Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/10055/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 27.05.2021. Зареєстровано: 28.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 27.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/12360/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 травня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа №160/10055/19
		адміністративне провадження №К/9901/12360/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Кашпур О.В.,
		суддів  Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Конєвої С.О., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів Мельника В.В., Сафронової С.В., 
		У С Т А Н О В И В :
		І. Короткий зміст позовних вимог
		1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом, у якому просив: 
		 визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області у відношенні позивача щодо: прийняття, оформлення рішення у формі листа від 27 вересня 2019 року №04-13/1752 про повернення документів; невиконання (неналежного виконання) рішення суду (виконавчого листа у справі №804/14894/15, виданого 03 травня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом);
		 скасувати рішення у формі листа від 27 вересня 2019 року №04-13/1752 про повернення документів;
		 зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області негайно виконати рішення суду на користь позивача на підставі виконавчого документа (виконавчого листа у справі №804/14894/15, виданого 03 травня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом);
		 стягнути з Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області на користь позивача моральну шкоду в сумі 50000 грн;
		 постанову суду звернути до негайного виконання;
		 зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом десятиденного строку з моменту набрання законної сили рішення суду.
		2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1  посилався на те, що відповідач безпідставно повернув без виконання виконавчий лист не маючи на те законних підстав, що завдало йому моральні страждання, оскільки він постійно має подавати запити до керівників відповідачів; протягом тривалого часу протиправно ігноруються виконання судового рішення та обов`язок надання інформації; він змушений позичати кошти на життя, у зв`язку з чим відчуває себе неповноцінним як особистість.
		ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області, оформлене листом від 27 вересня 2019 року №04-13/1752, про повернення ОСОБА_1 документів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року  без змін. 
		5. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно повернув позивачеві виконавчий лист без виконання. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суди виходили з того, що у матеріалах справи відсутні належні докази її заподіяння.
		ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
		6. Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		7. Як на підставу для оскарження судових рішень ОСОБА_1 послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Обґрунтовує касаційну скаргу незгодою з відмовою судів у задоволенні позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди; вказує на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права в цій частині не у відповідності до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 27 вересня 2017 року в справі №6-1435цс17, Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17. Скаржник також зазначив про те, що суди відмовили у застосуванні судового контролю без належної мотивації. 
		IV. Позиція інших учасників справи
		8. Управлінням Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області подано відзив на касаційну скаргу з проханням відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		V. Рух справи у суді касаційної інстанції
		9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 25 травня 2020 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 25 травня 2021 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 27 травня 2021 року. 
		VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
		11. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року в справі №804/14894/15 визнано протиправними дії військової частини  польова пошта НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 : одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460; нарахування та виплати грошової компенсації за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки; перерахування за ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року. Стягнуто з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 : одноразову грошову допомогу у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією за постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року №460 в сумі 2123,55 грн; грошову компенсацію за 13 невикористаних днів щорічної основної відпустки в сумі 3042 грн. Зобов`язано військову частину НОМЕР_2 перерахувати до Пенсійного фонду України за ОСОБА_1 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року.
		12. На виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року в справі №804/14894/15 Дніпропетровським окружним адміністративним судом 03 травня 2019 року видано виконавчий лист і ОСОБА_1 звернувся до Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області із заявою від 02 червня 2019 року про примусове виконання судового рішення.
		13. 05 червня 2019 року Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою №04-13/767 про роз`яснення постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року в справі №804/14894/15.
		14. Листом від 21 червня 2019 року №804/14894/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд повідомив Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області про те, що розгляд заяви про роз`яснення судового рішення буде можливим після надходження справи №804/14894/15 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із суду касаційної інстанції.
		15. Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області надіслало на адресу ОСОБА_1 лист від 05 липня 2019 року №04-13/1044 про отримання додаткових відомостей, яким запропонувало останньому звернутись до суду та виправити помилку/описку у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі №804/14894/15 у частині уточнення щодо того, чи включає в себе загальна сума стягнення обов`язкові податки і збори, утримання та перерахування до бюджету яких проводиться згідно чинного законодавства, і в місячний строк надати на адресу управління судове рішення про виправлення помилки/описки.
		16. Листом від 27 вересня 2019 року №04-13/1752 Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області керуючись підпунктом 9 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (із змінами), повернуло ОСОБА_1 виконавчий лист у справі №804/14894/15, виданий 03 травня 2019 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, без виконання, у зв`язку з ненадходженням від позивача відповіді на отримання додаткових відомостей.
		17. Не погоджуючись із указаними діями Управління Державної казначейської служби України у місті Сєвєродонецьку Луганської області та рішенням у формі листа від 27 вересня 2019 року №04-13/1752 про повернення документів, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. 
		VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
		18. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі  рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року №45), згідно з пунктом 3 якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про стягнення коштів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів  з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників  у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		19. Пунктом 9 указаного Порядку передбачено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: 1) виконавчий документ: не підлягає виконанню органом Казначейства; подано особою, що не має відповідних повноважень; пред`явлено до виконання з пропущенням установленого строку; не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження»; 2) судове рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; 3) боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов`язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; 5) стягувач узгодив відсутність зазначеної у виконавчому документі суми залишку невідшкодованого податку на додану вартість; 6) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 7) суми коштів, зазначені у виконавчому документі, перераховані боржником стягувачу; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) протягом місяця з дня звернення до стягувача для отримання додаткових відомостей для виконання рішення про стягнення коштів ним не надано таких відомостей органу Казначейства; 10) рішення про стягнення коштів з одержувача бюджетних коштів не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою; 11) наявні інші передбачені законом випадки.
		20. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		21. Відповідно до частин першої-третьої статті 23 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі  ЦК України) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		22. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
		VІІІ. Позиція Верховного Суду
		23. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач, приймаючи рішення, оформлене листом від 27 вересня 2019 року №04-13/1752, про повернення ОСОБА_1 документів, діяв не у спосіб, передбачений законодавством, необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); порушив права позивача, належним та достатнім способом захисту яких є визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено через відсутність підстав для їхнього задоволення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суди виходили з того, що у матеріалах справи відсутні належні докази її заподіяння.
		24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		25. Касаційне провадження у справі відкрите з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди не у відповідності до правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17.
		26. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із таких міркувань.
		27. Згідно із роз`ясненнями у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями) під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		28. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		29. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, неодноразово були сформульовані Верховним Судом, у тому числі у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17, на які посилається скаржник. Зокрема, Суд дійшов висновку про те, що адекватне відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження  емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їхню інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. 
		30. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження; встановити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується  обов`язок доказування їхньої правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
		31. Водночас Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 25 квітня 2019 року в справі №818/1429/17, від 27 червня 2019 року в справі №825/1030/17, від 12 листопада 2019 року в справі №818/1393/17, від 18 листопада 2019 року в справі №820/5044/18, від 28 листопада 2019 року в справі №826/27549/15, від 28 лютого 2020 року в справі №804/2593/17, від 18 червня 2020 року в справі №339/183/16-а, від 02 вересня 2020 року в справі №1340/4056/18, від 24 вересня 2020 року в справі №1.380.2019.001368, від 18 лютого 2021 року в справі №420/7423/19 та від 25 березня 2021 року в справі №520/4577/19, указував на те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. 
		32. Зважаючи на те, що за оцінкою матеріалів справи і тверджень позивача суди першої та апеляційної інстанцій не встановили факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, дій, якими могли бути спричинені моральні страждання відповідачем; позивачем не доведено і не надано відповідних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не наведено належних мотивувань, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди, Верховний Суд, який діє в межах повноважень, визначених статтею 341 КАС України, і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди. 
		33. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку, й висновок судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на встановлені ними обставини, не суперечить правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №464/3789/17 та від 27 листопада 2019 року в справі №750/6330/17 щодо загальних підходів до відшкодування моральної шкоди.
		34. Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року в справі №6-1435цс17 є безпідставними, оскільки предмет і підстави позову у зазначеній справі та в цій справі не є тотожними. 
		35. Доводи касаційної скарги про те, що суди відмовили у застосуванні судового контролю без належної мотивації,  не були підставою для відкриття касаційного провадження. Як слідує зі змісту судових рішень, судами попередніх інстанцій мотивовано таку відмову. 
		36. Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій і встановлених ними обставин справи. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
		37. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без змін.
		IХ. Судові витрати
		38. Ураховуючи результат касаційного розгляду та те, що позивачем судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг не сплачувався, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2020 року в справі №160/10055/19 залишити без змін.
		3. Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий:О. В. Кашпур 
		Судді: О. Р. Радишевська
		С. А. Уханенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...