Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/2038/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2021.
Дата набрання законної сили: 18.05.2021
Номер судового провадження: 51-1709км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017060170000735

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		18 травня 2021 року
		м. Київ
		справа № 278/2038/17 
		провадження № 51-1709км19
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), засудженого ОСОБА_7 
		 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника 
		ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 
		2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 січня 2019 року 
		у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060170000735, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Житомира, жителя АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 
		19 лютого 2018 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.
		На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 22 лютого 
		2016 року, за сукупністю вироків ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 дні. 
		Вирішено питання щодо речового доказу.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 
		17 липня 2017 року близько 13:00 перебував у дворі домоволодіння АДРЕСА_1 , в якому проживають ОСОБА_8 зі своєю матір`ю ОСОБА_9 , де між останніми, з одного боку, та ОСОБА_7 , з іншого боку, стався конфлікт, під час якого в останнього виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
		Реалізуючи свій умисел, у цей же час та у цьому ж місці ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 один удар лівим кулаком в обличчя, від якого останній втратив рівновагу та впав на землю. Після чого ОСОБА_7  завдав один удар ОСОБА_8 обухом сокири по голові, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 03 січня 2019 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що суди обох інстанцій не надали оцінку доводам сторони захисту щодо визнання недопустимими доказами даних, що містяться у протоколах слідчого експерименту за участю 
		ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 . Вважає, що суди обох інстанцій безпідставно відмовили в допиті експерта 
		в суді, що є порушенням права ОСОБА_7 на захист. На думку захисника, відмовляючи у проведенні психологічної експертизи, суди допустили неповноту судового розгляду і порушення права 
		ОСОБА_7 на захист та справедливий суд. Вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону неперевірені судами твердження ОСОБА_7 про те, що під час досудового розслідування слідчий та працівники поліції вчиняли щодо нього психологічний тиск.
		У доповненні до касаційної скарги захисник ОСОБА_6 зазначає, що дані протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого необхідно визнати недопустимим доказом, оскільки свідок ОСОБА_9 , яка брала участь у цій слідчій дії, не підписала цей протокол. Дані протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 також необхідно визнати недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент за участю свідка був проведений відразу після слідчого експерименту за участю потерпілого. Інші доводи, на які захисник посилається у своєму доповненні, аналогічні доводам, наведеним у її касаційній скарзі.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .
		Захисник ОСОБА_6 підтримала свою касаційну скаргу.
		Засуджений ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу захисника.
		Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
		Як убачається з матеріалів провадження, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено, підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які суд ретельно дослідив, правильно оцінив.
		Зокрема, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, підтверджується показаннями самого ОСОБА_7 , який повідомив, за яких обставин він спочатку кулаком, а потім обухом сокири заподіяв тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ; показаннями потерпілого ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 заподіяв йому один удар кулаком в обличчя, а потім завдав йому один удар обухом сокири в голову; показаннями свідка ОСОБА_9 , із яких убачається, що ОСОБА_7 завдав ОСОБА_8 ударів, від яких останній упав на землю, а потім завдав один удар обухом сокири в голову.
		Ці показання є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколу слідчого експерименту зі ОСОБА_7 (під час якого він на місці події показав механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ), даними протоколів слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_9 , даними протоколу огляду місця події від 19 липня 
		2017 року, даними висновків судово-медичної експертизи стосовно 
		ОСОБА_8 , судово- психіатричної експертизи.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 
		ст. 121 КК, повністю доведено та його дії кваліфіковано правильно.
		Доводи захисника про те, що суди обох інстанцій безпідставно відмовили 
		в неодноразових клопотаннях захисника та обвинуваченого про додатковий та повторний допит потерпілого, оскільки допит потерпілого в суді першої інстанції проводився до вступу в справу захисника, є необґрунтованими. Як убачається з аудіозапису судового засідання від 10 січня 2018 року, яке проводилося після вступу у справу захисника ОСОБА_6 та ознайомлення її з матеріалами кримінального провадження, а також за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , клопотання про допит зазначених осіб та обвинуваченого від сторони захисту не надходили.
		Доводи захисника про те, що слідчий експеримент за участю 
		ОСОБА_7 проводився без захисника, а отже, протокол слідчого експерименту від 26 липня 2017 року мав бути визнаний недопустимим доказом, є безпідставними.
		Як убачає колегія суддів з матеріалів кримінального провадження, слідчий експеримент проведено відповідно до вимог ст. 240 КПК та у присутності понятих. Про проведення слідчого експерименту складено протокол, у якому докладно викладено умови і його результати, протокол підписано ОСОБА_7 та понятими (т. 1, а.с. 100105). Участь захисника 
		в проведенні цієї слідчої дії відповідно до ст. 52 КПК не була обов`язковою, 
		а отже, доводи захисника в цій частині є безпідставними. Крім того, засуджений ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечував заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 обухом сокири.
		Судом апеляційної інстанції перевірялися та обґрунтовано визнані безпідставними доводи захисника про визнання недопустимими доказами протоколів слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 на тій підставі, що зазначена свідок була присутня при проведенні слідчого експерименту з потерпілим, який проводився безпосередньо перед проведенням слідчого експерименту з ОСОБА_9 . Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_9 була безпосереднім свідком конфлікту між її сином  потерпілим ОСОБА_8 та 
		ОСОБА_7 , а не дізналася про ці обставини з пояснень потерпілого, що ніким з учасників судового розгляду не заперечується. Тому її присутність при поясненнях потерпілого на слідчому експерименті не могла суттєво вплинути на сприйняття нею того, що відбувалося за її участю, та на відтворення цих обставин при проведенні слідчого експерименту безпосередньо з нею. Надуманими є доводи захисника про те, що свідок ОСОБА_9 не підписала протокол проведення цієї слідчої дії, 
		та спростовуються матеріалами кримінального провадження, із яких вбачається, що протокол свідком підписано (т. 1, а.с. 9599). 
		Свої пояснення, надані в ході слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 підтвердили в ході судового розгляду в суді першої інстанції.
		Доводи сторони захисту про те, що висновок судово-медичної експертизи від 20 липня 2017 року № 1522 містить суперечності, які не були усунуті судами попередніх інстанцій, а отже, є недопустимим доказом, перевірялися судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнані безпідставними. Зокрема, апеляційний суд зазначив, що цей висновок експерта був досліджений судом першої інстанції у відповідності до вимог статей 9597 КПК та оцінений 
		у сукупності з іншими доказами. В апеляційного суду не виникло будь-яких сумнівів з приводу достовірності та обґрунтованості даного експертного висновку, з чим погоджується і колегія суддів. Істотних суперечностей між висновком експерта та фактичними обставинами, встановленими судом, про що йдеться у касаційній скарзі, немає. 
		Апеляційний суд перевіряв довід захисника про те, що судовий експерт усупереч вимогам кримінального процесуального закону самостійно витребував з обласної лікарні додаткові матеріали  протокол рентгенологічного дослідження. 
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, судово-медичну експертизу щодо ОСОБА_8 на підставі постанови старшого слідчого від 
		18 липня 2017 року провів лікар  судово-медичний експерт ОСОБА_10 , який дав направлення ОСОБА_8 до лікаря-рентгенолога Житомирської обласної клінічної лікарні ім. О.Ф. Гербачевського з приводу опису рентгенологічних знімків (т. 1, а.с. 8385).
		Суд не вважає, що, врахувавши думку лікаря-рентгенолога, який підтвердив наявність у потерпілого перелому кісток склепіння черепа, експерт діяв всупереч приписам частини 4 статті 69 КПК і збирав докази за власною ініціативою.
		Отже, у даному випадку залучення експертом для консультації іншого спеціаліста без процесуального рішення слідчого не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті статті 412 КПК 
		і автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом.
		Також слід зазначити, що судово-медичного експерта ОСОБА_10 було попереджено про відповідальність за відмову чи ухилення від надання висновку, за надання завідомо неправдивого висновку за статями 384, 385, 387 КПК. Підстав для сумніву в компетентності або неупередженості експерта судами нижчих інстанцій не встановлено, не наведено таких і в касаційній скарзі.
		Доводи захисника про те, що суди обох інстанцій безпідставно відмовили 
		в допиті експерта в суді, чим порушили право ОСОБА_7 
		на захист, не є слушними. Як убачається із звукозапису судового засідання від 16 лютого 2018 року, суддя районного суду правильно відмовив у допиті експерта, оскільки стороною захисту не були наведені переконливі аргументи щодо необхідності його виклику. 
		Доводи захисника про те, що суди нижчих інстанцій, відмовляючи 
		у клопотаннях про проведення психологічної експертизи, порушили право засудженого на справедливий суд, є неспроможними. Суд апеляційної інстанції перевірив та мотивовано визнав безпідставними доводи сторони захисту про неповноту судового розгляду суду першої інстанції, яка полягала 
		у відхиленні клопотання захисту про проведення психологічної експертизи. 
		З матеріалів кримінального провадження убачається, що за постановою старшого слідчого Житомирського ВП Житомирського ВП ГУНП 
		в Житомирській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 
		24 липня 2017 року було проведено судово-психіатричну експертизу та складено висновок судово-психіатричного експерта від 08 серпня 2017 року № 247-2017 (т. 1, а.с. 110111). Зазначена експертиза проводилась Житомирською обласною психіатричною лікарнею № 1 у складі комісії лікарів: голови СПЕК ОСОБА_12 (спеціальність  психіатрія, заступник головного лікаря з медчастини з питань експертиз, зав.відділення, лікар-психіатр 1 категорії), членів комісії  ОСОБА_13 (спеціальність  психіатрія, зав.відділення, лікар-психіатр II категорії), лікаря-доповідача ОСОБА_14 (спеціальність  психіатрія, зав.спец.відділення, лікар-психіатр II категорії). Відповідно до п. 23 зазначеного висновку ОСОБА_7 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, та в теперішній час психічними захворюваннями не страждав і не страждає, міг та може керувати своїми діями та усвідомлювати їх. У період заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . ОСОБА_7 в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не перебував. У цей же період та в теперішній час виявляв та виявляє ознаки змішаного розладу особистості, стан компенсації, які не досягали і не досягають ступеня психічного захворювання, знаходяться в межах патології характеру та не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		Як правильно зазначив апеляційний суд, ураховуючи, що судово-психіатрична експертиза стосовно ОСОБА_7 проводилась у відповідному профільному медичному закладі у складі комісії лікарів, які мають відповідну категорію у психіатрії, такі висновки експерта щодо психічного стану ОСОБА_7 не викликають сумнівів у їх об`єктивності та правдивості.
		Твердження захисника про те, що підставою для проведення окремо психологічної експертизи мали б бути пояснення ОСОБА_7 , що, завдаючи ударів потерпілому, він діяв на емоціях, не є переконливими, оскільки таке описування обвинуваченим свого психологічного стану під час конфлікту, що передував вчиненню злочину, у цьому конкретному випадку не потребує перевірки експертним шляхом.
		Доводи захисника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не перевірені твердження ОСОБА_7 про вчинення щодо нього психологічного тиску працівниками поліції, є безпідставними.
		Із звукозапису судового засідання від 02 лютого 2018 року колегія суддів убачає, що ОСОБА_7 заявляв клопотання про допит слідчого, однак, у чому полягав психологічний тиск, не пояснював, зазначив лише, що слідчий говорив йому про інше обвинувачення. Тому суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили стороні захисту в задоволенні клопотання про допит осіб, які проводили досудове розслідування.
		Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК 
		і у скарзі не оспорюється.
		При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 , та дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок районного суду  без зміни. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга захисника 
		ОСОБА_6 не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2018 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 січня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, 
		є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...