Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8358/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 28.05.2021. Зареєстровано: 29.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2021.
Дата набрання законної сили: 26.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 травня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/8358/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.,  
		 
		за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
		 
		за участю представників учасників справи:
		відповідача 2 -Грановського О.В.  (адвокат); 
		третьої особи 1 - Дульської Т.В. (особисто);
		третіх осіб 2 та 3 - Поліщука В.В. (адвокат);
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		 
		на рішення Господарського суду міста Києва
		(суддя Удалова О.Г.)
		від  17.09.2020
		 
		та постанову Північного апеляційного господарського суду
		(головуючий - Зубець Л.П., судді - Мартюк А.І., Алданова С.О.)
		від 02.03.2021
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 
		до 1) ОСОБА_2 ;
		     2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн»
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:
		1) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дульська Тетяна Володимирівна;
		2) ОСОБА_3 ;
		3) ОСОБА_4 
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства, визнання недійсним рішення загальних зборів товариства, оформленого протоколом, визнання недійсними змін, внесених до установчих документів товариства, скасування державної реєстрації змін до установчих документів товариства, поновлення позивача учасником товариства
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
		 
		1.1.          У липні 2019 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 , відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн» (надалі - ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн», відповідач 2) про:
		 
		- визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 03.10.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; 
		 
		- визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 03.10.2017, оформленого протоколом №14 від 03.10.2017; 
		 
		- визнання недійсними змін, внесених до установчих документів ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 04.10.2017 за №10711050012035166 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Тетяною Володимирівною; 
		 
		- скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.10.2017 за №10711050012035166;
		 
		- поновлення ОСОБА_1 учасником ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» з часткою у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн».
		 
		1.2.          Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірний договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 03.10.2017, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суперечить частинам 1, 3 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки його укладено за відсутності волевиявлення позивача та з застосуванням фізичного та психічного тиску щодо нього, що є підставою для визнання договору недійсним. Також позивач стверджує, що його не повідомляли про проведення загальних зборів товариства, участі в загальних зборах він не брав, а факт підпису на протоколі загальних зборів не підтверджує дотримання корпоративних прав позивача.
		 
		1.3.          У відзиві на позовну заяву ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» вказало, що для участі в загальних зборах 03.10.2017 зареєструвались учасники товариства, які у сукупності мають 100% статутного капіталу, тому посилання позивача на порушення порядку повідомлення про проведення загальних зборів та порушення порядку проведення загальних зборів товариства є безпідставними. ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» стверджувало про безпідставність доводів позивача щодо застосування до нього фізичного та психічного тиску під час укладення спірного договору. Відповідач 2 також вказував, що обставини укладення спірного договору досліджуються Подільським районним судом м. Києва в межах справи № 758/11065/18 (кримінальне провадження № 42017100000000669) та крім того, ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
		 
		2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі № 910/8358/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		 
		2.2.          Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач, у порушення приписів процесуального законодавства, не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що відчуження ним його частки у статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» відбулось всупереч його дійсній волі, внаслідок застосування до нього або членів його родини фізичного та/або психологічного тиску.
		 
		2.3.          Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні документи, які беззаперечно підтверджують, що виявлена у позивача хвороба (остеохондроз) є прямим наслідком фізичного насильства, застосованого до позивача за його твердженнями 03.10.2017, тобто у день відчуження ним своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн». При цьому, доказів на підтвердження того, що в межах відповідного кримінального провадження встановлено факт застосування до позивача заходів фізичного та/або психічного примусу матеріали справи також не містять.
		 
		2.4.          Суди, відмовляючи в задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 03.10.2017, оформленого протоколом № 14 вказали, що позивач не навів обґрунтованих підстав, за наявності яких рішення загальних зборів підлягають скасуванню.
		 
		2.5.          Місцевий господарський суд та суд апеляційної інстанції також відмовили в задоволенні позову про визнання недійсними змін, внесених до установчих документів ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 04.10.2017 за № 10711050012035166 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дульською Т.В., та скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.10.2017 за № 10711050012035166 та поновлення ОСОБА_1 учасником ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» з часткою у статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» у розмірі 50%, оскільки вони є похідними від вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 03.10.2017 та рішення загальних зборів учасників ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» від 03.10.2017, оформленого протоколом № 14 від 03.10.2017, у задоволенні яких було відмовлено.
		 
		2.6.          Також суди вказали, що положення законодавства про позовну давність не застосовуються з огляду на те, що відсутні підстави для визнання недійсним оскаржуваного рішення загальних зборів.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження 
		 
		3.1. 01.04.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		3.2. В касаційній скарзі скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій:
		 
		1) неправильне застосування судом апеляційної інстанції норми статті 231 Цивільного кодексу України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 910/19566/14, від 27.03.2019 у справі № 907/113/18, від 23.01.2020 у справі № 484/3809/16-ц, від 30.07.2020 у справі № 299/1529/16-ц (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
		 
		2) наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України, а саме - порушення судами першої та апеляційної інстанцій статей 14, 79, 86, 236, 269, 282 цього Кодексу, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм оцінку, без урахування висновків щодо застосування норм процесуального права у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 925/594/18, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18 (пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		3.3. ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. У відзиві на касаційну скаргу відповідач 2 стверджує, що в матеріалах справи відсутній жодний доказ, який доводив би застосування до позивача фізичного чи психологічного тиску під час підписання оскаржуваного договору та протоколу загальних зборів учасників товариства від 03.10.2017. Також відповідач 2 вказує, що судами попередніх інстанцій досліджені всі надані сторонами докази в сукупності з іншими та їм була надана відповідна оцінка.
		 
		3.4. Третя особа 2 у відзиві на касаційну скаргу проти її задоволення заперечувала зазначаючи, що позивач не довів факту застосування до нього насильства з боку іншої сторони чи третьої особи, а також, що оспорюваний правочин було вчинено поза його волею.
		 
		3.5. Приватний нотаріус надав пояснення на касаційну скаргу, за результатами розгляду якої просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		4.          Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
		 
		4.1.          Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		4.2.          Щодо оскарження рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		4.3.          Як вже зазначалось, касаційне провадження у справі відкрито відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		4.4.          Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		 
		4.5.             Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
		 
		4.6.          Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
		 
		4.7.          Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7; пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16).
		 
		4.8.          Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
		 
		4.9.          Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 910/19566/14, від 27.03.2019 у справі № 907/113/18, від 23.01.2020 у справі № 484/3809/16-ц, від 30.07.2020 у справі № 299/1529/16-ц, на які посилався скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у цій справі з таких підстав.
		 
		4.10.          У справі № 910/19566/14 за позовом ТОВ «Телец» до ТОВ «Хліб Інвестбуд» предметом спору було визнання недійсним договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності від 13.09.2011; застосування двосторонньої реституції; відновлення права власності позивача на знаки для товарів і послуг за свідоцтвами №№ 27524 і 56110 шляхом внесення змін до державного реєстру.
		 
		4.11.          У  вказаній справі було призначено судову психологічну експертизу, в результаті проведення якої експерт вказав, що момент вчинення правочину (підписання договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на ЗТП «Геркулес» за свідоцтвами №№ 27524 і 56110 ) ОСОБА_5 (директор позивача) містить ознаки лонгованого (подовженого у часі, тривалого) психологічного тиску; загроза (насильство, примус) у процесі прийняття ОСОБА_5 рішення про вчинення правочину (підписання Договору) суттєво знизила резистентну здатність особистості підекспертної до ефективної протидії стресогенним чинникам оточуючого соціального середовища, викликала пригнічення індивідуалізованих проявів реальних інтересів та поглядів, спричинила зміщення акцентів пріоритетності у ціннісно-мотиваційній сфері в сторону ситуативних цілей та істотно вплинула на процес прийняття підекспертною рішення про вчинення означеного правочину; здатність ОСОБА_5 вільно виявляти свої справжні бажання і наміри при вчиненні правочину (підписанні договору) була обмежена.
		 
		4.12.          Верховний Суд, погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, застосувавши статтю 231 Цивільного кодексу України дійшов висновку, що оспорюваний правочин був вчинений під впливом насильства.
		 
		4.13.          Тобто, у вказаній справі суди, в результаті проведеного експертного дослідження, дійшли висновку, що оспорюваний правочин був вчинений під впливом обману, у справі ж, що переглядається, обставин відсутності внутрішнього волевиявлення позивача при укладені оспорюваного договору встановлено не було.
		 
		4.14.          У справі № 907/113/18 предметом спору було визнання недійсними договору дарування цінних паперів від 29.12.2009, договору про передачу шляхом дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Гал ЛТД» від 29.12.2009, договору про передачу шляхом дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Матяш і Матяш» від 29.12.2009. Також позивач просив витребувати з володіння відповідача майно на загальну суму 281 082,34 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані договори дарування були укладені позивачем під психічним тиском з боку відповідача  1 та третіх осіб.
		 
		4.15.          Верховний Суд скасував рішення судів про відмову в задоволенні позову та направив справу на новий розгляд, оскільки суди належним чином не врахували і не перевірили доводи позивача про те, що оспорювані правочини було вчинено ним під впливом психологічного тиску (залякування) щодо нього чи членів його сім`ї, родини або їх майна з боку відповідача 1 чи третіх осіб. Також суди не врахували зазначені у вироку обставини, за яких було порушено кримінальну справу щодо позивача, і не досліджено, чи не свідчать вони про вчинення спірних правочинів за відсутності справжньої волі позивача.
		 
		4.16.          Тобто у справі № 907/113/18 не було належним чином досліджено чи відбувалось укладення спірних правочинів за допомогою втручання «стороннього фактора», який не дав змогу стороні, яку примушують до вчинення правочину, висловити свою незгоду на укладення таких правочинів.
		 
		4.17.          У справі, що переглядається, суди дослідивши обставини того, чи було вчинено позивачем оспорюваний правочин за відсутності його внутрішньої волі, встановили, що позивач не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що відчуження ним його частки у статутному капіталі ТОВ «Держзакупівлі.Онлайн» відбулось всупереч його дійсній волі, внаслідок застосування до нього або членів його родини фізичного та/або психологічного тиску.
		 
		4.18.          У справі № 484/3809/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 предметом спору було визнання заповіту ОСОБА_7 від 26 серпня 2009 року на користь ОСОБА_7 недійсним як такий, що вчинений під впливом насильства.
		 
		4.19.          Суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову, встановивши, що мотиви позивача є суб`єктивними твердженнями про складення заповіту під впливом насильства та не дають підстав для висновку про недійсність заповіту. Крім того, суди вказали, що позивач не довела в установленому законом порядку, що заповіт складений під впливом насильства з боку відповідача. 
		 
		4.20.          У справі № 299/1529/16-ц за первісним позовом предметом спору було стягнення заборгованості за договором позики, а за зустрічним позовом - визнання розписки недійсною.
		 
		4.21.          Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 19.012018, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27.02.2020 первісні позовні вимоги задоволено повністю. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. 
		 
		4.22.          Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не доведено безгрошовість договору позики, а також, що розписка написана нею під психологічним тиском та погрозами, тому відсутні підстави для визнання такої розписки недійсною на підставі статті 231 Цивільного кодексу України. 
		 
		4.23.          Верховний Суд  погодився з висновками судів попередніх інстанцій вказавши, що з`ясувавши всі обставини справи та дослідивши всі докази, надані відповідачем на підтвердження своїх вимог, й надавши оцінку висновкам судових психологічних експертиз, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання розписки недійсною.
		 
		4.24.          Тобто, у справах № 484/3809/16-ц та № 299/1529/16-ц, як і у справі, що переглядається, сторона не довела, що оспорюваний правочин вона вчинила під психологічним тиском та погрозами. 
		 
		4.25.          Крім того, правовідносини у справах, на які посилається скаржник та у справі, що переглядається не є подібними, оскільки вони різняться за підставами позову, нормативно - правовим регулюванням спірних правовідносин та встановленими судами фактичними обставинами.
		 
		4.26.          Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		 
		4.27.          Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження.
		 
		4.28.          З огляду на те, що аналіз висновків, зроблених у оскаржуваних судових рішеннях не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що свідчить про неподібність правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		4.29.          Щодо оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		4.30.          Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		4.31.          Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		 
		4.32.          Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник, посилаючись на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України стверджує, що судами попередніх інстанцій прийнято рішення без урахування висновків щодо застосування норм процесуального права (14, 79, 86, 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України), викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 925/594/18, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18.
		 
		4.33.          При цьому, така підстава як «суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судо-вому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду» стосується лише норм матеріального права (неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню).
		 
		4.34.          З огляду на те, що пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мається на увазі саме застосування норми матеріального права і не стосується порушення норм процесуального права, тому не може бути підставою для оскарження судових рішень, в яких допущено порушення норм процесуального права. 
		 
		4.35.          За таких обставин, посилання заявника касаційної скарги на висновки щодо застосування норм процесуального права, викладених у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 925/594/18, від 16.02.2021 у справі № 927/645/19, від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18 є недоречними.
		 
		4.36.          Верховний Суд також вважає необґрунтованими заперечення скаржника, що  суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 14, 79, 86, 236, 269, 282 Гос-подарського процесуального кодексу України не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм оцінку, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши всі наявні в справі докази, дійшли висновків про недоведеність впливу та тиску на позивача при укладенні оспорюваного договору, а суд касаційної інстанції, згідно з вимогами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		4.37.          Крім того, з огляду на те, що висновок про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердився, тому  підстави для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд з посиланням на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази також відсутні.
		 
		5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		5.1.          Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 зазначеного Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
		 
		5.4. Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.
		 
		6. Розподіл судових витрат
		6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 5 частини 1 статті 296, пунктом 1 частини 1 статті    308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/8358/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в частині підстави, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.
		 
		3. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 у справі № 910/8358/19 залишити без змін.
		                    
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 І. Кондратова
		 
		Судді                                                                                                              С. Бакуліна 
		 
		                                                                                                                       О. Мамалуй

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...