Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/12644/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про авторське право.
Надіслано для оприлюднення: 31.05.2021. Зареєстровано: 01.06.2021. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2021.

Номер судового провадження: 2/753/3437/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/12644/17
		провадження № 2/753/3437/21 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"25" травня 2021 р.Дарницький районний суд м.Києва у складі:
		головуючого судді Лужецької О.Р.,
		при секретарі Григораш Н.М.,
		за участю:
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , громадської організації «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» про припинення дій, що порушують авторські права, стягнення компенсації 
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - Відповідач-1, ОСОБА_3 ), громадської організації «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» (далі по тексту - Відповідач-2, ГО «НДІЕР»), в якому просить припинити дії, що порушують авторські права ОСОБА_1 , шляхом заборони ОСОБА_3 та ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» використання обкладинки журналу «Modern Science-Moderni veda» та назви «Modern Science-Moderni veda» без укладення з ОСОБА_1 авторського договору про передачу виключного права на використання твору «Обкладинки журналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та назви «Modern Science-Moderni veda» або авторського договору про передачу невиключного права на використання твору Обкладинки журналу «Modern Science-Moderni veda» та назви «Modern Science-Moderni veda» та договору про передачу права власності на знак «Modern Science-Moderni veda» або ліцензійного договору. Стягнути з ОСОБА_3 та ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 200 000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 та ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» в солідарному порядку на користь ОСОБА_1 в солідарному порядку на корись ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
		Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона та ОСОБА_3 були засновниками ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», яка починаючи з 2014 року співпрацювала з іноземною компанією «Неморос» та займалась представництвом інтересів чеського міжнародного періодичного журналу «Modern Science-Moderni veda», його рекламуванням та збиранням статей. Однак, восени 2015 року між ОСОБА_3 та директором «Неморос» виникли суперечки, внаслідок чого останній відмовився співпрацювати із ОСОБА_3 та видав нову довіреність на ОСОБА_1 . З 11.01.2016 було розірвано всі відносини з ОСОБА_3 . 22.08.2016 ОСОБА_1 було подано заявку на оформлення авторських прав на обкладинку Журналу, а 21.10.2016 Державною службою інтелектуальної власності України було видано свідоцтво № 68287 про реєстрацію авторського права на твір - твір образотворчого мистецтва «Обкладинку журналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до виданого Свідоцтва автором твору виступає ОСОБА_1 . Однак, незважаючи на це, відповідач протягом 2016-2017 років продовжував використання назви Журналу у своїй діяльності. Крім того, відбувалась розсилка через електронну пошту по всій Україні інформації, що саме він та НДІЕР займаються представництвом інтересів Журналу в Україні. Зазначає, що протягом 2016-2017 років Журнал на території України представляється, рекламується та просувається під егідою ГО «Науково-дослідний інститут соціально-економічного розвитку», а відповідачі не мають прав на використання назви Журналу та його обкладинку у своїй діяльності без її згоди та підписання відповідного договору. Тому, враховуючи систематичність вчинення правопорушення протягом півтора року, їх обсягу та кількості неправомірного розповсюдження твору просить стягнути з відповідачів на її користь компенсацію у розмірі 200 000 грн. та моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
		Ухвалою суду від 11.08.2017 відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в судове засідання.
		Ухвалою суду від 04.12.2018 об`єднано в одне провадження первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» про визнання дій, що порушують авторські права, стягнення компенсації за порушення авторських прав та відшкодування моральної шкоди із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна», ОСОБА_4 , третя особа: ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» про зобов`язання вчинити та стягненн матеріальної шкоди (упущеної вигоди), відшкодування моральної шкоди.
		Ухвалою суду від 25.05.2021 зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна», ОСОБА_4 , третя особа: ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» про зобов`язання вчинити та стягнення матеріальної шкоди (упущеної вигоди), відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
		У відзиві на позов ОСОБА_3 , заперечуючи проти позову, посилається зокрема на те, що ні він, ні ГО «Науково-дослідний центр економічного розвитку» не отримували повідомлення від директора «Неморос» про припинення співпраці. Видавнича діяльність НДІЕР здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про громадські об`єднання» та статуту НДІЕР. Директор «Неморос» та ОСОБА_1 не мають повноважень здійснювати регулювання видавничої діяльності НДІЕР (зокрема, забороняти здійснювати видання журналів, книг, збірників наукових праць тощо). НДІЕР здійснювало представництво інтересів журналу «Modern Science-Moderni veda» на підставі реєстраційного свідоцтва; довіреності, виданої засновником журналу 07.02.2014; наказу директора НДІЕР № 03/14 від 28.02.2014. НДІЕР та ОСОБА_3 не отримували від засновника журналу або ОСОБА_1 жодних повідомлень про припинення чинності довіреності. НДІЕР не отримувала від ОСОБА_1 жодних заяв або повідомлень про те, що автором твору образотворчого мистецтва - обкладинки журналу «Modern Science-Moderni veda»є ОСОБА_1 . Розповсюдження інформації про журнал «Modern Science-Moderni veda» не свідчить про порушення авторського права ОСОБА_1 .
		В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
		Відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку, причин неявки не повідомили.
		Вислухавши пояснення сторони позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
		Встановлено, що 20.06.2013 року засновано ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію громадського об`єднання як громадської організації чи громадської спілки № 1404325. Керівником ГО «НДІЕР» зазначено ОСОБА_3 .
		Згідно відомостей про керівні органи ГО «НДІЕР» ОСОБА_1 була членом правління даної організації.
		09.09.2015 директор компанії ТОВ «Неморос» Роман Россі доручив ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 представляти інтереси наукового періодичного журналу «Modern Science-Moderni veda» та виступати від його імені.
		11.01.2016 директор компанії ТОВ «Неморос» Роман Россі направив на електронну адресу ГО «НДІЕР» заяву про розірвання відносин з ГО «НДІЕР» та його директором ОСОБА_3 . З цього часу заборонив виступати від його імені та імені компанії та представляти будь-які спільні проекти, у тому числі науковий журнал «Modern Science-Moderni veda».
		11.01.2016 директор компанії ТОВ «Неморос» Роман Россі направив на електронну адресу ОСОБА_1 довіреність на представництво інтересів чеського наукового періодичного журналу «Modern Science-Moderni veda» та виступати від його імені ОСОБА_1 . Крім того зазначив, що всі подальші довіреності, що видані ним щодо цього журналу є недійсними.
		04.04.2016 між ГО «Науково дослідний інститут соціально-економічного розвитку» в особі директора ОСОБА_1 та компанією «Неморос», в особі директора ОСОБА_5 укладено договір № 01/16 про науково-освітню співпрацю між компанією «Неморос» (м. Прага, Чеська республіка» та ГО «Науково дослідний інститут соціально-економічного розвитку».
		04.04.2016 між ГО «Науково дослідний інститут соціально-економічного розвитку» в особі директора ОСОБА_1 та компанією «Неморос», в особі директора ОСОБА_5 укладено договір № 02/16 про створення східно - европейського центру фундаментальних досліджень. Компанія «Неморос» надає довіреність на представництво інтересів чеського наукового періодичного журналу «Modern Science-Moderni veda»на території України та країн СНД.
		22.08.2016 ОСОБА_1 було подано заявку № 68808 на оформлення авторських прав на твір образотворчого мистецтва « ІНФОРМАЦІЯ_3 », а 21.10.2016 Державною службою інтелектуальної власності України було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір - твір образотворчого мистецтва «Обкладинка журналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Відповідно до виданого Свідоцтва автором твору виступає ОСОБА_1 . 
		22.08.2016 ОСОБА_1 було подано заявку № m201618211 на оформлення авторських прав на знак для товарів та послуг «Modern Science-Moderni veda», а 10.05.2016 Державною службою інтелектуальної власності України було видано свідоцтво № НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на знак для товарів та послуг. Відповідно до виданого Свідоцтва влаником виступає ОСОБА_1 . 
		В судовому засіданні позивач пояснила, що протягом 2016-2017 років ОСОБА_3 продовжував використання назви Журналу у своїй діяльності. Крім того, відбувалась розсилка через електронну пошту по всій Україні інформації, що саме він та НДІЕР займаються представництвом інтересів Журналу в Україні. 
		23.11.2016 ГО «НДІСЕР» направив на адресу ОСОБА_3 відповідь на його звернення від 16.08.2016, в якому зазначив про те, що відповідач розсилає електронною поштою (з адрес ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_6 ) рекламу з приводу опублікування у журналі «Modern Science-Moderni veda» статей для сторонніх осіб та повторно повідомив про заборону власником чеського видання «Modern Science-Moderni veda», ОСОБА_3 з 11.01.2016 займатися просуванням та рекламуванням свого видання або виступати від його імені чи від імені журналу та представляти будь-які проекти, пов`язані з ним.
		Відповідно до ст. 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права» первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
		Частина 2 вказаної статті встановлює, що авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
		Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» № 5 від 04.06.2010 р., твір вважається створеним з моменту первинного надання йому будь-якої об`єктивної форми з урахуванням суті твору (письмова, електронна, речова форма).
		Так, з матеріалів справи вбачається, що посилання на позивачку, як на автора вказаного твору образотворчого мистецтва - обкладинку журналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », було відсутнє, а ніякої згоди на опублікування обкладинки позивачка відповідачам не надавала, жодного договору про використання об`єктів інтелектуальної власності між ними не укладалось, тобто має місце порушення авторського права.
		Згідно з ч.3 ст. 426 ЦК України визначено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до ст. 435 ЦК України суб`єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		Правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 61-46042св18, визначено, з урахуванням дії в авторському праві презумпції авторства, її спростувати повинен відповідач, тобто особа, яка на думку автора, порушила її авторські права, і така особа не повинна доводити презумпцію авторства, оскільки зазначене презюмується.
		Тобто, з врахуванням такого висновку, суд вважає, що тягар спростування авторства лежить саме на відповідачі.
		Також крім презумпції авторського права, передбаченого Законом України «Про авторське право і суміжні права», суд враховує свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, яке підтверджує авторство позивачки.
		При цьому, відповідачем не надано доказів додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним у власній діяльності обкладинки журналу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », не надав жодного доказу на підтвердження правомірності використання обкладинки журналу «Modern Science-Moderni veda», з дозволу позивачки та не спростував визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).
		Статтею 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать виключне право на використання твору та виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
		Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль, за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
		Порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, у тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону України «Про авторське право і суміжні права», та їх майнові права, визначені статтями 15, 17, 27, 39-41 цього Закону, з урахуванням умов використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтями 21-25, 42, 43 Закону.
		Захист особистих немайнових і майнових прав суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством (статті 50, 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).
		Тлумачення вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що використання твору без дозволу суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, за яке згідно з пунктом «г» частини другої статті 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», передбачена можливість стягнення з порушника авторських прав компенсації.
		Як роз`яснено у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010 р. № 5, порушником авторських і (або) суміжних прав можуть бути будь-які учасники цивільних відносин, що визначені в статті 2 ЦК України, які своїми діями (бездіяльністю) порушують особисті немайнові і (або) майнові права суб`єктів авторських прав і (або) суміжних прав. У зв`язку з цим суду слід виходити з того, що майнова відповідальність за порушення авторського права і (або) суміжних прав настає за наявності певних, установлених законом, умов: факту протиправної поведінки особи (наприклад, вчинення дій, передбачених статтями 50 та 52 Закону України «Про авторське право та суміжні права»), шкоди, завданої суб`єкту авторського права і (або) суміжних прав; причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та протиправною поведінкою особи; вини особи, яка завдала шкоди. Позивач повинен довести факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, розмір шкоди (за винятком вимоги виплати компенсації), якщо вона завдана, та причинно-наслідковий зв`язок між завданою шкодою і діями відповідача. При цьому суду слід виходити із наявності матеріально-правової презумпції авторства (частина перша статті 435 ЦК). Зокрема, первинним суб`єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині припинення дій, що порушують авторські права ОСОБА_1 , шляхом заборони ОСОБА_3 та ГО «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» використання обкладинки журналу «Modern Science-Moderni veda» та назви «Modern Science-Moderni veda» без згоди її автора ОСОБА_1 є обґрунтованими.
		Разом з тим, компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб`єкта авторського права і (або) суміжних прав і не залежить від розміру заподіяних збитків.
		Відповідно до п.«г» ч.2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), у разі доведення автором його авторства і порушення авторських прав має право на виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб`єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 200 000 грн.
		Відповідно до абзацу 3 підпункту 51.3. пункту 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", у визначенні суми компенсації суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Однак, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (з 1 січня 2021 року - 2 270 грн.).
		Разом з тим, суд вважає визначений позивачем розмір компенсації необґрунтовано завищеним.
		Так, позивачем належними засобами доказування доведено факт порушення відповідачами майнових прав суб`єкта авторського права шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, але належним чином не обґрунтувано співвідношення розміру визначеної ним компенсації за порушення авторського права з розміром завданої неправомірним використанням об`єктів авторського права шкоди, що може бути визначена з урахуванням розміру збитків потерпілої особи, розміру доходу, отриманого відповідачем внаслідок правопорушення тощо.
		За таких обставин, вимога ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково у розмірі 22 700 грн. за розрахунком: один об`єкт інтелектуальної власності * 10 мінімальних заробітних плат * 2 270 (1*10*2270 = 22 700 грн.), за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об`єкта правового захисту Обкладинки журналу «Modern Science-Moderni veda».
		Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
		Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		П.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодження здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Надаючи оцінку доводам позивачки, викладеним у позовній заяві, суд приходить до переконання, що позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких остання зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, внаслідок неправомірних дій відповідача.
		Наданими суду документами позивачкою не було доведено обсягу моральних та фізичних страждань, який би відповідав вимогам щодо відшкодування в розмірі 200 000 грн.
		 
		Дана сума є дещо завищеною. Тому з урахуванням викладених обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням глибини душевних страждань позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. Вказаний розмір відшкодування буде відповідати вимогам розумності і справедливості.
		Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 286 грн.
		Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , громадської організації «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» про припинення дій, що порушують авторські права, стягнення компенсації - задовольнити частково.
		Заборонити ОСОБА_3 та громадській організації «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» використання обкладинки журналу «Modern Science-Moderni veda» та назви «Modern Science-Moderni veda» без згоди її автора ОСОБА_1 .
		Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , громадської організації «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» на користь ОСОБА_1 24 700 гривень, з яких: 22 700 грн. - компенсація за неправомірне використання об`єкта авторського права; 2 000 грн. - моральна шкода.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 143 грн.
		Стягнути з громадської організації «Науково-дослідний інститут економічного розвитку» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 143 грн.
		В іншій частині позову - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Дата складання повного тексту рішення 31.05.2021.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                О.Р.Лужецька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...