Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/2590/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2021.
Дата набрання законної сили: 27.05.2021
Номер судового провадження: 51-6312км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017230080000600

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		27 травня 2021 року
		м. Київ
		справа № 648/2590/17
		провадження № 51-6312км20
		Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,
		засудженої (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 5 листопада 2020 року у кримінальному провадженні,внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№12017230080000600, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Херсона, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
		За вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2018 року  ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 21 квітня 2017 року близько о 3:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в кв. АДРЕСА_2 , по місцю свого проживання, в ході раптово виниклої сварки між її співмешканцем ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_9 , яка в подальшому переросла між ними у бійку, з метою вбивства ОСОБА_9 . ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, тримаючи у своїй правій руці кухонний ніж, умисно нанесла ОСОБА_9 один удар ножем в область грудної клітини зліва, спричинивши останньому тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючої колото  різаної рани грудної клітини з пошкодженням серця, по критерію небезпеки для життя, від яких ОСОБА_9 помер на місці події.
		Херсонський апеляційний суд ухвалою від 5 листопада 2020 року залишив без задоволення апеляційні скарги обвинуваченої та захисника, а вирок місцевого суду  без змін.
		Вимоги касаційних скарги та узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_7 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покараннятяжкості вчиненого кримінального правопорушення через суворість, просить скасувати судові рішення щодо неї та закрити кримінальне провадження на підставі п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК, та невстановлення достатніх доказів для доведення її винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання. Засуджена вказує, що умислу позбавляти потерпілого життя у неї не було, так як вона захищалася від дій останнього, який йшов на неї з сокирою в руках. У зв`язку з чим, її дії необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК. Також вказує на те, що відеозапис огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки вона під час проведення слідчої дії перебувала в стані алкогольного сп`яніння та не могла пояснити, що трапилось насправді. Крім того, їй не було надано захисника під час проведення огляду місця події 21 квітня 2017 року та не роз`яснено її права. 
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на незаконність судових рішень, які винесено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що висновок суду про доведеність ОСОБА_7 в умисному заподіянні смерті потерпілому ґрунтується на недопустимих доказах та припущеннях. Зазначає, що судом однобічно досліджені докази, а у провадженні не достатньо встановлено доказів для доведення винуватості його підзахисної. Вважає, що його підзахисна в момент заподіяння ножового поранення перебувала в стані необхідної оборони. Також захисник вказує на те, що місцевий суд у вироку необґрунтовано послався на показання обвинуваченої, зафіксовані на відеозаписі під час огляду місця події 21 квітня 2017 року, оскільки  ОСОБА_7 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, і вона не в повній мірі усвідомлювала значення своїх дій та в повній мірі не могла керувати ними. Крім того, перед початком огляду місця події слідчий фактично проводила допит підозрюваної, при цьому не роз`яснила їй права, зокрема право нічого не говорити з приводу підозри, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання та положення ст. 63 Конституції. Вважає протокол огляду місця події недопустимим доказом. Також зазначає, що судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотання про проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_7 та призначення додаткової судово  медичної експертизи. Апеляційний суд не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення вимог ч. 1 ст. 94, ст. 333 КПК та безпідставно залишив апеляційні скарги сторони захисту без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник та засуджена підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
		Прокурор заперечувала проти задоволення вказаних касаційних скарг, вважала рішення судів попередніх інстанцій обґрунтованими та умотивованими.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить з фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Зі змісту касаційних скарг захисника та засудженої вбачається, що вони, надаючи оцінку доказам, по суті заперечують достовірність окремих із них та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірка, відповідно до ст. 433 КПК, до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена. 
		Разом із тим, як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо доведеності винуватості засудженої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК, зроблено з додержанням вимог ст.23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування усіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст.94КПК.
		Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених у вироку обставин суд першої інстанції обґрунтував: показаннями засудженої ОСОБА_7 , яка частково визнала себе винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, та пояснила суду, що вона разом з потерпілим ОСОБА_9 та його племінником ОСОБА_8 вживали спиртні напої. Після чого, вона перебуваючи на кухні, де кухонним ножем чистила стіл від тіста та побачивши, як ОСОБА_9 йшов на неї із сокирою в руках, побоюючись за своє життя, вдарила останнього ножем у груди; свідка  ОСОБА_8 , який був очевидцем події та, як в ході проведеного слідчого експерименту на досудовому слідстві, так і під час допиту в суді заперечував той факт, що ОСОБА_9 брав сокиру та погрожував нею будь  кому. При цьому під час слідчого експерименту показав, що під час спільного розпивання у квартирі ОСОБА_7 спиртних напоїв між ним та ОСОБА_9 сталася сварка через неприязні стосунки та бійка, в ході якої, коли вони наносили один одному удари, він побачив блиск металевого предмету. Після чого ОСОБА_9 раптово перестав битися, схопився за груди, захрипів та впав на підлогу.Сам він ударів ножем ОСОБА_9 не завдавав, а в квартирі крім нього та ОСОБА_9 була лише ОСОБА_7 .Про ці обставини ОСОБА_8 розповів своїй матері  ОСОБА_10 , яка їх підтвердила у суді під час допиту її в якості потерпілої. Також вина підтверджується показаннями свідків: ОСОБА_11 , яка показала, що 21квітня 2017 року до неї додому приходила ОСОБА_7 , яка була в стані алкогольного сп`яніння, та попросила викликати поліцію, пояснивши, що вона вбила чоловіка, та ОСОБА_12 , який приймав участь в якості понятого під час проведення огляду місця події 21 квітня 2017 року і суду показав, що раніше неодноразово бував у гостях у будинку ОСОБА_7 . Під час огляду місця події сокира стояла на тому ж місці, де вона зазвичай стояла в коридорі, інших сокир у будинку, в тому числі і біля трупа ОСОБА_9 не було.
		Окрім того, як обґрунтовано зазначив місцевий суд, що винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення також підтверджується даними, які містяться у: протоколі огляду місця події від 21 квітня 2017 року та відеозапису до нього, згідно якого було зафіксовано обстановку в кв. АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_7 , місце вчинення злочину, де на кухні виявлено труп ОСОБА_9 , проведено опис його положення, одягу та тілесних ушкоджень (т. 1, а. к. п. 150-153). Проведеним оглядом також зафіксовано, що сокира стояла в коридорі, інших сокир у будинку, в тому числі і біля трупа ОСОБА_9 не було. Під час огляду місця події спеціалістом  криміналістом відбитків пальців рук на сокирі виявлено не було, що спростовує доводи сторони захисту про те, що потерпілий брав у руки сокиру; протоколі проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_8 від 24 квітня 2017 року; висновку судово-медичної експертизи № 484 від 17.05.2017 року та інших письмових доказах, зміст яких детально відтворено у вироку.
		Визнавши зазначені докази достовірними, допустимими, а в сукупності  достатніми, місцевий суд, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
		Доводи захисника та засудженої про перебування останньої в стані необхідної оборони, а відтак вчинення умисного вбивства при перевищенні її меж (ст. 118 КК) належними чином судами перевірено та таку версію сторони захисту спростовано.
		Так, умисне вбивство, передбачене ст. 115 КК, з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями та наслідками, а з суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямими умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їхнастання.
		На відміну від умисного вбивства, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 118 КК, є мотив діяння, який обумовлений захистом винною особою охоронюванихзакономправ та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
		Частина 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнає дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, атакож суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої вданій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно невідповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).
		Вирішуючи питання про відсутність чи наявність в діях особи стану необхідної оборони у разі вчинення злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин справи слід оцінювати акт суспільно-небезпечного посягання й акт захисту, встановлювати їхспіввідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		Місцевий та апеляційний суди, врахувавши вищезазначене, дійшли висновку про відсутність суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого, яке б потребувало його негайного відвернення. При цьому механізм заподіяння ушкодження ужиттєво-важливий орган (серце), знаряддя вчинення злочину (ніж), сила і локалізація удару (довжина ранового каналу 8 см) свідчать саме про усвідомлення засудженою суспільної небезпечності своїх дій, передбачення нею суспільно небезпечних наслідків та бажання їх настання.
		Також суди дійшли висновку, що у матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би підтверджували, що під час конфлікту ОСОБА_9 використовував предмети (сокиру), що дали би можливість засудженій відчувати реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, а відтак дії потерпілого ані за своїм характером, ані за об`єктивними проявами не могли бути розцінені засудженою такими, що досягли ступеню суспільної небезпечності та викликати стан необхідної оборони. З такими висновками погоджується і колегія суддів.
		З урахуванням конкретних обставин справи дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК кваліфіковані правильно.
		Доводи сторони захисту у касаційних скаргах про те, що висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, ґрунтуються на припущеннях та недостатніх доказах, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами провадження та вищенаведеними доказами, яким суд надав належну оцінку, навівши ґрунтовні мотиви своїх висновків. 
		Твердження захисника та засудженої про те, що протокол огляду місця події від 21квітня 2017 року та відеозапис до нього з участю в тому числі і ОСОБА_7 є недопустимим доказом, оскільки остання перебувала в стані алкогольного сп`яніння та не могла усвідомлювати значення своїх дій та в повній мірі керувати ними, а також те, що слідчий перед початком огляду місця події фактично проводила допит підозрюваної, при цьому не роз`яснила їй права, зокрема право нічого не говорити з приводу підозри, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання та положення ст. 63 Конституції, чим було порушено право на захист ОСОБА_7 , є необґрунтованими з огляду на нижченаведене.
		Огляд місця події - це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину.
		Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження. У невідкладних випадках огляд місця події може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після огляду. Підставою для проведення огляду місця події слугує інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі.
		Згідно ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів; огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи; для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження; слідчий, прокурор має право заборонити будь  якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь  які дії, що заважають проведенню огляду. 
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження, підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення ОСОБА_7 про вчинення злочину. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення 21 квітня 2017 року в період часу з 14:05 до 17:10 слідчим в присутності понятих, судово  медичного експерта, ОСОБА_7 та інших учасників було здійснено огляд кв. АДРЕСА_2 . Тому, ураховуючи те, що зазначена слідча дія була невідкладною, оскільки здійснювалася одразу після вчинення злочину, тобто ще до внесення відомостей до ЄРДР, то ОСОБА_7 на момент її проведення не мала процесуального статусу підозрюваної. У зв`язку з чим слідчий не роз`яснила ОСОБА_7 права, зокрема право нічого не говорити з приводу підозри, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання та положення ст. 63 Конституції. 
		Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т. 1, а.к.п.226-227) ОСОБА_7 була затримана 21 квітня 2017 року о 17:10 в присутності захисника ОСОБА_6 та їй роз`ясненні її права і обов`язки, як підозрюваної.
		На підставі вищенаведеного суди попередніх інстанцій не встановили порушень права обвинуваченої ОСОБА_7 на захист та дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказана процесуальна дія була проведена відповідно до положеньст.237 КПК, тобто доказ отриманий у порядку, встановленому цим кодексом, та є належним та допустимим доказом. 
		З такими висновками погоджується Верховний Суд.
		Крім того, апеляційний суд навів переконливі аргументи своїх висновків про те, що місцевий суд не поклав пояснення ОСОБА_7 під час огляду місця події в основу обвинувального вироку в розумінні статей 84, 95 КПК, а звернув лише увагу, що протягом усього перебігу провадження ОСОБА_7 висувала різні версії розвитку події злочину, що додатково свідчить про неправдивість її показань, даних в судовому засіданні про вчинення злочину у стані необхідної оборони. 
		У зв`язку з цим є безпідставними доводи сторони захисту про те, що суд поклав в основу обвинувального вироку показання  ОСОБА_7 дані нею під час огляду місця події в стані алкогольного сп`яніння.
		Доводи у касаційній скарзі сторони захисту про те, що місцевим судом необґрунтовано відмовлено у задоволенні його клопотання про проведення слідчого експерименту з участю ОСОБА_7 та призначення додаткової судово  медичної експертизи, є безпідставними, оскільки як убачається з матеріалів провадження, а саме з журналу судового засідання та технічного запису судового засідання (т.1, а.к.п. 248) вказане клопотання було вирішено судом відповідно до вимог закону та відмовлено в задоволенні у зв`язку з його невмотивованістю. Під час досудового розслідування з участю ОСОБА_7 вже проводився слідчий експеримент 9 червня 2017 року, при з`ясуванні судом у сторони захисну позиції, у чому саме полягає неправильність проведення вказаного слідчого експерименту, ані захисник, ані засуджена не змогла обґрунтувати для чого потрібно проводити дану слідчу дію з участю ОСОБА_7 повторно.
		Судом провадження розглянуто повно та дотримано змагальності його розгляду. Доводи, наведені в касаційних скаргах щодо інших порушень кримінального процесуального закону, не є такими, що тягнуть скасування оскаржуваних судових рішень.
		Крім того, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, за апеляційними скаргами захисника та засудженої на вирок місцевого суду, належним чином, відповідно до вимог статей 404, 405, 407, 412414 КПК, перевірив викладені у них доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг, визнав їх безпідставними, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційні скарги захисника та засудженої визнано необґрунтованими. 
		При цьому апеляційний суд не надавав іншої, ніж суд першої інстанції, оцінки дослідженим письмовим доказам та показанням свідків, а лише оцінив ці докази кожен окремо та в сукупності і дійшов до обґрунтованого висновку, що доказів, які є належними та допустимими і обґрунтовано покладені місцевим судом в основу вироку, достатньо для визнання ОСОБА_7 винуватою у пред`явленому їй обвинуваченні та ці докази у своїй сукупності беззаперечно «поза розумним сумнівом» доводять її винуватість. 
		З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується Верховний Суд.
		Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК. 
		Відповідно до ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст.50КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		При обранні покарання ОСОБА_7 , суд вірно та відповідно до вимог закону врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу засудженої, яка раніше не судима,характеризується негативно,у вчиненні злочину не розкаялася. При цьому місцевий суд не встановив обставин, які пом`якшують покарання, та визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння як обставину, що його обтяжує.
		Верховний Суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_7 місцевим судом покарання в межах санкції ч. 1 ст.115 КК за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженої й попередження вчинення нових злочинів та відповідає вимогам статей50, 65 КК. Підстав вважати це покарання явно несправедливим через його суворість не вбачається.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять посилань на порушення судами обох інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційні скарги захисника та засудженої слід залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій  без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 20 серпня 2018року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 5 листопада 2020 року щодо  ОСОБА_7 залишити без зміни, акасаційні скарги засудженої ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_6  без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню непідлягає.
		 
		Судді:
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...