Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1445/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2021. Зареєстровано: 01.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2021.
Дата набрання законної сили: 18.05.2021
Результат оскарження 02.11.2021 Верховний Суд: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"18" травня 2021 р. Справа №914/1445/19
		 
		Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
		головуючого - суддіКравчук Н.М.
		суддівМирутенко О.Л. 
		Скрипчук О.С. 
		секретар судового засідання Кобзар О.В.
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг медікал центр б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/3105/20 від 12.01.2020)
		та апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н та б/д (вх. № ЗАГС 01-05/149/21 від 12.01.20201) 
		на рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 (повний текст рішення складено 11.12.2020, головуючий суддя Долінська О.З., судді Сухович Ю.О., Фартушок Т.Б.)
		у справі № 914/1445/19
		за позовом позивача-1: Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу, м. Вашингтон округ Колумбія
		позивача-2: Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу, м. Львів
		до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Лемберг медікал центр, м. Львів
		за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінету Міністрів України, м. Київ
		за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Міністерства культури України, м. Київ
		за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
		провизнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради 
		 
		за участю учасників справи:
		від позивача-1: Шейхет Мейлах  представник (доручення)
		від позивача-2: Шейхет Мейлах  директор (витяг з ЄДРПОУ), Шумелда Р.Р.  адвокат (свідоцтво ЛВ №000681 від 14.08.2017, довіреність б/н від 25.11.2020), Могінська Т.А.  адвокат (свідоцтво №1350 від 21.05.2008, довіреність б/н від 25.11.2020)
		від відповідача-1: Шмотолоха О.П.  представник (витяг з ЄДРПОУ, довіреність №2901/вих-1067 від 19.11.2020)
		від відповідача:-2: Різник О.Р.  адвокат (посвідчення №860 від 26.03.2012, договір б/н від 02.09.2019)
		від третьої особи-1: Курса О.С.  представник (витяг з ЄДРПОУ, наказ №480/К від 16.01.2020)
		від третьої особи-2: не з`явився
		від третьої особи-3: не з`явився 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Об`єднанням Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництво Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу звернулися до Господарського суду Львівської області із позовом Львівської міської ради та ТзОВ Лемберг медікал центр, з участю третіх особі, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України, Міністерство культури України, Львівська обласна державна адміністрація про визнання незаконними та скасування ухвал Львівської міської ради: № 4680 від 14.02.2019 Про надання ТзОВ Лемберг Медікал Центр дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Раппапорта, 6 та № 4968 від 25.04.2019 Про затвердження ТзОВ Лемберг Медікал Центр проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 у справі № 914/1445/19 позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними та скасовано ухвали Львівської міської ради: № 4680 від 14.02.2019 Про надання ТзОВ Лемберг Медікал Центр дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Раппапорта, 6 та №4968 від 25.04.2019 Про затвердження ТзОВ Лемберг Медікал Центр проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Об`єднання Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу в особі Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу 3 842,00 грн понесених витрат на сплату судового збору. Стягнуто з Львівської міської ради на користь Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу 3 842,00 грн понесених витрат на сплату судового збору.
		Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що спірні земельні ділянки, які виділені відповідачу оскаржуваними ухвалами Львівської міської ради, відноситься до земель історико-культурного призначення та знаходиться безпосередньо в межах території пам`ятки історії, охоронний № 2951-Лв, - «Старе Єврейське кладовище, XIV століття - 1855 рік, між вулицями вул. Я. Рапопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська». В зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних рішень Львівською міською радою не було дотримано вимог земельного та цивільного законодавства, що регулює відносини з питань охорони культурної спадщини, а також вимог міжнародного права, що тягне за собою наслідки, передбачені ст. 21 ЦК України визнання недійсним в судовому порядку спірних рішень органів місцевого самоврядування за позовами зацікавлених осіб.
		Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ТзОВ Лемберг медікал центр подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним усі докази та аргументи, а відтак, винесено рішення з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що товариство є власником будівлі літ. Б-2, загальною площею 705,6 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Я. Раппопорта,6. Відтак, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна за вказаною адресою, виходячи з приписів ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України, товариство набуло право користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого об`єкту. При реалізації свого права, товариством було дотримано усіх норм та вимог чинного законодавства. Окрім того, скаржник, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц, зазначає, що дані позовні вимоги про визнання незаконними та скасування актів органу місцевого самоврядування не відповідають належному способу захисту, оскільки проєкт відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов`язків сторін в орендних правовідносинах. Відтак, рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та затвердження технічної документації є лише одними із етапів процесу отримання права користування на земельну ділянку і не гарантують особі набуття права користування на земельну ділянку.
		Не погоджуючись з даним судовим рішенням, Львівська міська рада також подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено рішення з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачами не надано суду доказів щодо встановлення чітких меж єврейського кладовища, в тому числі відсутній проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій історико-культурного призначення. Відтак, стверджує апелянт, неможливо чітко ідентифікувати межі «Старого Єврейського кладовища» та те, що спірна земельна ділянка знаходиться в її межах. Також в матеріалах справи відсутні докази затвердження зон охорони пам`яток місцевого значення, що свідчить про відсутність підстав стверджувати, що оскаржувані акти щодо спірної земельної ділянки порушують режим використання та охорони території «Старого Єврейського кладовища». Окрім того, скаржник вважає, що заявлені позовні вимоги не відповідають належному способу захисту, які не призведуть до відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме осіб, які звернулася за їх захистом.
		Представник ТзОВ Лемберг медікал центр в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги Львівської міської ради підтримав повністю.
		Представник Львівської міської ради в судовому засіданні доводи своєї апеляційної скарги та доводи апеляційної скарги ТзОВ Лемберг медікал центр підтримав повністю.
		Представники позивачів в судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив з підстав, викладених у поясненнях на апеляційні скарги (зареєстровані в канцелярії суду за вх№01-04/1933/21 від 15.03.2021), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційні скарги без задоволення. 
		Представник третьої особи-1 у судовому засіданні проти доводів апеляційних скарг заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях (зареєстровані в канцелярії суду за вх№ 01-04/1156/21 від 16.02.2021).
		Третя особа-2 та третя особа-3 письмових пояснень на апеляційні скарги не подали, представників в судові засідання не забезпечила, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
		Відповідно до п.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 
		Таким чином, оскільки третіх осіб було належним чином повідомлено про судове засідання та при цьому - на засадах відкритості та гласності судового процесу учасникам справи створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а ними, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
		Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
		ТзОВ Лемберг медікал центр є власником будівлі літ. Б-2, загальною площею 705,6 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Я. Раппопорта,6, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 129 том І).
		01.02.2019 товариство звернулось до Львівської міської ради із заявою та про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Раппапорта, 6.
		14.02.2019 Львівська міська рада прийняла ухвалу №4680 Про надання ТзОВ Лемберг Медікал Центр дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6, якою вирішила надати ТзОВ Лемберг Медікал Центр дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,3500 га на вул. Раппапорта, 6 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови за рахунок земель житлової та громадської забудови. Пунктом 2 ухвали зобов`язано товариство подати у встановленому порядку міській раді на затвердження проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 248 том ІІІ).
		На підставі вказаної ухвали міської ради, на замовлення ТзОВ Лемберг Медікал Центр було виготовлено проєкт землеустрою (а.с. 60-116 том ІV).
		15.04.2019 ТзОВ Лемберг Медікал Центр звернулось із заявою до Львівської міської ради з метою затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6. 
		25.04.2019 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 4968 «Про затвердження ТзОВ Лемберг Медікал Центр проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6», якою міська рада ухвалила затвердити товариству проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,2463 га (у тому числі площею 0,0177 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Раппапорта, 6 (кадастровий номер 4610137500:01:001:0072) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови. Зобов`язала товариство у трьохмісячний термін укласти з Львівською міською радою: договір оренди землі та зареєструвати його відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; договір про відшкодування недоотриманих коштів за користування земельною ділянкою у розмірі орендної плати з моменту прийняття цієї ухвали до часу укладання договору оренди землі (а.с. 53 том І).
		29.08.2019 між Львівською міською радою та ТзОВ Лемберг Медікал Центр укладено договір оренди землі, згідно з яким дана земельна ділянка надана відповідачу-2 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови). 
		05.09.25019 товариство зареєструвало речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 4610137500:01:001:0072 (а.с. 11-13 том ІІ). 
		Проте, як стверджують позивачі, між сучасними вулицями: Я. Рапопорта, Базарної, Броварної, Клепарівської розташоване Старе єврейське кладовище, територія, якого чітко відокремлена вулицями і є одним з двох найдавніших єврейських некрополів Старого Світу та є визначною культурною і духовною пам`яткою історії національної меншини України. За функціональною типологією об`єкт класифіковано, як місце поховань. Площа території - 4,7 га, під захоронення використовувалось - 4,3 га; цвинтар з західної, північної та східної сторони огороджено цегляним парканом, який зберігся. Охоронна зона не визначена. Старе єврейське кладовище розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в Державному реєстрі нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за охоронним № 2951-Лв, на підставі Наказу Міністерства культури і туризму України № 12/66/0/16-10 від 21.12.2010 (а.с. 51 том І, а.с. 20 том ІІ). 
		Вносячи об`єкт до Переліку пам`яток культурної спадщини місцевого значення, Міністерство культури України затвердило Паспорт об`єкта та облікову картку, де і зазначено площу та розташування об`єкта культурної спадщини Старе Єврейське кладовище м. Львів (а.с. 86-108 том ІІ). 
		Комісією Сполучених Штатів з питань збереження американської спадщини за кордоном Старе Єврейське кладовище XIV століття внесено до переліку пам`яток за № 11А13010101. Комісією зазначено, що Уряд України ввів негайний і абсолютний мораторій на будь-яку забудову або приватизацію місць, ідентифікованих тепер або в минулому, як єврейські цвинтарі. Місто Львів внесено до Списку історичних населених місць України, затвердженого постановою КМУ від 26.07.2001 № 878. Львівською міською радою затверджено Генеральний план м. Львова, а також межі історичного ареалу та зони регулювання забудови м. Львова, що підтверджується рішеннями: ухвалою № 2146 від 31.03.2005 Про затвердження "Концепції розвитку міста" при корегуванні генерального плану м. Львова; ухвалою № 3924 від 30.09.2010 Про затвердження містобудівної документації Корегування генерального плану м. Львова" ІІ-стадія. Генеральний план; рішенням ВК ЛМР № 1311 від 09.12.2005 Про затвердження меж історичного ареалу та зон регулювання забудови м. Львова. Отже, Генеральний план розроблено і затверджено, визначено, що дана територія входить в межі історичного ареалу міста, а також в межі охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО (а.с. 55-57 том І). 
		Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 № 462/3403/16-а, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 23.05.2018, визнано бездіяльність ВК Львівської міської ради в частині організації та встановлення меж території історико-культурного призначення - Старого єврейського кладовища в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 25.08.2004 протиправною; зобов`язано Львівську міську раду дати дозвіл замовнику - Об`єднанню Комітетів для Євреїв Колишнього Радянського Союзу та Представництву Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу на розробку проєкту землеустрою (а.с. 58-66 том І). 
		Проте, станом на момент розгляду даної справи рішення суду у справі №462/3403/16-а Львівською міською радою не виконано.
		Також позивачі покликаються на те, що відповідачем-2 подано документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки площею 0,2463 га (у тому числі площею 0,0177 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень) на вул. Раппапорта, 6 (кадастровий номер 4610137500:01:001:0072) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови та договір оренди. 
		З матеріалів документації з землеустрою, а саме довідки Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05.02.2019 № 1041/169 вбачається, що земельна ділянка входить в межі земельної ділянки, яка обліковується за Комунальною 3-ю міською клінічною лікарнею (згідно зареєстрованого державного акта на право постійного користування землею), код КВЦПЗ: 03.03. є угіддями  забудованими земельними ділянками громадського призначення. Правовий статус визначено довідкою Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05.02.2019р. № 1041/169. Однак, ні довідка, ні звітність не є правовстановлюючими чи правозмінюючими документами, та не встановлюють цільового призначення та функціонального використання земель. Будь-які інші документи, які б підтверджували інші підстави встановлення цільового призначення земельної ділянки в проекті землеустрою, зокрема, у матеріалах справи загалом, - відсутні. У документації також наявна Схема розташування земельної ділянки, з якої вбачається, що земельна ділянка, передана відповідачу-2 розташована між вулицями Ярослава Раппапорта та Базарною.
		Позивачі також зазначають, що містобудівельні обмеження та сервітути щодо користування земельною ділянкою від 26.03.2019 № 2401-2006, видані управлінням архітектури та урбаністики ЛМР, з п.4 яких вбачається, що земельна ділянка розташована в межах ділянки, обмеженої вулицями Клепарівською, Броварною, Базарною, Я. Раппапорта. Статтями 186, 186-1 Земельного кодексу України передбачено погодження документації із землеустрою відповідними органами, однак, в документації із землеустрою такі відсутні. 
		Тобто, містобудівна документація для розроблення проєкту землеустрою вже виготовлена, а земельна ділянка, виділена відповідачу-2 спірними рішеннями, розташована в межах історичного ареалу м. Львова, а також в межах охоронної зони об`єкта ЮНЕСКО. Таким чином, функціональне використання земельної ділянки, визначене в оскаржуваних ухвалах, не відповідає Генеральному плану м. Львова.
		Враховуючи, що земельна ділянка, на якій розташоване Старе єврейське кладовище, набула статусу об`єкта культурної спадщини, а спірна земельна ділянка знаходиться в межах історичного ареалу, то відповідно за таких обставин Львівська міська рада, отримавши клопотання/заяви відповідача-2, мала б відмовити в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою та в його затвердженні. Натомість, Львівська міська рада, приймаючи оскаржувані ухвали, порушила вимоги Закону України «Про охорону культурної спадщини», вимоги земельного законодавства, в зв`язку з чим, на думку позивачів, такі підлягають визнанню незаконними та скасуванню.
		При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з п. 10 ч.2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Частиною 1 ст. 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.
		Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.
		Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (майнового) певного суб`єкта, яке підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть у тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		У спірних правовідносинах розглядається питання позивачів, пов`язаного з визнанням права користування (власності) на земельну ділянку та оспорюванням права користування (власності) інших осіб на цю земельну ділянку. Тобто, цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, а стосується права на земельну ділянку, яка виділена відповідачу-2 для будівництва й обслуговування нерухомого майна в межах норм земельного законодавства.
		За змістом пункту "б" ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		У пункті 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
		Згідно з ч.1, ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Аналогічна норма закріплена у ст. 377 ЦК України.
		Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.
		Судом встановлено, що ТзОВ Лемберг медікал центр є власником будівлі літ. Б-2, загальною площею 705,6 кв. м., за адресою: м. Львів, вул. Я. Раппопорта,6.
		Відтак, товариство, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Львів, вул. Я. Раппопорта,6, виходячи з приписів ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України, набуло право користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, а також на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого об`єкту.
		Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Положеннями ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що передача земельних ділянок відбувається шляхом прийняття рішення на підставі проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		У ст. 186 зазначеного Кодексу передбачено, що проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому цим Кодексом, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, встановлених цим Кодексом, розпоряджаються земельними ділянками або приймають рішення про зміну їх цільового призначення.
		Після погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.
		Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
		Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди.
		До цього моменту, починаючи з моменту звернення особи до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тривають переддоговірні відносини: сторони ведуть переговори щодо предмета договору, а саме - щодо можливості укладення договору оренди в майбутньому та визначення конкретної земельної ділянки на масиві земель державної або комунальної власності у встановленому законом порядку. 
		У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).
		Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки наділяє заінтересовану особу повноваженнями ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17.10.2018 у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
		Тобто, таке рішення не є правовстановлюючим документом, а вимога про визнання його незаконним не відповідає належному способу захисту.
		Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Відтак, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		З огляду на наведене, беручи до уваги, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що вимога позивачів про визнання незаконною ухвали Львівської міської ради № 4680 від 14.02.2019 Про надання ТзОВ Лемберг Медікал Центр дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6 не підлягає до задоволенню, оскільки не відповідає належному способу захисту.
		Щодо позовної вимоги про визнання незаконною ухвали Львівської міської ради № 4968 від 25.04.2019 «Про затвердження ТзОВ Лемберг Медікал Центр проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6», то колегія суддів зазначає наступне.
		Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема, перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України «Про землеустрій»). 
		Отже, звернення заінтересованої особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за затвердженням проєкту землеустрою є пропозицією цієї особи щодо визначення конкретного предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.
		Затвердження проєкту землеустрою щодо відведення ділянки засвідчує згоду власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування) із вибором предмета оренди - земельної ділянки, конкретизованої у проєкті землеустрою.
		Таким чином, внаслідок зазначених дій майбутніми орендарем та орендодавцем погоджується одна із умов майбутнього договору - земельна ділянка, яка стане предметом оренди.
		Після цього сторони укладають договір оренди, в якому сторонами погоджується вже не тільки конкретна земельна ділянка, а і всі інші умови договору. З цього моменту виникають договірні правовідносини.
		Погодження органом місцевого самоврядування проєкту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. 
		Договірні правовідносини виникають з моменту укладення сторонами договору оренди. 
		Як зазначалося вище, відповідач-2 є власником будівлі літ. Б-2 за адресою: м. Львів, вул. Я. Раппопорта,6. 
		Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.
		Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак, використання будівлі, належної відповідачу-2, неможливе без відповідної земельної ділянки. 
		Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то колегія суддів вважає, що особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.
		Окрім того, товариство відповідача, набуваючи право власності на відповідне нерухоме майно, вочевидь мало на меті узаконення користування земельною ділянкою, враховуючи правомірні очікування на вільний доступ до свого майна та можливість його використання.
		Тобто, саме з метою вчинення необхідних дій щодо юридичного оформлення земельних правовідносин згідно із вимогами законодавства щодо наслідків переходу права власності на нерухоме майно, ТзОВ «Лемберг Медікал Центр» звернувся до органу місцевого самоврядування.
		Загальна компетенція міських рад визначена статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно із якою міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		Згідно із п. 34 ч.1 ст.26 Закону виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		За приписами статті 12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
		Отже, затверджуючи проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орган місцевого самоврядування діяв у відповідності до вищенаведених норм законодавства, відтак, відсутні підстави для скасування ухвали Львівської міської ради № 4968 від 25.04.2019 «Про затвердження ТзОВ Лемберг Медікал Центр проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Я. Раппапорта, 6».
		Щодо тверджень позивачів про те, що Львівською міською радою виділено спірну земельну ТзОВ «Лемберг медікал центр» ділянку, яка відноситься до земель історико-культурного призначення та знаходиться безпосередньо в межах території пам`ятки історії, охоронний № 2951-Лв, - «Старе Єврейське кладовище, XIV століття - 1855 рік, між вулицями вул. Я. Рапопорта, Базарна, Броварна та Клепарівська», то колегія суддів зазначає таке.
		Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі історико-культурного призначення.
		Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання цих земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.
		Матеріалами справи підтверджується, що Старе єврейське кладовище - внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятки історії місцевого значення, на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 21.12.2010 № 1266/0/16 - 10. Тобто, землі, на яких розташована пам`ятка культурної спадщини Старе Єврейське кладовище XIV століття - 1855 рік між вулицями Раппапорта, Базарна, Броварна та Клепарівська, охоронний № 2951-Лв, належать до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній об`єкта, що є пам`яткою культурної спадщини.
		Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації. Встановлення зон охорони пам`яток та затвердження меж історичних ареалів населених місць не може бути підставою для примусового вилучення з володіння (користування) земельних ділянок у юридичних та фізичних осіб за умов дотримання землевласниками та землекористувачами правил використання земель історико-культурного призначення (ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
		У ч.1 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначено, що з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		Відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури (п.4, п.5, п.12 Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318).
		Отже, згідно вищевказаних норм чинного законодавства передумовою для встановлення меж історичного ареалу є розробка науково-проектної документації під час розроблення історико-архітектурних опорних планів населених місць, яка погоджується відповідним органом місцевого самоврядування та затверджується Мінкультури.
		Відповідно до п. д ч.1 ст. 47 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
		До повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони (п.4 ч.1 ст. Закону України «Про охорону культурної спадщини»).
		Однак, як з`ясовано судом під час розгляду даної справи, на сьогоднішній день відсутня затверджена Мінкультури у встановленому порядку науково-проектна документація щодо визначення меж і режимів використання історичних ареалів м. Львова, як і не затверджена обласною адміністрацією зона охорони пам`ятки місцевого значення  «Старого Єврейського кладовища». Зазначені обставини не заперечується і самими представниками учасників справи.
		Щодо покликання на рішення виконкому Львівської міської ради №1311 від 12.09.2005 «Про затвердження меж історичного ареалу та зони регулювання забудови міста Львова», то дане рішення не є тим документом, який би свідчив про затвердження меж історичного ареалу міста, оскільки із аналізу вищенаведених норм права вбачається, що такі межі мають бути затверджені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.
		Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів затвердження меж історичного ареалу м. Львова та охоронної зони вказаної пам`ятки місцевого значення у встановленому законодавством порядку, то відповідно твердження позивачів про порушення органом місцевого самоврядування при винесені оскаржуваних ухвал режиму використання та охорони території пам`ятки є необґрунтованими. 
		В межах розгляду даної справи, позивача не зазначено, а судом не встановлено, яким чином прийняття Львівською міською радою оскаржуваних ухвал про розроблення та затвердження земельної документації порушують права позивачів.
		В зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають.
		Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
		Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Апелянтами з врахуванням вищенаведених нормам права, належними та допустимими доказами підтверджено свої доводи, викладені в апеляційних скаргах.
		В свою чергу позивачами не спростовано доводи апеляційних скарг. 
		Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджені належними і допустимими доказами, а відтак, відсутні правові підстави для їх задоволення.
		Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд неповно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, в зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.
		Керуючись, ст.ст. 269, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
		ПОСТАНОВИВ :
		1.Апеляційні скарги ТзОВ Лемберг медікал центр та Львівської міської ради задоволити.
		2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2020 у справі № 914/1445/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
		3.Стягнути з Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (79054, м. Львів, вул. О. Кульчицької, буд. 1, кв. 94; код ЄДРПОУ № 21720365) на користь Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ № 04055896) 5763,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги. 
		4.Стягнути з Представництва Американського Об`єднання Комітетів для Євреїв Бувшого Радянського Союзу (79054, м. Львів, вул. О. Кульчицької, буд. 1, кв. 94; код ЄДРПОУ № 21720365) на користь ТзОВ Лемберг медікал центр 5763,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
		5.Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачами.
		6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.
		7.Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
		 
		Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
		 
		Головуючий суддяН.М. Кравчук 
		судді О.Л. Мирутенко 
		О.С. Скрипчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...