Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/23708/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, Державною аудиторською службою України, державного фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2021. Зареєстровано: 28.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 27.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/31214/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 640/23708/19
		адміністративне провадження № К/9901/31214/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 640/23708/19
		за позовом приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій» до Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності
		за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій», в інтересах якого діє адвокат Бородкін Дмитро Іванович
		на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року, ухвалене суддею Кузьменко А.І.
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Кобаля М.І, суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
		1. У листопаді 2019 року приватне акціонерне товариство «Інститут розвитку передових технологій» (далі - позивач, ПАТ «Інститут розвитку передових технологій») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України) в якому просило:
		1.1. визнати протиправними дії відповідача з віднесення грошових вимог ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» за наказом №910/26995/14 від 23 жовтня 2015 року, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі №910/26995/14, до третьої черги;
		1.2. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі №910/26995/14.
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23 жовтня 2015 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі № 910/26995/14 про стягнення з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь позивача основного боргу в сумі 7681861,35 грн, 3 % річних в розмірі 196862,39 грн, пені в сумі 10035,38 грн, неустойки в розмірі 11798007,42 грн, інфляційних витрат в сумі 1601288,83 грн та судового збору в розмірі 70264,57 грн. Звернув увагу, що перерахування коштів стягувачу має здійснюватися відповідачем протягом тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей, однак відповідачем не вчиняються дії, спрямовані на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі № 910/26995/14. Натомість, на думку позивача, відповідач протиправно відніс грошові вимоги до третьої черги, що стало наслідком тривалого невиконання судового рішення.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Київ від 30 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного від 20 жовтня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову ПАТ  «Інститут розвитку передових технологій» відмовлено.
		4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для визнання протиправною бездіяльності та дій з боку відповідача щодо невчасної виплати грошових коштів відсутні, оскільки затримка у перерахуванні коштів має місце внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		5. 19 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Інститут розвитку передових технологій», в інтересах якого діє адвокат Бородкін Дмитро Іванович, у якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» у повному обсязі.
		6. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 15 березня 2018 року у справі № 910/9927/13, від 20 травня 2019 року у справі № 826/9879/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 814/2914/16 та від 29 січня 2020 року у справі № 826/16655/16.
		6.1. Звертає увагу на те, що перерахування коштів стягувачу має здійснюватися відповідачем протягом тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей, однак відповідачем не вчиняються дії, спрямовані на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі № 910/26995/14. Натомість, на думку скаржника, відповідач протиправно відніс грошові вимоги до третьої черги, що стало наслідком тривалого невиконання судового рішення.
		7. 19 листопада 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
		8. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		9. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 травня 2021 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 343 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		10. Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		11. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі            № 910/26995/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року, позовні вимоги ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» задоволено частково.
		11.1. Стягнуто з Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» основний борг в сумі 7681861,35 грн, 3 % річних в розмірі 196862,39 грн, пеню в сумі 10035,38 грн, неустойку в розмірі 11798007,42 грн, інфляційні витрати в сумі 1601288,83 грн та судовий збір в розмірі 70264,57 грн В задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.
		12. 23 жовтня 2015 року Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі № 910/26995/14.
		13. Зазначений наказ був пред`явлений на виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
		14. 26 лютого 2016 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. відкрито виконавче провадження ВП № 50312459 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14, виданого 23 жовтня 2015 року.
		15. Постановою про зупинення вчинення виконавчих дій від 15 листопада 2016 року ВП № 50312459 зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14, виданого 23 жовтня 2015 року, до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.
		16. Згідно вказаної постанови, 14 листопада 2016 року керівником відділу до ДКС України направлено пакет документів, необхідний для перерахування коштів стягувачу в порядку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
		17. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті ДКС України, для виконавчого документу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14 від 23 жовтня 2015 року визначено третю черговість заборгованості.
		18. Станом на момент подання даного позову для вказаного виконавчого документу визначено черговість надходження за номером 73338.
		19. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо віднесення виконавчого документа до третьої черги та протиправною бездіяльність щодо тривалого невиконання судового рішення, звернувся з даним позовом до суду, за захистом порушених прав та законних інтересів.
		Нормативне регулювання
		20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
		21. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року №      606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на дату видачі наказу і звернення його до виконання) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		22. Положення аналогічного змісту містить частина друга статті 6 чинного Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
		23. Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання, визначено Законом України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон № 4901-VI).
		24. Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
		25. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		26. Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.
		27. Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
		28. Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
		29. Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
		Позиція Верховного Суду          
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		30. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		31. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 08 грудня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		32. Спір у цій справі виник у зв`язку протиправною бездіяльністю відповідача щодо тривалого невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2015 року у справі № 910/26995/14 та віднесення до третьої черги.
		33. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
		34. Аналізуючи вищенаведені положення у співставленні зі встановленими обставинами цієї справи, треба звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		35. Якщо таких коштів недостатнього, Державна казначейська служба України зобов`язана звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.
		36. У такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв`язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з`ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості.
		37. Під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі   закону   та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		38. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов`язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до   закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
		39. Верховний Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність.
		40. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі № 820/287/18 та від 06 листопада 2019 року у справі № 803/1449/16.
		41. Посилання скаржника щодо порушення відповідачем порядку черговості, яка визначається відповідно до визначеної дати отримання судового наказу органом Казначейства судом касаційної інстанції відхиляються, враховуючи наступне.
		42. Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи визначено статтею 4 Закону №4901-VI, якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
		43. 16 жовтня 2013 року набрав чинності Закон України від 19 вересня 2013 року № 583-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», яким доповнено Розділ II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.
		Заборгованість погашається в такій черговості:
		у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;
		у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;
		у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.
		Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
		44. З метою реалізації пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440).
		45. Пунктом 8 Порядку № 440 передбачено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості:
		перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;
		друга черга - рішення, пов`язані з трудовими правовідносинами;
		третя черга - інші рішення.
		Рішення вносяться до кожної з черг за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.
		46. Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що виконавчі документи, які надходять на виконання, розподіляються в порядку черговості та для кожного виконавчого документа визначається відповідна черга, а тому виплата належних ПАТ «Інститут розвитку передових технологій» грошових коштів на підставі наказу Господарського суду міста Києва № 910/26995/14 від 23 жовтня 2015 року повинна здійснюватися у третю чергу, а також в межах відповідних бюджетних асигнувань.
		47. За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що підстави для визнання протиправної бездіяльності з боку відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо невчасної виплати грошових коштів відповідно до судового рішення відсутні, оскільки затримка у перерахуванні коштів має місце внаслідок сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та встановленими у законодавчих актах обмеженнями асигнувань для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.
		48. Подібний висновок вже був висловлений у постановах Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 320/1376/19 та від 11 лютого 220 року у справі № 826/18029/16 і Суд не знаходить підстав для відступу від нього.
		49. При цьому Верховний Суд відхиляє доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 910/9927/13, від 20 травня 2019 року у справі № 826/9879/16, від 05 вересня 2019 року у справі № 814/2914/16 та від 29 січня 2020 року у справі № 826/16655/16, оскільки правовідносини у тих справах не є тотожними із цією справою. На відміну від обставин цієї справи, у справах № 910/9927/13, № 826/9879/16, № 814/2914/16 та №   826/16655/16 виплата належних позивачу грошових коштів на підставі рішення щодо пенсійних та соціальних виплат віднесено до першої черги за датою їх надходження до органу державної виконавчої служби.
		50. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.
		51. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
		52. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		53. Доводи та аргументи скаржника до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.
		54. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		56. Згідно з частиною першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		57. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.
		58. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		59. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат.
		60. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Інститут розвитку передових технологій», в інтересах якого діє адвокат Бородкін Дмитро Іванович залишити без задоволення.
		2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 640/23708/19  залишити без змін.      
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...