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;
		12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
		13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;
		14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;
		15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
		Положеннями частини 1 статті 66 Закону № 889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 
		1) зауваження; 
		2) догана; 
		3) попередження про неповну службову відповідність; 
		4) звільнення з посади державної служби.
		За правилами частини 5 статті 66 Закону № 889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону.
		Відповідно до тексту Присяги державного службовця в основу його поведінки закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.
		Таким чином, на думку апеляційного суду, під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		Отже, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
		Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.
		Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.
		Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
		Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
		Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 27 квітня 2020 року у справі №826/10854/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
		При цьому виходячи із аналізу встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що відповідач не обґрунтував необхідності кваліфікації відповідних діянь позивача, як порушення Присяги державного службовця. Навіть за умови наявності факту неналежного виконання з боку позивача посадових обов`язків, що ставиться йому в провину, такі діяння підлягають кваліфікації за пунктом 5 частини 1 статті 65 Закону № 889-VIII.
		При цьому суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що за правилами частини 1 статті 67 Закону № 889-VІІІ дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
		Частиною 1 статті 74 Закону № 889-VІІІ передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
		Водночас, судом першої інстанції слушно наголошено на тому, що у спірному розпорядженні голови ОДА від 24 березня 2020 року №37дск-к відповідачем не враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
		Як передбачено приписами частини 1 статті 69 Закону № 889-VIII, для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ. 
		Згідно із частиною 1 статті 73 вказаного Закону з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
		Приписами частини 1 статті 75 Закону № 889-VIII передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
		Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі (частина 2 статті 75 Закону № 889-VIII).
		Відповідно до частини 3 статті 75 Закону № 889-VIII відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
		За правилами частини 1 статті 76 вказаного Закону державний службовець має право на ознайомлення з усіма матеріалами дисциплінарної справи перед прийняттям рішення про накладення на нього дисциплінарного стягнення.
		За результатами ознайомлення державний службовець має право вносити зауваження до висновку, клопотання про вжиття додаткових заходів для встановлення обставин, які мають значення для справи, надавати додаткові пояснення та додаткові документи і матеріали, що стосуються зазначених обставин, які долучаються до справи (частина 2 статті 76 Закону № 889-VIII).
		Відповідно до частини 1 статті 71 Закону № 889-VIII, порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України.
		 
		Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі  Порядок №1039).
		Право державного службовця на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи передбачено також пунктом 31 Порядку № 1039.
		Відповідно до пункту 32 Порядку № 1039 про дату, час і місце засідання Комісії, дисциплінарної комісії державному службовцю повідомляється шляхом вручення інформації чи документів або надсилання їх поштою за адресою місця проживання/перебування чи на його адресу електронної пошти, або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.
		Таке повідомлення здійснюється не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення засідання Комісії, дисциплінарної комісії.
		Разом із тим, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що право ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами дисциплінарного провадження та надання пояснень, зауважень, клопотань, додаткових документів відповідно до приписів пункту 32 Порядку № 1039 забезпечено не було, оскільки позивачу 24 березня 2020 року у кабінеті голови ОДА було надано для ознайомлення розпорядження про його звільнення та одночасно запропоновано надати відповідні пояснення.
		Окрім того, суд першої інстанції слушно наголосив на тому що дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_1 було розпочате на підставі розпорядженням голови ОДА від 23 березня 2020 року № 36-к ОСОБА_6 » та завершене розпорядженням голови ОДА від 24 березня 2020 року №37дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 », тобто тривало заледве два дні, що не може свідчити про ретельну перевірку фактичних обставин, що були викладені у його висновку.
		Поза тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не підтверджують належного попередження позивача про засідання Дисциплінарної комісії не менш як за п`ять календарних днів до дня проведення такого. Доказів про надходження ОСОБА_1 пропозицій надати пояснення щодо вчиненого дисциплінарного проступку від Дисциплінарної комісії матеріали справи не містять, як і доказів про його ознайомлення із висновками Дисциплінарної комісії та відповідним поданням про звільнення. 
		Водночас суд першої інстанції доречно звернув увагу на те, що відповідно до приписів частини 2 статті 11 Закону № 586-XIV та Положення про Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови ОДА від 29 січня 2013 року №53 (у редакції розпорядження голови ОДА від 23 квітня 2019 року №380) звільнення з посади начальника Управління має відбуватися за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, погодження Міністерства охорони здоров`я України, як органу виконавчої влади вищого рівня, на звільнення ОСОБА_1 із займаної посади відсутнє, що не заперечується відповідачами. 
		При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що відсутність на час виникнення спірних відносин порядку погодження звільнення керівників структурних підрозділів з органами виконавчої влади вищого рівня, визначеного Кабінетом Міністрів України, не може нівелювати відповідну норму Закону №586-XIV щодо необхідності такого погодження.
		Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що оспорювані позивачем розпорядження голови ОДА від 24 березня 2020 року № 37дск-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та похідний від нього наказ Управління від 25 березня 2020 року №64-к «Про проведення розрахунку та видачу трудової книжки ОСОБА_1 » є протиправними і підлягають скасуванню з поновленням позивача на займаній посаді.
		Доводів щодо протиправності висновків суду першої інстанції у частині визначення розміру належних до виплати позивачу сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційна скарга не містить.
		Щодо доводів ОДА у частині додаткового рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року у справі, яким на користь ОСОБА_1 солідарно за рахунок бюджетних асигнувань ОДА і Управління було стягнено витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20000,00 грн, апеляційний суд зазначає таке.
		Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Частиною 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
		3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
		4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Таким чином, вказаною нормою передбачено можливість стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, не всіх понесених протилежною стороною судових витрат, а лише тих, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу.
		Приписами частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що хоча витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави), законом все ж передбачено їх розподіл між сторонами за результатами розгляду справи. 
		Оцінюючи правомірність вимоги позивача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, апеляційний суд виходить із такого. 
		Частиною 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до положень частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до матеріалів справи правову допомогу ОСОБА_1 надавав адвокат Дяденчук А.П. згідно з ордером від 25 березня 2020 року серії ВК №100443, виданим Адвокатським об`єднанням «Скорпіон». 
		На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу суду було надано договір про надання правової допомоги від 25 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Скорпіон», додаткові угоди № 1 від 15 квітня 2020 року та №2 від 30 грудня 2020 року до договору про надання правової від 25 березня 2020 року, акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 09 лютого 2021 року до договору від 25 березня 2020 року з описом наданої допомоги та розрахунком витраченого часу, рахунок № 1 від 08 лютого 2021 року. 
		Відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 09 лютого 2021 року загальна сума гонорару адвоката склала 20000,00 грн. Оплату вказаної суми Осіпчуком Ю.Ю. Адвокатському об`єднанню «Скорпіон» підтверджено квитанцією від 10 лютого 2021 року № МР_АВО11097GNB_17839123.
		Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що виходячи із оцінки складності та об`ємності адміністративної справи, що розглядається, а також наявних доказів на підтвердження понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, заявлена вартість послуг адвоката є співмірною із наданими ним послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 25 березня 2020 року.
		Доводи апелянта про те, що позивачем не доведено необхідність понесення витрат на правничу допомогу саме у сумі 20000 грн, на думку апеляційного суду, є безпідставними, оскільки обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Підсумовуючи наведене, доводи апеляційних скарг, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
		Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційних скарга, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
		З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
		Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. 
		 
		Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		апеляційні скарги Рівненської обласної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення від 08 лютого 2021 року та додаткове рішення від 26 лютого 2021 року Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/2580/20  без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		 
		 
		Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук   Р. Б. Хобор  Постанова у повному обсязі складена 27 травня 2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...