Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4648/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 27.05.2021. Зареєстровано: 31.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2021.
Дата набрання законної сили: 08.09.2021
Результат оскарження 08.09.2021 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		 
		місто Київ
		 
		27 травня 2021 року                                                                         справа №640/4648/21
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
		за позовомВиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - позивач, ВО КМР)до1.  Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Дмитра Євгеновича (далі по тексту - відповідач 1, Державний виконавець) 2.  Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач 2, Департамент)треті особи1.  ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа 1, ОСОБА_1 ) 2.  ОСОБА_2 (далі по тексту - третя особа 2, ОСОБА_2 ) 3.  Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» (далі по тексту - третя особа 3, ТОВ «СБ ЛТД») 4.  Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ» (далі по тексту - третя особа 4, ТОВ «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ»)  5.  ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 5, ОСОБА_3 )  6.  Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГО» (далі по тексту - третя особа 6, ТОВ «ТЕХЕНЕРГО»)про1)  визнання протиправними дії Державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 24 грудня 2020 року ВП №63684646; 2)  скасування постанови від 24 грудня 2020 року ВП №48166976 про накладення штрафу;  3)  зобов`язання Департаменту винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63684646В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність дій відповідача, оскільки під час винесення постанови про накладення штрафу ним не повно встановлені обставини, а також не досліджені докази, що підтверджують здійснення організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва об`єктів на АДРЕСА_1 , тобто фактичного виконання боржником рішення суду апеляційної інстанції від 30 вересня 2020 року у справі №640/17011/19.
		 
		 
		Ухвалою від 09 березня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/4648/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, та залучив до участі у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «СБ ЛТД», ТОВ «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ», ОСОБА_3 та ТОВ «ТЕХЕНЕРГО» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		Ухвалою від 26 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва відмовив ВО КМР у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог.
		Ухвалою від 26 травня 2021 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив клопотання ВО КМР про поновлення строку звернення до адміністративного суду та поновив позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом до Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченка Д.Є. та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними, скасування постанови бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
		Представник третіх осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав письмові пояснення у яких він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, а сам позов подано особою, не уповноваженою на вчинення таких дій. Також, на думку представника, позивачем не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду та організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва об`єктів на АДРЕСА_1 , а тому відповідачем правомірно винесено постанову про накладення штрафу.
		Представник Департаменту у письмових запереченнях щодо позову також наголосив на пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем не було виконано рішення суду у встановлений строк, що і стало підставою для винесення спірної постанови про накладення штрафу. Також, з огляду на встановлені обставини, підстави для закриття виконавчого провадження були відсутні. 
		Позивач у відповіді на відзив зазначив, що разом із заявою про закриття виконавчого провадження ним були подані усі підтверджуючі документи на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2020 року у справі №640/17011/19, а тому підстав для накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду у відповідача не було.
		Державний виконавець, будучи належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, своїм правом не скористався, відзиву на позовну заяву та письмових пояснень по суті спору та/або заяв про продовження строку для подання відповідних документів суду не надав. 
		У відповідності до приписів частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Треті особи - ТОВ «СБ ЛТД», ТОВ «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ», ОСОБА_3 та ТОВ «ТЕХЕНЕРГО», повідомлені належним чином про відкриття провадження у справі, не надали письмових пояснень по суті спору суду.
		Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
		На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №63684646 про примусове виконання виконавчого листа, виданого 20 жовтня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва №640/17011/19, про зобов`язання ВО КМР організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов`язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі.
		20 листопада 2020 року Державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у якій зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10  робочих днів та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 177,87 грн та стягнення виконавчого збору у розмірі 20 000,00 грн.
		29 грудня 2020 року за невиконання ВО КМР рішення суду Державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100,00 грн.
		18 січня 2021 року ВО КМР направив до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України лист за вих. №056/95-56 у якому, посилаючись на повне виконання рішення суду, просив винести постанову про закриття виконавчого провадження №63684646 відповідно до статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
		Жодних рішень з питань, порушених позивачем у зазначеному вище листі, відповідачем не прийнято.
		Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження».
		У відповідності до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
		Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		За правилами частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Частиною п`ятою вказаної статті визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		Згідно з частиною шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
		Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
		Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
		У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
		Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов до висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф не невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження».
		Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення. 
		Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 821/1568/16.
		Отже, державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
		Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. 
		Аналогічна позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі №127/3770/17.
		З матеріалів справи вбачається, що після отримання постанови про відкриття провадження від 20 листопада 2020 року, ВО КМР направив на адресу Департаменту лист від 16 грудня 2020 року за вих. №056/95-42279, у якому зазначив, що чинним законодавством не визначено меж, способу та порядку реалізації місцевими державними адміністраціями повноважень з організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувались із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовниками продовжувати таке будівництво. При цьому, повідомив відповідача про вчинення таких дій на виконання рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №640/17011/19, а саме:
		1) постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2020 року №714 утворено Міжвідомчу робочу групу з питань сприяння постраждалим інвесторам у добудові об`єктів незавершеного житлового будівництва;
		2) Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) передано Міністерству розвитку громад та територій України для узагальнення перелік проблемних об`єктів незавершеного будівництва, до складу якого входить і житловий комплекс на АДРЕСА_1 для опрацювання зазначеної інформації Міжвідомчою робочою групою;
		3) листом від 29 жовтня 2020 року № 056/934-13911 підготовлено звернення до Департаменту земельних ресурсів, Департаменту містобудування та архітектури та Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю щодо надання актуалізованої інформації стосовно видачі дозволів, вихідних даних, наявної проектно-дозвільної документації та питань щодо користування земельною ділянкою на вулиці Ракетній, 24;
		4) направлено лист від 24 листопада 2020 року № 056/834-В-3322/2 до Міністерства розвитку громад та територій України щодо внесення на найближче засідання Міжвідомчої робочої групи питання завершення будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 ;
		5) 26 листопада 2020 року в рамках роботи Міжвідомчої робочої групи під головуванням заступника Міністра внутрішніх справ України Геращенка А. Ю. проведено виїзну нараду на вулиці Ракетній, 24, зокрема за участю представників Київської міської державної адміністрації.
		Разом з тим, Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі №640/17011/19 зазначив вчинення яких саме дій вимагається від ВО КМР на виконання рішення суду, зокрема, розроблення планів, порядків та алгоритмів, встановлення обмежень та приписів, що спрямовані на вирішення проблемних питань та подолання кризової ситуації щодо даного об`єкта будівництва.
		Також у наведеному вище рішенні апеляційний суд зауважив, що листуванням з відповідними контролюючими органами, проведення нарад, засідань, зустрічей не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків, жодним чином не вирішили ситуацію із завершенням будівництва.
		Однак, ВО КМР незважаючи на висновки суду, викладені у наведеному рішенні, знову надав Державному виконавцю, як на підтвердження виконання рішення суду, документи щодо листування з відповідними контролюючими органами, проведення нарад, засідань, зустрічей.
		Будь-яких доказів на підтвердження повного виконання рішення суду у добровільному порядку, чи на виконання постанови Державного виконавця про відкриття провадження позивачем не надано.
		Крім того, позивач у листі від 16 грудня 2020 року №056/95-42279 зазначив, що на сьогоднішній день наявні обставини, що суттєво ускладнюють виконання рішення суду в адміністративній справі №640/17011/19, зокрема, те, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України відкрито кримінальне провадження № 12012110060000120 від 26 листопада 2012 року, в рамках якого досліджуються обставини зайняття земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:82:414:0005, 8000000000:82:414:0040, 8000000000:82:414:0131 на вулиці Ракетній, 24 у м. Києві та будівництва на них житлових комплексів.
		Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі №757/58969/17-к в рамках зазначеного кримінального провадження накладено арешт на незавершене та завершене самовільне будівництво на вулиці Ракетній, 24 з забороною розпоряджатися, користуватися та проводити будь-які будівельні роботи, направлені на створення завершеного об`єкта будівництва.
		Також, ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 січня 2019 року у справі № 757/1175/19-к та від 05 листопада 2019 року у справі № 757/58771/19 об`єкти незавершеного будівництва на вулиці Ракетній, 24 передано до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, та на них також накладено арешт і заборонено розпоряджатись та користуватися самочинно збудованим нерухомим майном.
		У зв`язку із цим, Департаментом будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) направлено лист від 09 грудня 2020 року №056/934-14437 до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) з проханням надати роз`яснення щодо виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року з урахуванням ухвали Печерського суду міста Києва від 05 листопада 2019 року у справі № 757/58771/19-к, якою накладено арешт на самочинне збудоване нерухоме майно шляхом заборони його відчуження, розпорядження та користування, що знаходиться на вулиці Ракетній, 24, та передано в управління до зазначеного вище агентства АРМА, на яке відповідь відсутня.
		Також, 09 листопада 2020 року виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) подано до Шостого апеляційного адміністративного суду заяву про роз`яснення резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №640/17011/19 щодо зобов`язання виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу на вулиці Ракетній, 24 в місті Києві.
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №640/17011/19 у задоволенні заяви ВО КМР про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року відмовлено.
		Враховуючи наведені доводи позивача, суд дійшов висновку, що такі лише підтверджують невиконання ВО КМР постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року у справі №640/17011/19.
		При цьому, позивач, посилаючись на те, що арешт земельних ділянок та передача об`єктів будівництва у користування та розпорядження АРМА ускладнюють виконання рішення суду, жодним чином не обґрунтував яким чином вказані обставини перешкоджають йому виконати рішення суду шляхом розроблення планів, порядків та алгоритмів, встановлення обмежень та приписів, що спрямовані на вирішення проблемних питань та подолання кризової ситуації щодо даного об`єкта будівництва.
		Інших підстав, які б свідчили про неправомірність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування позивачем не зазначено та судом не встановлено.
		У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
		Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
		Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
		Крім того, суд зауважує, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1  Конституції України.
		Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
		Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.
		Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
		З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дії Державного виконавця щодо винесення постанови про накладення штрафу від 24 грудня 2020 року ВП №63684646 та скасування вказаної постанови відсутні.
		Щодо позовних вимог про зобов`язання Департаменту винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №63684646, суд зазначає таке.
		Відповідно до пункту 9 частини першої, частини другої, третьої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
		У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
		За приписами статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		Таким чином, однією із підстав для винесення Департаментом постанови про закінчення виконавчого провадження та застосування наслідків його закінчення є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, у даному випадку постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року у справі №640/17011/19.
		Враховуючи встановлені обставини по справі, у суду відсутні підстави для зобов`язання Департаменту винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржником рішення суду не виконано, а тому і відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19  Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ВО  КМР не підлягає задоволенню.
		Оскільки у задоволенні позову відмовлено розподіл судових витрат не здійснюється.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Відмовити у задоволенні адміністративного позову Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повністю.
		 
		Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України  у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Частина шоста статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
		 
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 00022527);
		Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нідченко Дмитро Євгенович (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий);
		Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13; ідентифікаційний код 00015622);
		ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ); 
		ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ); 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «СБ ЛТД» (01001, м. Київ, проспект Науки, 50, ідентифікаційний код 38918953);
		Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ» (01001, м. Київ, вул. Лабораторна, 33/37, ідентифікаційний код 40339238); 
		ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий); 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГО» (03189, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, 6Д, офіс 43, ідентифікаційний код 30979830). 
		 
		 
		Суддя                                                                                                               В.А. Кузьменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...