Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17251/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2021. Зареєстровано: 29.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2021.
Дата набрання законної сили: 25.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"25" травня 2021 р.           Справа№ 910/17251/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Козир Т.П.
		суддів:            Коробенка Г.П. 
		          Кравчука Г.А. 
		 
		 при секретарі Вага В.В.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Шаламової О.В. орд. від 28.04.2021;
		від відповідача: Коваль О.С. дов. від 31.12.2020;
		від третьої особи 1: не з`явився;
		від третьої особи 2: не з`явився;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційні скарги  Державного підприємства "Гарантований покупець" 
		на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2021  (повний текст складено 19.02.2021) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021  (повний текст складено 11.03.2021)
		у справі №910/17251/20 (суддя Андреїшина І.О.)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія" 
		до Державного підприємства "Гарантований покупець" 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 
		1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" 
		2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 
		про стягнення 62 033 800,17 грн,
		 
		УСТАНОВИВ:
		У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець"   (далі - відповідач) та просило стягнути 62033800,17грн, у тому числі: 55 023 098,99 грн основного боргу за електричну енергію, поставлену по договору №703/01 від 17 вересня 2019 року, 2274876,26грн пені, 4184391,98 грн штрафу та 551432,94 грн - три відсотки річних.
		Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати придбаної у позивача, як виробника за "зеленим" тарифом, електричної енергії за період з лютого по серпень 2020 року.
		Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що позивачем невірно визначено строки остаточної оплати по кожному місяцю та неправильно вказано дату одного з платежів за лютий 2020 року; джерелом надходження коштів для продавців електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг відповідача із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел і обов`язки з оплати законодавством покладені як на відповідача так і на НЕК "Укренерго", отже, має місце зобов`язання, в якому є кілька боржників;  відповідач регулярно звертався до НЕК "Укренерго" з листами щодо оплати авансового платежу, однак останнє оплатило лише незначну частину у спірні періоди, а всі претензії залишені без реагування, тому відповідач звернувся із позовом про стягнення заборгованості (справа №910/16664/20); тариф позивача, на підставі якого здійснюються розрахунки відповідачем за електричну енергію, у кілька разів перевищує розмір тарифу ДП НАЕК "Енергоатом", тому вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій та 3% річних не пов`язані із компенсацією збитків, а спрямовані виключно на додаткове збагачення за рахунок вказаних сум, а відтак, в даному випадку стягнення неустойки може бути джерелом отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків; відсотки річних є компенсацією за користування боржником чужими коштами, однак відповідач коштами позивача не користувався. Також просив зменшити розмір неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань до 1 гривні, посилаючись на складну ситуацію в країні, негативне економічне становище, прострочення розрахунків з боку НЕК "Укренерго" та те, що ціна закупівлі енергії у позивача  значно нижче ціни, за якою вона в подальшому продається. 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 лютого 2021 року позов задоволено повністю.
		З Державного підприємства "Гарантований покупець" стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія" суму основного боргу в розмірі 55023098грн99коп., штраф у розмірі  4 184 391 грн 98 коп., пеню у розмірі 2 274 876 грн 26 коп., 3% річних у розмірі 551 432 грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 735 700 грн 00 коп.
		Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким  відмовити у задоволенні позову.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам, оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджують дату отримання відповідачем актів купівлі-продажу, тому позивачем не обґрунтовано дати виникнення зобов`язання з оплати; судом не взято до уваги підписані сторонами акти коригування; джерелом надходження грошових коштів для розрахунки з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК "Укренерго" послуг відповідача, яким не були виконані його зобов`язання; внаслідок постановлення рішення кошти, які могли б бути розподілені між усіма виробниками за "зеленим" тарифом, будуть сплачені виключно на користь позивача; примусове виконання зобов`язання в натурі не узгоджується із законодавчо визначеним порядком; зобов`язання, які були предметом спору, мають бути виконанні шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років; органами виконавчої та законодавчої влади також проводиться роботи з прийнятття нормативних актів щодо надання державних гарантій  та фінансової підтримки відповідачу;  суд повинен був залучити до участі у справі третьої особою Кабінет Міністрів України; заборгованість виникла не з вини відповідача, тому він має бути звільнений від відповідальності; розмір штрафних санкцій та процентів річних підлягав зменшенню у зв`язку із фінансовим станом відповідача, характером його діяльності, яка не пов`язана з отримання прибутку та вчиненням  позивачем дій щодо отримання прибутку за рахунок державного підприємства.  
		Крім цього, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10 березня 2021 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія" про розподіл судових витрат у справі задоволено частково.
		Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 33 125 грн 00 коп.
		У решті вимог про стягнення судових витрат відмовлено.
		Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване  додаткове рішення в частині задоволення заяви позивача та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права, оскільки заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними. 
		Треті особи про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. 
		Відповідно до ст.216 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 18 по 25 травня 2021 року.
		Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційних скаргах, просила їх задовольнити та скасувати оскаржувані рішення і додаткове рішення.
		Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційних скарг. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія", як виробником за "зеленим" тарифом, та Державним підприємством "Гарантований покупець", як Гарантованим покупцем, було укладено договір № 703/01, за умовами якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
		За змістом п.п. 2.3. - 2.5. договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу. Виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених ГКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
		Відповідно до п.3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку.
		Згідно з п.3.2 договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
		Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку (п.3.3 договору).
		Відповідно до п.4.5 договору гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію та нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку. 
		Відповідно до п. 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженим постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
		Пунктом 10.4 Порядку передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
		Згідно з п. 8.3 Порядку фактичний обсяг відпущеної/відібраної продавцем електричної енергії визначається в кожному розрахунковому місяці, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
		Відповідно до п. 7.4 договору виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і регулятор вже встановив "зелений" тариф продавцю, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).
		Також 06.05.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду №1379/01/20 до договору, якою умови договору щодо порядку розрахунку не змінювались.
		На виконання умов договору за період з лютого по серпень 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія" було вироблено та продано, а Гарантованим покупцем придбано електричну енергію у загальному обсязі на суму 80 690 677,24 грн, що підтверджується складеними та підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за лютий 2020 року від 29.02.2020, за березень 2020 року від 31.03.2020, за квітень 2020 року від 30.04.2020, за травень 2020 року від 31.05.2020, за червень 2020 року від 30.06.2020, за липень 2020 року від 31.07.2020 та за серпень 2020 року від 31.08.2020.
		Позивач у позові вказував, що відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розміру вартості послуги).
		Однак станом на дату звернення з позовною заявою до суду Гарантованим покупцем було повністю оплачено придбану лише у лютому і серпні 2020 року електроенергію та частково за інші місяці, у зв`язку з цим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 55 023 098,99 грн, що підтверджується двосторонніми актами звірки розрахунків по договору. 
		У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом  та просив стягнути суму основного боргу, а  також за прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховані і заявлені стягнення з відповідача 2 274 876,26 грн пені, 551 432,94 грн - 3% річних та 4 184 391,98грн штрафу.
		Відповідачем в процесі розгляду справи надані акти коригування від 20.10.2020 (+28,46 грн), 03.11.2020 (-40,84 грн), 16.11.2020 (-20,41 грн), 23.11.2020 (+51,05 грн), 11.12.2020  (+97,46 грн) до актів купівлі-продажу за період з березня по липень 2020 року.
		За наслідками розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.
		Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. 
		Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.  Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
		Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору №703/01 від 17.09.2019, який за своєю правовою природою є господарським договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу.
		Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.
		Спірні правовідносини врегульовані як загальними положеннями ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України), так і нормами спеціального Закону України "Про ринок електричної енергії" та низкою підзаконних нормативних актів.
		Предметом розгляду у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань.
		Так, відповідно до ст. 714 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 275 ГК України, за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
		До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
		Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
		Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч.6, 7 ст. 276 ГК України).
		Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті. 
		Частиною 2 статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
		За змістом частин 4, 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
		З матеріалів справи вбачається, що з лютого по серпень 2020 року позивач на виконання своїх зобов`язань за договором здійснив поставку електричної енергії відповідачу, яка прийнята останнім без заперечень та зауважень, на загальну суму 80 690 677,24 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії від 29.02.2020 за лютий 2020 року, від 31.03.2020 за березень 2020 року, від 30.04.2020 за квітень 2020 року, від 31.05.2020 за травень 2020 року, від 30.06.2020 за червень 2020 року, від 31.07.2020 за липень 2020 року та від 31.08.2020 за серпень 2020 року. 
		Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. 
		У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
		Абзацом 2 ч.1 ст. 530 ЦК України визначено, що зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
		Пунктом 10.4 Порядку визначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
		          Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів після отримання акту та затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги.
		З матеріалів справи вбачається, що акт за лютий 2020 року складений - 29.02.2020, за березень 2020 року - 31.03.2020, за квітень 2020 року - 30.04.2020, за травень 2020 року - 31.05.2020, за червень 2020 року - 30.06.2020, за липень 2020 року - 31.07.2020 та за серпень 2020 року - 31.08.2020. 
		Доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів отримання цих актів відповідачем, відхиляються судом, оскільки вказані акти підписані керівниками обох сторін і директором відповідача не зроблено застереження щодо фактичної дати підписання, а тому суд приходить до висновку, що акти підписані відповідачем у день їх складання та, відповідно, отримані відповідачем у цей же день.
		Розмір вартості послуг за спірний період було затверджено постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг:
		-          №715 від 20.03.2020 "Про затвердження розмірів вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні та лютому 2020 року";
		-          №902 від 29.04.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року";
		-          №995 від 27.05.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року";
		-          №1211 від 24.06.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року";
		-          №1435 від 22.07.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року";
		-          №1600 від 19.08.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року";
		-          №1740 від 23.09.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2020 року".
		Таким чином, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку, п. 3.3 договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання Гарантованого покупця по розрахунку в обсязі 100% за придбану у ТОВ "Приморська енергогенеруюча компанія" за період з лютого по серпень 2020 року в рамках виконання договору електричну енергію мало було бути виконано протягом двох робочих дні з моменту затвердження розміру вартості послуг, тобто, в строк: до 24.03.2020 за лютий 2020 року; до 04.05.2020 за березень 2020 року; до 29.05.2020 за квітень 2020 року; до 26.06.2020 за травень 2020 року; до 24.07.2020 за червень 2020 року; до 21.08.2020 за липень 2020 року; до 25.09.2020 за серпень 2020 року.
		Однак, відповідачем було повністю оплачено лише за придбану у лютому та серпні 2020 року електроенергію та частково за інші місяці, що останнім не заперечується.
		Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
		Однак, як вірно встановлено судом першої  інстанції та не спростовано відповідачем, розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 55023098,99 грн, яка складається із заборгованості: за березень 2020 року у розмірі 5 280 451,93 грн; за квітень 2020 року у розмірі 12 881 394,66 грн; за травень 2020 року у розмірі 10 956 321,88 грн; за червень 2020 року у розмірі 11 652 124,21 грн та за липень 2020 року у розмірі 14 252 806,31 грн, що також підтверджується Актами звірки розрахунків станом на 29.02.2020, 31.03.2020, 30.04.2020, 31.05.2020, 30.06.2020 та 31.07.2020 та відповідачем не заперечується.
		Посилання відповідача на акти коригування відхиляються судом, оскільки  вони складені після спливу строків розрахунків і подання позову.
		Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Посилання відповідача на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НАК    "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, обґрунтовано відхилені судом, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків суду першої інстанцій, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення оплати вартості електроенергії за "зеленим" тарифом, отриманої від позивача. 
		Також відхиляються доводи відповідача про те, що виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачених договором та Порядком.
		Аналогічні правові позиції містяться у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №910/11830/20.
		Матеріалами справи підтверджується, що станом на час прийняття судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 55023098,99грн, а тому є вірним висновок місцевого господарського суду, зроблений на підставі наявних у справі доказів, про обґрунтованість і доведеність позовних вимог в частині стягнення основного боргу.
		Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
		Частиною 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Позивач просив стягнути 551432,94 грн - 3% річних, які нараховані ним по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів. Перевіривши розрахунок 3% річних, апеляційний господарський суд встановив, що він зроблений  арифметично та методологічно правильно, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ці позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
		У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
		Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
		Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок.
		Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2274876,26 пені, 4184391,98 грн штрафу, які нараховані ним по кожному акту окремо, з врахуванням здійснених відповідачем платежів, обмеження пені подвійною обліковою ставкою. Перевіривши розрахунок пені і штрафу, апеляційний господарський суд встановив, що він зроблений  арифметично та методологічно правильно, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що ці позовні вимоги також підлягають задоволенню.
		Однак, відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру неустойки та процентів річних до 1 гривні.
		Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Згідно правих позицій Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 у справі №902/417/18) суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку.
		Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
		При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).
		Однак, як вірно встановив суд першої інстанції, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, посилався на те, що грошові кошти він змушений був розподіляти між усіма контрагентами, і не міг спрямовувати лише позивачу. При цьому відповідач не надав суду будь-яких фінансово-бухгалтерських документів, які б підтверджували об`єктивну неможливість сплатити грошові кошти позивачу у встановлений договором строк, а представник відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції пояснював, що таку неможливість підтверджував лише претензіями до НЕК "Укренерго".
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність об`єктивних підстав для зменшення розміру неустойки і процентів річних, заявлених позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленої електроенергії згідно договору.
		Доводи відповідача  про незалучення судом Кабінету Міністрів України до участі у цій справі як третьої особи, є безпідставними, оскільки відповідачем не доведено яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов`язки Кабінету Міністрів України.
		Крім цього, відповідач оскаржує додаткове рішення суду в частині стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 33 125 грн.
		Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати [крім судового збору], пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
		Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З матеріалів  справи вбачається, що між позивачем та адвокатським об`єднанням "ЕСТ ЛЕКС" був укладений договір про надання правової допомоги №15/10-01 від 15.10.2020, додаткова угода до договору № 15/10-01 від 15.10.2020, та підписаний акт приймання-передачі наданих послуг № 18/02-01 від 18.02.2021, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 40000,00 грн.
		Надані адвокатським об`єднанням послуги були оплачені позивачем у повному обсязі, що  підтверджується платіжним дорученням №909 від 18.02.2021 на суму 40 000,00 грн.
		Відповідачем була подана заява, в якій він вказував, що заявлені витрати не мають характер необхідних, а їх розмір не є розумним і виправданим, тому просив зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 1 грн.
		У постановах від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі №920/39/20  Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
		Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
		Судом першої інстанції при розгляді заяви позивача про відшкодування витрат на правову (професійну правничу) допомогу було встановлено, що адвокатами Шаламовою О.В. та Олексієнко Л.В. здійснювалось представництво інтересів позивача в Господарському суді міста Києва, про що свідчать наявні у матеріалах справи протоколи судових засідань від 02.12.2020, 16.12.2020, 03.02.2021, 17.02.2021 та заяви по суті спору. Однак, жодне судове засідання по даній справі не тривало 1 годину. Так, судове засідання 02.12.2020 тривало 4 хвилини, 16.12.2020 - 15 хвилин, 03.02.2021 - 10 хвилин, 17.02.2021 - 45 хвилин, тобто, всього 1 годна 14 хвилин.
		Тому, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для спору, кількість та фактичний час тривалості судових засідань, суд першої інстанції прийшов до висновку, що співмірною є компенсація витрат відповідача на професійну правничу допомогу в сумі   33 125,00 грн.
		Вказаний висновок суду першої інстанції повністю узгоджується з наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України та правовими позиціями Верховного Суду, які підлягають врахуванню всіма судами, а доводи апеляційної скарги відповідача висновку суду першої інстанції не спростовують.
		За таких обставин доводи апелянта по суті  його скарг в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами  для скасування рішення та додаткового рішення господарського суду першої інстанції.
		Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення та додаткове рішення Господарського суду  міста Києва законні та обґрунтовані, отже, підстави для їх скасування відсутні.
		Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює судові рішення та не ухвалює нових, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційних скарг покладаються на апелянта. 
		Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець"  залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від  17 лютого 2021 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від   10 березня 2021 року - без змін.
		2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
		3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		          Повний текст постанови складено 28.05.2021.
		 
		Головуючий суддя                                                            Т.П. Козир 
		 
		Судді                                                                                Г.П. Коробенко
		 
		                                                                                Г.А. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...