Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/12952/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2021. Зареєстровано: 28.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2021.
Дата набрання законної сили: 29.06.2021
Номер судового провадження: 2/357/638/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/12952/20
		2/357/638/21 
		Категорія 
		 
		З А О Ч Н Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		26 травня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді -        Орєхова О. І. ,
		за участі секретаря - Сокур О. В.,
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		В грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся  до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на наступні обставини.
		24 листопада 2020 року ним було отримано постанови приватного виконавця згідно яких йому стало відомо, що на виконанні у приватного виконавця Сидорчук А.А. перебуває відкрите виконавче провадження № 62838380, яке відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса № 27094, виданого від 05.08.2020 року, який посвідчено приватним нотаріусом Харою Н.С., за яким стягувачем є товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (ЄДРПОУ: 41240530), а він зазначений боржником.
		Будь-яких договірних відносин між ним та стягувачем (відповідачем) укладено не було. Будь-які фінансові зобов`язання перед стягувачем у нього відсутні. Про особу стягувана стало відомо лише після отримання постанов від приватного виконавця. Жодних вимог, листів чи повідомлень від стягувана щодо наявності заборгованості до нього - не надходило. Судових проваджень щодо стягнення з нього боргу на користь стягувана відкрито - не було. Про розмір заборгованості, яка нарахована та стягнута відповідачем, йому стало відомо лише після отримання постанов від приватного виконавця. Тому, відповідно борг, який з нього незаконно стягнуто за виконавчим написом нотаріуса - він не визнає.
		Копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії виконавчого напису нотаріуса у нього відсутні, після отримання постанов від приватного виконавця стало відомо не лише про вчинення незаконного виконавчого напису нотаріуса, але і стало відомо про те, що приватним виконавцем накладено арешт на майно боржника, а саме на частку у розмірі 80% статутного капіталу ТОВ «Сьомий цех», що належить боржнику, з метою подальшого звернення стягнення на таку частку. Крім того, приватним виконавцем було звернено стягнення на доходи боржника, шляхом здійснення відрахування боргу із його доходів на користь стягувача. 
		Оскільки, про наявність у нього заборгованості йому стало відомо лише після отримання постанов від приватного виконавця та у нього відсутні будь-які відомості щодо підстав вчинення виконавчого напису про стягнення з нього боргу на користь відповідача.
		Зауважує, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017 року (справа №826/20084/14) визнано нечинною та незаконною Постанову КМ України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення Змін, що вносяться до Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п. 2 вказаних змін до положення. При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.
		Таким чином, вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення заборгованості на сьогодні взагалі незаконне, а тому наявні правові підстави для задоволення його позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		Крім того, відповідачем порушено його майнове право, через: незаконність стягнення невідомого йому боргу за виконавчим написом нотаріуса; незаконного нарахування та стягнення боргу при наявності відсутності договірних відносин між сторонами, відсутністю повідомлення стягувачем (відповідачем) про існування боргу та наміру вчинення  виконавчого напису, що є наслідком незаконності вчинення виконавчого напису та стягнення боргу у відкритому виконаному провадженні.
		Фактично, відповідач (стягувач) не підтвердив своїх прав як кредитор, не повідомив про наявність боргу та намір вчинення стягнення боргу, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом. Всі вищезазначені обставини є обґрунтованою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
		Судовою практикою з розгляду даної категорії справ встановлено, що сам факт подачі позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню свідчить про спір про право, а отже відсутність «безспірності боргу». 
		Оскільки, виконавчий напис нотаріуса вчинений без повідомлення його про наявність заборгованості, без повідомлення відповідачем про наявність прав як кредитора, без вимоги до нього щодо погашення заборгованості та без надання йому відомостей щодо розміру проведеного нарахування боргу, виконавчий напис має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню. 
		Просив суд визнати виконавчий напис нотаріуса, що зареєстровано в реєстрі за № 27094, виданий від 05.08.2020 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., про стягнення заборгованості у розмірі 119 678,06 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»  таким, що не підлягає виконанню та всі судові витрати покласти на відповідача ( а. с. 1-4 ).
		Ухвалою судді від 24 грудня 2020 року постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі та постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання  на 09 годину 30 хвилин 02 лютого 2021 року ( а. с. 36-37).
		07 квітня 2021 року судом протокольно ухвалено закрити підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 11 годину 00 хвилин 26 травня 2021 року ( а. с. 63-67 ).
		В судове засідання позивач не з`явився, надав до суду заяву, яка отримана судом 26.05.2021 року за вх. № 24225, в якій просив справу розглянути у його відсутність, наполягав на задоволенні позовних вимог та у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти заочного розгляду справи.
		Відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» та треті особи приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення у відповідності до вимог  ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
		З вказаних поштових повідомлень вбачається, що відповідач ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» отримав судову повістку про слухання справи в Білоцерківському міськрайонному суді 26.05.2021 року - 28.04.2021 року, а третя особа приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович 23.04.2021 року.
		Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлялася в законному порядку.
		Так, на адресу суду повернувся поштовий конверт з судовою повісткою, де працівники пошти причину повернення вказали, як адресат відсутній за вказаною адресою.
		Відповідно до ч. 10 ст. 130 ЦПК України якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.
		Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
		У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
		З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що учасники судового розгляду були належним чином повідомлені та завчасно у відповідності до вимог закону.
		Заяв та клопотань від учасників судового розгляду на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача з боку відповідача.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 
		Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
		Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп»  не з`явився в судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд  вважає за необхідним по даній справі провести заочний розгляд.
		Ухвалою суду від 26.05.2021 року постановлено провести розгляд даної цивільної справи в заочному порядку.
		Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою. 
		Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших 
		Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
		Встановлено, що 05 серпня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.Груп» (яке є правонаступником усіх прав та обов`язків АТ «Райффайзен Банка Аваль», згідно Договору відступлення права вимоги № 114/2-31- F від 09.04.2020 року, укладеного між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК ЕЛ.ЕН.Груп» за кредитним  № 011/1417/616071 від 31.07.2019 року.
		Стягнення заборгованості за період з 31.07.2019 року по 01.06.2020 року за прострочення платежів за кредитним договором в розмірі 119 278,06 грн., в тому числі простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 117 135,52 грн.; проценти за користування кредитом - 2 142, 54 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню згідно виконавчого напису становить 119 675,06 грн. з врахуванням витрат за послуги нотаріуса ( 400 грн. ).
		Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. від 02.10.2020 року постановлено звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
		А, постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Сидорчуком А.А. від 11.11.2020 року постановлено про арешт майна боржника.
		Звертаючись до суду з вищевказаним позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню позивач зазначає, що такий порушує його законне право на захист своїх законних прав та інтересів, а саме незаконність стягнення невідомого йому боргу за виконавчим написом нотаріуса; незаконного нарахування та стягнення боргу при наявності відсутності договірних відносин між сторонами, відсутністю повідомлення стягувачем (відповідачем) про існування боргу та наміру вчинення  виконавчого напису, що є наслідком незаконності вчинення виконавчого напису та стягнення боргу у відкритому виконаному провадженні.
		Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		  Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.  
		Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.        
		  Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Згідно з частиною першої статті 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»).
		Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).
		Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
		Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
		Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
		Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
		Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п.3.2 безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172.
		Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
		Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
		У п. 10 "Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні" від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому, судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
		Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, №1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
		Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
		Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
		З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. 
		Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
		При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
		Аналогічна правова позиція міститься і в постанові КЦС ВС від 06.05.2020 № 320/7932/16-ц (61-38989св18).
		В статті 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених ним позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У часник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Відповідач не надав відзиву на викладені у позовній заяві аргументи, жодного належного та допустимого доказу та не з`явився у судове засідання, саме таким чином розпорядившись своїми правами. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що приватний нотаріус не переконався у безспірності розміру сум, письмової вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору він не отримував.
		Так, для вчинення напису обов`язковою умовою є лише надіслання вимоги про усунення порушень кредитних зобов`язань і наявність відмітки поштового зв`язку про її відправлення, а не одержання. Даний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 127/15911/17.
		Однак, жодного належного та допустимого доказу в зворотному, що така вимога направлялася на адресу позивача, відповідачем до суду не надано.
		В свою чергу, позивач заперечував проти суми, яка була стягнута з останнього за виконавчим написом.
		Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а отже виконавчий напис не може вважатися таким, що не потребує додаткового доказування, а відтак не підлягає примусовому виконанню у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
		Але, задоволення позову у цій частині не перешкоджає ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» звернутися за стягненням зазначеної суми у судовому порядку.
		Однак, суд не може погодитися з доводами позивача в частині того, що вчинення виконавчого напису нотаріусом про стягнення заборгованості взагалі незаконно, так як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2017 року (справа №826/20084/14) визнано нечинною та незаконною Постанову КМ України від 26.11.2014 р. № 662 «Про внесення Змін, що вносяться до Переліку документів, за яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, зокрема, п. 2 вказаних змін до положення. 
		Отже, щодо дійсності та чинності положень Постанови Кабінету Міністрів України від № 662, які у своїй позовній заяві позивач ставить під сумнів чинність окремих положень постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, суд приходить до наступного.
		Відповідно до пункту 10.2. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим.
		Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
		Зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було саме визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, то вбачається, що така може втратити чинність лише на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття спірного акту.
		Разом з тим, резолютивна частина постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 не містить відомостей про те, з якого саме моменту втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662, внаслідок чого така, як вже вказувалося, втрачатиме чинність в загальному порядку, а саме відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 №32/5.
		Згідно з підпунктом 4.2. вище вказаного Порядку підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині.
		Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно-правових актів нечинними судом (пункт 16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру).
		Однак, на даний час державна реєстрація Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 не скасована, доказом чого є картка вище вказаного нормативно-правового акта, розміщена на офіційному веб-порталі Верховної Ради України «Законодавство України», згідно якої стан останнього вказано як «чинний». 
		У своїй постанові від 23.01.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №355/1214/16-ц підтвердив чинність постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року, зазначивши наступне: «При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обгрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій). Так, відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашений заборгованості».
		Відтак, спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 (пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 №1172), оскільки така залишається чинною по сьогоднішній час.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.  Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		За встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги позивача задоволенню з вищенаведеного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
		При зверненні до суду з вищевказаними вимогами позивачем було сплачено судовий збір ( а. с. 31 ).
		У відповідності до вимог Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн., понесення яких документально підтверджується ( а. с. 31 ).
		 
		    На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 128, 130, 131, 141, 247, 263, 265, 273, 280-289  ЦПК України, ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
		Визнати виконавчий напис № 27094 від 05 серпня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною таким, що не підлягає виконанню.
		Стягнути з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Групд» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 гривень ( вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок ).
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду  через Білоцерківський  міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. 
		Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення на надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 );
		 
		Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.Груп» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 10, ЄДРПОУ: 41240530 );
		 
		Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович ( адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Спартаківська, буд. 12, офіс 1 );
		 
		Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна ( адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ).
		 
		Повний текст заочного рішення виготовлено 26 травня 2021 року.
		 
		Заочне рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику. 
		 
		СуддяО. І. Орєхов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...