Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/5093/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2021. Зареєстровано: 28.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 26.05.2021
Номер судового провадження: К/9901/14085/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 травня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 380/5093/20
		провадження № К/9901/14085/21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Смоковича М. І.,
		суддів: Єресько Л. О., Радишевської О. Р.
		розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1  адвоката Каверіна Сергія Миколайовича на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, постановлену у складі головуючого судді Хоми О. П., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого  Гінди О. М., суддів: Большакової О. О., Пліша М. А.
		І. Обставини справи:
		1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі  ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив:
		1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у червні 2016 року та червні 2017 року, передбаченої пунктом 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», без врахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889;
		1.2. стягнути з Мостиського прикордонного загону на користь позивача недоплачену допомогу на оздоровлення у червні 2016 року та у червні 2017 року з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 в розмірі 6311,52 грн.;
		1.3. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2013 - 2019 роки;
		1.4. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2013 -2019 роки;
		1.5. зобов`язати Мостиський прикордонний загін нарахувати та виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні  невиплату компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену пунктом 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2013 - 2019 роки із розрахунку 429,4 грн. в день з 24 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку;
		1.6. визнати протиправними дії Мостиського прикордонного загону щодо нарахування та виплати при звільненні позивача компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 січня 2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився»;
		1.7. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178, без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 січня 2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився».
		2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії  інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  І категорії (тип Б), маючи військове звання старшого прапорщика. В подальшому був звільнений з військової служби за підпунктом а пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, у зв`язку із закінченням строку контракту, та виключений зі списків особового складу наказом начальника 93 прикордонного загону від 23 серпня 2019 року № 229-ос, з 25 серпня 2019 року.
		Стверджує, що станом на день виключення зі списків особового складу відповідач не провів повного розрахунку при звільненні позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. 
		3. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 19 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, залишено без розгляду позовні вимоги в частині:
		визнання протиправними дій Мостиського прикордонного загону щодо нарахування та виплати при звільненні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби, а також не за цінами, встановленими розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 січня 2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився»; 
		зобов`язання Мостиського прикордонного загону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з відрахуванням раніше проведених виплат грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби за цінами предметів обмундирування, визначеними розпорядженням Адміністрації Державної прикордонної служби України від 30 січня 2019 року № 21 «Про доведення розрахунку вартості предметів речового майна для нарахування грошової компенсації та утримання за речове майно, строк носіння якого не закінчився». 
		4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач звернувся до суду з позовом в частині компенсації військовослужбовцям за неотримане речове майно, поза межами встановленого строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
		ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
		5. Не погоджуючись із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, представник позивача  адвокат Каверін С. М. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу в частині залишених без розгляду позовних вимог на розгляд до суду першої інстанції.
		6. Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою з підстав, передбачених частиною другою, абзацу другого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України), а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду позовних вимог в частині та прийнята за наслідками її перегляду в апеляційному порядку постанова суду апеляційної інстанції; підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Аргументи скарги зводяться до того, що обставини справи та предмет спору, який полягає у непроведенні своєчасного розрахунку при звільненні та зобов`язання сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, викладені у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 620/1982/19, та на яку посилається суд першої інстанції, відрізняються від справи, яка розглядається, а відтак застосування строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, є помилковим. 
		Стверджує, що судами проігноровано правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 04 липня 2019 року у справі № 821/2/18 та від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, в яких чітко визначений шестимісячний строк звернення до суду з позовом про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
		ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду
		7. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		8. За приписами частин першої  третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ.
		9. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 серпня 2019 року № 229-ос По особовому складу старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії  інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  (тип А) відділу прикордонної служби  ІНФОРМАЦІЯ_3  І категорії (тип Б), звільненого наказом від 20 серпня 2019 року № 226-ос у запас за підпунктом а пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, виключено зі списків особового складу всіх видів забезпечення з 25 серпня 2019 року.
		10. Виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу проведено 28 жовтня 2019 року, що підтверджується випискою по надходженням по банківській картці ОСОБА_1 від 20 травня 2020 року №H3C2AHADJKCJGM4C.
		11. У справі, що розглядається, між позивачем та Мостиським прикордонним загоном виник спір про розмір компенсації за неотримане речове майно. 
		12. У позовній заяві позивач стверджує, що у довідці-розрахунку виплати грошової компенсації від 01 серпня 2019 року, яку отримано у відповідь (від 25 жовтня 2019 року № 11/7296) на адвокатський запит від 11 жовтня 2019 року, замість належного до видачі речового майна, право на яке набув ОСОБА_1 при проходженні військової служби, застосовано принцип кратного обрахунку вартості речового майна з урахуванням термінів його носіння, тим самим зменшивши розмір грошової компенсації всупереч Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2016 року № 178.
		13. Залишаючи позовні вимоги в частині грошової компенсації за неотримане речове майно, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про звернення позивача до суду поза межами встановленого місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		14. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, є публічно-правовими, для вирішення яких КАС України визначені спеціальні строки, тому достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом його порушеного права, необхідно застосовувати загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
		15. Отже, спірним питанням у цій справі є визначення строку звернення до адміністративного суду з таким позовом та його дотримання позивачем.
		16. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		17. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
		18. За характером спірних правовідносин і їх суб?єктним складом цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		19. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		20. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		21. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		22. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
		23. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неврахування судами правових висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 04 липня 2019 року у справі № 821/2/18 та від 23 серпня 2019 року у справі № 2040/7697/18, в яких чітко визначений шестимісячний строк звернення до суду з позовом про нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні з військової служби.
		24. Так, у справі № 2040/7697/18 предметом спору є відмова у наданні довідки про вартість неотриманого речового майна та зобов`язання виплатити вказану компенсацію. 
		Верховний Суд у постанові від 23 серпня 2019 року по вказаній справі зазначив, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), у зв`язку з чим дійшов висновку про застосування шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
		25. Своєю чергою, предметом спору у справі № 821/2/18 є невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки.
		У вказаній справі Верховний Суд у постанові від 04 липня 2019 року зазначив, що наведена категорія справ, належить до категорії справ щодо проходження публічної служби, однак безпосередньо стосується порушення майнових прав особи, яке пов`язане зі звільненням з публічної служби.
		Належність позивачу права на означене речове майно підтверджується довідкою про вартість речового майна, що належить до видачі.
		Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 91 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
		Таким чином суд дійшов висновку, що дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали позивачу при звільненні, та носить одноразовий характер.
		Специфічний характер правовідносин у категорії спорів, що розглядаються, у яких на публічно-правовий характер спору накладається майновий аспект, змушує брати до уваги ці особливості при визначенні того, які норми визначають строки звернення до суду для цих справ.
		В той же час, враховуючи специфіку публічно-правових спорів, для вирішення яких КАС України визначені спеціальні строки, колегія суддів вважає достатнім строком для реалізації позивачем права звернення до суду за захистом порушеного права загальний шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.
		26. Натомість, судовою палатою з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду прийнято постанову від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, в якій вирішувалось питанням наявності чи відсутності підстав для застосування статей 116, 117 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України) у разі невиплати (несвоєчасної виплати) військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. 
		27. Для вирішення вказаного правового питання Верховний Суд у наведеній постанові визначив правову природу такої компенсації та строки її виплати. 
		Судова палата, проаналізувавши наведені законодавчі приписи та висновки Конституційного Суду України і Верховного Суду, дійшла до такого.
		Зі змісту положень Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232, висновується, що речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби.
		Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов`язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами.
		Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише перший вид майна, у разі його неотримання, підлягає грошовій компенсації.
		Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
		Щодо правової природи компенсації за неотримане речове майно, судова палата вважає, що таку слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
		Як уже зазначено, стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
		Чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. 
		Умовою для виникнення такого обов`язку є подання військовослужбовцем відповідного рапорту під час проходження служби.
		Отже, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України.
		28. Враховуючи визначену у постанові судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, правову природу грошової компенсації за неотримане речове майно, спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
		29. Строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців, а відтак відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини другої статті 122 КАС України.
		30. Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу проведено 28 жовтня 2019 року.
		31. Водночас слід зазначити, що до відповідача був направлений адвокатський запит від 11 жовтня 2019 року, у відповідь на який листом від 25 жовтня 2019 року № 11/7296 надіслано як довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, так і довідку про нараховану грошову компенсацію за неотримане речове майно.
		32. Отже, слід констатувати, що на дату проведення виплати грошової компенсації (28 жовтня 2019 року) позивач був обізнаний про вартість речового майна, що належить йому до видачі та грошову компенсацію за неотримане речове майно.
		33. Натомість, не погоджуючись з розміром грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду 22 червня 2020 року шляхом направлення позову засобами поштового зв`язку.
		34. Наведене свідчить про пропущення строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, з відповідними позовними вимогами.
		35. За такого правового врегулювання, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо обмеження права позивача на звернення до суду з вказаними позовними вимогами місячним строком з дня проведення з ним остаточного розрахунку ґрунтується на правильному застосуванні судом статті 122 КАС України.
		36. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
		37. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.
		38. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення  без змін.
		VІ. Судові витрати 
		39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1  адвоката Каверіна Сергія Миколайовича залишити без задоволення.
		2.Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у справі № 380/5093/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. 
		 
		ГоловуючийМ. І. Смокович 
		 
		СуддіЛ. О. Єресько
		 
		О. Р. Радишевська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...