Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3638/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; купівлі - продажу.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2021. Зареєстровано: 29.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2021.
Дата набрання законної сили: 25.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 травня 2021 року 
		м. Київ
		Справа №  916/3638/20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
		секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
		за участю представників:
		позивача (прокуратури) - Костюк О. В. (посвідчення від 02.01.2020 № 054763),
		відповідача-1 - не з`явилися,
		відповідача-2 - Богатирьова С. А. (адвокат),
		розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Каліпсо-2007" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 (головуючий - Ярош     А.     І., судді Діброва Г. І., Принцевська Н. М.) у справі
		за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави 
		до: 1) Одеської міської ради,
		2) Приватного підприємства "Каліпсо-2007"
		про визнання незаконними та скасування в частині додатків до рішень, визнання недійсними договору купівлі-продажу, державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку.
		Короткий зміст і підстави позовних вимог
		1. 18.12.2020 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява заступника керівника Одеської обласної прокуратури (далі - Прокурор, позивач) в інтересах держави до Одеської міської ради (далі - Одеська міськрада, Міськрада, відповідач-1) та Приватного підприємства "Каліпсо-2007" (далі - ПП "Каліпсо-2007", Підприємство, відповідач-2) про: 
		1) визнання незаконним та скасування пункту 7 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міськради від 18.09.2006 № 538 "Про погодження проектів землеустрою та внесення пропозицій стосовно розгляду питань, пов`язаних з продажем земельних ділянок суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціону в 2006-2007 роках" (далі - рішення Одеської міськради від 18.09.2006 № 538, оспорюване рішення від 18.09.2006) у частині включення земельної ділянки площею 0,5028 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу "Курортний"); 
		2)     визнання незаконним та скасування пункту 6 Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у 2006-2007 роках, що є додатком до рішення Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У "Про продаж земельних ділянок, розташованих в м. Одеса, на земельному аукціоні" (далі - рішення Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У, оспорюване рішення від 29.09.2006), в частині, що стосується земельної ділянки площею 0,5028 га за адресою: м.     Одеса, 13 станція Великого Фонтану (район пляжу "Курортний"); 
		3) визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.03.2007, укладеного між відповідачами та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрованого у реєстрі за № 369 (далі - догові купівлі-продажу від 02.03.2007, оспорюваний договір); 
		4) визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 112073 від 30.07.2007, реєстровий № 020750500043 (далі - оспорюваний держакт від 30.07.2007), виданого Підприємству на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006; 
		5) зобов`язання ПП "Каліпсо-2007" повернути у власність держави в особі Одеської міськради земельну ділянку площею 0,5028 га вартістю 85827960 грн, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006 (далі - спірна земельна ділянка), шляхом складання акта приймання-передачі, з посиланням на положення статей 21, 203, 215, 216, 391, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 58, 60, 61, 62, 83, 126, 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 88 Водного кодексу України (далі - ВК України), статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
		2. Позовна заява аргументована тим, що оспорювані рішення (у відповідній частині) прийнято Міськрадою та оспорюваний договір укладено відповідачами з порушенням норм земельного та водного законодавства, якими заборонено передачу у приватну власність для забудови земель у межах прибережних захисних смуг, у тому числі для зведення об`єктів оздоровчого призначення, оскільки спірна земельна ділянка є частиною рекреаційної території (схилу моря), яка знаходиться у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря.
		Обґрунтовуючи підстави для самостійного звернення до суду з цим позовом, Прокурор зазначив про те, що: 1) існує необхідність вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму усунення перешкод у розпорядженні державою спірною земельною ділянкою шляхом вилучення її з власності Підприємства. Звернення Прокурора до суду в спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо повернення у володіння та розпорядження держави земельної ділянки з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників; 2) при прийнятті оспорюваних рішень Одеська міськрада внаслідок допущених порушень розпорядилася земельною ділянкою усупереч норм чинного законодавства, а відтак діяла всупереч інтересам територіальної громади міста Одеси та, відповідно, і держави, внаслідок чого позбавила територіальну громаду права розпорядження земельною ділянкою прибережної захисної смуги. Тобто Міськрада не лише не здійснює такий захист, але й сама допустила порушення та є відповідачем за позовними вимогами. У спірних правовідносинах наявність "інтересу держави" позивач вбачає у відновленні порушеного права Українського народу у сфері земельних правовідносин. Також незаконне надання земель прибережної захисної смуги порушує інтереси держави у сфері ефективного використання земельних ресурсів, оскільки унеможливлює реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Прокурор наголошує, що чинне законодавство взагалі не передбачає надання земель зазначеної категорії у приватну власність для цілей, визначених у оспорюваних рішеннях. Крім того у даному спорі відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави, а спір належить до передбачених законом (статтею 1311 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") випадків, коли прокурор може звертатися до суду як позивач.
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 (суддя Малярчук     І.     А.) (у редакції ухвали від 01.02.2021 про виправлення описки) позов Прокурора у цій справі залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Повернуто без розгляду заяву Громадської організації "Волонтерський рух "Спільна Мета" від 19.01.2021 (вх. № 1484/21) про залучення її до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
		4. Ухвала мотивована тим, що: 1) органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є саме Одеська міськрада, що спростовує твердження Прокурора про відсутність такого органу. Наразі Прокурор не звернувся до компетентного органу (Одеської міськради) до подання цього позову до суду, позбавив її можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Звідси передчасним є твердження прокурора про бездіяльність Одеської міськради щодо визначеного прокурором порушення інтересів держави (аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18 та від 15.09.2020 у справі №     469/1044/17); 2)     таким чином прокурор позбавив Міськраду права виступити позивачем за цим позовом; 3) Прокурором заявлено вимогу про повернення ПП "Каліпсо-2007" земельної ділянки її законному власнику - державі в особі Одеської міськради шляхом складання акта приймання-передачі, за якою (вимогою) орган місцевого самоврядування також має виступати позивачем. 
		5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від     31.03.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Одеської області від     20.01.2021 та передано матеріали справи     №     916/3638/20 на розгляд     Господарського суду Одеської області.
		6. Постанова аргументована тим, що: 1) Прокурор оскаржив рішення Одеської міськради та договір купівлі-продажу від 02.03.2007, укладений між ПП "Каліпсо-2007" та Міськрадою, саме тому визначив останню співвідповідачем, рішення якого оскаржуються через недотримання вимог законодавства стосовно передання земельної ділянки прибережної захисної смуги у власність. У зв`язку з цим Прокурор мав підстави звернутися до суду як самостійний позивач, вважаючи, що відсутній орган, який може захистити інтереси держави (аналогічну правову позицію          викладено у постанові Великої Палати          Верховного Суду          у постанові від 26.06.2019          у справі          №     587/430/16-ц); 2)     з відзиву Одеської міськради на позовну заяву вбачається, що відповідач-1 не погоджується з позовом Прокурора, вважає оскаржувані рішення законними і такими, що відповідають нормам законодавства України, доводи позивача вважає необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позову; 3) оскільки матеріали справи містять докази тривалого листування, яке стосовно спірної земельної ділянки з вересня 2020 року велося Прокуратурою Одеської області з виконавчими органами Одеської міськради та комунальними підприємствами, підпорядкованими Міськраді, зокрема з Департаментом комунальної власності Одеської міськради, Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міськради, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міськради, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради, Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради, Комунальним підприємством "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування", то Одеська міська рада не тільки не здійснила заходів захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які Прокурор вважає порушеними, а й взагалі заперечує проти наявності будь-яких порушень при прийнятті оспорюваних рішень та укладенні оспорюваного договору, що є підставою для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ПП "Каліпсо-2007" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю і залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційна скаргу
		8. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і статті 53 ГПК України, наголошуючи, що: 1) Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом; 2) під час ухвалення оскаржуваної постанови апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 687/379/17, від     20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 31.10.2018 у справі № 910/6814/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 21.12.2018 у справі №     922/901/17; 3)     позивач не надав жодного доказу як на підтвердження будівництва об`єкта житлового фонду на спірній земельній ділянці, так і щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та прибережної захисної смуги, натомість Підприємство надало до суду першої інстанції докази знаходження спірної земельної ділянки в рекреаційній зоні та її використання відповідно до встановленого режиму використання земель цієї категорії.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		9. Перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
		Розгляд справи Верховним Судом 
		10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від     22.04.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП     "Каліпсо-2007" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від     31.03.2021 у справі №     916/3638/20 та призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на     25.05.2021 о 15:30.
		Фактичні обставини, встановлені судом апеляційної інстанції
		11. Рішенням Одеської міськради від 18.09.2006 № 538 включено спірну земельну ділянку до Переліку земельних ділянок, що підлягають продажу суб`єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах у формі аукціонів під № 7. 
		Згодом рішенням Одеської міськради від 29.09.2006 № 354-У затверджено технічні паспорти земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах у формі аукціону. Затверджено стартові ціни земельних ділянок та вирішено провести земельні торги у формі аукціонів у 2006-2007 роках, а також вирішено продати земельні ділянки переможцям аукціону за результатами земельних торгів.
		Зокрема, вказаним рішенням передбачено продаж спірної земельної ділянки, у зв`язку з чим включено її до пункту 6 відповідного Переліку.
		12. За результатами проведення земельного аукціону спірну земельну ділянку було продано переможцю аукціону, яким стало ПП     "Каліпсо-2007", у зв`язку з чим 02.03.2007 між відповідачами укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки під забудову на аукціоні, цільове призначення - для проектування та будівництва рекреаційно-оздоровчого комплексу (3-4 поверхи), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 369.
		13. У подальшому, за ПП     "Каліпсо-2007" зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5028 га, кадастровий номер 5110136900:35:001:0006, та 30.07.2007 видано Підприємству державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ № 112073, реєстраційний №     020750500043.
		14. 18.09.2019 Державна архітектурно-будівельна інспекція України видала відповідачу-2 дозвіл № ОД 112192612166 на виконання будівельних робіт з будівництва адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури для відпочинку, рекреаційного призначення.
		Позиція Верховного Суду
		15. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
		16. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного суду про наявність підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" з тих мотивів, що Одеська міськрада, яка прийняла оспорювані рішення          та є стороною оспорюваного договору,          розпорядилася спірною земельною ділянкою, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Одеси і розташована у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги Чорного моря, з порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства, якими заборонено передачу у приватну власність для забудови земель у межах прибережних захисних смуг, тому Прокурор з метою захисту інтересів держави звернувся до суду з цим позовом як самостійний позивач, оскільки в силу норм процесуального закону Міськрада одночасно не може бути позивачем і відповідачем. При цьому матеріали справи містять докази тривалого листування, яке з вересня 2020 року стосовно спірної земельної ділянки велося Прокуратурою Одеської області з виконавчими органами Одеської міськради та комунальними підприємствами, підпорядкованими Міськраді, зокрема з Департаментом комунальної власності Одеської міськради, Департаментом архівної справи та діловодства Одеської міськради, Департаментом архітектури та містобудування Одеської міськради, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради, Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради, Комунальним підприємством "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування", проте Одеська міська рада не тільки не здійснила заходів захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які Прокурор вважає порушеними, а й взагалі заперечує проти наявності будь-яких порушень при прийнятті оспорюваних рішень та укладенні оспорюваного договору, що є підставою для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі.
		17. Проте колегія суддів вважає передчасним зазначений висновок суду апеляційної інстанції та водночас погоджується з позицією місцевого господарського суду щодо врахування під час постановлення ухвали від 20.01.2021 висновків Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18 і від 15.09.2020 у справі №     469/1044/17, з огляду на таке.
		18. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
		19. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
		20. Згідно з частинами 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б)     земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		21. Статтею 12 ЗК України, пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.
		22. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		23. Згідно з частинами 1, 2 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		24. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірна земельна ділянка знаходиться у межах м. Одеси, відноситься до комунальної форми власності та є власністю територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради.
		25. Таким чином, органом, якому надано право на розпорядження спірною земельною ділянкою, є Одеська міськрада.
		26. При цьому у разі порушення права на земельну ділянку його захист, у тому числі у визначений статтями 21, 393 ЦК України та пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України спосіб, здійснюється власником земельної ділянки або її землекористувачем, а, відповідно, право на звернення із таким позовом належить власнику, землекористувачу цієї ділянки або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника земельної ділянки або землекористувача (такий висновок наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №     917/341/19).
		27. Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що у цьому спорі є орган, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів місцевої територіальної громади у спірних правовідносинах, - Одеська міськрада, чим спростовується твердження Прокурора про відсутність такого органу.
		У зв`язку з цим колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про те, що Одеська міськрада має всі передбачені законом повноваження на звернення в інтересах територіальної громади м. Одеси з позовом до суду, що спростовує твердження позивача стосовно відсутності уповноваженого органу та, як наслідок, щодо наявності повноважень Прокурора на звернення до суду з позовом.
		28. Стосовно доводів Прокурора про те, що, приймаючи оспорювані рішення та укладаючи оспорюваний договір, саме Одеська міськрада порушила норми чинного законодавства, у зв`язку з чим, зокрема, цей орган і було визначено відповідачем, касаційна інстанція зазначає таке.
		29. У пунктах 45, 47, 67, 77- 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18 сформульовано такий правовий висновок:  
		"Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
		Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. 
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. 
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. 
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".
		30. Крім того у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18 зазначено, якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати і в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
		31. Колегія суддів зауважує, що покладений в основу оскаржуваної постанови висновок про можливість самостійного представництва Прокурором інтересів держави у разі, якщо видавником оспорюваного акта є орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не відповідає застосованому судом першої інстанції правовому висновку, сформульованому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №     469/1044/17, у пункті 38 якої зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац 3 частини 4 статті     23 Закону України "Про прокуратуру"; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18 (пункти     77-83)).
		Аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №     917/341/19, від     02.02.2021 у справі №     922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №     917/273/20 зі спорів, у яких прокурор є самостійним позивачем, чий позов було залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.
		32. Ураховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції, достеменно встановивши той факт, що наразі Прокурор не звернувся до Одеської міськради, як компетентного органу, до подання цього позову до суду, позбавивши її можливості відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, дійшов обґрунтованого висновку як про  передчасність твердження прокурора щодо допущеної Одеською міськрадою бездіяльності у захисті інтересів держави, так і про позбавлення Прокурором Міськради права виступити позивачем за цим позовом, що, як наслідок, зумовило залишення позову Прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.  
		33. Тим більше, що Прокурором заявлено позовну вимогу до ПП      "Каліпсо-2007" про повернення земельної ділянки її законному власнику - Одеській міськраді шляхом складання акта приймання-передачі, за якою (вимогою) орган місцевого самоврядування також має виступати позивачем (схожий за змістом висновок міститься у пункті 66 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від     27.01.2021 у справі №     917/341/19).  
		34. Згідно з частиною 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
		35. З урахуванням положень частини 2 статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", колегія суддів вважає, що Департамент комунальної власності Одеської міськради, Департамент архівної справи та діловодства Одеської міськради, Департамент архітектури та містобудування Одеської міськради, Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міськради як виконавчі органи є виключно підзвітними і підконтрольними Одеській міськраді, але не підпорядкованими їй органами, у зв`язку з чим не бере до уваги передчасні посилання апеляційного суду на те, що, незважаючи на наявність у матеріалах справи доказів тривалого листування, яке стосовно спірної земельної ділянки з вересня 2020 року велося Прокуратурою Одеської області зі вказаними виконавчими органами Одеської міськради і комунальними підприємствами (Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" Одеської міськради, Комунальне підприємство "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування"), підпорядкованими Міськраді, остання не здійснила заходів для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, які Прокурор вважає порушеними, що і стало підставою для самостійного звернення Прокурора з позовом у цій справі.
		Адже Прокурором не надано жодного доказу (копій листів) на підтвердження здійснення відповідного повідомлення, адресованого безпосередньо Одеській міськраді, а не її виконавчим органам або комунальним підприємствам, які є самостійними юридичними особами. 
		Таким чином, помилковий висновок апеляційного суду про невжиття Міськрадою заходів, спрямованих на захист інтересів держави, ґрунтується на безпідставному ототожненні обізнаності окремих виконавчих органів Одеської міськради та комунальних підприємств з обізнаністю безпосередньо Міськради про незаконне вибуття спірного майна з комунальної власності.
		Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від     12.08.2020 у справі №     910/1926/19, від якого (висновку) колегія суддів не вбачає жодних підстав відступати.
		36. Отже, у порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суд апеляційної інстанції не спростував встановлених місцевим господарським судом обставин відсутності звернення Прокурора до Одеської міськради з наданням їй можливості у розумний строк відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		37. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність Прокурором підстав для захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом самостійного звернення з цим позовом, оскільки Прокурором не дотримано процедури, передбаченої нормами статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України     "Про прокуратуру", а саме не надано належних доказів на підтвердження невиконання або неналежного виконання Одеською міськрадою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади стосовно земельної спірної ділянки.
		38. Таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18, від 15.09.2020 у справі №     469/1044/17, що, у свою чергу, свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.
		39. Суд касаційної інстанції відхиляє посилання апеляційного суду на правовий висновок,          викладений у постанові Великої Палати          Верховного Суду           від     26.06.2019          у справі          №     587/430/16-ц, оскільки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18 і від 15.09.2020 у справі №     469/1044/17 міститься уточнюючий правовий висновок щодо питання застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який (висновок) у силу вимог статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №          755/10947/17 має бути враховано судами під час вирішення тотожних спорів саме як остання правова позиція Великої Палати Верховного Суду. 
		40. З огляду на це колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника на неврахування апеляційним судом нерелевантних висновків щодо застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 687/379/17, від     20.09.2018 у справі №     924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 31.10.2018 у справі №     910/6814/17, від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, від 21.12.2018 у справі №     922/901/17, оскільки під час касаційного перегляду судових рішень у цій справі врахуванню при застосуванні норми статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підлягає наразі остання правова позиція, викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №     912/2385/18, від 15.09.2020 у справі №     469/1044/17.
		41. Верховний Суд відхиляє передчасні доводи скаржника про те, що позивач не надав жодного доказу як на підтвердження будівництва об`єкта житлового фонду на спірній земельній ділянці, так і щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду та прибережної захисної смуги, натомість Підприємство надало до суду першої інстанції докази знаходження спірної земельної ділянки в рекреаційній зоні та її використання відповідно до встановленого режиму використання земель цієї категорії, оскільки зазначені доводи можуть досліджуватися та перевірятися лише під час вирішення спору по суті, тоді як наразі предметом касаційного оскарження є не рішення по суті спору, а виключно постанова апеляційного суду, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду.
		42. Разом з тим згідно з частиною 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		43. Зважаючи на те, що постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 917/273/20 №     917/273/20 (зі спору, в якому прокурор є самостійним позивачем) офіційно оприлюднено 14.04.2021, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (04.04.2021), суд касаційної інстанції вбачає правові підстави для застосування положень частини 4 статті 300 ГПК України шляхом виходу за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норми права, а саме частини 4 статті     23 Закону України "Про прокуратуру".
		Схожий за змістом висновок щодо необхідності застосування у порядку частини 4 статті 300 ГПК України правового висновку, сформульованого у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №     469/1044/17, викладено також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від     27.01.2021 у справі №     917/341/19, від     02.02.2021 у справі №     922/1795/19 зі спорів, у яких прокурор є самостійним позивачем.
		44. З огляду на висновки, раніше наведені у цій постанові, суд касаційної інстанції відхиляє необґрунтовані доводи першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
		45. З урахуванням викладеного вище Верховний Суд вважає, що допустивши неправильне застосування норм матеріального права (стаття 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", стаття 23 Закону України "Про прокуратуру") і порушення норм процесуального права (статті 53, 86, 226, 269 ГПК України), та зважаючи на непідтвердження прокурором у цій справі підстав для самостійного представництва інтересів держави за наявності компетентного органу (Одеської міськради), уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування законної та обґрунтованої ухвали місцевого суду про залишення позову без розгляду, внаслідок чого касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		46. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		47. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		48. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для самостійного представництва Прокурором інтересів держави та неможливості захисту інтересів держави Одеською міськрадою, яка є стороною оспорюваного договору, не відповідає положенням статей 53, 86, 226, 236, 269 ГПК України, що свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови.
		49. У свою чергу, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду у зв`язку з непідтвердженням Прокурором підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення. 
		50. Зважаючи на те, що саме судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити повністю, оскаржувану постанову - скасувати, ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду - залишити в силі. 
		Розподіл судових витрат
		51. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, колегія суддів, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат у виді сплаченого відповідачем-2 судового збору у сумі 2270 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на позивача.
		Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Приватного підприємства "Каліпсо-2007" задовольнити.
		Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від     31.03.2021 у справі №     916/3638/20 скасувати.
		Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.01.2021 у цій справі залишити без змін.
		Стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь Приватного підприємства "Каліпсо-2007" 2270 грн (дві тисячі двісті сімдесят) грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
		Доручити видати наказ Господарському суду Одеської області.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                              Ю. Я.     Чумак
		 
		Судді                                                                                       Т. Б. Дроботова
		 
		                                                                                                Н. О. Багай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...