Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3472/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі - продажу; нерухомого майна; у т. ч. об’єктів приватизації.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2021. Зареєстровано: 28.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2021.
Дата набрання законної сили: 17.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		_______________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"17" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3472/19
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Новікової Н.А.                      
		при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.
		розглянувши справу
		за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, 61002, м.Харків, вул. Сумська, 76, 
		до відповідача 1 Харківської міської ради, 61003 місто Харків, Майдан Конституції, будинок 7, ідентифікаційний код особи 04059243;
		відповідача 2 Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, 61003, місто Харків, Майдан Конституції, буд. 16, ідентифікаційний код особи 14095412;
		відповідача 3 Громадської організації "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці", 61052, місто Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 6, офіс 3, ідентифікаційний код особи 40306911;
		відповідача 4  ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код: НОМЕР_1 ;
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним, зобов`язання повернути майно та витребування майна
		за участі представників учасників справи:
		прокурора - Хольченкова А.О., посвідчення №057299 від 09.10.2020
		відповідача 1 - Цуварева О.Ф., витяг з ЄДР
		відповідача 2 - Цуварева О.Ф., витяг з ЄДР
		відповідача 3 - Бикова О.Ю., ордер серія АХ №1045346 від 29.03.2021
		відповідача 4 - не з`явився 
		 
		Суть спору:
		 
		Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №2  звернувся до господарського суду Харківської області з позовними вимогами до відповідачів: Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Громадської організації "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці", ОСОБА_1 , та просить суд:
		- визнати незаконним та скасувати п. 52 додатку 1 до рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008;
		- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.08.2018 №5622-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновой І.В. і зареєстрований в реєстрі за №208, скасувавши його державну реєстрацію;
		- витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення №№ 8, 9, 10 в літ. "А-1", розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661647263101), загальною площею 44,4 кв.м., зобов`язавши ОСОБА_1 передати вказані приміщення за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради;
		- зобов`язати ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ" (ЄДРПОУ: 40306911) повернути у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення №№ 3-:-7, 11-:-13 в літ. "А-1", розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661692363101), загальною площею 57,3 кв.м.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що приватизація нерухомого майна, яке належало до комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень № 3-:-13 в літ. "А-1", розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ), відбулася без проведення аукціону або конкурсу, тобто з порушенням процедури, передбаченої частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Прокурор наголошував, що під час користування на умовах оренди зазначеними нежитловими приміщеннями орендар - ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" не здійснював їх поліпшення в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості цих приміщень. Тому прокурор вважав, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації зазначених приміщень шляхом їх викупу орендарем, що призвело до порушення інтересів держави та територіальної громади міста Харкова, оскільки унеможливило отримання бюджетом міста максимальної вигоди за відчуження об`єкта приватизації, а тому, на думку прокурора, пункт 52 додатку 1 до рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008/18 необхідно скасувати, а Договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 07.08.2018 № 5622-В-С - визнати недійсним. Крім того на підставі статті 388 Цивільного кодексу України прокурор просив витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення № 8, 9, 10 в літ. "А-1", які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,4 кв. м, як такі, що отримані ОСОБА_1 незаконно або без відповідної правової підстави.
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020, відмовлено у повному обсязі у задоволенні позовних вимог заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці", ФО ОСОБА_1 .
		Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 05.11.2020  касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2020 у справі №   922/3472/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, Верховний Суд вказав що, господарські суди не дослідили і не з`ясували тих істотних обставин, чи була добросовісною поведінка Підприємця (набувача майна) під час підготовки і проведення приватизації об`єкта оренди способом викупу та чи вживалися безпосередньо ним всі залежні заходи для дотримання процедури приватизації комунального майна, чітко врегульованої нормами статей 3, 8, 10, 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (чинного до 07.03.2018). Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи поданий прокурором позов по суті, всупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, залишили поза увагою та не надали будь-якої правової оцінки змісту наданих суб`єктом оціночної діяльності - ФОП Буйницьким М. В. висновкам від 06.03.2018 про вартість нежитлових приміщень, загальною площею 101,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 . Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх інстанцій не установили чи проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях та чи було здійснено їх невід`ємні поліпшення. Крім того, господарськими судами не надано правової оцінки факту подання/неподання ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" до органу приватизації - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради документів, передбачених пунктом  2.2 Порядку № 377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.
		02.12.2020 матеріали справи № 922/3472/19 повернулись до господарського суду Харківської області.
		Автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області від 02.12.2020 для розгляду справи № 922/3472/19 визначено головуючого суддю Новікову Н.А.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.12.2020 призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження  та призначено підготовче засідання на 11.01.2021 о 11:40. 
		24 грудня 2020 року до суду від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву (вх. №30197 від 24.12.2020), в якому відповідач 2 просить суд відмовити повністю у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, посилається на те, що Харківською міською радою в межах повноважень прийнято рішення та здійснено подальше відчуження об`єкта комунальної власності, щодо якого не надходило жодних скарг, зауважень чи пропозицій від мешканців громади м. Харкова ні до ні після прийняття такого рішення. Це рішення не було предметом оскарження, при цьому при здійсненні відчуження Харківською міською радою та її виконавчими органами не здійснено порушення норм чинного законодавства України у сфері приватизації. Відповідачем дотримано спосіб прийняття оскаржуваного рішення, оскільки рішення прийнято на черговій сесії ради, дана сесія є правомочною, вказане питання було включено в порядок денний сесії, проводилась доповідь і обговорення проекту рішення, голосування і за його результатами більшістю голосів присутніх депутатів, рішення було прийнято. Таким чином, при прийнятті спірного рішення Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень відповідно до положень чинного законодавства. Управління звертає увагу, що оскільки відсутній факт порушення відповідачами у справі прав та законних інтересів держави в особі саме територіальної громади м. Харкова щодо спірного майна, тому відсутні підстави для звернення прокурора до суду за його захистом у визначений позивачем спосіб. Вважає, що законодавець виділив два випадки коли органом приватизації може бути застосована така форма приватизації як викуп: щодо об`єктів приватизації, не проданих на аукціоні або за конкурсом; щодо об`єктів приватизації, якщо право покупця передбачене законодавчими актами. Право відповідача 3 на викуп орендованого майна виникло із договору оренди, положень ст. 777 ЦК України, ст. 289 ГК України, і йому кореспондує обов`язок орендодавця у разі продажу майна здійснити продаж саме йому. Вважає, що викуп об`єкта приватизації за правилами, встановленими абз.1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є обов`язковим за умови, коли на застосуванні цього способу приватизації наполягає орендар, але це зовсім не означає, що повноважний орган приватизації (орган місцевого самоврядування) не має права визначити викуп найбільш доцільним та прийнятним способом приватизації також і в інших випадках. Посилається на п. 5.6 Договору оренди, яким передбачено право викупу спірного приміщення орендарем. Вказує на відсутність підстав визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки сторони уклали спірний договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами. Також зазначає, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, прокурор в позовній заяві не посилається на наявність порушення прав держави і територіальної громади з боку ОСОБА_1 не посилається. На момент звернення прокурора до суду спірні рішення Харківської міської ради та договір купівлі-продажу не були визнані недійсними. Позовні вимоги про витребування у ОСОБА_1 спірних нежитлових приміщень не є похідним від заявлених вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним та до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. Вказує, що прокурором порушено правила поєднання позовних вимог, оскільки вимога до ОСОБА_1 про витребування майна носить приватноправовий характер і такий спір у відповідній частині має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		Того ж дня, до суду від Харківської міської ради надійшов відзив (вх. №30195 від 24.12.2020), в якому відповідач 1 просить суд відмовити в повному обсязі у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, зазначає, що Харківською міською радою та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації спірних нежитлових приміщень. Посилається на ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", якою передбачено, що викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Зазначає, що положення цієї статті не встановлюють обмежень щодо застосування законодавчих актів при проведенні приватизації об`єктів нерухомого майна шляхом викупу. Вважає, що право відповідача 3 на викуп орендованого майна виникло із п. 5.6 договору оренди, положень ст. 777 ЦК України, ст. 289 ГК України. Зазначає, що при прийнятті спірного рішення Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до норм чинного законодавства та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки. Вказує на відсутність підстав визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки сторони уклали спірний договір купівлі-продажу при їх вільному волевиявленні на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому посилання прокурора на те, що спірні правочини не відповідають ст. 203 ЦК України не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.10.2019 у справі №905/2236/18, в якій зазначається, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця. Зазначає, що відповідно до практики ЄСПЛ майнове право особи може бути припинено в разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства, однак позивачем не наведено такого суспільного інтересу у потребі держави у спірному майні, який би дозволяв дійти висновку про наявність підстав у втручання у майнові права відповідачів як добросовісних набувачів спірного нерухомого майна. До того ж, позивачем не доведено наявність протиправної поведінки з боку відповідача 4. Крім того, заявляє, що прокурором у позовній заяві не обгунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді. В позовній заяві не зазначено належних та достатніх підстав звернення до суду з даним позовом, не обґрунтовано та не доведено, що Харківська міська рада та її виконавчі органи не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави та територіальної громади м. Харкова. Крім того прокурором не дотримано вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду.
		Протокольною ухвалою від 11.01.2021 відкладено підготовче засідання по справі на 20.01.2021 на 12:00.
		13 січня 2021 до суду від Громадської організації "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" надійшов відзив на позовну заяву (вх. №621 від 13.01.2021), в якому відповідач 3просить відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи проти позову, вказує, що незважаючи на правомірність або неправомірність спірного рішення Харківської міської ради, відповідач 3 не міг вплинути на виконання Харківською міською радою своїх функцій. Щодо вимоги про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу зазначає, що слід надати юридичну оцінку необхідності позбавлення права мирного володіння приватизованим майном, тому як у даному спорі підлягають застосуванню ряд рішень ЄСПЛ про неможливість витребування у добросовісного набувача, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Вказує на відсутність протиправної поведінки покупця при укладенні осопорюваного правочину в розумінні позиції Європейського суду з прав людини. Вважає, що позбавлення права мирного володіння майном тільки за те, що орендар не відмовився від участі у правочині, є безпідставним покладанням на приватного учасника обороту ризиків і відповідальності за порушення, які допущені органом місцевого самоврядування. Також вважає, що у похідних вимогах від вимоги про розірвання спірного договору купівлі-продажу, а саме у витребуванні спірного майна у ОСОБА_1 та зобов`язанні ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" повернути спірне майно, також слід відмовити.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.01.2021 зупинено провадження у справі № 922/3472/19 до розгляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/623/20.
		25 січня 2021 року Харківською місцевою прокуратурою №2 надано до суду відповідь на відзив (вх. №1743 від 25.01.2021), в якій зазначає, що вважає доводи відповідачів, викладені у відзивах на позовну заяву прокурора необґрунтованими та безпідставними. Наполягає на тому, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває в нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Стверджує, що ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у неї в оренді не здійснила, документів, передбачених п. 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час оренди, під час приватизації, до органу приватизації не подавала. А тому, вважає, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, у зв`язку з чим відповідне рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та може бути визнаний недійсним. Також зазначає, що звернення прокурора до суду у даній справі спрямоване на дотримання встановлених Конституцією України принципів верховенства права та законності, а також задоволення суспільної потреби у дотриманні вимог чинного законодавства під час відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності. Недотримання під час проведення зазначеної приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтереси держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов`язком держави відповідно до ст. 3 Конституції України.
		Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2021 провадження у справі № 922/3472/19 поновлено. Призначено підготовче засідання на"22" березня 2021 р. о 12:00.
		Протокольною ухвалою суду від 22.03.2021 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.03.2021 об 11:00.
		Протокольною ухвалою суду від 31.03.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.04.2021 о 12:15.
		У судовому засіданні 12.04.2021 заслухано вступне слово учасників справи.
		Прокурор підтримав позовні вимоги, зазначив, що чинним законодавством встановлено необхідний порядок для приватизації державних підприємств. Відповідно до ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) Орендар одержує право на викуп такого майна, якщо Орендарем за згодою Орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Приватизація має відбуватись шляхом аукціону або конкурсу, законодавець визначає лише один випадок коли може бути приватизоване тим шляхом, який був застосований, а саме за наявності поліпшень, зазначених у вищенаведеній статті. Спірний договір купівлі-продажу №5622-В-С суперечить ст. 345 ЦК України, яка визначає, що приватизація здійснюється в порядку, встановленому законом та вищезгаданим нормам спеціального закону про приватизацію невеликих державних підприємств, а саме частини 1,3 ст. 11, абз.1 ч. 1 ст.18-2. У зв`язку з недотримання вимог щодо способу приватизації спірного майна, таке майно продано шляхом викупу, а не на конкурсних засадах. Наполягав, що міська рада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем, а тому рішення Харківської міської ради щодо відчуження цього майна є незаконним та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства та може бути визнаний недійсним.
		Представник першого та другого відповідача зазначив, що відносини між першим, другим та третім відповідачами почались ще в 2017 році, коли був заключений договір оренди спірних нежитлових приміщень і пунктом 5.6 цього договору визначалося, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. Коли позивач посилається на виключне відчуження об`єкту комунальної власності шляхом викупу за наявності 25% поліпшень, то відповідачі не погоджуються з такою позицією, виходячи з того, що закон про малу приватизацію передбачає три способи приватизації, це аукціон, конкурс та викуп. Приватизація шляхом викупу застосовується в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Тобто таким чином іде відсилаючи норма і в такому випадку застосовується ст. 289 ГК України та ст. 777 ЦК України, якими також передбачено переважне право орендаря на викуп орендованого майна, якщо він належним чином виконує свої обов`язки. Відповідачами 1 та 2 при проведенні відчуження об`єктів не було встановлено зі сторони орендаря будь-якого недотримання умов оренди чи інших негативних умов, за яких він не міг би скористатись таким переважним правом. Приймаючи спірне рішення щодо відчуження об`єктів комунальної власності і Харківська міська рада і Управління комунального майна та приватизації виходили саме з цих позицій. Вважає, що така позиція не суперечить висновкам Конституційного Суду України від 10.12.2009 №31-рп/2009, де суд дійшов висновку, що положення ст. 777 поширюються на всі види орендованого майна і, зокрема, зазначається, що норми Цивільного кодексу України, зокрема ст. 777, вони мають право застосовуватися, якщо орендар належним чином виконує свої обов`язки. Звертає увагу на те, що оскарження правового акта індивідуальної дії лише з підстав невідповідності його актам цивільного законодавства та іншим нормам не є достатньою підставою для визнання цього акту незаконним та скасування в порядку господарського судочинства, а передумовами та підставами для захисту права власності у тому числі на нерухоме майно, в судовому порядку є, зокрема, наявність підтвердженого належними доказами факту порушення права на це майно, невизнання або оспорювання. Вказує, що не вважає, що спірне майно вибуло безпідставно. Наголошувала на тому, що прокурор не має права звертатися із самостійним позовом, тобто виступати в якості позивача, тому що наявні уповноважені органи - це Харківська міська рада і Управління комунального майна та приватизації, і така підстава як зазначення прокурором, що вони виступають в якості відповідачів, тому він має право виступати позивачем, не передбачена чинним законодавством. Вказує, що вимога про витребування майна спрямована до фізичної особи та стосується майнових прав безпосередньо добросовісного набувача, який не був стороною купівлі-продажу та спірне рішення міської ради його не стосується, а тому така вимога безпідставна.
		Представник відповідача 3 зазначила, що погоджується з доводами представника відповідачів 1 та 2, що прокурор не мав права звертатися до суду з таким позовом саме в цьому випадку, але наполягала на розгляді справи по суті. Вказує, що відсутні підстави для втручання прокурором у майнові права ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці", Харківської міської ради та ОСОБА_1 , які захищаються Конвенцією про захист основоположних прав. Вважає, що в цій справі здійснюється спроба втручання у переважне право орендаря. Наполягає, що орендар мав переважне право на викуп цього майна, і саме на цій підставі погоджується з тим, що було викладено представником відповідачів 1 та 2.
		Протокольною ухвалою суду від 12.04.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 11.05.2021 о 12:00.
		В судовому засіданні 11.05.2021 прокурор зазначив, що був порушений порядок приватизації, постановою Верховного Суду у справі №922/623/20 встановлено, що порушення Харківською міською радою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків, а й позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом. Стверджував, що відсутність поліпшень доводиться відсутністю звернень у встановленому законом порядку відповідача 3 до міської ради про проведення таких поліпшень, хоча таке звернення було передбачене. 
		Представник відповідача 1 та відповідача 2 проти позову заперечував. Вважає, що процедура приватизації була проведена вірно. Стаття 3 Закону про малу приватизацію передбачає три шляхи приватизації, серед яких аукціон, конкурс і викуп. Вважає, що застосуваню підлягає та процедура, яка є найбільш доцільною в конкретних правовідносинах і котру може обрати суб`єкт приватизації - Управління комунального майна та приватизації. Статтею 11 Закону про малу приватизацію передбачено, що викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Звертає увагу, що в статті не зазначено якими саме законодавчими актами повинне регулюватися дане питання, тому вважає, що застосуванню підлягають ті норми, стосовно яких немає заборони, і які обрав відповідний суб`єкти приватизації. Харківська міська рада та Управління комунального майна та приватизації в даному випадку застосували ст. 289 ГК України та ст. 777 ЦК України, а також п. 5.6 договору оренди, якими передбачено переважне право орендаря на викуп орендованого майна. Вказував, що йому не відомо чи були проведені поліпшення. Вважає, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу необґрунтована з точки зору ст.ст. 203, 215 ЦК України, незрозуміло чим вона порушує права, незрозуміло яких формальних вимог не було здійснено при укладенні договору. Стосовно вимоги про витребування майна зазначав, що ст. 388 ЦК України передбачає, що витребувати майно може лише власник, а прокуратура Харківської області не є власником спірного майна, а тому вважає неможливим витребування. Наполягає на застосуванні практики Європейського суду, яка передбачає, що навіть якщо було порушення з боку органу місцевого самоврядування, необхідно дослідити як особа сприяла цьому порушенню, однак прокуратурою не доводиться чи були з боку цієї особи порушення. Наполягає, що тільки Управління комунального майна та приватизації може обрати, яким саме способом буде проведена процедура приватизації, особа не може впливати і обирати це самостійно. Вказує, що ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" звернулась з заявою, в якій просила дозволити процедуру приватизації, а вже конкурс, аукціон або викуп обрали управління і міська рада. Зазначив, що незрозуміло на яких підставах особу позбавляють права власності. Вважає, що вимога про витребування у фізичної особи ОСОБА_1 не може бути поєднана для розгляду в господарському судочинстві. Зазначає про відсутність права у прокуратури на звернення до суду з відповідним позовом, нею не обґрунтовано підстав для звернення до суду.
		Представник відповідача 3 зазначила, що підтримує позицію Харківської міської ради стосовно зловживання прокурором правом на позов та стосовно того, що ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" належним чином виконали умови договору оренди. Зазначає про переважне право орендаря на викуп орендованого майна, яке передбачене п. 5.6 договору оренди. Вказує, що в матеріалах справи наявні договір від 20.09.2017 про поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою: вул. Велика Панасівська, 6, фотографії в якому стані було приміщення. ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" власними силами і власними коштами довела це приміщення до певного ладу і саме тому вона вважала, що має право викупити ці приміщення. Прокурор жодним чином не спростував відомостей, які містяться у договорі на поточний ремонт приміщення. Зазначила, що в додатках до договору зазначено перелік робіт, які було виконано і власними силами ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" сплачено повну вартість.
		Протокольною ухвалою суду від 11.05.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 17.05.2021 о 14:00.   Перерву було оголошено за згодою сторін за межі строку, встановленого ст. 195 ГПК України, з метою повного дослідження доказів та з`ясування всіх обставин справи.
		Судове засідання 17.05.2021 продовжено зі стадії дослідження доказів та з`ясування обставин справи.
		Судом повідомлено сторін, що під час дослідження доказів було з`ясовано, що надана прокурором до позову інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є неповною та містить лише третю та четверту сторінки з її повного тексту, який складається з 14 сторінок. Частина тексту довідки є нерозбірливою та перекривається відбитком штампу прокуратури. Інформація про об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 11661647263101 також неповна. У зв`язку з необхідністю перевірити інформацію, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судом було доручено помічнику судді Федоровичу Ю.С. отримати витяги з Єдиного державного реєстру речових прав з інформацією за об`єктом права критерій пошуку: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, а саме №11661647263101, №1661692363101. З отриманої інформації станом на 17.05.2021 встановлено, що 09.10.2019, тобто ще до звернення прокурора з відповідним позовом, право власності на частину спірного об`єкту нерухомого майна, а саме: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661692363101, було зареєстровано не за ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці", а за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 3178, від 09.10.2019, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. Крім того, загальна площа вказаного об`єкту нерухомого майна більша ніж вказана прокурором в позові, а саме не 57,3кв.м, а 75,2кв.м.
		Прокурор зазначив, що йому невідома така обставина, стверджував, що на момент звернення до суду 23.09.19 спірний об`єкт було зареєстровано за відповідачем 3.
		На запитання суду чому відповідачем 3 не було повідомлено суд про зазначені вище обставни, уповноважений представник відповідача 3 зазначила, що не може відповісти на питання чому попередні представники не повідомили суд про це, але вказала, що відповідач 3 є стороною договору, і в будь-якому випадку вважає себе добросовісним набувачем майна незалежно від того, за ким зараз зареєстроване це майно. Вважає це самостійною підставою для відмови в позові.
		Представник відповідача 3 в судовому засіданні зазначила, що в матеріалах справи наявні докази проведення ремонтних робіт. Щодо звіту про оцінку спірного майна звертає увагу на ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна та оціночну діяльність", зазначає, що сама по собі наявність цього звіту і є підтвердженням того, що саме власник належним чином обрав спосіб і дотримався усіх процедур для того, щоб було здійснено саме таке розпорядження цим майном. Вважає, що ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" було дотримано вимогу про здійснення поліпшень. Вважає, що наявність оцінки майна є підтвердженням того, що було належним чином реалізовано право Харківської міської ради продати, у ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" купити це приміщення, оскільки в цій частині чітко зазначено, що ця незалежна оцінка майна є обов`язковою у разі відчуження державного комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців, або у разі продажу одному покупцю. Наполягає, що ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" мала переважне право на викуп орендованого майна і це право було належним чином реалізоване. Зазначила, що інших доказів проведення поліпшень у представника ніж ті, що наявні в матеріалах справи не має. Стверджувала, що ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" дійсно є добросовісним набувачем. Посилалась на п. 3.2 договору оренди, в якому зазначається, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати. Якщо співставити  вартість майна за оцінкою, здійсненою на час приватизації, з вартістю майна, вирахувавши виходячи з того, як було вирахувано розмір орендної плати, можна зробити висновок, що були здійснені поліпшення більше як на 25%. Просила позов розглянути через призму належного урядування. Вважає, що якщо і були якісь порушення процедури, яку обрав власник майна, то принцип належного урядування і неможливість виправлення урядових помилок за рахунок добросовісного набувача є неприпустимим. 
		Представник відповідача 1 та відповідача 2 проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі. Зазначив, що вважає, що процедура, за якою було проведено приватизацію не потребує поліпшень. Вважає, що при проведенні приватизації порушень з боку ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" не було. Зазначає, що ГО "Десантно-спортивного клуб "Майбутні Гвардійці" звернулось до управління з заявою про надання дозволу на приватизацію. Процедура приватизації була обрана не відповідачем 3, а саме Харківською міською радою та Управлінням комунального маната приватизації. Якщо і було порушення порядку, то воно було з боку першого та другого відповідачів, а не з боку третього відповідача. У третього відповідача протиправної поведінки при проведенні приватизації не було. Обрання способу приватизації належить саме управлінню. Вимогу про повернення майна вважає безпідставною, оскільки підлягає застосуванню практика Європейського суду. Стверджує, що вимога про витребування майна у фізичної особи не має розглядатись в порядку господарського судочинства. Просив застосувати практику Європейського суду з прав людини для того, щоб захистити права належного набувача і не позбавити прав власності особу, яка не вчинили порушення. 
		Прокурор позов підтримав в повному обсязі. Зазначив, що не важливо хто порушив законодавство, а важливим є те, що воно порушене. Єдиним можливим порядком приватизації є аукціон. Наполягає, що поліпшень орендованого майна відповідачем 3 не здійснено. Крім того, до органу приватизації не було подано документів, передбачених п. 2.2 Порядку № 377. Таким чином міська рада незаконно обрала спосіб приватизації майна шляхом викупу орендарем, а тому відповідне рішення міської ради є незаконним і підлягає скасуванню. 
		Повноважний представник відповідача 4 - ОСОБА_1 в судове засідання 17.05.2021 не з`явився, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзиву на позов не надавав. Як вбачається з штемпеля канцелярії суду на ухвалі-повідомленні від 11.05.2021, остання була направлена  відповідачу 4 ще 11.05.2021. Перевіривши стан відправлення відповідачу ухвали суду через офіційний сайт ПАТ "Укрпошта" судом встановлено, що поштове відправлення не вручене під час доставки. 
		Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі  №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження  № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі  № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
		Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 обізнаний про розгляд даної справи в суді, оскільки ним було отримано ухвалу суду від 07.12.2020 про призначення справи №922/3472/19 до розгляду та ухвали суду від 11.01.2021, від 20.01.2021, від 10.03.2021, від 22.03.2021, від 31.03.2021 та від 12.04.2021.
		Отже, судом вжито всі належні заходи для повідомлення відповідача 4 про дату, час та місце проведення судового засідання.
		Відповідно до п.п. 2, 3, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
		Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Суд зазначає, що відповідач 4, як сторона у справі, має вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження, та зобов`язаний сумлінно користуватися наданими йому процесуальними правами, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури судового провадження.
		На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
		Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
		Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутність  представника відповідача 4 у судовому засіданні не є перешкодою для розгляду справи без його участі.
		 
		Розглянувши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне. 
		 
		Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави в суді суд зазначає наступне.
		 
		Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци 1- 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.
		Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2019. у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18.
		Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
		Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування п. 52 додатку 1 до рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008, визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, а також зобов`язання третього відповідача повернути та витребування у четвертого відповідача нежитлових приміщень.
		Із змісту позовних вимог вбачається, що в даному випадку спір виник щодо нежитлових приміщень та майна, які відносились до комунальної власності та належали територіальній громаді міста Харкова.
		Особою, що здійснює правомочності власника майна, належного територіальній громаді міста Харкова, є Харківська міська рада.
		З огляду на що, у випадку здійснення захисту інтересів держави (місцевої громади), які пов`язані із захистом права власності територіальних громад, в суді прокурором, саме міська рада має виступати органом, в інтересах, якого має бути здійснено представництво прокурором інтересів держави.
		Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор одним із співвідповідачів вказав Харківську міську раду, оскільки рішення саме цього органу оспорюється прокурором, із зазначенням того, що вказане рішення прийнято із порушенням чинного законодавства. Обгрунтовуючи необхідність представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, прокурор в позову вказав, що оскільки Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурор самостійно подає вказаний позов. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто, навів підставу для представництва інтересів держави.
		Суд погоджується із такою позицією прокурора, оскільки захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова має здійснювати Харківська міська рада, проте, саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договорів, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади міста Харкова, у зв`язку з чим, прокурором цілком правомірно заявлено відповідний позов, а Харківську міську раду визначено одним із відповідачів у цій справі, тому іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова, виходячи із спірних правовідносин, не існує.
		З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування його рішення, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач, у зв`язку з чим відхиляє як необґрунтовані протилежні аргументи Харківської міської ради.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.08.2020р. у справі №908/684/19, від 25.09.2020 від №921/341/19.
		 
		Щодо тверджень відповідача 2 про те, що спір в частині вимог витребування у ОСОБА_1 нежитлових приміщень підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд зазначає наступне.
		За змістом пункту 22 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного або комунального майна" приватизацією є платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб.
		Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
		Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного або комунального майна" спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
		Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор вказав, що орган місцевого самоврядування вчинив дії у вигляді прийняття рішення та підписання договорів, які прокурор вважає незаконними та такими, що порушують інтереси держави в особі територіальної громади міста Харкова, у зв`язку з чим рішення прийнято із порушенням чинного законодавства та підлягає визнанню недійсним та скасуванню, а спірне майно витребуванню та поверненню.
		Враховуючи характер спірних правовідносин, а також наявність прямої вказівки закону на вид судочинства, у якому має розглядатись така категорія справ, спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а пред`явлення в позові вимоги про витребування майна, у тому числі до фізичної особи, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, не змінює правову природу юридичного спору та не є підставою для вирішення його в порядку цивільного судочинства.
		Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у справі №182/18/17 від 28.04.2020.
		 
		Розглядаючи позовні вимоги прокурора по суті, суд виходить з наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 13.07.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Орендодавець) та ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" (Орендар) укладено Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 3096.
		Згідно з пунктом 1.1 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення цокольного поверху № 3-:-13 загальною площею 101,7 кв. м в нежитловій будівлі (технічний паспорт КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа № 31875 від 14.07.2016), які належать до комунальної власності територіальної громади м. Харкова та розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6, літ. "А-1". Зазначене майно належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2017.
		Відповідно до пункту 3.1 Договору оренди, вартість об`єкта оренди складає 306700,00грн. 
		Пунктом 4.7 Договору оренди передбачено, що змінювати стан орендованого майна Орендар зобов`язаний виключно за письмовою згодою Орендодавця.
		Пунктом 4.8 Договору оренди сторони визначили, що Орендар зобов`язаний: здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою Орендодавця, за свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою Орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно до чинного законодавства; здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою Орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно до діючого законодавства.
		Згідно з пунктом 5.3 Договору оренди Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою Орендодавця, Орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. 
		Відповідно до пункту 5.6 Договору оренди, Орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.
		Рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки.
		Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою,  зокрема, шляхом: викупу; продажу об`єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об`єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону; іншими способами які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об`єктів окремих галузей. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
		Пунктом 3.5 Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки передбачено, що Орендарі, які виявили бажання приватизувати орендоване майно, подають до Управління заяву про включення такого майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.
		Орендар - ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" звернувся до Орендодавця - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою від 15.01.2018 щодо приватизації нежитлових приміщень загальною площею 101,7 кв. м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6, літ. "А- 1".
		Рішенням Харківської міської ради від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова згідно з додатком. У додатку 1 до вказаного рішення Харківської міської ради визначено перелік об`єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу, серед яких пунктом 52 визначено нежитлові приміщення № 3-:-13 в літ. "А-1", що розташовані за адресою м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6 загальною площею 101,7 кв. м, та які підлягають приватизації шляхом викупу Орендарем - ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці".
		На виконання зазначеного рішення Харківської міської ради, Управлінням комунального майна та приватизації з метою визначення вартості майна для приватизації шляхом викупу доручено суб`єкту оціночної діяльності ФОП Буйницькому М.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 438/17, виданий Фондом державного майна 19.05.2017) проведення оцінки вартості майна, нежитлових приміщень № 3-:-13 в літ. "А-1", які розташовані за адресою м.   Харків, вул. Велика Панасівська, 6 загальною площею 101,7 кв. м, орендованих ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці".
		Суб`єктом оціночної діяльності ФОП Буйницьким М. В., за результатами проведеного обстеження спірних нежитлових приміщень, складено звіт про оцінку майна станом на 28.02.2018, відповідно до якого ринкова вартість об`єкта нежитлових приміщень № 3-:-13 в літ. "А-1", складає 258 300,00 грн без урахування ПДВ.
		На підставі рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18, між територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Продавець) і ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" (Покупець) укладено Договір від 07.08.2018 № 5622-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці", згідно з умовами якого, Продавець передав у власність Покупця нежитлові приміщення цокольного поверху № 3-:-13 в літ. "А-1", які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6 загальною площею 101,7 кв.м. Зазначений договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І. В. та зареєстровано в реєстрі за № 208.
		Факт передачі нежитлових приміщень ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" підтверджується актом прийому-передачі від 08.08.2018 № 5622-В-С. 
		При цьому державна реєстрація права власності за ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" на нежитлові приміщення цокольного поверху № 3-:-13 в літ. "А-1", була проведена 03.10.2018 за №28266304, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 
		Згодом, вищевказаний об`єкт нерухомого майна було поділено на 2 об`єкти нерухомого майна, а саме:
		1. Нежитлові приміщення №№ 3-:-7, 11-:-13 в літ. "A-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6 (реєстраційний номер Об`єкта нерухомого майна: 1661692363101), загальною площею 57,3 кв.м., які перебувають у власності ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ" (ЄДРПОУ: 40306911);
		2. Нежитлові приміщення №№ 8, 9, 10 в літ. "А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661647263101), загальною площею 44,4 кв.м. Вказаний об`єкт перебував у власності ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ" та в подальшому згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2019, завіреного приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (зареєстрованого під №562) було відчужено на користь ОСОБА_1 , у приватній власності якого до теперішнього часу і перебувають.
		Стверджуючи, що приватизація нерухомого майна, яке належало до комунальної власності територіальної громади м. Харкова (нежитлових приміщень № 3-:-13 в літ. "А-1", розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ), відбулася без проведення аукціону або конкурсу, тобто з порушенням процедури, передбаченої частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що призвело до порушення інтересів держави та територіальної громади міста Харкова, оскільки унеможливило отримання бюджетом міста максимальної вигоди за відчуження об`єкта приватизації, прокурор звернувся до суду з відповідним позовом.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. 
		Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб. 
		Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. 
		Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
		У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
		Згідно із частиною п`ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
		Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
		В оспорюваному рішенні Харківської міської ради 7 скликання від 21.02.2018 №1008 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" зазначено, що його прийнято на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва", Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки (далі - Програма приватизації), затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17
		Згідно з пунктом 1.1 Програми приватизації її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
		Метою приватизації, зокрема, є підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2 Програми приватизації).
		Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Програми приватизації, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою. Викуп застосовується щодо об`єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
		Згідно з частиною 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
		Відповідно до частини 2 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.
		Частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		Згідно із статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування), приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
		З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об`єкта, що підлягає приватизації, зокрема, шляхом викупу з урахуванням результатів оцінки об`єкта, публікації інформації про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, а також вчинені інших дій, необхідних для підготовки об`єктів малої приватизації до продажу.
		У частинах 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" зазначено, що викуп застосовується до об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) Орендар одержує право на викуп такого майна, якщо Орендарем за згодою Орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі - Порядок № 439).
		Відповідно до пункту 8.1 Порядку № 439 викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.
		Виходячи з аналізу наведених вище норм суд доходить висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. 
		Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті  18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
		Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20. 
		Статтею 289 Господарського кодексу України передбачено положення про те, що орендар має право на викуп об`єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. 
		Частиною 4 ст. 289 Господарського кодексу України передбачено приватизація єдиних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
		Таким чином, порядок та умови реалізації права орендаря на викуп об`єкта оренди, в тому числі умови прийняття рішення власником майна про застосування такого способу приватизації визначаються Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". 
		Тому помилковим є твердження відповідачів про те, що Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, мала право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19.
		Також помилковим є посилання відповідачів на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення від 13.07.2017 №3096, яким встановлено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передано в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
		 
		На виконання вказівок, що містяться в постанові Верховного суду від 05.11.2020, які є обов`язковими для суду під час нового розгляду справи, суд зазначає наступне.
		Відповідно до пункту 8.2 Порядку № 439, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
		Оцінка майна, яке підлягає приватизації, проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891 (далі - Методика № 1891).
		Згідно з абзацом 6 пункту 73 Методики № 1891 (у редакції, чинній на час прийняття Харківською міською радою оспорюваного рішення), порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря (концесіонера).
		Наказом Фонду державного майна України від 27.02.2004 № 377 затверджено Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації (далі - Порядок № 377).
		Відповідно до п. 1.1 Порядку №377 Цей  Порядок  установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час  приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря.
		Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить  Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря.
		Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
		Згідно з пунктом 1.4 Порядку №377 незалежна оцінка орендованого нерухомого майна проводиться суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та включає такі етапи:
		- опрацювання вихідних даних, необхідних для оцінки, у тому числі отриманих від органу приватизації за результатами виконання робіт підготовчого етапу;
		- ідентифікація поліпшень орендованого майна;
		- застосування методичних підходів та узагальнення отриманих з їх використанням результатів оцінки з метою визначення ринкової вартості орендованого нерухомого майна та ринкової вартості невід`ємних поліпшень орендованого нерухомого майна;
		- визначення питомої ваги часток держави (відповідно комунального майна або майна,  що належить  Автономній  Республіці Крим) та орендаря у визначеній ринковій вартості орендованого нерухомого майна;
		- складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість орендованого нерухомого майна, подання їх до органу приватизації на рецензування та затвердження не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення встановленого законодавством строку  проведення незалежної оцінки;
		- затвердження висновку про  вартість  орендованого  нерухомого майна відповідним органом (далі - відповідний орган приватизації):
		державним органом приватизації - у разі приватизації державного (республіканського) майна або якщо йому надані повноваження щодо приватизації комунального майна,
		виконавчим органом органу місцевого самоврядування - у разі приватизації комунального майна.
		Пунктом 2.1 цього порядку визначено, що ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця.
		Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
		Пункт 2.2 Порядку № 377 визначає перелік підтверджувальних документів про здійснення орендарем поліпшень, що подаються ним до органу приватизації. Так, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
		- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства;
		- письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
		- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
		- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
		- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
		- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
		Відповідно до пункту 5.3 Договору оренди Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою Орендодавця, Орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.
		Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" як Орендаря до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради як Орендодавця за отриманням письмової згоди проводити невід`ємні поліпшення орендованого приміщення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, на виконання вимог пункту 5.3 Договору оренди.
		Доказів подання ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" до органу приватизації - Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради документів, передбачених пунктом  2.2 Порядку № 377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, матеріали справи також не містять.
		Крім того, матеріали справи не містять доказів проведення незалежної оцінки спірного орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення.
		До матеріалів справи надано Звіт про оцінку нерухомого майна станом на 28.02.2018, здійснений суб`єктом оціночної діяльності ФОП Буйницьким М.В. Відповідно до наданого суб`єктом оціночної діяльності висновку від 06.03.2018 вартість об`єкта для приватизації шляхом викупу - нежитлових приміщень, загальною площею 101,7кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6, літ. "А-1", складає 258 300,00 грн. без ПДВ. Метою оцінки в звіті вказано - визначення вартості об`єкта оцінки для приватизації шляхом викупу. В розділі "Технічні характеристики об`єкту" зазначено: Технічний стан приміщень - задовільний, частково почато ремонт.
		При цьому в паспорті-сертифікаті об`єкта оцінки форми ПСО-02 в графі: "Вартість покращень" зазначено - 0.
		До того ж, зазначений Звіт про оцінку нерухомого майна не містить посилання на те, що його було здійснено на підставі Порядку № 377.
		Таким чином, з вказаного звіту про оцінку майна неможливо встановити чи містить спірне майно невід`ємні поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Надавши оцінку Звіту про оцінку нерухомого майна, суд зазначає, що даний звіт не є належним та допустимим доказом здійснення відповідачем 3 поліпшень та дотримання ним вимог процедури приватизації орендованого майна, а також спростовує доводи відповідача 3 про здійснення таких поліпшень.
		Представник відповідача 3 в судовому засіданні наполягала на тому, що відповідачем 3 проводились ремонтні роботи у спірних нежитлових приміщеннях, у зв`язку з чим було здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Як на доказ в підтвердження викладених обставин посилалась на наявні в матеріалах справи договір від 20.09.2017 з додатками до нього.
		Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2017 між ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" (замовник)  та ФОП Блажко М.І. (виконавець) було укладено Договір №б/н, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується виконати роботи - Поточний ремонт нежитлового приміщення за адресою: вул. Велика Панасівська, 6 (ДК 021:2015 - 45450000-6 Інші завершальні будівельні роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконавцю виконані роботи, в поряду, передбаченому цим Договором.
		Відповідно до п. 5.1 вказаного Договору здача-приймання виконаних робіт проводиться сторонами відповідно до Акту виконаних робіт форми КБ-2в, який надається виконавцем Замовнику не пізніше десяти банківських днів після закінчення виконаних робіт. 
		Суд звертає увагу, що з наданого до матеріалів справи Акту №б/н приймання виконаних будівельних робіт неможливо встановити коли такі роботи були здійснені, оскільки цей акт не містить дати підписання документу та не містить посилання за який період виконані роботи. Таким чином неможливо встановити чи було виконано поточний ремонт спірного приміщення до звернення ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради із заявою від 15.01.2018 щодо приватизації нежитлових приміщень. 
		Доказів оплати відповідачем 3 виконаних робіт матеріали справи також не містять.
		Таким чином, Договір №б/н від 20.09.2017 з додатками до нього та Акт виконаних робіт (т.1 а.с.216-249) не є належними та допустимим доказами здійснення відповідачем 3 невід`ємних поліпшень орендованого майна.
		До того ж, суд звертає увагу, що належним і допустимим доказом здійснення орендарем невід`ємних поліпшень орендованого майна є незалежна оцінка орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, проведена суб`єктом оціночної діяльності, однак доказів проведення такої оцінки матеріали справи не містять.
		Враховуючи викладене, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем - ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" за згодою Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди №3096 від 13.07.2017, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.
		Згідно з частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Відповідно до  частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пункт 52 додатку №1 до рішення Харківської міської ради 18 сесії 7 скликання від 21.02.2018 № 1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова"  прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямоване не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.
		 
		Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.08.2018 №5622-В-С, суд зазначає наступне.
		Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
		Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
		За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.
		Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.08.2018 №5622-В-С укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради 18 сесії 7 скликання від 21.02.2018 №1008/18 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова", яке з мотивів, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17.
		Вказане свідчить про наявність порушення вимог чинного законодавства України при укладенні вказаного вище договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.08.2018 №5622-В-С, у зв`язку з чим вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.08.2018 №5622-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновой І.В. і зареєстрованого в реєстрі за №208, скасувавши його державну реєстрацію, є правомірною та підлягає задоволенню.
		 
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ" (ЄДРПОУ: 40306911) повернути у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення №№ 3-:-7, 11-:-13 в літ. "А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661692363101), загальною площею 57,3 кв.м., суд зазначає наступне.
		Звертаючись до суду з позовом, прокурором в позовній заяві зазначено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено, що вищевказаний об`єкт нерухомого майна на підставі висновку щодо технічної можливості поділу нерухомого майна від 25.09.2018 №25-09/18/1, виготовленого ФОП Бачинський Олексій Юрійович, було розділено на 2 об`єкти нерухомого майна, а саме:
		1. Нежитлові приміщення №№ 3-:-7, 11-:-13 в літ. "A-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6 (реєстраційний номер Об`єкта нерухомого майна: 1661692363101), загальною площею 57,3 кв.м., які до теперішнього часу перебувають у власності ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ" (ЄДРПОУ: 40306911);
		2. Нежитлові приміщення №№ 8, 9, 10 в літ. "А-1", розташовані за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661647263101), загальною площею 44,4 кв.м. Вказаний об`єкт перебував у власності ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ" та в подальшому згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2019, завіреного приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. (зареєстрованого під №562) було відчужено на користь ОСОБА_1, у приватній власності якого до теперішнього часу і перебувають.
		На підтвердження викладених обставин прокурором до позовної заяви додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Як вже зазначалось судом раніше, у зв`язку з необхідністю перевірити інформацію, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, судом було отримано витяги з Єдиного державного реєстру речових прав з інформацією за об`єктом права критерій пошуку: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, а саме №11661647263101, №1661692363101.
		З отриманої інформації станом на 17.05.2021 встановлено, що 09.10.2019, тобто ще до звернення прокурора з відповідним позовом (25.10.2019, що підтверджується штампом канцелярії суду, який був подано до суду нарочно), право власності на спірний об`єкт нерухомого майна, а саме: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661692363101, було зареєстровано за ОСОБА_2 . Крім того, загальна площа вказаного об`єкту нерухомого майна більша ніж вказана прокурором в позові, а саме не 57,3кв.м, а 75,2кв.м.
		Приймаючи до уваги, що спірне майно, реєстраційний номер 1661692363101, вибуло з власності ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ" ще до звернення прокурора до суду з даним позовом, зважаючи, що докази перебування спірного майна у користуванні відповідача 3 в матеріалах справи відсутні, вимога прокурора про зобов`язання ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ повернути у власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення №№ 3-:-7, 11-:-13 в літ. "А-1", розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661692363101), загальною площею 57,3 кв.м., є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги в цій частині пред`явлено до неналежного відповідача.
		 
		Щодо позовної вимоги про витребування спірного майна у відповідача 4 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, суд зазначає наступне.
		Як стверджує прокурор та не заперечується сторонами у справі, спірні нежитлові приміщення, загальною площею 101,7 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , було розділено на 2 об`єкти нерухомого майна, а саме:
		1. Нежитлові приміщення №№ 3-:-7, 11-:-13 в літ. "A-1", розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер Об`єкта нерухомого майна: 1661692363101), загальною площею 57,3 кв.м.,
		2. Нежитлові приміщення №№ 8, 9, 10 в літ. "А-1", розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661647263101), загальною площею 44,4 кв.м. 
		Як вбачається з отриманої судом інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, нежитлові приміщення № 8, 9, 10 в літ. "А-1", розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1661647263101), загальною площею 44,4 кв.м., перебувають у власності ОСОБА_1 . 
		Прокурор, посилаючись на приписи ст.ст. 387, 388, ЦК України стверджує, що об`єкт нерухомого майна повинен бути витребуваний у ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради, оскільки здійснення Харківською міською радою розпорядження спірним майном не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі територіальної громади.
		Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Вищезазначеними нормами передбачено, що саме власник має право витребувати майно, придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, від набувача.
		В даному випадку, з вимогою про витребування майна звернувся прокурор, який в свою чергу не є власником майна.
		Можливість витребування майна з чужого незаконного володіння законодавець ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем.
		Відповідач 4, купуючи спірний об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу від 14.03.2019, №562, не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження цього майна, оскільки на момент вчинення правочину з набуття майна (договору купівлі-продажу від 14.03.2019, №562) право власності на спірне майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване за відчужувачем (ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці"), договір купівлі-продажу від 07.08.2018 № 5622-В-С, на підставі якого ГО "Десантно-спортивний клуб "Майбутні гвардійці" придбала у власність спірне майно на той час був дійсним та не оспорювався.
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач 4 - ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірного майна.
		У постанові Верховного Суду від 22.12.2018 у справі №910/4715/16 висловлено правову позицію про те, що статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника поза його волею. При цьому наявність у діях власника волі на передання майна іншій особі унеможливлює застосування вимог наведеної норми щодо витребування майна від добросовісного набувача.
		Отже, можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння закон ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) незаконного володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.
		Надаючи юридичну оцінку необхідності позбавлення права мирного володіння майном, суд вважає, що у даному спорі підлягають застосуванню ряд рішень Європейського суду з прав людини про неможливість витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Так, Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
		Згідно положень статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
		Також у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.
		У випадку укладання правочинів із перевищенням органом влади або місцевого самоврядування своїх повноважень, ЄСПЛ застосовуються наслідки такого виходу за межі повноважень, які в узагальненому виді прийнято називати доктриною ultra vires, тобто сукупністю правил щодо оцінки такого порушення та встановлення його наслідків для усіх учасників правочину.
		Самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.
		З рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" вбачається, що Європейський суд наголошує на тому, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. У зазначеній справі, констатуючи порушення статті 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.
		В аспекті викладеного, суд зазначає, що такий спосіб приватизації, як викуп майна орендарем, передбаченій національним законодавством, хоча і за інших умов (здійснення орендарем невід`ємних поліпшень у встановленому законом обсязі).
		Невірне обрання способу приватизації, є порушенням, допущеним в першу чергу першим відповідачем - Харківською міською радою.
		Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 вважається законним та обґрунтованим набуття майна або майнового права за договором, укладеним з органом публічної влади, який при відчуженні перевищив свої повноваження, в разі відсутності порушень з боку набувача. За висновком Суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".
		Пунктом 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України" від 22.02.2008 визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23.09.1982, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, §69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессоз Компанія Нав`єра та інші проти Бельгії", від 20.11.1995, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія", N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ).
		Суд звертає увагу на те, що у вищевказаній справі "Україна-Тюмень" проти України" Європейський суд встановив, що "справедливий баланс" не дотримано, адже заявник не знав і не міг знати про те, що майно відчужується за межами повноважень державного органу і не отримав ніякої компенсації за позбавлення його права на таке майно. Суд встановив, що таким чином на заявника було покладено індивідуальне і важкий тягар, яка порушила справедливий баланс, який повинен був бути дотриманий між вимогами суспільного інтересу з одного боку, і захистом права на мирне володіння майном - з іншого.
		В даній справі суд доходить висновку про те, що позбавлення добросовісного набувача - ОСОБА_1 його майна є непропорційним втручанням.
		Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		З урахуванням викладеного, суд вважає, що позбавлення добросовісного набувача ОСОБА_1 права мирного володіння майном тільки за те, що першим відповідачем (Харківською міською радою) невірно обрано спосіб приватизації, а орендар не відмовився від участі у правочині, є безпідставним покладанням на приватного учасника обороту ризиків і відповідальності за порушення, які допущені в першу чергу органом місцевого самоврядування. 
		Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку із порушеннями, які допущені в першу чергу органом місцевого самоврядування при обранні способу приватизації майна. Факт незаконного відчуження та допущення продажу нерухомого майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов`язку в органів місцевого самоврядування здійснити все необхідне, щоб відшкодувати збитки, завдані таким відчуженням.
		Тому задоволення віндикаційного позову і витребування спірного нежитлового приміщення у ОСОБА_1 , як добросовісного набувача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.
		Враховуючи викладене, зважаючи на принципи справедливості, добросовісності та розумності, вимога про витребування майна у ОСОБА_1 є такою, що не підлягає задоволенню.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		Позов задовольнити частково.
		 
		Визнати незаконним та скасувати п. 52 додатку 1 до рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 21.02.2018 № 1008.
		 
		Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.08.2018 №5622-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ГО "ДЕСАНТНО-СПОРТИВНИЙ КЛУБ "МАЙБУТНІ ГВАРДІЙЦІ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновой І.В. і зареєстрований в реєстрі за №208, скасувавши його державну реєстрацію.
		 
		В решті позову відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2021. 
		   
		 
		Суддя Н.А. Новікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...