Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/17727/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2021.
Дата набрання законної сили: 19.05.2021
Номер судового провадження: 61-19929ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                               
		Іменем України
		 
		19 травня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 607/17727/18
		провадження № 61-19929св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2019 року в складі судді Ромазана В. В. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Ткач О. І., Гірського Б. О., Ходоровського М. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2018 року  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі -       ПАТ «СК «Країна», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.
		В обґрунтування позову вказали, що 14 лютого 2017 року водій автомобіля марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , рухаючись по вул. 15 Квітня у м. Тернополі в напрямку проспекту Злуки, виїхав на зустрічну смугу та допустив зіткнення із транспортним засобом марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . У цьому транспортному засобі також перебувала його дружина ОСОБА_1 , яка є власником даного автомобіля.
		У результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП)                пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, які супроводжувалися тривалим розладом здоров`я, понесли та продовжують нести витрати, пов`язані з діагностикою, лікуванням та реабілітацією у відповідних закладах охорони здоров`я, лікуванням в домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
		На придбання лікарських засобів, необхідних для лікування та діагностики травм, ОСОБА_2 витрачено 4 316,44 грн, а ОСОБА_1 - 7 357,52 грн, що підтверджено відповідними платіжними документами.
		За період непрацездатності з 14 лютого 2017 року по 09 серпня 2017 року ОСОБА_2 не отримано дохід у вигляді заробітної плати у розмірі                                    8 968, 33 грн. У період непрацездатності з 14 лютого  2017 року по 21 квітня 2017 року ОСОБА_1 не отримано дохід у вигляді заробітної плати у розмірі 3 272,06 грн.
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 03 листопада 2017 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено йому покарання.
		За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс                                    № АК/1057416 від 05 жовтня 2016 року, ОСОБА_3 застраховано в                 ПАТ «СК «Країна» цивільно-правову відповідальність особи за шкоду, яка заподіяна третім особам під час ДТП.
		Загальний розмір шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_2 як потерпілого внаслідок ДТП, який підлягає стягненню з ПАТ «СК «Країна», складає                            21 768,73 грн (12 800,40 грн. - шкода, яка пов`язана з його лікуванням +                           8 968,33 грн - шкода, пов`язана з його тимчасовою втратою працездатності), та загальний розмір шкоди, заподіяної здоров`ю ОСОБА_1 складає                             10 629, 58 грн (7 357,52 грн. - шкода, яка пов`язана з її лікуванням +                                        3 272,06 грн - шкода, пов`язана з її тимчасовою втратою працездатності).
		Крім того, із ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню                        1 088,44 грн моральної шкоди, а на користь ОСОБА_1 - 531,48 грн, яка обрахована виходячи із встановленого розміру 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Сума матеріального збитку, який завдано під час ДТП пошкодженням належного ОСОБА_1 транспортного засобу, складає 177 944, 56 грн. Сума страхового відшкодування за шкоду, завдану ОСОБА_1 пошкодженням належного їй транспортного засобу, яка підлягає виплаті ПАТ «СК «Країна», складає 99 500 грн. Разом із тим з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди (177 944, 56 грн) і страховою виплатою (99 500 грн) у розмірі 78 444, 56 грн.
		Крім того, позивачам в результаті ДТП завдано значної моральної шкоди, розмір якої ними оцінюється в сумі, що відповідає вимогам розумності та справедливості - 200 000 грн для кожного, та який просять стягнути із ОСОБА_3 на їх користь.
		Вони зверталися до ПАТ «СК «Країна» з метою отримання страхового відшкодування за завдану шкоду, проте їм було  відмовлено з посиланням на нікчемність правочину (полісу № АК/1057416 від 05 жовтня 2016 року) та відсутність обов`язку виплати страхового відшкодування за таким полісом.
		 
		За таких обставин ОСОБА_2 просив суд стягнути з ПАТ «СК "Країна»  на його користь страхове відшкодування у розмірі 22 867,17 грн, з яких:                                          12 800,40 грн - шкода, пов`язана із його лікуванням ; 8 968, 33 грн - шкода, пов`язана із тимчасовою втратою ним працездатності; 1 088,44 грн - моральна шкода; та стягнути із ОСОБА_3 на його користь моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
		ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПАТ «СК «Країна» на її користь страхове відшкодування у розмір 110 661, 06 грн, з яких 99 500 грн - шкода, завдана її майну; 7 357, 52 грн - шкода, пов`язана з її лікуванням; 3 272, 06 грн - шкода, пов`язана із її тимчасовою втратою працездатності; 531,48 грн моральної шкоди; стягнути із ОСОБА_3 на її користь 78 444, 56 грн шкоди, завданої її майну та 200 000 грн моральної шкоди.
		 
		Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
		 
		Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 01 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду                          від 27 вересня 2019 року, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.
		Стягнуто з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 22 867,17 грн страхового відшкодування, з яких: 12 800 грн - шкода, пов`язана із лікуванням потерпілого; 8 968,33 грн - шкода, пов`язана із тимчасовою втратою працездатності; 1 088,44 грн - моральна шкода, а також 1 500 грн вартості проведеної судової автотоварознавчої експертизи, 2 500 грн витрат на правову допомогу.
		Стягнуто з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_1 110 661,06 грн страхового відшкодування, з яких: 99 500 грн - шкода, завдана майну потерпілого; 7 357,52 грн - шкода, пов`язана із лікуванням потерпілого;                 3 272,06 грн - шкода, пов`язана із тимчасовою втратою працездатності, 531,48 грн - моральна шкода, а також 2 500 грн витрат на правову допомогу.
		Стягнуто із ПАТ «СК «Країна» на користь держави судовий збір у розмірі                        1 875,01 грн.
		Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 30 000 грн моральної шкоди,  1 500 грн вартості проведеної судової автотоварознавчої експертизи, а також 2 500 грн витрат на правову допомогу.
		Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 78 444,56 грн, завданої матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 20 000 грн моральної шкоди, а також 2 500 грн витрат на правову допомогу.
		Стягнуто із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі                              1 536,80 грн.
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що ПАТ «СК «Країна» безпідставно відмовлено позивачам у виплаті страхового відшкодування, а тому таке відшкодування підлягає стягненню на підставі статті 979 ЦК України,                    статті 16 Закону України «Про страхування», статей 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та з урахуванням чинності договору страхування транспортного засобу марки «AUDI А8». Розмір завданої позивачам в результаті ДТП моральної шкоди оцінено судами у сумі, що відповідає вимогам розумності та справедливості.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
		У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, АТ «СК «Країна» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та  ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.  
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції не було враховано надані відповідачем докази того, що належний ОСОБА_3 автомобіль не зареєстровано в Україні у передбаченому законом порядку, а тому він не вважається забезпеченим відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страхувальник подав неправдиві відомості про предмет страхування, що відповідно до статті 26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Суди не перевірили чи вважаться належний позивачам автомобіль фізично знищеним, що може впливати на розмір відшкодування. На підтвердження понесених витрат на лікування позивачі надали неналежні докази.
		 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції 
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		14 лютого 2017 року o 18 год. 10 хв. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у м. Тернопіль по вул. 15 квітня в напрямку проспекту Злуки, не був уважний за кермом, не стежив за дорожньою обстановкою, порушивши Правила дорожнього руху України, перетнув подвійну суцільну лінію, виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги та здійснив зіткнення з автомобілем марки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія                    ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП водій та пасажир ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, а автомобіль «SKODA OCTAVIA» зазнав механічних ушкоджень.
		 
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 03 листопада 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено покарання.
		 
		Згідно із виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 986 від 27 лютого 2017 року, № 2688 від 23 травня 2017 року,                       № 3322 від 06 липня 2017 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в Тернопільській комунальній міській лікарні швидкої допомоги у періоди з 14 по 27 лютого 2017 року, з 16 по 23 травня 2017 року, з 26 червня по 06 липня 2017 року.
		 
		Відповідно до епікризу-виписки із медичної карти № 2445 від 29 липня                   2017 року ОСОБА_2 протягом періоду з 07 по 30 липня 2017 року проходив лікування у державному підприємстві «Санаторій «Карпати».
		 
		Протягом періоду з 14 лютого 2017 року до 09 серпня 2017 року включно ОСОБА_2 звільнено від роботи у зв`язку із отриманими травмами та необхідністю лікування.
		 
		У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_2 нараховано матеріальне забезпечення в сумі 9 591,67 грн за період із лютого 2017 року до серпня 2017 року включно.  Згідно із довідкою № 01/02 від 12 лютого                  2018 року, виданою приватним підприємством «Енергоремкомплект», у разі виконання своїх функціональних обов`язків, нарахована заробітна плата із   14 лютого 2017 року по 09 серпня 2017 року, становила б 18 560 грн.               ОСОБА_2 не отримано дохід у вигляді заробітної плати за період із                         14 лютого 2017 року до 09 серпня 2017 року (177 днів) у розмірі 8 968,33 грн.
		 
		Згідно із випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 02/01723 від 23 лютого 2017 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні у комунальному закладі Тернопільської обласної ради «Тернопільська університетська лікарня»  з 14 по 23 лютого 2017 року.
		 
		Протягом періоду з 14 лютого 2017 року до 21 квітня 2017 року включно ОСОБА_1 звільнено від роботи у зв`язку із отриманими травмами та необхідністю лікування.
		 
		У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 нараховане матеріальне забезпечення за період із лютого по квітень 2017 року в розмірі 3 767,94 грн. Згідно із довідкою № 01/02 від 12 лютого 2018 року, виданою ФОП ОСОБА_4 , у разі виконання своїх функціональних обов`язків, нарахована заробітна плата із 14 лютого 2017 року по 21 квітня 2017 року становила б 7 040 грн. ОСОБА_1 не отримано дохід у вигляді заробітної плати за період із 14 лютого 2017 року до 21 квітня 2017 року (67 днів) у розмірі 3 272,06 грн.
		 
		На придбання лікарських засобів, необхідних для лікування та діагностики, ОСОБА_2 витрачено 7 698,64 грн, а ОСОБА_1 - 7 357,52 грн.
		 
		У результаті ДТП автомобіль марки «SKODA OCTAVIA»,  реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 на праві власності, зазнав значних пошкоджень. Згідно із висновком автотоварознавчої експертизи № 4-43/17 від 22 березня 2017 року сума матеріального збитку, заподіяного власнику вказаного авто, внаслідок його пошкодження під час ДТП, станом на                            14 лютого 2017 року складає 177 944,56 грн.
		 
		Транспортний засіб марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_6 .
		 
		ОСОБА_3 застраховано у ПАТ «СК «Країна» автомобіль марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 , що підтверджується полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1057416 від 05 жовтня 2016 року (дублікат № АК/2307819).
		 
		Відповідно до умов договору (полісу) № АК/1057416 від 05 жовтня 2016 року (дублікат № АК/2307819) розмір страхової суми (ліміту відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, складає                             200 000 грн, за шкоду, заподіяну майну, складає 100 000 грн. Розмір франшизи складає 500 грн.
		 
		ОСОБА_3 повідомлено ПАТ «СК «Країна» про настання страхового випадку у встановленому законом порядку.
		 
		15 лютого 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до ПАТ «СК «Країна» з письмовими повідомленнями про настання ДТП.
		 
		29 березня 2018 року до ПАТ «СК «Країна» надійшли заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування.
		 
		Листами від 04 травня 2018 року за вих. № 4110 та № 4111 ПАТ «СК «Країна» відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на нікчемність полісу АК/1057416 від 05 жовтня 2016 року, зазначивши, що при укладенні полісу №АК/1057416 від 05 жовтня 2016 року ОСОБА_3 не повідомив  страховика про те, що цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП за участю автомобіля марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ) вже застраховано в AT «СК «AXA Страхування».
		 
		В AT «СК «AXA Страхування» застрахований автомобіль марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_7 за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/9058757 від 06 травня 2016 року.
		 
		Згідно з листом Головного сервісного центру МВС України № 31/427аз                              від 12 липня 2018 року станом на 10 липня 2018 року автомобіль марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , був зареєстрований на праві власності на ім`я ОСОБА_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , видане 11 вересня  2013 року.
		 
		Листом № 6551 від 03 серпня 2018 року AT «СК «AXA Страхування» відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що автомобіль марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 ( НОМЕР_4 ), свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_9 , за участі якого сталася ДТП 14 лютого 2017 року, не забезпечений полісом № АЕ/9058757 від 06 травня 2016 року.
		 
		Останнє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на вказаний автомобіль видане власнику ОСОБА_5 .
		 
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_9 автомобіль марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , містить два номери кузова: НОМЕР_4 та НОМЕР_5 (а.с. 42).
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Цим вимогам оскаржувані судові рішення відповідають з таких підстав.
		 
		Частинами першою і другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		 
		За змістом статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.
		 
		У статті 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
		 
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
		 
		Власники транспортних засобів - це юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (пункт 1.6 частини першої статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		 
		Забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7 частини першої статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
		 
		Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Такими підставами є: навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
		 
		Задовольняючи позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суди правильно виходили з того, що ПАТ «СК Країна» безпідставно відмовило позивачам у виплаті страхового відшкодування, оскільки не вказало жодної підстави для такої відмови, передбаченої статтею 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		При цьому суди попередніх інстанцій у відповідності до вимог пунктів 24.1, 24.2., 24.3 статті 24, статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» правильно обраховали та стягнули з ПАТ «СК «Країна» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 шкоду, пов`язану із лікуванням позивачів; шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності та моральну шкоду, узявши до уваги та належним чином оцінивши надані позивачами докази завдання такої шкоди. 
		 
		Разом із тим, доводи касаційної скарги у частині визначення розміру вказаної шкоди зводяться до переоцінки наданих позивачами доказів, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції з огляду на вимоги статті 400 ЦПК України.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що автомобіль не є забезпеченим автомобілем згідно із полісом № АК/1057416 від 05 жовтня 2016 року є безпідставними, оскільки саме цей транспортний засіб зазначений у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який у момент ДТП експлуатувався особою, відповідальність якої була застрахована ПАТ «СК «Країна».
		 
		Страхуючи цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 за вказаним полісом, ПАТ «СК Країна» брала на себе зобов`язання відшкодувати шкоду, заподіяну останнім внаслідок ДТП саме за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля марки «AUDI А8», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_4 . При цьому страховиком не обумовлювалась можливість виконання своїх обов'язків за договором страхування державною реєстрацією цього автомобіля.
		 
		Відповідно до частини третьої Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
		 
		Здійснення страхового відшкодування на користь потерпілого, який є вигодонабувачем за договором страхування, є способом захисту інтересів страхувальника ОСОБА_3 , який застрахував свою відповідальність за договором страхування, чинність якого не спростована.
		 
		Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті страхування цивільно-правової відповідальності.
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що застрахований автомобіль взагалі не є транспортним засобом, оскільки не зареєстрований у встановленому законом порядку, колегія суддів не бере до уваги у зв'язку із тим, що положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять прямої вказівки щодо неможливості страхування відповідальності осіб, які керують транспортними засобами, що не пройшли державну реєстрацію. 
		 
		Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
		 
		Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду              від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
		 
		Враховуючи викладене, аргументи касаційної скарги про те, що транспортний засіб не може бути об`єктом страхування у розумінні Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за відсутності будь-яких заперечень при його страхуванні та визнанні забезпеченим транспортним засобом у розумінні пункту 1.7 частини першої статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегією суддів розцінюються як такі, що не відповідають принципам добросовісності поведінки сторони правочину та свідчать про намагання уникнути виконання покладених цим правочином та законом зобов`язань щодо виплати страхового відшкодування. 
		 
		При визначенні розміру страхового відшкодування суди підставно узяли до уваги висновок автотоварознавчої експертизи № 4-43/17 від 22 березня         2017 року, відповідно до якого сума матеріального збитку, заподіяного власнику автомарки «SKODA OCTAVIA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження під час ДТП, станом на 14 лютого 2017 року складає 177 944,56 грн.
		 
		Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.
		 
		Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 вересня 2019 року - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Є. В. Синельников   О. В. Білоконь   О. М. Осіян   Н. Ю. Сакара   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...